Рішення

від 03.04.2025 по справі 904/385/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025м. ДніпроСправа № 904/385/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНЕПР", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНІПРО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 394 від 11.04.2024 у загальному розмірі 206 278 ,27 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 199 920,00 гривень заборгованість за поставлений товар;

- 4 883,78 гривень пеня;

- 541,53 гривень - три відсотки річних;

- 932,96 гривень інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

12.02.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

03.04.2025 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 394 від 11.04.2024 у частині оплати отриманого товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов проти наявності заборгованості за договором поставки № 394 від 11.04.2024 не заперечив.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНІПРО" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець) укладено договір поставки № 394 від 11.04.2024 (далі договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором..

Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. (п. 1.2. договору).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, й підтверджується Актом приймання товару, який складається Покупцем в односторонньому порядку, якщо відсутні зауваження до якості товару, або в двосторонньому порядку, після усунення виявлених зауважень до кількості та якості товару.

У разі поставки товару на умовах EXW з оплатою у формі передплати, оплати по факту завантаження, або акредитиву, товар попередньо приймається Покупцем по кількості на складі Постачальника із перевіркою відповідності фактичної кількості товару даним видаткової накладної Постачальника. Остаточне приймання за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю на складі Покупця, складається Акт приймання товару, в порядку, передбаченому в п.1.3., який є підтвердженням переходу права власності на Товар. (п.п. 1.3., 1.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору, базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях.

Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється виключно за письмовою заявкою Покупця (надалі - Заявка). Заявка повинна містити:

- номер і дату ;

- назву й адресу Постачальника;

- номер і дату договору, специфікації, згідно яких проводиться дана поставка;

- найменування кожної позиції товару;

- кількість одиниць по кожній позиції товару;

- ціна за одиницю позиції товару;

- загальна вартість товару;

- пункт доставки товару, із вказівкою точної адреси.

Заявка підписується уповноваженою особою Покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору, заявка направляється Покупцем у електронному вигляді засобами Сервісу Електронного Документообігу «Вчасно» (далі СЕД«Вчасно»).

В п. 4.1. договору Сторони узгодили, що ціна за одиницю товару встановлюється Сторонами у специфікаціях.

Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладення, становить 142 800,00 грн, у тому числі ПДВ 23 800,00 грн. (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.4. договору, оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору.

Відповідно до п. 7.6. договору, у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 31 грудня 2024 року. (п. 10.1. договору).

В п. 11.13. договору сторони передбачили, що в період воєнного стану в Україні, введеного відповідним Указом Президента України, Покупець (Замовник) має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Продавця (Підрядника/Виконавця) про таке розірвання. Зобов`язання Покупця (Замовника) з оплати поставленого товару (виконаних робіт/наданих послуг) залишаються чинними до моменту їх повного виконання.

Між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 1 від 11 квітня 2024 року, що є Додатком № 1 до Договору (далі Специфікація №1).

Згідно пункту 1 Специфікації №1 Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити Комплект поліуретанових сіт з кріпленням для грохота ГІТ-51, сума грн без ПДВ 119 000,00 гривень, ПДВ 20 % 23 800,00 гривень, сума, грн з ПДВ 142 800,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 цієї Специфікації №1 товар поставляється на умовах: DDP - склад Покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010).

Згідно пункту 3 цієї Специфікації №1 вантажоодержувач: АТ "Кривбасзалізрудком". Відповідно до пункту 4 цієї Специфікації №1 строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з моменту здійснення Покупцем передплати.

Згідно пункту 5 цієї Специфікації №1 порядок оплати товару: 30% передплата партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур з подальшим наданням оригіналів видаткових накладних, 70% протягом 30 календарних днів по факту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, Постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром Постачальник надає Покупцеві необхідну технічну документацію на товар: погодженні сторонами креслення та ТУ.

Відповідно до пункту 6 цієї Специфікації №1 загальна сума договору № 394 від 11.04.2024 р. з урахуванням даної специфікації становить 142 800,00 грн., у тому числі ПДВ 23 800,00 грн.

Між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікації № 2 від 30 квітня 2024 року, що є Додатком №2 до Договору (далі Специфікація №2).

Згідно пункту 1 Специфікації №2 Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити Комплект поліуретанових сіт з кріпленням для грохота ГІТ-51, сума грн без ПДВ 119 000,00 гривень, ПДВ 20 % 23 800,00 гривень, сума, грн з ПДВ 142 800,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 Специфікації №2 товар поставляється на умовах: DDP склад Покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010).

Згідно пункту 3 Специфікації №2 вантажоодержувач: АТ "Кривбасзалізрудком".

Відповідно до пункту 4 Специфікації №2 строк поставки товару: 3 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення Покупцем 30% передплати.

Згідно пункту 5 Специфікації №2 порядок оплати товару: 30% передплата партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур з подальшим наданням оригіналів видаткових накладних, 70% протягом 30 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, Постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром Постачальник надає Покупцеві необхідну технічну документацію на товар: погодженні сторонами креслення та ТУ.

Відповідно до пункту 7 Специфікації №2 загальна сума договору № 394 від 11.04.2024 р. збільшується на суму даної специфікації 142 800,00 грн. і становить 285 600,00 грн. у тому числі ПДВ 47 600,00 грн.

