Рішення

від 02.04.2025 по справі 910/2251/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2025Справа № 910/2251/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03180, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 151, ідентифікаційний код 01181765)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буг Сікюріті Центр» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 42797330)

про стягнення 3 412,80 грн.

за участю представників

від позивача: Ізюмська І.В..

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буг Сікюріті Центр» про стягнення 3 412,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 4279/277м-20 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.10.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, за період серпень 2023 - січень 2025, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 412,80, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/2251/25, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 02.04.2025.

Даною ухвалою суд на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Буг Сікюріті Центр» про обов`язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.03.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 03.03.2025 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2025, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 18.03.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 02.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.10.2020 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот", (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма «ОМЕГА», з 17.04.2024 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Буг Сікюріті Центр» (надалі - замовник, відповідач) укладено договір на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №4279/277м-20 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, які зазначені у додатку 1 до цього договору, а також виявлення та усунення дії джерел радіо звад роботі РЕЗ замовника.

Радіочастотний моніторинг одного РЕЗ радіорелейного зв`язку замовника здійснюється з періодичністю 1 раз на рік, в послідовності, визначеній виконавцем (п. 1.2. договору).

Згідно з умовами п. 3.1. договору ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку чинних Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводились роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України.

Згідно з Додатками №1 до договору від 01.10.2020, які дійсні з 01.10.2020 та з 01.07.2023 встановлено ціну проведені роботи у розмірі 48, 00 грн з ПДВ за місяць та 189,60 грн з ПДВ за місяць, відповідно.

У п. 3.2. договору передбачено, що виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Згідно з п. 3.3. договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи:

- якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову (п.3.3.1.);

- у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в підпункті 3.3.1. договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті (п. 3.3.2.).

Відповідно до п. 3.4. договору розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі на поточний рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був оформлений та надісланий рахунок.

Зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаними з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, сторони узгоджують шляхом підписання нового додатку 1 до договору, без укладання додаткової угоди (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.5.1. договору сторонами узгоджено, що виконавець після закінчення проведених робіт оформляє додаток 1 до договору та надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи з фактичною кількістю РЕЗ у місяці в якому проводились роботи:

- якщо замовник не підписує додаток 1 до договору він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову (п. 3.5.1.1.);

- у випадку не підписання замовником додатку 1 та ненадання вмотивованої відмови від його підписання по закінченню строку, вказаного в підпункті 3.5.1.1. договору, додаток 1 вважається підписаним та узгодженим (п. 3.5.1.2.).

Відповідно до п. 6.1. цей договір, укладений на строк 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін.

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п. 6.2. договору).

За доводами позивача, останнім належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконано зобов`язання за договром пред`явлено їх до приймання замовником - ТОВ «Буг Сікюріті Центр».

Так, за твердженнями позивача, у відповідності до умов п. 3.3. договору виконавець оформив рахунки за проведені роботи за серпень 2023 - січень 2025 на суму 3 412,80 грн та надіслав рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, а саме: рахунок №10230 від 22.08.2023 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №11639 від 21.09.2023 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №12835 від 23.10.2023 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №14220 від 22.11.2023 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №15167 від 22.12.2023 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №833 від 25.01.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №1950 від 29.02.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №2443 від 21.03.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №3753 від 24.04.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №4716 від 22.05.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №5548 від 21.06.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №6857 від 23.07.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №8483 від 27.08.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №9560 від 24.09.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №10719 від 23.10.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №12183 від 27.11.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №13229 від 23.12.2024 р. на суму 189,60 грн.; рахунок №1037 від 23.01.2025 р. на суму 189,60 грн.

Вказані рахунки разом з актами виконаних робіт за вказаний період надіслано на юридичну адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від №0503856020535 01.05.2024

Також позивач зазначає, що Акти про виконані роботи за серпень 2023 - січень 2025 були надіслані на адресу відповідача, але повернуті непідписаними з невідомих причин, а саме: №23-3942 від 30.08.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.09.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.10.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.11.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.12.2023 р. на суму 189,60 грн.; №24-3942 від 30.01.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-3942 від 30.02.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-4926 від 31.03.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-5767 від 28.04.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-6743 від 31.05.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-8703 від 30.06.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-9901 від 30.07.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-11087 від 31.08.2024 р. на суму 189,60 грн.; № 24-9560 від 30.09.2024 р. на суму 189,60 грн; № 24-10719 від 31.10.2024 р. на суму 189,60 грн; №24-11969 від 29.11.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-13229 від 31.12.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-13229 від 31.01.2025 р. на суму 189,60 грн.

Відтак, з посиланням на положення на умови договору, а саме п. 3.3.2 позивач вважає, що виконані позивачем роботи за договором №3882/165м-21 від 05.08.2021 прийняті відповідачем, що є підставою для здійснення розрахунків.

Оскільки, відповідачем в порушення умов договору оплата за актами про виконання робіт за серпень 2023 - січень 2025 на суму 3 412,80 грн здійснена не була, позивач звернувся до суду про стягнення вказаної заборгованості у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір № ФС-01/01/22-ФО про надання послуг охорони від 01.01.2022 є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

За доводами позивача, виконавцем надані відповідачу послуги за договором, а саме: «Радіочастотний моніторинг та забезпечення ЕМС РЕЗ (РО) ультракороткохвильового радіозв`язку: для мереж радіозв`язку технологічних користувачів радіочастотного ресурсу (спектру) (за кожний номінал частоти кожного РЕЗ (РО))» за період з серпень 2023 - січень 2025 на суму 3 412,80 грн, складені відповідні акти про виконання робіт та виставлені рахунки.

Вказані акти а також рахунки, як вказує позивач, були направленні на адресу відповідача, однак жоден акт так і не був підписаний та повернутий відповідачем. А відтак, за твердженням позивача послуги в силу п. 3.3.2 договору вважаються наданими належним чином.

Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено акти виконання робіт радіочастотного моніторингу користування радіочастотним спектром згідно з договором від 1 жовтня 2020 року №4279/277м-20, а саме: №23-3942 від 30.08.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.09.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.10.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.11.2023 р. на суму 189,60 грн.; №23-3942 від 30.12.2023 р. на суму 189,60 грн.; №24-3942 від 30.01.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-3942 від 30.02.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-4926 від 31.03.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-5767 від 28.04.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-6743 від 31.05.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-8703 від 30.06.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-9901 від 30.07.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-11087 від 31.08.2024 р. на суму 189,60 грн.; № 24-9560 від 30.09.2024 р. на суму 189,60 грн; № 24-10719 від 31.10.2024 р. на суму 189,60 грн; №24-11969 від 29.11.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-13229 від 31.12.2024 р. на суму 189,60 грн.; №24-13229 від 31.01.2025 р. на суму 189,60 грн та рахунки №10230 від 22.08.2023 на суму 189,60 грн.; №11639 від 21.09.2023 на суму 189,60 грн.; №12835 від 23.10.2023 на суму 189,60 грн.; №14220 від 22.11.2023 на суму 189,60 грн.; №15167 від 22.12.2023 на суму 189,60 грн.; №833 від 25.01.2024 на суму 189,60 грн.; №1950 від 29.02.2024 на суму 189,60 грн.; №2443 від 21.03.2024 на суму 189,60 грн.; №3753 від 24.04.2024 на суму 189,60 грн.; №4716 від 22.05.2024 на суму 189,60 грн.; №5548 від 21.06.2024 на суму 189,60 грн.; №6857 від 23.07.2024 на суму 189,60 грн.;№8483 від 27.08.2024 на суму 189,60 грн.; №9560 від 24.09.2024 на суму 189,60 грн.; №10719 від 23.10.2024 на суму 189,60 грн.; №12183 від 27.11.2024 на суму 189,60 грн.; №13229 від 23.12.2024 на суму 189,60 грн.; №1037 від 23.01.2025 на суму 189,60 грн. а також докази направлення вказаних актів та рахунків на адресу відповідача.

Оскільки, матеріали справи не містять жодних доказів з боку відповідача щодо зауважень та/або заперечень стосовно надання послуг за договром з серпень 2023 по січень 2025, суд погоджується з доводами позивача, що в силу п. 3.3.2 договору такі послуги вважаються наданими належним чином.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, у п. 3.4. договору сторонами визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі на поточний рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був оформлений та надісланий рахунок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу у повному обсязі, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3 412,80 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буг Сікюріті Центр» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 42797330) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03180, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 151, ідентифікаційний код 01181765) суму основного боргу у розмірі 3 412 грн 80 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.04.2025

Суддя Л. Г. Пукшин