Ухвала

від 25.03.2025 по справі 757/13745/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13745/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000269 від 11.03.2025,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62025000000000269 від 11.03.2025.

Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000269 від 11.03.2025 за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

31.01.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердянськ Запорізької області, громадянину України, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Так, ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.04.2023, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання на постійній основі грошового забезпечення від російських окупаційних сил, надав добровільну згоду та був призначений у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області, на посаду чергового помічника начальника колонії відділу нагляду і безпеки «Федерального казенного учреждения «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области».

Відтак, слідчий вказує, що згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Підозрюваний ОСОБА_6 , який за матеріалами досудового розслідування підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, переховується від органу досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Запорізької області, достовірно знаючи, що за вчинене кримінальне правопорушення його розшукують правоохоронні органи.

Окрім того, з урахуванням того, що ОСОБА_6 тривалий час працював в правоохоронних органах, він має необхідні та достатні знання, що стосуються здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактики проведення слідчих і розшукових дій. Саме це може надати йому можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також варто врахувати, що за час перебування на тимчасово окупованій території України, співпрацюючи із окупаційною владою, ОСОБА_6 може отримати інші документи, що посвідчують його особу, змінивши свої анкетні дані, що дозволить йому вільно виїжджати за межі України та уникати застосованих заходів міжнародного розшуку.

На теперішній час органом досудового розслідування у співпраці із Службою безпеки України вживаються необхідні заходи для розміщення так званого «червоного циркуляру» про міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у базах розшуку Інтерполу.

Відповідно до внутрішніх інструкцій для виставлення так званого «червоного циркуляру» про міжнародний розшук підозрюваного до Українського бюро Інтерполу необхідно надати засвідчену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування наразі вжито всі можливі заходи щодо розшуку та затримання підозрюваного ОСОБА_6 , однак аналіз зібраної інформації дає підстави вважати, що останній перебуває і переховується на тимчасово окупованій частині території України, а саме непідконтрольній українській владі окупованій частині Запорізької області.

З огляду на викладене підозрюваному ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних зобов`язань щодо не ухиленню від слідства та суду, виконанню процесуальних рішень, не перешкоджанню встановлення істини по справі.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Так, судомим розглядом встановлено, що 31.01.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердянськ Запорізької області, громадянину України, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:показаннями як свідків колишніх працівників ДУ «Приморська виправна колонія № 145» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які повідомили, що після силового захвату силами військових формувань російської федерації території ДУ «Приморська виправна колонія № 145», керівник колонії ОСОБА_10 спільно із її заступником ОСОБА_11 пропонувала всім працівникам переходити до створеної окупаційною владою установи виконання покарань - «Федеральное казенное учреждение «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области». Зайняти посади в такій установі погодилися ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші особи, посаду начальника так званого «Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области» зайняв ОСОБА_17 ;протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно із якими свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за фотознімками впізнали осіб, які добровільно перешли працювати до правоохоронних органів, створених окупаційною владою на тимчасово окупованій території Запорізької області, у тому числі серед яких ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші особи;показаннями свідка заступника начальника Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України ОСОБА_18 , які повідомила, що особисто листувалася із ОСОБА_10 за допомогою месенджерів мобільного зв`язку і звертала увагу останньої на необхідність виїзду персоналу ДУ «Приморська виправна колонія № 145» на підконтрольну українській владі територію;протоколом огляду листування між ОСОБА_18 і ОСОБА_10 , яке підтверджує показання свідка ОСОБА_18 ;показаннями свідків колишніх працівників ДУ «Приморська виправна колонія № 145» ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які підтвердили факти захвату території силами військових формувань російської федерації та співпрацю з ними начальниці установи ОСОБА_10 та її заступника ОСОБА_11 ;копіями видаткових касових ордерів та платіжних відомостей на виплату заробітної плати за жовтень та листопад 2022 року, згідно із якими ОСОБА_6 як черговий помічник начальника колонії відділу нагляду і безпеки «Исправительной колонии «Бердянская исправительная колония (№ 77)» Управления службы исполнения наказаний по Запорожской области» отримував заробітну плату у розмірі 55 000 російських рублів щомісячно;протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, відповідно до яких розкрито листування за допомогою месенджера зв`язку «Телеграм», що здійснювалося ОСОБА_17 . Середи цього листування наявне листування із ОСОБА_10 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_17 призначений на посаду керівника Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», а ОСОБА_10 добровільно погодилася зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, була призначена керівником «Исправительная колония «Бердянская исправительная колония (№ 77)» та «Федеральное казенное учреждение «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», а також звітує ОСОБА_17 про виконану роботу та надала списки працівників цих незаконних органів;протоколами огляду та аналізу інформації, наявної в мережі Інтернет, згідно із якою виявлено публікації, у змісті яких заначено, що ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші особи добровільно перейшли працювати до створених окупаційною владою правоохоронних органів у м. Бердянськ та Запорізькій області;протоколом огляду офіційного сайту «Единый государственный реестр юридических лиц РФ», на якому розміщена інформація про те, що ОСОБА_17 очолював «Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», а ОСОБА_10 - «Федеральное казенное учреждение «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области»;протоколом огляду офіційних сторінок в мережі Інтернет окупаційних органів, згідно із якими встановлено, що непередбачений законодавством України правоохоронний орган - «Управление федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 81.

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, складено 31.01.2025, однак у зв`язку із переховуванням підозрюваним на тимчасово окупованій території Запорізької області, що унеможливлювало вручення повідомлення особисто, опубліковано 03.02.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора і 12.02.2025 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр».

Одночасно опубліковані повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 для проведення слідчих і процесуальних дій на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора і в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр». Однак за жодним із цих викликів підозрюваний ОСОБА_6 не з`явилася і будь-яких даних про своє місце перебування або поважні причини неявки не повідомила.

У зв`язку із цим, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, у тому числі міжнародний, здійснення якого доручено співробітникам Служби безпеки України.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами підтверджено факт, перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний роз,шук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідним та достатнім для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, при судовому розгляді слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Окрім цього, ОСОБА_6 оголошено у розшук.

Відтак, слідчий суддя вважає, що доводи сторони обвинувачення стосовно наявності ризиків є обгрунтованими та доведеними.

Таким чином, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведеному у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов`язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.

Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у розшук.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого було оголошено підозрюваного у національний та міжнародний розшук.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства. вчиняти наявне.

Окрім цього, при вирішення питання щодо визначення запобіжного підозрюваний, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в силу обгрунтувань сторони обвинувачення є дієвим заходом для досягнення цілей кримінального провадження.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_24