Рішення

від 03.04.2025 по справі 912/3223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025 Справа № 912/3223/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради", вул. Салганні піски, 14, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25004

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком", вул.Польова, 11, с. Окіп, Лубенський район, Полтавська область, 37511

про стягнення 44 569,78 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" 44 569,78 грн штрафних санкцій, завданих неналежним виконанням останнім прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару за укладеним 11.10.2024 між сторонами Договором поставки №318, з яких : 1 356,34 грн пеня та 43 213,44 грн штраф.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору поставки № 318 від 11.10.2024; копія листа про розірвання договору; копія листа про відмову у розірванні договору; копія службової записки; копія претензії з доказами направлення;.

12.02.2025 відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 1961), в якому заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач неправомірно заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф.

Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 33 760,50 грн, оскільки п. 7.6 Договору встановлена відповідальність за поставку неякісного товару і даний пункт Договору не може бути застосований в частині відмови постачальника від належного виконання обов`язку з поставки товару.

Також відповідач зазначає, що в межах даної справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки і відповідач повинен був поставити товар. Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням. Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі 50 % облікової ставки НБУ від ціни Товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням.

Відповідач вважає, що його зобов`язання по Договору носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки Позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов`язань за договором, то стягнення з Відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.

При цьому, відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити суму штрафу на 33 760,50 грн, оскільки дана штрафна санкція не передбачена п. 7.6 Договору.

18.02.2025 до позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 2253) в яких останній спростовує доводи відповідача. В обґрунтування заперечень на відзив позивач зазначив, що у Договорі допущено технічну помилку, а саме : задвоєно нумерацію п. 7.6 Договору.

Пунктом 7.6 Договору (який фактично є п. 7.7 Договору і застосований до ТОВ «АВАНГАРДКОМ») визначено наступне : «За відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни Договору».

Позивач зазначає, що відповідальність передбачена п. 7.6 Договору щодо якості не була застосована в частині штрафної санкції щодо відмови постачальника від поставки.

Позивач наголошує, що технічна помилка в нумерації пунктів договору не може мати наслідком уникнення відповідальності стороною договору. Відповідач підписав договір і взяв на себе зобов`язання з поставки товару і погодився нести визначену договором відповідальність. Тому намагання Відповідача уникнути відповідальності є неправомірними і такими, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також позивач заперечив проти доводів відповідача, що пеня не може стягуватись у негрошових зобов`язаннях. Враховуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 02.01.2025 по справі №912/3223/24 передав за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" про стягнення 44 569,78 грн штрафних санкцій.

24.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла вищезазначена ухвала та позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" про стягнення 44 569,78 грн штрафних санкцій.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 року справу №912/3223/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 28.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №912/3223/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

11.10.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № 318 (далі - Договір, а.с. 8-14).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується протягом 2024 року поставити Замовнику товар, а Замовник - приймати і оплачувати товар, який визначений в специфікації-додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору);

- найменування (номенклатура, асортимент) товару: за кодом CPV за ДК 021:2015 03210000-6 - Зернові культури та картопля (п. 1.2 Договору);

- ціна цього Договору становить 1 12 535,00 грн. без ПДВ, крім цього ПДВ 22 507,00 грн., разом ціна цього Договору становить 135 042,00 грн (п. 3.1 Договору);

- ціна за одиницю товару визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (п. 3.2 Договору);

- строк (термін) поставки (передачі) товарів: по 31.12.2024. Поставка товару здійснюється за заявками протягом трьох робочих днів з дня подання заявки. Заявка направляється Замовником у любій доступній формі (письмово, факсом, електронною поштою тощо). Постачальником призначається особа, відповідальна за прийом заявок. Наявність відповідальної особи за отримання замовлень є обов`язком. Неприйняття замовлення є недопустимим. В окремих випадках допускається додаткове замовлення та поставка товару «день в день» (п. 5.1 Договору);

- місце поставки товарів: м. Кропивницький, вул. Ушакова, 3-а (вул. Святослава Хороброго, 3-а), стаціонар № 1 (п. 5.2 Договору);

- прийом та передача товару здійснюється згідно видаткових накладних на товар, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Транспортування, доставка, розвантаження, занесення товару відбувається силами Постачальника та за його рахунок. Розвантаження товару здійснюється представниками Постачальника в місця прийому (зважування) товару, які знаходяться в приміщеннях складів харчоблоків (погріб тощо) лікарні. Поставлений товар представники Постачальника зобов`язані занести та поставити на полку, яку вказує Замовник (п. 5.3 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1. Договору);

- у разі невиконання суб`єктами господарювання договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ (п. 7.2 Договору);

- у разі порушення строку поставки Товару за перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожний день прострочення (п. 7.3 Договору передбачено, що

- у разі порушення строку поставки Товару понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30-ти календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% Ціни Договору (п. 7.4 Договору);

- у разі, якщо прострочення строку поставки Товару перевищить 30-ть календарних днів, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Постачальника. При цьому Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 7% від Ціни Договору. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання (п. 7.5 Договору);

- у разі порушення умов зобов`язання щодо якості Товару стягується штраф у розмірі 20% ціни неякісного Товару (п. 7.6 Договору);

- за відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни Договору (п. 7.6 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє по 31 грудня 2024 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сплив строку дії Договору не звільняє Сторони від повного виконання своїх зобов`язань за даним Договором (п. 10.1 Договору).

