Рішення

від 26.03.2025 по справі 910/13555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/13555/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 208029,86 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Лівочка М.О,;

від відповідача: Павлій А.Г.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» про стягнення 208029,86 грн, з яких заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 164421,57 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 33432,46 грн., 3% річних у розмірі 8518,91 грн., заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1043,73 грн., заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн., заборгованість з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку з постачання теплової енергії у розмірі 86,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було сплачено кошти за послуги у період з листопада 2021 по липень 2024 років з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13555/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2025.

16.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

20.12.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення позивача, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.01.2025 судом було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2025.

23.01.2025 відповідачем подано довідку про те, що йому не надсилались позивачем рахунки за період з листопада 2021 року по липень 2024 року.

У підготовчому засіданні 05.02.2025 судом було постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2025.

06.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

14.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.02.2025 судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.03.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2025 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Третя особа у судове засідання 26.03.2025 не з`явилась, про призначене судове засідання була повідомлена належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету.

У судовому засіданні 26.03.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії.

15.11.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії №510087-05 (договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Згідно п.2.2.1 Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3.2 Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 5.1 Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».

За змістом п.8.1, 8.2, 8.4 Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2020. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір припиняє свою дію в випадках закінчення строку, на який він був укладений, прийняття рішення Господарським судом, передбачених п.6.4.1 договору, ліквідації сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У додатку №3 до Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 між контрагентами погоджено тарифи на теплову енергію.

Крім того, у Договорі на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки за кожною тарифною групою окремо.

Згідно з Додатком №8 до вказаного договору вказаний правочин передбачав постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 11, нежитлове приміщення площею 162,30 кв.м., № особового рахунку №510087-05.

З набуттям чинності Закону України від 03.12.2020 №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, автоматично вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» споживачі (співвласники багатоквартирного будинку) не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин (колективний споживач, колективний договір або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) та не уклали відповідний договір з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Як вказує позивач у позовній заяві, він набув функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для мешканців вищезазначеного будинку за збігом терміну 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», тобто з 01.11.2021.

Таким чином, з 01.11.2021 споживачам за адресою: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11 надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.

Доказом безумовної згоди споживача на приєднання до зазначеного публічного договору є продовження отримання послуг з постачання теплової енергії, що надаються Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було сплачено кошти за послуги у період з листопада 2021 по липень 2024 років з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 208029,86 грн, з яких заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 164421,57 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 33432,46 грн., 3% річних у розмірі 8518,91 грн., заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1043,73 грн., заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн., заборгованість з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку з постачання теплової енергії у розмірі 86,45 грн.

27.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд зазначає про таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як встановлено судом, з 01.11.2021 споживачам за адресою: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11 надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4 Типового договору).

Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно з п. 30 Типового договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 31 Типового договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/10/Taryfy-dlya KP-KYYIVTEPLOENERGO-vstanovleni-rozporyadzhennyam-KMDA-vid-19-zhovtnya-2021- roku-2176-.pdf?x56614 У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена Наказом від 22.11.2018 р №315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визначено, що загальний обсяг спожитої теплової енергії та гарячої води у будівлі складається з наступних основних складових: 1. Обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; 2. Обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування(МЗК) та допоміжних приміщень будівлі; 3. Обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; 4. Обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Наказу від 22.11.2018 № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Згідно п. 1 Розділу IV Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Відповідно до абз. 7 п. 2 Наказу від 22.11.2018 №315 обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.

Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення розраховується відповідно до п. 2 Розділу IV. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення Наказу від 22.11.2018 № 315.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2021 року по липень 2024 року позивачем нараховано відповідачу плату за послуги з постачання теплової енергії на умовах Типового договору, чинного з 01.11.2021, у загальному розмірі 164421,57 грн (з урахуванням проведених коригувань), що включає в себе витрати на постачання безпосередньо теплової енергії(1), загальнобудинкові погреби опалення будинку(2), функціонування внутрішньобудинкових систем опалення(З), функціонування систем гарячого водопостачання(4).

Зазначена інформація відображена в актах надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по липень 2024 року, а відповідні складові відображені як невід`ємна частина нарахувань за відповідний період.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії корінців нарядів про включення/відключення опалення у будинку №11 по вул. Ентузіастів у місті Києві, копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей обліку споживання теплової енергії, копії звітів про добові параметри теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

За положеннями п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).

Плата за абонентське обслуговування розраховується Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».

Отже, у відповідача існує обов`язок сплати позивачу плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2021 року по липень 2024 року позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 1043,73 грн.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

За положеннями п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII, постанови Кабінету Міністрів У країни від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).

Плата за абонентське обслуговування розраховується Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення і-раничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».

Таким чином, у відповідача існує обов`язок сплати позивачу плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2024 року по липень 2024 року позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води на загальну суму 526,74 грн.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 02.04.2020 року) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.

На підставі ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» » (в редакції від 09.06.2018) витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок сплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії встановленого за адресою: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу плату за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку у розмірі 86,45 грн.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку, акти виконання робіт з плати за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку за спірний період.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що з огляду на надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем доведено існування обставин, що свідчать про виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 166078,49 грн, з яких 164421,57 грн плати за постачання теплової енергії, 1043,73 грн плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, 526,74 грн плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води та 86,45 грн плати за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 32 Типового договору вказано, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 Типового договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 166078,49 грн за Типовим договором станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» за Типовим договором на суму 166078,49 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» суми основного боргу у розмірі 166078,49 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Так, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено Акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.03.2024, в якому містяться відомості про наявність у відповідача заборгованості на суму 28552,99 грн (за обліковим записом 510087-05).

30.04.2024 відповідач сплатив вказану суму боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №32 від 30.04.2024 (призначення платежу - оплата за теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії №510087-05).

Втім, у письмових поясненнях, поданих до суду 16.12.2024, позивач пояснив, що правовідносини, відображені в акті звірки, стосувалися виконання Договору на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019, тоді як з 01.11.2021 правовідносини між сторонами регулюються умовами Типового договору.

Суд вважає обгрунтованими вказані пояснення позивача, оскільки відповідно до встановлених судом обставин, з 01.11.2021 споживачам за адресою: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11 надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання (Типові договори).

З матеріалів справи вбачається, що за Договором на постачання теплової енергії №510087-05 від 15.11.2019 відповідачу було присвоєно обліковий запис №510087-05, тоді як за Типовим договором - обліковий запис №051008712350100.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем, як споживачем теплової енергії у спірному періоді (доказів протилежного відповідачем суду не надано), вартості спожитих вказаних комунальних послуг за обліковим записом №051008712350100.

За наведених обставин, суд відхиляє як необгрунтовані та недоведені заперечення відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за Типовим договором (за обліковим записом №051008712350100).

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8518,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 33432,46 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» 3% річних у розмірі 8518,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 33432,46 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2; ідентифікаційний код: 32308179) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) суму основного боргу у розмірі 166078 (сто шістдесят шість тисяч сімдесят вісім) грн 49 коп., 3% річних у розмірі 8518 (вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 33432 (тридцять три тисячі чотириста тридцять дві) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) грн 45 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2025.

Суддя О.М. Спичак