Рішення

від 17.12.2007 по справі 350-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

350-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2007Справа №2-17/350-2006

За позовом ТОВ “Резон”, м. Феодосія

До відповідача ТОВ фірми “Полігон ЛТД”, м. Феодосія

Про стягнення  84 530,50 грн                         

                                                                              Суддя  В.И. Гайворонській  

               П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Юрченко Ю.В. представник дов. №36 від 19.11.07р.

Від відповідача  -   не з'явився

        Сутність спору: Позивач звернувся з позовом та просить стягнути з відповідача 84530,50 грн. пені у зв'язку з невиконанням обов'язків, відповідно договору  № 05/04/Ч-ТП від 05.05.2004 р., а саме не закінчив будівництво та не передав вбудовано – прибудовані приміщення у строк зазначений договором – 30.07.2004р.

      Представник відповідача у останні судові засідання не з'являється, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою, направлену на його  адресу реєстрації . Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю адресою реєстрації. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  адресою реєстрації це не може бути поважною причиною  та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

      Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

      Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому суд виходить з того, що згідно ст. 129 Конституції України надання доказів є правом сторони, а не обов'язком.  

      По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

      Розглянувши матеріали справи, суд,-

                                              ВСТАНОВИВ:

      05 травня 2004р. між ТОВ фірми “Полігон ЛТД” та ТОВ “Резон”  був укладений договір про дольову участь у будівництві №05/04/Ч-ТП у відповідності  з яким ТОВ “Резон” надає фірмі “Полігон ЛТД” грошові кошти у розмірі 57 700грн. з ціллю участі у дольовому будівництві будовано – прибудованих приміщень за адресою: м.Феодсія, вул. Чкалова, а ТОВ фірми “Полігон ЛТД” по закінченню будівництва надає ТОВ “Резон” частину возведеного будівництва на підставах та у об'ємах, встановлених договором. Строк закінчення будівництва та передачі ТОВ “Резон” будовано – прибудованого приміщення за вищевказаною адресою встановлений у договорі 30.07.2004р.

    Згідно платіжного доручення №69 від 03.06.04р. ТОВ “Резон” перерахувало грошові кошти у розмірі 57 700грн.

     Однак, відповідач не надав доказів того, що він закінчив будівництво та передав позивачу вбудовано - прибудовані приміщення.

     У відповідності з п. 8.3 договору, у випадку не своєчасної передачі замовником вбудованих – прибудованих приміщень за адресою: м.Феодосія, вул. Чкалова пайовику, замовник виплачує пайовику неустойку із розрахунку 0,5% у день від суми отриманої замовником від пайовика.

      Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не -дійсним.

      Зацікавленої стороною не надано доказів того, що у даний час є вступившее у законну силу рішення суду про визнання договору недійсним.    

      При цьому необхідно відмітити, що  виходячи із закріпленого  статтею 129  Конституції  України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі розв'язувати  вимоги, які  в установленому Законом порядку  не заявлені зацікавленою стороною.

       Так, згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

       Згідно ст. 8  Конституції України   вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

       Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12) по аналогічному питанню, а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.      

      З викладеного також слідує, що суд вправі розглянути справу по тим матеріалам, що надалі зацікавлені сторони.      

      Більш того, згідно постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007р. по справі  №2-15/5388.1-2006 ТОВ «Фірма «Полігон» в позові про визнання недійсним вказаного договора відмовлено.

       Зацікавленою стороною не надано доказів того, що вказана постанова скасована чи змінена.

       Оскільки відповідні доказі не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав  їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

        Таким чином, не приймати вказану постанову до уваги згідно ст. 124 Конституції України у суду не має підстав.

        Якщо вказана постанова згодом буде скасована чи змінена, зацікавлена особа вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

       Таким чином договір №05/04/Ч-ТП від 05.05.04р. про дольову участь у будівництві не визнаний недійсним та не приймати його до уваги не має підстав.

       Однак згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, у даному випадку пеня може бути стягнута за шість місяців, що у даному випадку складає 184 дня (з 31 липня 2004р. по 30 січня 2005р. включно).

       За вказаний період пеня складає 53084грн. (57700грн. * 0,5% * 184 дня).

       При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково, в сумі 53084грн.

       Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам та складають 530,84грн. державного мита, а також 74,1 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу (коефіцієнт пропорційності 1,592391304 (84530,5 : 53084).  

         На підставі  вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ :

     Позов задовольнити частково.

    Стягнути із ТОВ фірми “Полігон ЛТД” (м. Феодосія, вул. Геологічна, 27, ідентифікаційний код 24870036, р/р 26002013550 в ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481) на користь ТОВ “Резон” (98100, м. Феодосія, вул. В.Коробкова, 3, ідентифікаційний код 24869961, р/р 26005013223 в УБТС, МФО 384481) 53084грн. пені, судові витрати: 530,84грн. державного мита та 74,1 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.  

    У частині стягнення 31446,5грн. в позові відмовити.

    Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.