Рішення

від 25.03.2025 по справі 917/2345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 Справа № 917/2345/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відритому судовому засіданні з розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "СОКОЛ", вул. Шевченка, 111, м. Харків, 61013

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер", вул. Черняховського, 3, м. Лубни, Полтавська область, 37502

про стягнення 620 250,00 грн

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер", вул. Черняховського, 3, м. Лубни, Полтавська область, 37502

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол", вул. Шевченка, 111, м. Харків, 61013

про стягнення 387 133,08 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання,

установив:

1.1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол") просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" 620 250,00 грн безпідставно збережених грошових коштів.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між сторонами не було узгоджено Специфікацію № 1 до проєкту договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022, тому останній є неукладеним, а сплачені на його виконання кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані.

Правовими підставам первісного позову зазначено статті 180, 181, Господарського кодекс України та статті 205-208, 509, 626, 638, 639, 1212 Цивільного Кодексу України.

Як докази обґрунтованості позовних вимог за первісним позовом позивач надав наступні докази в копіях (а.с. 5-17): виписку з ЄДР, Договір, Додаток до Договору, копія вимоги про повернення безпідставно збережених коштів вих № 133 від 14.11.2024, копія платіжної інструкції №179 від 16 листопада 2022.

Крім того, позивач за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол") зазначає орієнтовний розмір витрат на правову допомогу 50 000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечує за мотивами зустрічної позовної заяви вх. № 108/25 від 13.01.2025 (а.с. 28-90), стверджуючи, зокрема, про укладення між сторонами 16.11.2022 року Договору поставки №01-16/11/22, та сплату позивачем за первісним позовом спірної суми на підставі цього Договору.

1.2. Короткий зміст позовних вимог та заперечень за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер") просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол") 387 133,08 пені, нарахованої за період з 16.03.2023 по 08.01.2025 за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.11.2022 року Договору поставки №01-16/11/22 за порушення строків прийняття товару.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між сторонами укладено Договір поставки №01-16/11/22, який не є попереднім, сторонами вчинялися дії щодо його виконання, проте відповідачем за зустрічним позовом порушено прийняті на себе зобов`язання з прийняття товару.

Правовими підставами зустрічного позову зазначено, зокрема, статті 173, 179, 193, 222, 223 Господарського кодекс України, статті 11, 509, 525, 526, 611, 626, 629, 638, 639, 655, 692 Цивільного Кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом надав наступні докази в копіях (а.с.33-90): копію Договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022, копію Додатку №1 до Договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022 Специфікація №1, копію Контракту з італійською компанією STEP Automation S.r.1. 01-09/12/22 від 09.12.2022, копію платіжного доручення в іноземній валюті № 35 від 22 грудня 2022, копію інвойса (комерційної накладної) № 220098 від 09.12.2022 р. та копію пакувального листа від 09.01.2023, копію міжнародної ТТН, копію договору з ТОВ «Нова Пошта Глобал» № 60390 від 25.06.2021, копію CMR №007523012, копію платіжного доручення №1062 від 20 січня 2023, копію платіжного доручення №1065 від 23 січня 2023, копію митної декларації №23UA100300655528U3 від 23.01.2023, копію рахунку на оплату №NPI 00001240 від 23.01.2023, копію платіжної інструкції № 1099 від 06.02.2023, копію рахунку на оплату № NPG 0000000090079858 NPG від 18.01.2023, копію платіжної інструкції № 1063 від 20.01.2023, копію акта наданих послуг № 21039 від 23.01.2023, копію акта наданих послуг №30422 від 23.01.2023, копію Договору на матеріально-технічне обслуговування № 01-10/01/17 від 10 січня 2017, копію Договору на матеріально-технічне обслуговування № 05-02/04/18 від 02 квітня 2018, копію податкової накладної за № 1 від 16.11.2022, копію листа № 10/1 від 08 лютого 2023, копію листа № 117 від 07.12.2023, копію листа-відповіді № 1 від 08 січня 2023 р. разом з копією накладної про відправлення та копією рекомендованого повідомлення про влучення поштового відправлення, копію листа-відповіді № 5 від 13 березня 2024 р. разом з копія накладної про відправлення та копією рекомендованого повідомлення про влучення поштового відправлення, копію претензії (вимоги) щодо сплати пені за прострочення виконання зобов`язання по прийняттю Товару №18 від 20.12.2024, копію опису вкладення, копія накладної про відправлення, копія рекомендованого повідомлення про влучення поштового відправлення.