Таким чином, сторони при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які відповідно до ст.629 ПК України є обов`язковими для виконання, та передбачили відповідальність за прострочення поставки товару у вигляді штрафу та пені, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

У специфікації до Договору (додаток до Договору № 1, а.с. 15) сторони узгодили наступне : найменування товару картопля столова пізня, клас перший; кількість товару 7 100 кг; ціна за одиницю з ПДВ 19,02 грн; загальна вартість 135 042,00 грн (в т.ч. ПДВ).

28.10.2024 позивач направив відповідачу заявку про необхідність поставки Товару у встановлені строки (до 31.10.2024). Дана обставина відповідачем не спростовується.

01.11.2024 відповідач направив позивачу лист № 70, у якому запропонував розірвати Договір у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 16).

06.11.2024 позивач направив відповідачу лист № 1798, у якому відмовився від дострокового розірвання Договору та наполягав на належному виконання сторонами своїх зобов`язань (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 17-18).

З метою досудового врегулювання спору, 20.11.2024 позивач направив відповідачу претензію, згідно якої просив провести поставку товару у строк до 25.11.2024 і перерахувати пеню у розмірі 94,58 грн, пеню у розмірі 162,14 грн та штраф у розмірі 33 760,50 грн. Дана Претензія була направлена електронною поштою та засобами поштового зв`язку. Дана обставина відповідачем не спростовується.

За даними позивача відповідач у добровільному порядку штраф та пеню не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 44 569,78 грн штрафних санкцій, завданих неналежним виконанням останнім прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару за укладеним 11.10.2024 між сторонами Договором поставки №318, з яких : 94,58 грн пеня у розмірі 50% від облікової ставки НБУ за період 01.11.2024 по 14.11.2024 (нарахована на підставі п. 7.2 Договору); 1 261,76 грн пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 15.11.2024 по 30.12.2024 (нарахована на підставі п. 7.4 Договору); 9 452,94 грн штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару на підставі п. 7.4 Договору та 33 760,50 грн штраф на підставі п. 7.6 Договору за відмову від поставки товару (25% від ціни Договору).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не поставив позивачу у встановлений строк товар вагою 7 100 кг на суму 135 042,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Також матеріалами справи підтверджується факт відмови відповідача від виконання зобов`язань з поставки товару, а саме : у листі № 70 від 01.11.2024 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення поставки товару, яка передбачена Договором (а.с. 16). Дану обставину відповідач не спростовує.

Отже матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Договором строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п. 7.3 Договору сторони узгодили , що у разі порушення строку поставки Товару за перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожний день прострочення.

У разі порушення строку поставки Товару понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30-ти календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% Ціни Договору (п. 7.4 Договору);

За відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни Договору (п. 7.6 Договору).

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 94,58 грн пені у розмірі 50% від облікової ставки НБУ за період 01.11.2024 по 14.11.2024 (нарахованої на підставі п. 7.2 Договору); 1 261,76 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 15.11.2024 по 30.12.2024 (нарахованої на підставі п. 7.4 Договору); 9 452,94 грн штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару на підставі п. 7.4 Договору та 33 760,50 грн штрафу на підставі п. 7.6 Договору за відмову від поставки товару (25% від ціни Договору).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та штрафу, не виявив завищення їх розміру з боку прокурора, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Судом не оцінюються як правомірні доводи відповідача, що пеня не може стягуватись у негрошових зобов`язаннях, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18 вказано, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Водночас касаційний суд зазначає, що пункт 11.2 договору, яким покладається відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення поставки товару не оспорюються відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Заперечення відповідача, стосовно неправомірності заявленого до стягнення позивачем 33 760,50 грн штрафу на підставі п. 7.6 Договору за порушення умов зобов`язань щодо якості товару (20% від ціни неякісного товару) суд не оцінює як обґрунтовані, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у Договорі наявні два п. 7.6, якими передбачена наступна відповідальність Постачальника, а саме :

- у разі порушення умов зобов`язання щодо якості Товару стягується штраф у розмірі 20% ціни неякісного Товару (п. 7.6 Договору);

- за відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни Договору (п. 7.6 Договору).

У позові позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 7.6 Договору за відмову від поставки Товару частково або повністю.

Як встановлено судом вище, відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення поставки товару за Договором. Дана обставина відповідачем у відзиві на позов не спростовується.

Суд зазначає, що технічна помилка в нумерації пунктів договору не може мати наслідком уникнення відповідальності стороною договору. Відповідач підписав договір і взяв на себе зобов`язання з поставки товару і погодився нести визначену договором відповідальність.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є дискреційним правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В матеріалах справи відсутні будь-які посилання на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та докази на їх підтвердження, а тому суд не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним. Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 256 від 30.12.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" (вул.Польова, 11, с. Окіп, Лубенський район, Полтавська область, 37511, код ЄДРПОУ 45358873) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" (вул. Салганні піски, 14, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код ЄДРПОУ 05493846) 1 356,34 грн пені, 43 213,44 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 03.04.2025 року (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик