Рішення

від 24.03.2025 по справі 447/2108/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2025 Справа № 447/2108/19

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Клен, с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача-1: Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області

до відповідача-2: Фізичну особу підприємця Даниловича Андрія Петровича, с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача-3: Приватного підприємства Фірма Сомгіз, м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, мЛьвів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область

про скасування рішення, визнання недійсним та скасування результату земельного аукціону, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участю представників:

Від позивача: П.О.Цімко - представники;

Від відповідача-1: О.В.Левицький - представник;

Від відповідача-2: О.Ю.Талалаєва представник;

Від відповідача-3: В.В.Бойко представник;

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року справа №447/2108/19 направлена до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024, справу №447/2108/19 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.04.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано час на усунення недоліків.

15.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2024.

Ухвалами від 14.05.2024, від 11.06.2024, від 25.06.2024, від 16.07.2024, від 10.09.2024, 19.09.2024, від 01.10.20204, від 31.10.2024, від 14.11.2024 підготовче засідання відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 28.11.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

Ухвалами від 17.12.2024, від 14.01.2025, від 27.01.2025, від 13.02.2025, від 03.03.2025 та від 13.03.2025 судове засідання відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2025 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні від 24.03.2025 представники відповідачів-1,2,3 заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Треті особи-2 в судове засідання 24.03.2025 явку повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №039622, Товариству з обмеженою відповідальністю «Клен» закріплено в постійне користування 0,10га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для промислового будівництва. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №150. До вказано державного акту долучено схему земельної ділянки та опис меж. Суміжним землекористувачем вказано «Агробудсервіс».

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №039621, Акціонерному товариству «Агробудсервіс» с.Тростянець, Миколаївського району Львівської області, закріплено в постійне користування 1,37га. землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для промислового будівництва. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №151. До вказано державного акту долучено схему земельної ділянки та опис меж.

На замовлення АТ «Агробудсервіс» та ТзОВ «Клен» науково-дослідний сектор Земекспедиція Львівського державного сільськогосподарського інституту у 1993 році виготовлено технічний звіт по видачі державних актів на право користування землею с.Тростянець, Миколаївського району Львівської області. До вказаного звіту долучено акти про встановлення границь ділянки площею 0,10га, що передається в користування ТзОВ «Клен» та про встановлення границь ділянки площею 1,37га, що передається в користування АТ «Агробудсервіс», робочий план теодолітної зйомки.

Відповідно до довідки виданої начальником відділу земельний ресурсів 06 квітня 1993 року, станом на 01.01.1993 за АТ «Агробудсервіс» згідно земельно-облікової документації закріплено земельну ділянку площею 1,5га ТзОВ «Клен» утворилося на базі АТ «Агробудсервіс», тому площа його входить в земельну загальну площу останнього.

Рішенням Тростянецької сільської ради №828 від 21 грудня 2016 року затверджено детальний план території для придорожнього сервісу площею 0,2894га в селі Тростянець Миколаївського району Львівської області.

Рішенням Тростянецької сільської ОТГ №1380 від 31 серпня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2894га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262, яка розташована в с.Тростянець, Миколаївського району Львівської області. Виставлено до продажу на земельних торгах у формі аукціону право оренди, терміном на 8років вказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 22260273 від 07.09.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347884546230, Тростянецька сільська рада Тростянецької сільської ОТГ Миколаївського району Львівської області є власником земельної ділянки кадастровий номер 4623081200:12:000:0262. Відомості про обмеження в користуванні земельної ділянки не зареєстровані.

Тростянецькою сільською радою Миколаївського району Львівської області виставлено на аукціон №9302, лот №17816 з продажу права оренди земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262.

01.11.2017. відбувся аукціон з продажу права оренди земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 0,2894га. кадастровий номер 4623081200:12:000:0262. Відповідно до протоколу №427 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 01.11.2017, номер лоту 17816, переможцем земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262 визначено ФОП Данилович А.П.

01.11.2017 Тростянецькою сільською радою ОТГ Миколаївського району Львівської області з переможцем аукціону ФОП Данилович А.П. укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.11.2017, номер запису 23219721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347884546230, Данилович А.П. є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 44623081200:12:000:0262.

16.03.2018 ТзОВ «Клен» подало заяву про реєстрацію прав та обтяжень та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №117722614 від 20.03.2018, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1510907346230) за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 195,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Сертифікованим інженером-землевпорядником Савка І. «Науково-виробниче підприємство «Гео-Транс» на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено схему накладення земельної ділянки, що знаходиться у користування ТзОВ « Клен» та земельної ділянки наданої в оренду Данилович А.П.

Рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району №1821 від 21 червня 2018 відмовлено ТзОВ «Клен» у наданні дозволу на виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель в с.Тростянець, площею 0,1га у зв`язку із невідповідністю землевпорядній та містобудівній документації.

Рішенням Тростянецької сільськи ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області №2041 від 25 липня 2018 року надано згоду на передачу земельної ділянки площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262, що перебуває в оренді ОСОБА_3 в суборенду в межах умов, визначених договором оренди від 01.11.2017, без зміни цільового призначення.

Рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району №3297 від 12 листопада 2019 року вирішено продати Даниловичу А.П. за 126584грн земельну ділянку площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262, для будівництва та обслуговування придорожнього сервісу в АДРЕСА_1 .

02.12.2019 Тростянецькою сільською радою Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2894га, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 34407750 від 02.12.2019, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2894га. кадастровий номер 4623081200:12:000:0262.

23.10.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало інформацію про те, що державний акт на право користування землею Б №039622 ТОВ «Клен» на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в архівному відділі відсутній. Документація, яка стала підставою для видачі зазначеного державного акту в місцевий фонд документації із землеустрою не надходила.

ТзОВ «Клен» подало в суд з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_3 , Приватного підприємства «ФІРМА СОМГІЗ», третьої особи Відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №828 від 21.12.2016 «Про затвердження детального плану території для придорожнього сервісу площею 0,2894га в с.Тростянець»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №1380 від 31.08.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження стартової ціни продажу та умов продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах у формі аукціону»;

- скасувати державну реєстрацію 07.08.2017 Відділом у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області в Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельної ділянки площею 0,2894га з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262, яка розташована в с.Тростянець, Миколаївського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347884546230), власник: Тростянецька сільська рада Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, запис про право власності №22260273 від 07.09.2017;

- визнати недійсним та скасувати протокол №427 від 01.11.2017 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди терміном вісім років, земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2894га. з кадастровим номером 4623081200:12:000:262, що розташована за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Тростянець (в межах населеного пункту); категорія земель землі житлової та громадської забудови; цільове призначення- для будівництва та обслуговування обєкта придорожнього сервісу, ( номер лоту 17816; організатор торгів Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області; виконавець торгів: приватне підприємство «Фірма» СОМГІЗ»; переможець торгів: ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір оренди від 01.11.2017року земельної ділянки площею 0,2894га. з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262, яка розташована в с.Тростянець (в межах населеного пункту) Миколаївського району Львівської області, який укладений строком на вісім років, між Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної громади Миколаївського району Львівської області і ОСОБА_3 ;

- застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 03.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки площею 0,2894га. з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347884546230) за ОСОБА_3 , яка проведена державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Практикою А.Г. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37978232, номер запису про інше речове право: 23219721;

- визнати незаконним та скасувати рішення XXXVII сесії VII скликання Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №3297 від 12.11.2019 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що надається у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_3 »;

- визнати недійсним укладений 02.12.2019 між Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_3 договір купівлі - продажу земельної ділянки загальною площею 0,2894га., цільове призначення якої: 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання: для будівництва та обслуговування об`єкта придорожнього сервісу, кадастровий номер 4623081200:12:000:0262, яка розташована в АДРЕСА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Сороколіт О.Г. (запис в реєстрі №2033);

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 02.12.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0,2894га з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347884546230), власник Данилович А.П., запис про право власності №34407750.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року в якому ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року виправлено описку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕН» задоволено.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 27.02.2024 у справі № 447/2108/19:

1)Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року в якому ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року виправлено описку та додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 02 травня 2023 року скасовано.

2)Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 , приватного підприємства «Фірма Сомгіз», треті особи: Відділ у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 в частині вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №828 від 21.12.2016; визнання незаконним та скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №1380 від 31.08.2017; скасування державної реєстрації 07.08.2017 Відділом у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним та скасування протоколу №427 від 01.11.2017 земельних торгів; визнання недійсним договору оренди від 01.11.2017 земельної ділянки площею 0,2894га; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 03.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки площею 0,2894га закрито.

3)Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Клен», що розгляд вказаних вище вимог віднесено до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Клен» їх право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду, до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

4)В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 , приватного підприємства «Фірма Сомгіз», треті особи: відділ у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення XXXVII сесії VII скликання Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №3297 від 12.11.2019; визнання недійсним укладений 02.12.2019 між Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 03.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0,2894г відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року справа №447/2108/19 направлена до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.

Тростянецька сільська рада заперечила проти позову, зазначивши таке.

На аукціон було виставлено вільну земельну ділянку, її правовий статус був землі комунальної власності Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ, не надані у власність чи користування. На час формування цієї ділянки та продажу права оренди на неї і до сьогодні у сільській раді відсутня будь-яка землевпорядна чи містобудівна документація щодо відведення ТОВ «Клен» земельної ділянки в с. Тростянець, зокрема акти виносу її меж в натуру, акти узгодження меж із суміжними землекористувачами, тощо, ця земельна ділянка не облікована.

Позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 195,1 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Таке право власності було зареєстроване за позивачем 20.03.2018. Земельна ділянка, яка надавалася Даниловичу А.П. знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням сільської ради, це є дві різні адреси, і жодного накладення однієї земельної ділянки на іншу не могло бути.

Разом з тим, відповідач-1 звернув увагу, що Державний акт Б № 039622 викладений на бланку, який станом на 1993 рік вже був недійсним, а відтак такий акт не може підтвердити право користування земельної ділянкою ТОВ «Клен». В Тростянецькій сільській раді відсутня будь-яка документація, яка стала підставою для видачі зазначеного державного акту, а відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень щодо позову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області така в місцевий фонд документації із землеустрою також не надходила.

ФОП Данилович А.П. зазначив, що для надання земельної ділянки у користування, мають бути відповідні документи, як проект відведення земельної ділянки, клопотання підприємства з наміром на отримання земельної ділянки та отримання рішення органу місцевого самоврядування (як розпорядника землі) про надання землі.

Враховуючи відсутність в державних органах, які здійснюють контроль за використання земельних дільник, їх облік, надання, інформації як про державний акт на право користування землею виданий на ТОВ «Клен», так і усіх супровідних документів, відповідач-2 вважає, що такий акт є нікчемним, та не може породжувати будь-які права для ТОВ «Клен», оскільки такий не може підтвердити законність приналежності земельної ділянки позивачу.

Відповідач-2 просив суд встановити нікчемність Державного Акту на право постійного безстрокового користування землею серії Б№039622, який виданий Бродківською сільською радою народних депутатів Миколаївського району Львівської області у 1993 році та зареєстрований в книзі записів Державних актів за № 150 для ТОВ «Клен».

Приватне підприємство «Фірма «СОМГІЗ» заперечило проти позову, зазначивши, що відповідно до вимог земельного законодавства, будучи виконавцем земельних торгів у формі аукціону, 01.11.2017 провело земельні торги з продажу права оренди спірної земельної ділянки - терміном на 8 років. Підприємство провело вказані торги у чіткій відповідності із законом (у редакції, чинній на час проведення земельних торгів), та їх переможцем був визначений учасник № 2 - фізична особа-підприємець Данилович Андрій Петрович, який запропонував найвищу цінову пропозицію за Лот, що підтверджується Протоколом земельних торгів у формі аукціону від 01.11.2017.

В подальшому, на підставі зазначеного Протоколу земельних торгів у формі аукціону від 01.11.2017, між переможцем - ФОП Даниловичем А.П. та організатором земельних торгів - Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області було укладено договір оренди землі від 01.11.2017.

Відповідач-3 звернув увагу, що позовна вимога, яка звернена до ПП «Фірма «СОМГІЗ» про визнання недійсним та скасування протоколу земельних торгів у формі аукціону від 01.11.2017 необґрунтована позивачем жодною підставою. Тобто позивач не вказує на жодну підставу недійсності чи підставу для скасування вказаного протоколу земельних торгів (ні на порушення процедури проведення земельних торгів виконавцем або іншою особою, ні на інші підстави недійсності та/або скасування, що передбачені законом) та не надає жодного доказу на підтвердження підставності такої позовної вимоги.

За твердження ПП «Фірма «СОМГІЗ» визнання недійсним та скасування протоколу № 427 від 01.11.2017 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди терміном вісім років, земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2894га з кадастровим номером 4623081200:12:000:262, що розташована за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець (в межах населеного пункту) - є неефективним та неналежним способом захисту.

Згідно з поясненнями Головного управління Держгеокадастру у Львівській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.02.2017 № 41 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області» на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області покладено функції і повноваження управлінь/відділів, що ліквідуються, зокрема - Відділ Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області.

Відповідно до інформації наданої Відділом №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та відповідно до даних Державного земельного кадастру, 31.07.2017 Тростянецька сільська рада звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2894 га, яка розташована за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Тростянець. До заяви було додано документацію із землеустрою на земельну ділянку.

При цьому, документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262 у місцевий фонд документації не надходила.

За результатами перевірки, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, державним кадастровим реєстратором здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Тростянець, площею 0,2894 га від 07.08.2017 та присвоєно кадастровий номер: 4623081200:12:000:0262, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області звернуло увагу, що підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки чітко передбачені в ч. 10-11 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Водночас, Головне управління зазначило, що не вбачає правових підстав для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262, державна реєстрація якої проведена державним кадастровим реєстратором Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із дотриманням вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами (провадження за якими закрито згідно з постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2024 у справі № 447/2108/19) позивач просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №828 від 21.12.2016; 2) визнати незаконним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області №1380 від 31.08.2017; 3) скасувати державну реєстрацію 07.08.2017 Відділом у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним та скасування протоколу №427 від 01.11.2017 земельних торгів; 4) визнати недійсним договір оренди від 01.11.2017 земельної ділянки площею 0,2894га; 5) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 03.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки площею 0,2894га.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Спір в цій справі виник внаслідок того, що позивач вважає, що при укладені договору оренди від 01.11.2017 на земельну ділянку площею 0,2894га, на підставі якого земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 , неправомірно припинено право користування земельною ділянкою площею 0,1га, яка перебуває в постійному користуванні ТзОВ «Клен», таким чином права позивача щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою порушені.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на Державний акт на право користування землею Б №039622, реєстраційний номер 150, 1993 року. Однак, відповідачі заперечили проти вказаного правовстановлюючого документу, зазначивши, що Державний акт Б № 039622 викладений на бланку, який станом на 1993 рік вже був недійсним, а відтак такий акт не може підтвердити право користування земельної ділянкою ТОВ «Клен». Водночас, відповідач-2 також просив визнати вказаний державний акт нікчемним.

З огляду на заперечення відповідачів Господарський суд Львівської звертає увагу, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 904/9070/21. При цьому суд враховує, що хоча у справі № 904/9070/21 предметом розгляду і були позовні вимоги про визнання недійсним державного акта та скасування запису про інше речове право, однак висновки про державні акти на право користування землею в цьому випадку мають універсальний характер.

Суд враховує, що земельні відносини на час передачі земельної ділянки були врегульовані Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990, який було викладено у новій редакції відповідно до Закону України від 13.03.1992 "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР.

Відповідно до Закону України від 13.03.1992 "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР його було викладено в новій редакцій, а Постанова Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 № 889-XII втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 №2201-XII, якою було затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею.

Відповідно до приписів чинних на час прийняття рішень про передачу земельної ділянки та видачі спірного Державного акта норм земельного законодавства до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції (стаття 9).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

13.03.1992 Верховна Рада України прийняла Постанову № 2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", в якій було закріплено, зокрема, форму державного акта на право постійного користування землею та доручено Кабінету Міністрів України організувати виготовлення в необхідній кількості бланків зазначених державних актів та забезпечення ними місцевих Рад народних депутатів. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Також в цій же постанові від 17.01.2024 у справі № 904/9070/21 (п.6.48-6.49) Верховний Суд також вважав за необхідне зазначити, що спірні правовідносини відбувались у 1993 році, в період значних змін у законодавчому регулюванні земельних правовідносин, зміни юридичних титулів, недостатнього рівня юридичної обізнаності не тільки населення, а й посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, формування нових органів державної влади, а отже певної юридичної та компетенційної невизначеності, що, природно, впливало й на рівень правозастосування в цій сфері.

Зважаючи на зазначене в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/9070/21, покликання відповідачів на нікчемність спірного Державного акту Б № 039622 Господарський суд Львівської області відхиляє та допускає, що орган місцевого самоврядування міг видати такий бланк.

Разом з тим, господарський суд відзначає, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Як встановлено судом, відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №039622, ТОВ «Клен» закріплено в постійне користування 0,10га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для промислового будівництва. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №150. До вказано державного акту долучено схему земельної ділянки та опис меж. Суміжним землекористувачем вказано «Агробудсервіс». Також позивач подав копію Технічного звіту по видачі державного акту на право користування землею АТ «Агробудсервіс» та ТОВ «Клен», виготовлений Львівським державним сільськогосподарським інститутом.

Натомість матеріали справи відповідної земельно-кадастрової документації, складеної в період видачі спірного акту матеріали справи не містять.

Так, рішення Бродківської сільської ради народних депутатів Миколаївського району Львівської області, на підставі яких мав би видаватися зазначений державний акт, у Тростянецькій сільській раді (правонаступник Бродківської сільської ради) відсутні та суду не подано.

Відповідно до відповідей архівного відділу Стрийської РДА від 17.09.2024 № 04-03-02/1302 та від 17.09.2024 № 04-03-02/1307 на запити сільської ради таке рішення у переліку рішень Бродківської сільської ради за 1993 рік відсутнє. Книга записів державних актів, державні акти на земельні ділянки, графічна інформація (схеми) на державне зберігання в архів не поступали, тому факт видачі державного акту ТОВ «Клен» архів підтвердити не може.

Згідно із інформацією Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та відповідно до наявних у Відділі Книг записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею, на території Миколаївської районної ради та Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі записи про реєстрацію державних актів на право постійного користування землею виданих ТзОВ «Клен» та «Агробудсервіс» відсутні.

Під час розгляду цієї справи з метою з`ясування обставин справи господарський суд оглядав архівні документи. Відповідних документів, зокрема, рішення органів місцевого самоврядування про передачу в постійне користування 0,10га землі ТзОВ «Клен» та реєстрації Державного акту на право користування землею серії Б №039622, в архівах не має.

Крім того, слід зазначити, що до формування земельної ділянки з кадастровим номером 4623081200:12:000:0262 відомостей про реєстрацію права за ТзОВ «Клен» на нерухоме майно нежитлову будівлю загальною площею 195,1кв.м. за адресою: с.Тростянець, вул.Зелена, 3А Миколаївського району Львівської області державні реєстри також не містили.

Так, 31.07.2017 Тростянецька сільська рада звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2894 га, яка розташована за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Тростянець. За результатами перевірки, зважаючи на відсутність передбачених Законом підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, державним кадастровим реєстратором здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Тростянець, площею 0,2894 га від 07.08.2017 та присвоєно кадастровий номер: 4623081200:12:000:0262, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Лише 16.03.2018 ТзОВ «Клен» подало заяву про реєстрацію прав та обтяжень та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №117722614 від 20.03.2018, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1510907346230) за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 195,1кв.м. за адресою: с.Тростянець, вул.Зелена, 3А Миколаївського району Львівської області. Тобто після того як сільська рада почала вчиняти дії щодо виставлення на аукціон вільної суміжної земельної ділянки.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.

Суд звертає увагу, що в разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

При цьому слід зазначити, що стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

З огляду на зазначене, Господарський суд Львівської області констатує, що належних, допустимих та достовірних доказів розроблення проекту відведення земельної ділянки в постійне користування, висновку про надання земельної ділянки, акту погодження меж земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування тощо, позивачем не надано та доказів реєстрації державного акту на постійне користування земельною ділянкою, матеріали цієї справи не містять. долучений позивачем Технічний звіт Львівського державного сільського інституту не має погодження органу місцевого самоврядування.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Здійснюючи юридичну оцінку обставинам цієї справи, аналізуючи докази та факти у своїй сукупності, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх доводів. При цьому, слід зазначити, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Стосовно заяви відповідача-2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00грн слід зазначити таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Подаючи до суду відзив на позов, відповідач-2 зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.

До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2021 року, складений між відповідачем-2 та Адвокатським об`єднанням «Юхименко і партнери» (далі - договір від 03.12.2021), копію додатку до договору № 1 від 30.12.2023, копію додатку до договору №2 від 19.03.2024, копію ордера серії ВС №1280480 від 08.05.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1809 від 01.12.2010, видані адвокату О.Ю.Талалєвій, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26.02.2024.

Відповідач-2 надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів саме адвокатом.

Відповідно до п.1.1 договору від 03.12.2021, сторони домовились, що адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання договору.

За надання правової допомоги, передбаченої договором, клієнт оплачує адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого визначається, зокрема, відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги, що підписується обома сторонами (п. 3.2 договору від 03.12.2021).

Згідно з п. 1 додатку до договору №2 від 19.03.2024, відповідач-2 та Адвокатське об`єднання «Юхименко і партнери» домовились, що останнє надає клієнту правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, пов`язану із розглядом справи №447/2108/19.

Також п. 4 додатку до договору №2 від 19.03.2024, сторони погодили, що за надання правової допомоги, передбаченої п. 1 додатку № від 19.03.2024, клієнт виплачує адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 40000,00грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 26.02.2024 адвокатське об`єднання надало такі послуги: підготовка пояснень, підготовка заперечень про призначення судової експертизи та про колегіальний розгляд, участь в судових засіданнях.

Позивач заперечив проти поданої заяви. В обґрунтуванні своїх заперечень позивач зазначив, що із наданих документів не вбачається із чим саме сторони договору пов`язували такий розмір гонорару та як його визначали. Також із долучених документів не вбачається чи залежав розмір гонорару від фактично наданого обсягу правової допомоги. Позивач також вважає, що зміст заяви, а також долучені до неї заяви документи не підтверджують понесення витрат в сумі 40000 грн на надання правової допомоги, які б обумовлювались необхідністю, не дають можливості визначити фактичний обсяг надання правової допомоги (витрачений час на вчинені дії чи підготовку процесуальних документів, обсяг наданої правової допомоги та ін.), а тому не підтверджують зазначених витрат, як і не дають можливість провести розрахунок витрат за фактично надану правову допомогу. При цьому, позивач звернув увагу, що заявлені стороною витрати на правову допомогу не можуть мати на меті безпідставне збагачення чи отримання неправомірної вигоди у такий спосіб, а мають на меті компенсаційний характер.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 Постанови).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Господарський суд Львівської області відзначає, що матеріалами справи №447/2108/19 підтверджується, що інтереси відповідача-2 представляла Талалаєва Олена Юріївна - адвокат Адвокатського об`єднання «Юхименко і партнери». Обставини цієї справи представнику відомі, позиція протягом часу розгляду справи не змінювалась, як власне і позиція ОСОБА_3 та доводи, якими останній її обґрунтовував. Зважаючи на зазначене, за яких представник О.Ю.Талалаєва брала участь у справі, та не могла бути необізнаною про позицію позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свої заперечення та інші обставини, Господарський суд Львівської області критично сприймає наданий відповідачем-2 розрахунок визначення вартості та обсягу отриманих ним юридичних послуг.

Зважаючи на заперечення позивача, з огляду на зазначене та неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, Господарський суд Львівської області вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 30000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Стосовно заяви відповідача-3 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00грн слід зазначити таке.

Подаючи до суду відзив на позов, відповідач-3 зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.

До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №14/20 від 18 червня 2020 року, складений між відповідачем-3 та Адвокатським бюро «Вікторії Бойко» (далі - договір від 18.06.2020); копію додаткового договору від 03.05.2024; копію ордера серії ВС №1278716 від 29.04.2024, виданого адвокату В.В.Бойко; копії актів прийому-передачі наданих послуг від 26.06.2024, від 21.10.2024, від 31.12.2024, від 28.02.2025.

Відповідач-3 надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів саме адвокатом.

Відповідно до п.1.1 договору від 18.06.2020, сторони домовились, що адвокатське бюро зобов`язується за замовленням клієнта надавати йому правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та фактичні витрати, понесені виконавцем при виконанні договору в порядку та розмірі, що встановлені цим договором.

За надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Розмір гонорару становить 1000,00грн за одну годину роботи адвоката при наданні правової допомоги (п.п. 2.1-2.2 договору від 18.06.2020).

Згідно з п. 1 додаткового договору від 03.05.2024, клієнт надає, а виконавець приймає замовлення на надання правничої допомоги у справі №447/2108/19, що перебуває в провадженні господарського суду Львівської області.

Також п. 3 додаткового договору від 03.05.2024, сторони погодили, що розмір гонорару становить: ознайомлення із матеріалами та подання відзиву 10000,00грн; подання заперечень на відповідь на відзив 8000,00грн; участь в одному судовому засіданні незалежно від його тривалості 1500,00грн; надання інших видів правничої допомоги 1500,00грн за одну годину.

Відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг Адвокатське бюро «Вікторії Бойко» надало такі послуги: представництво в судових засідання , ознйомлення з матеріалами справи, подання відзиву.

Під час розгляду справи представник відповідача-3 усно повідомив про допущені помилки в розрахунку заявленої суми витрат на правничу допомогу та зменшив заявлені вимоги до 22500,00грн.

Позивач заперечив проти поданої заяви. В обґрунтуванні своїх заперечень позивач зазначив, що вважає, що вказані представником відповідача-3 витрати є неспівмірними зі складністю справи, не відповідає критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг не відповідають критерію реальності таких витрат, а їх стягнення очевидно становитиме надмірний тягар ТОВ «Клен».

Крім того, позивач зазначив, що поданням заяв із зазначеними витратами, відповідач-2 та відповдач-3 намагаються покласти на ТОВ «Клен» витрати зумовлені негативними наслідками їх же дій щодо спірної земельної ділянки, які призвели до виникнення спору, а ТОВ «Клен» лише намагається захистити своє право в судовому порядку. Тобто цей спір виник саме з вини відповідачів у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, виходячи із критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що 1500,00грн за 1 годину роботи є обґрунтованою ставкою оплати послуг адвоката та заявлені витрати відповідача-3 є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Відтак, суд доходить висновку задоволити подану заяву відповідача в повному обсязі (з урахуванням заявленого зменшення суми витрат) та стягнути з позивача на користь відповідача-3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22500,00грн.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клен (вулиця Зелена, 3А, село Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, 81614, ідентифікаційний код 19176055) на користь Фізичну особу підприємця Даниловича Андрія Петровича, ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клен (вулиця Зелена, 3А, село Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, 81614, ідентифікаційний код 19176055) на користь Приватного підприємства Фірма Сомгіз (вулиця Сахарова, 46, місто Львів, Львівська область, 79012, ідентифікаційний код 20810095) 22500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.У задоволенні решти вимог відмовити.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 03.04.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