Крім того, позивач за зустрічним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер") зазначає орієнтовний розмір витрат на правову допомогу - 20 000,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол") проти зустрічного позову заперечує за мотивами відзиву на зустрічну позовну заяву вх № 1429 від 04.02.2025 (а.с. 97-109), зокрема, наполягає на неузгодженні істотних умов договору поставки через незаповненість Специфікації № 1 до договору, що унеможливлює, на його думку, стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язань за означеним договором.

Правовими підставами заперечень проти зустрічного позову зазначено ст. 180 Господарського кодекс України, ст. 206, 207, 638 Цивільного Кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості заперечення проти зустрічних позовних вимог відповідач за зустрічним позовом надав копію специфікації № 1 до Договору поставки (а.с. 102).

Позивач за зустрічним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер") надав суду за вх № 1725 від 10.02.2025 заперечення на відзив, які суд розцінює як відповідь на відзив в розумінні ст. 166 ГПК України (а.с. 111-118), спростовуючи наведені у відзиві доводи.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

23.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" про стягнення з останнього 620 250,00 грн безпідставно збережених грошових коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року справу № 917/2345/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 25.12.2024 відкрив провадження у даній справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - до 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

13.01.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про стягнення 387 133,08 пені, нарахованої за період з 16.03.2023 по 08.01.2025 за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.11.2022 року Договору поставки №01-16/11/22 за порушення строків прийняття товару.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2025 року зустрічний позов у справі № 917/2345/24 передано на розгляд судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 20.01.2025 прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом; здійснив перехід до розгляду справи № 917/2345/24 за правилами загального позовного провадження; призначив судове засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 18.02.2025 року на 10:00 год та встановив строки для подання заяв по суті справи.

06.02.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "СОКОЛ" надійшла заява про участь у судовому засіданні 18.02.2025 та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №1583).

Суд ухвалою від 17.02.2025 означене клопотання задовольнив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" надало суду за вх № 2231 від 18.02.2024 клопотання (ідентичне за вх № 2238 від 18.02.2025) про долучення до матеріалів справи в порядку ст. 80 ГПК України доказів : звіту про діагностику листозгинального пресу від 11.11.2022, фото-матеріалів листозгинального пресу, рахунок на послуги автокрана від 19.12.2022.

Суд протокольною ухвалою від 18.02.2025 залишив означені клопотання без розгляду.

При цьому суд виходив з наступного.

За приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи перелічені у клопотанні (заяві) докази, на час подання зустрічного позову вони були у розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер".

Клопотання про поновлення строку на подання доказів не заявлено.

Клопотання не містить жодного обґрунтування неможливості своєчасного подання доказів разом з зустрічним позовом, зустрічний позов, в свою чергу, не містить відомостей щодо доказів, які не можуть бути подані; причини, з яких докази не можуть бути подані у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За викладеного, суд клопотання залишає без розгляду.

У судовому засіданні 18.02.2025 з`ясувавши, що правову позицію щодо предмету спору сторони виклали у наданих суду заявах по суті справи, присутні у судовому засіданні представники учасників процесу підтвердили, що повідомили суду про всі обставини справи, які їм відомі, та надали усі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору, примирення між сторонами неможливе, нерозглянуті процесуальні клопотання відсутні, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та враховуючи згоду присутніх представників обох сторін справи розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.02.2025 представник позивача за первісним позовом на позовних вимогах наполягав, представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 18.02.2025 року з огляду на наявність у матеріалах справи двох різних копій специфікації № 1 до Договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022 судом оголошено протокольну ухвалу про витребування від учасників справи оригіналів означеної специфікації відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, текст якої оформлено окремим документом після закінчення судового засідання (п. 5 ст. 233 ГПК України), а також протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.03.2025 до 12:00.

Позивач за первісним позовом супровідним листом вх № 2717 від 27.02.2025 надав суду оригінал специфікації № 1 до Договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022.

Позивач за зустрічним позовом супровідним листом вх № 2843 від 03.03.2025 надав суду оригінал специфікації № 1 до Договору поставки № 01-16/11/22 від 16.11.2022.

Крім того, позивач за зустрічним позовом надав суду за вх № 2815 від 03.03.2025 року клопотання про поновлення строку подання додаткових доказів, що були подані 17.02.2025 та долучити їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.03.2025 суд продовжив розгляд справи по суті, оголосив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи та протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 25.03.2025 до 11:30 для надання відповідачем за зустрічним позовом додаткових пояснень.

При вирішенні заявленого клопотання суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша)

За змістом наведеної статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

У даному випадку, звертаючись до суду із клопотанням про поновлення строку на подання доказів, заявник в обґрунтування такого клопотання послався на те, що такі докази не могли бути надані у межах строків визначених ГПК України через технічні проблеми з цифровими носіями інформації (флеш-накопичувачі), що зазнали пошкоджень та унеможливили їх оперативне використання та подання до суду.

При цьому клопотання не містить обґрунтування поважності причин незаявлення такого клопотання в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, як того вимагає ст. 207 ГПК України.

Однак, на переконання суду, такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер", з огляду на таке.

За приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 4 ст. 80 ГПК України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст. 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 ГПК України).

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Під час розгляду цієї справи в порушення приписів ст. 80 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер") не подало відповідні докази, які просило залучити до матеріалів справі у клопотанні, поданому до суду 03.03.2025, ані разом із відзивом на первісну позовну заяву, ані разом з зустрічною позовною заявою.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2025 суд залишив без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" за вх № 2231 від 18.02.2024 клопотання (ідентичне за вх № 2238 від 18.02.2025) про долучення до матеріалів справи в порядку ст. 80 ГПК України доказів : звіту про діагностику листозгинального пресу, фото-матеріалів листозгинального пресу, рахунок на послуги автокрана з огляду на те, що клопотання про поновлення строку на подання доказів Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлазер" не заявлено та не містить жодного обґрунтування неможливості своєчасного подання доказів разом з зустрічним позовом, зустрічний позов, в свою чергу, не містить відомостей щодо доказів, які не можуть бути подані; причини, з яких докази не можуть бути подані у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За приписами ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час підготовчого засідання у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" заявило про надання всіх наявних доказів та не заперечувало проти переходу до розгляду справи по суті.

Зокрема, на відповідне запитання суду у підготовчому судового засіданні 18.02.2025 щодо надання усіх доказів по справі та наявності/відсутності будь-яких заяв, клопотань тощо представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" повідомив, що не має жодних заяв, клопотань, а також зазначив про надання всіх наявних доказів по справі.

На переконання суду, лише у випадку добросовісного користування учасником справи процесуальними правами, зокрема повідомлення суду під час підготовчого засідання про наявність будь-яких доказів у інших осіб, вжиття заходів задля їх отримання, в чому полягає неможливість їх отримання та подання до суду у строки та порядку визначеному чинним процесуальним законодавством, останній має право на поновлення строку на подання відповідних доказів, якщо суд користуючись власними дискреційними повноваженнями, визначає такі обставини поважними для поновлення строку.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Суд протокольною ухвалою від 18.02.2025, зокрема, розпочав розгляд справи по суті.

За приписами ст. 207 ГПК України з відкриттям розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Матеріали справи не містять доказів поважності причин незаявлення позивачем за зустрічним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлазер") клопотання про поновлення строку на подання доказів під час підготовчого провадження у цій справі, тому в силу приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає означене клопотання без розгляду.

Позивач за первісним позовом надав суду за вх № 3937 від 24.03.2025 заяву (додаткові пояснення) щодо питання, яке виникло під час розгляду справи по суті.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.03.2025 року проведено судові дебати та відповідно до ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складання повного рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є питання визначення наявності або відсутності факту укладення між сторонами договору поставки, належного чи неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки у разі його укладення, і, як наслідок цього - наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог за первісним та/або за зустрічним позовом.

16.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлазер" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (Покупець) було укладено Договір поставки №01-16/11/22 (а.с. 6-8, далі Договір), за умовами якого сторони узгодили, зокрема, наступне:

- у порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві належні йому на праві власності запасні частини до листозгинального пресу AMADA HFE 170-3, серійний номер 010311, 2001 року випуску надалі Товар, відповідно до замовлення Покупця, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, в строки та на умовах Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити його вартість на умова Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару, який поставляється (передається у власність) Покупцю, погоджується Сторонами у Додатку (Специфікації) до Договору (п. 1.1 Договору);

- сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий Товар є документом, який засвідчує факт передачі Товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву кількість, ціну (вартість) Товару (п. 1.2 Договору);

- загальна сума Договору складає 620 250,00 грн. (шістсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 103 375,00 грн. (сто три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 00 копійок), що є еквівалентом 15 000,00 євро (п`ятнадцять тисяч євро 00 євроцентів) в т.ч. ПДВ 2500,00 євро (дві тисячі п`ятсот євро 00 євроцентів) розрахованих по комерційному курсу продажу євро до гривні на день підписання даного Договору, встановленому для юридичних осіб в банку Постачальника, реквізити якого вказані в цьому Договорі (п. 2.2 Договору);

- Покупець сплачує вартість Товару, вказану в п. 2.2 Договору, на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати не пізніше п`яти банківських днів з дати укладення Договору (підп. 2.3.1 п. 2.3 Договору);

- передача Товару Постачальником та прийняття його Покупцем по цьому Договору повинні бути проведені протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дата повної сплати Покупцем коштів за Товар згідно п. 2.3.1. даного Договору (п. 3.2 Договору);

- датою поставки Товару вважається дата, зазначена на Видатковій накладній, за якою буде здійснено передачу Товару від Постачальника до Покупця (п. 3.5 Договору);

- умови поставки: розвантаження та доставка Товару до місця призначення здійснюється силами Покупця і за його рахунок. Адреса передачі Товару Покупцю від Постачальника - виробнича база Постачальника, що знаходиться за адресою : м. Лубни, вул. Черняховського, 3 (п. 3.9 Договору);

- за порушення Покупцем строків прийняття Товару передбачених п. 3.2. даного Договору, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити останньому, за кожен день прострочення виконання зобов`язання по прийняттю Товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неприйнятого Товару (п. 5.2 Договору);

- будь-які зміни та доповнення до даного Договору вступають в силу тільки після оформлення їх в письмовому вигляді та підписання уповноваженими представниками обох Сторін (п. 9.3 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31.03.2023, але його дія в будь-якому випадку припиняється не раніше настання моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1 (копія примірника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" - а.с. 9, копія примірника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" - а.с. 38 на звороті), у якій сторони узгодили загальну суму поставки 620 250,00 грн, в тому числі ПДВ 15 000,00 грн.

Суд зазначає, що сторонами до справи додані два різні примірники копій означеної Специфікації, які відповідають оригіналам (витребувані судом в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України та оглянуті під час розгляду справи по суті): примірник Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" з порожніми рядками 1-10, примірник Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" із заповненими рукописним текстом рядками 1-5 та прочерком рядків 6-10.

Обидва примірники Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін, скріпленими печатками сторін.

У судовому засіданні 06.03.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" повідомила суду про те, що специфікація була заповнена у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" № 1 від 08.01.2024 та направлена останньому листом № 14 від 31.01.2024. Доказів направлення означеного листа та Специфікації в додатки до нього матеріали справи не містять.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" платіжною інструкцією № 179 від 16.11.2022 (а.с. 12) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Машлазер" 620 250,00 грн із зазначенням призначення платежу : "Сплата за запасні частини згідно дог. № 01-16/11/22 від 16.11.2022".

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" з вимогою кредитора № 133 від 14.11.2024 (а.с. 10) щодо повернення помилково перерахованих коштів за означеною вище платіжною інструкцією в сумі 620 250,00 грн з огляду на недосягнення внаслідок перемовин згоди щодо істотних умов договору.

Направлення цієї вимоги відповідачу за первісним позовом підтверджується матеріалами справи (опис вкладення, накладна та чек Укрпошти а.с. 10 на звороті, 11).

Не отримавши відповіді на зазначену вимогу та вважаючи свої права порушеними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" звернулося до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" 620 250,00 грн безпідставно збережених грошових коштів (первісний позов у даній справі).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" стверджує, що на виконання умов Договору після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" коштів ним було підібрано запасні частини та укладено контракт з італійською компанією STEP Automation S.r.l. 01-09/12/22 від 09.12.20 на поставку частин (електронна складова списку) з необхідного переліку товару, зокрема: числове керування ROCK17+II (3D SW) з IDEA-PC 3D of програмований логічний контролер MOTION 4+: 4 осі з клапанами підсилювача, програмований логічний контролер MOTION 4: 4 осі, оплачено вказані запасні частини, які було транспортовано на митну територію України; після проходження процедури розмитнення, 23.01.2023 р. товари були доставлені перевізником на виробничу базу ТОВ "Машлазер" за адресою : Полтавська обл., м.Лубни, вул. Черняховського, буд. 3, де на цей час і знаходяться.

Листом № 10/1 від 08.02.2023 (а.с. 70) Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про виконання ним зобов`язань щодо придбання запасних частин до листозгинального пресу AMADA HFE 170-3, серійний номер 010311, 2001 року випуску, та просило надати інформацію щодо дати подачі автомобіля для завантаження і даних про перевізника.

На вказаному листі наявний підпис про отримання 10.02.2023 Мешій В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" листом № 117 від 07.12.2023 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" з вимогою про повернення перерахованих коштів в сумі 620 250,00 грн. Лист обґрунтований тим, що в день підписання Договору 16.11.2022 року було перераховано повну вартість товару за Договором, натомість постачання Товару за Договором у встановлений п. 3.2. Договору строк не відбулося, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" втратило інтерес до отримання виконання умов Договору щодо поставки Товару (а.с. 71).

У відповідь на цей лист листом № 1 від 08.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" повідомило про направлення ним 08.02.2023 повідомлення про готовність відвантажити товар зі складу постачальника, проте інформація щодо готовності забрати товар відсутня, товар знаходиться на виробничій базі постачальника (а.с. 72). Направлення цього листа 11.01.2024 разом з копією листа № 10/1 від 08.02.2023 та отримання його Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" 19.01.2024 підтверджується матеріалами справи (а.с. 74-75).

У відповідь на цей лист листом № 14 від 31.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" повідомило про те, що предмет договору між сторонами не погоджено та запропонувало для врегулювання спору надіслати копію наявної специфікації до договору (а.с. 76).

У відповідь на цей лист листом № 5 від 13.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" Специфікацію до Договору та повідомило про підтримання пропозиції про організацію відвантаження товару (а.с. 77). Направлення цього листа 14.03.2024 разом зі Специфікацією до Договору та отримання його Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" 18.03.2024 підтверджується матеріалами справи (а.с. 78-79).

Не отримавши реагування на означену пропозицію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" з претензією з вимогою про сплату пені за невиконання зобов`язання з отримання товару в сумі 378 751,75 грн та негайне здійснення прийняття товару відповідно о умов Договору (а.с. 80-81). Направлення цієї претензії 20.12.2024 та отримання її Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" 26.12.2024 підтверджується матеріалами справи (а.с. 82-83).

Враховуючи відсутність реагування з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" звернулося до суду із зустрічним позовом з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" - 387 133,08 пені, нарахованої за період з 16.03.2023 по 08.01.2025 за несвоєчасне виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.11.2022 року Договору поставки №01-16/11/22 за порушення строків прийняття товару (зустрічний позов у даній справі).

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки суду за наслідками вирішення спору.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо кваліфікації договору як неукладеного: якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. (п. 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18).

Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та враховуються судом при оцінці первісного позову у цій справі в силу п. 4 ст. 236 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в п. 91 Постанови від 25.05.2021р. у справі №461/9578/15-ц дала тлумачення доктрині забороні суперечливої поведінки : Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 рок справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (забороні суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit vei contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісно Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" платіжною інструкцією № 179 від 16.11.2022 (а.с. 12) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Машлазер" 620 250,00 грн із зазначенням призначення платежу : «Сплата за запасні частини згідно дог. №01-16/11/22 від 16.11.2022», у листі № 117 від 07.12.2023 зазначило про те, що в день підписання Договору 16.11.2022 року перерахувало повну вартість товару за Договором, натомість постачання Товару за Договором у встановлений п. 3.2. Договору строк не відбулося, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" втратило інтерес до отримання виконання умов Договору щодо поставки Товару (а.с. 71).

Здійснивши аналіз доводів сторін, викладених у заявах по суті та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема, зазначені платіжну інструкцію та лист, суд вбачає наявність у діях позивача за первісним позовом ознак суперечливої поведінки, оскільки останній заперечує очевидні факти, які визнавав до початку судового розгляду.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ст. 664 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати.

Також матеріалами справи підтверджується прийняття відповідачем за первісним позовом на себе зобов`язання з поставки товару відповідно до умов Договору, проте доказів виконання цих зобов`язань матеріали справи не містять, позивач за первісним позовом стверджує про те, що відповідач за первісним позовом товар не поставив, на вимогу позивача за первісним позовом кошти у розмірі 620 250,00 грн не повернув. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Отже, позивач за первісним позовом відповідно приписів ст. 538, 693 ЦК України набув права вимагати від відповідача за первісним позовом передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" 620 250,00 грн неповернутої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, останнім не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що позивач за первісним позовом безпідставно обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами не погоджено істотні умови Договору через непогодження Специфікації, а тому Договір є неукладеним, а перераховані на його виконання грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані.

Проте, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У п. 57-58 постанови від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

За наявності обставин, які не заперечуються сторонами спору, зокрема, щодо факту попередньої оплати із призначенням платежу "сплата за запасні частини згідно Договору №01-16/11/22 від 16.11.2022" та її отримання відповідачем за первісним позовом, суд має право здійснити самостійну кваліфікацію позову відповідно до обставин справи та правової природи спірних правовідносин.

Наявність двох різних примірників Специфікації (одного з порожніми рядками, другого із частково заповненими рядками рукописним текстом) не впливає на встановлення обставин перерахування попередньої оплати в розмірі, узгодженому сторонами у Договорі та Специфікації.

Проте, заперечення проти первісного позову та обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом суд не оцінює як правомірні, оскільки за відсутності доказів узгодження між сторонами ідентифікуючих ознак товару (запасних частин до листозгинального пресу AMADA HFE 170-3, серійний номер 010311, 2001 року випуску) надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлазер" докази на підтвердження вчинення дій на виконання зобов`язань з поставки товару за Договором, зокрема, числове керування ROCK17+II (3D SW) з IDEA-PC 3D of програмований логічний контролер MOTION 4+: 4 осі з клапанами підсилювача, програмований логічний контролер MOTION 4: 4 осі, не є належними.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлазер" обов`язків з поставки товару за Договором у визначений п. 3.2 Договору строк, що виключає застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" відповідальності відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строків прийняття товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги за первісним позовом є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем за первісним позовом не спростовані, а тому судом задовольняються. Позовні вимоги за зустрічним позовом не доведені належними доказами, спростовані відповідачем за зустрічним позовом, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Згідно з положеннями 13 ГПК України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно розподілу судових витрат.

При пред`явленні первісного позову позивачем платіжною інструкцією № 1554 від 06.12.2024 було сплачено судовий збір в розмірі 7 443,00 грн. (а.с. 13). Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 18).

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку задоволенням первісного позову сплачений судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом.

При пред`явленні зустрічного позову позивачем платіжною інструкцією № 1472 від 08.01.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 5 807,00 грн. (а.с. 33). Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (а.с. 92).

У зв`язку із відмовою у зустрічному позові у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер", вул. Черняховського, 3, м. Лубни, Полтавська область, 37502, код 37173928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол", вул. Шевченка, 111, м. Харків, 61013, код 30991072) 620 250,00 грн заборгованості та 7 443,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішення законної сили

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" відмовити.

4. Рішення направити сторонам відповідно до ст. 242 ГПК України.

Повне рішення підписано 03.04.2025

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Ківшик О.В.