Відповідно до заявки відповідача вих. №53-15/461 від 07.06.2024 року та Додатку № 1 Специфікації № 1 від 11 квітня 2024 року АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» було замовлено Товар на суму 142 800 (сто сорок дві тисячі вісімсот) грн.

Відповідно до заявки відповідача вих. №53-15/448 від 07.06.2024 року та Додатку № 2 Специфікації № 2 від 30 квітня 2024 року АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» було замовлено Товар на суму 142 800 (сто сорок дві тисячі вісімсот) грн.

14 червня 2024 р. відповідач сплатив на користь позивача передплату 30 % у розмірі 42 840,00 грн. за товар відповідно до умов Специфікації №1.

07 липня 2024 р. відповідач сплатив на користь позивача передплату 30 % у розмірі 42 840,00 грн. за товар відповідно до умов Специфікації №2.

Позивач поставив замовлений Товар на умовах та у строки, визначені в Специфікації № 1 від 11 квітня 2024 р. та № 2 від 30 квітня 2024 року що підтверджується видатковою накладною № РН-31071 від 31 липня 2024 року на суму 142 800,00 грн. та видатковою накладною № РН-31072 від 31 липня 2024 року на суму 142 800,00 грн.

Позивач зазначив, що станом на 16 вересня 2024 року АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» не здійснило оплату 70 % вартості Товару загальному розмірі 199 920,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №1609/2 від 16.09.2024 року з проханням виконати свої договірні зобов`язання, розрахуватись в повному обсязі за поставлений Товар та погасити виниклу заборгованість в розмірі 199 920,00 грн. протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання даної претензії.

28 жовтня 2024 року від відповідача позивачу надійшов лист 2079/53-02 від 28.10.2024 року з пропозицією укласти угоду про погашення заборгованості шляхом розстрочення платежів на три місяці разом з проектом цієї угоди.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНЕПР» (Кредитором) та Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (Боржником) укладено угоду про погашення заборгованості № 394/Р від 28.10.2024 року (далі Угода), предметом якої, згідно пункту 1.1. є умови і порядок сплати Боржником Кредитору заборгованості у сумі 199 920,00 грн. за поставлений товар за видатковими накладними №РН-31071 та №РН-31072 від 31.07.2024 на підставі договору поставки №394 від 11.04.2024.

Умовами пункту 1.2. цієї Угоди передбачено, що відповідач (боржник) визнає свої боргові зобов`язання перед позивачем (кредитором) в сумі 199 920,00 грн., і зобов`язується розрахуватися, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, зазначений у Договорі, згідно нижченаведеного графіку:

- 66 640,00 грн. в строк до 25.11.2024;

- 66 640,00 грн. в строк до 25.12.2024:

- 66 640,00 грн. в строк до 25.01.2025.

Відповідно до пункту 2.1. цієї Угоди за невиконання або несвоєчасне виконання Боржником грошового зобов`язання згідно графіку, зазначеного в п.1.2. Угоди, останній несе відповідальність згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 2.2. цієї Угоди за невиконання або несвоєчасне виконання Боржником грошового зобов`язання згідно графіку, зазначеного в п.1.2. Угоди, останній, крім суми заборгованості, сплачує на користь Кредитору пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, на підставі окремо виставленого Кредитором рахунку.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору поставки №394 від 11 квітня 2024 року та угоди про погашення заборгованості № 394/Р від 28 жовтня 2024 року Відповідачем не здійснено погашення заборгованості у розмірі 199 920,00 гривень.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 617 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів повної оплати вартості поставленого товару за договором матеріали справи не містять.

Відповідач у відзиві на позов наявність заборгованості за спірним договором не заперечив.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в цій частині зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 199 920,00 грн.

Правомірність нарахування пені.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 883,78 грн. за загальний період прострочення з 26.11.2024 по 28.01.2025, суд зазначає таке.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.6. договору, у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.

Крім того, згідно пункту 2.2. Угоди про погашення заборгованості № 394/Р від 28.10.2024 за невиконання або несвоєчасне виконання Боржником грошового зобов`язання згідно графіку, зазначеного в п.1.2. Угоди, останній, крім суми заборгованості, сплачує на користь Кредитору пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, на підставі окремо виставленого Кредитором рахунку.

Відповідач контррозрахунку пені не надав.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що розмір пені більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 4 883,78 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2024 по 28.01.2025 в розмірі 541,53 грн.

Відповідач контррозрахунку 3% річних не надав.

Суд перевірив розрахунки позивача, та встановив, що розмір 3% річних більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 541,53 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 932,96 грн. за період прострочення грудень 2024.

Відповідач контррозрахунку інфляційних втрат не надав.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 932,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 199 920,00 грн., пені в розмірі 4 883,78 грн., 3 % річних в розмірі 541,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 932,96 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНЕПР" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок, 1а, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЗАВОД ПОЛІТЕХ-ДНЕПР» (49000, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 14, код ЄДРПОУ 38944674) основний борг у розмірі 199 920,00 грн., пеню в розмірі 4 883,78 грн., 3% річних у розмірі 541,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 932,96 грн., судовий збір у розмірі 2 475,34 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко