Рішення від 21.03.2025 по справі 925/1368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1368/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від прокуратури: Куліш А.А.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради ( м. Черкаси) до приватного підприємства "Хотей-Торг" (м. Черкаси) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації речового права із закриттям розділу та знесення самочинного будівництва

ВСТАНОВИВ:

Прокурором в інтересах держави в особі Черкаської міської ради заявлено позов з вимогами про :

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 04061547) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації права власності приватного підприємства «Хотей-Торг» (код ЄДРПОУ 37478593) на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 18879696371101), із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 04061547) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом її звільнення приватним підприємством «Хотей-Торг» (код ЄДРПОУ 37478593) через знесення (демонтаж) самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 18879696371101).

Справа розглядається у загальному позовному провадженні.

Явка представників сторін не визнана обов`язковою.

В ході розгляду справи прокурор та позивач позовні вимоги підтримують повністю і просять суд їх задовольнити.

Відповідач в останні засідання не з`являється, позицію щодо спору не висловив.

Примирення між сторонами не відбулося.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення прокурора і представників позивача в ході розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, входячи з наступного:

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Учасниками справи не заперечується, що Черкаська міська рада, як представницький орган місцевої територіальної громади, є власником земель на території м. Черкаси на праві комунальної власності на підставі Закону України № 5245-17 від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Прокурором виявлено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що відповідно до рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Б.А. від 06.08.2019 № 48110775 з відкриттям розділу в Державному реєстрі, було зареєстровано право приватної власності за відповідачем, Приватним підприємством «Хотей-Торг» (код 37478593) на нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м, яка розташована по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси.

Цьому об`єкту, як об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1887966371101 (а.с. 34).

Загальна площа об`єкта 113,1 кв.м.

Згідно даних Державного реєстру, підставою для прийняття вказаного рішення та державної реєстрації речового права на вказаний об`єкт за відповідачем були виключно такі документи:

- договір пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою від 16.10.2012

№ 398;

- технічний паспорт від 24.07.2019 № 02-24-07-19 на нежитлову будівлю,

виготовлений ФОП Іванюта А.В.

В справу надано копію Договору № 398 пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою від 16.10.2012 (а.с. 38) між Черкаською міською радою та ПП "Хотей-Торг" .

За умовами даного договору відповідач бере пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою м. Черкаси, а також підтверджує свій намір розмістити торгівельні павільйони (тимчасові споруди) на об`єкті благоустрою міста по вул. Смілянській біля будинку № 165:

№ 1 - площею 58,5 кв. м. (з них павільйон 28 кв. м),

№ 2 - площею 52 кв. м. (з них павільйон 28 кв. м),

№ 3 - площею 58,5 кв. м. (з них павільйон 28 кв. м)

та виходячи з площі вказаних павільйонів сплачувати до міського бюджету кошти, як плату за пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою.

Строк дії договору у п. 5.1. Договору визначено з 15.10.2012 до 15.10.2017.

Згідно з п. 2.1. вказаного договору Черкаська міська рада та/або структурні підрозділи його виконавчого комітету зокрема мають право, зокрема:

- здійснювати перевірку виконання відповідачем умов цього договору;

- в односторонньому порядку розірвати або не продовжити термін дії Договору в разі невиконання відповідачем вимог Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Черкаси.

- організовувати/ здійснювати демонтаж Тимчасової споруди у випадках, визначених законодавством та цим Договором;

- у разі невиконання вимог щодо звільнення Учасником об`єкту благоустрою, організовувати демонтаж Тимчасової споруди, що розташована на

займаному Учасником об`єкті благоустрою, з наступним відшкодуванням Учаснику витрат (на підставі складених калькуляцій та рахунків), пов`язаних з проведенням робіт по демонтажу і наданню послуг по збереженню демонтованої Тимчасової споруди.

Відповідно до п. 2.3 договору Учасник-відповідач має право використовувати наданий йому об`єкт благоустрою для розташування на ньому Тимчасової споруди з дотриманням положень цього договору та законодавства; за наявності відповідного погодження органу, що оформив Паспорт прив`язки тимчасової споруди (далі по тексту Паспорт), здійснювати за власні кошти переобладнання, реконструкцію, поліпшення об`єкту благоустрою та Тимчасової споруди.

Водночас, за змістом п. 2.4 договору Учасник зобов`язується, зокрема,

- використовувати наданий об`єкт благоустрою для розташування на ньому Тимчасової споруди з дотриманням положень цього договору та законодавства;

- не розміщувати Тимчасову споруду на об`єкті благоустрою до оформлення Паспорту у встановленому порядку;

- розмішувати на об`єкті благоустрою лише ту Тимчасову споруду, яка зазначена у Паспорті та використовувати об`єкт благоустрою тільки за призначенням;

- здійснювати переобладнання, реконструкцію або інші поліпшення об`єкту благоустрою за власні кошти тільки за письмовою згодою органу, який оформив Паспорт на розміщення Тимчасової споруди;

- не розміщувати Тимчасову споруду, яка суперечить вимогам чинного законодавства;

- виконувати інші обов`язки, передбачені Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси та нормативно-правовими актами, що регулюють господарську діяльність у сфері розміщення та утримання Тимчасових споруд;

- впродовж 3-х днів після припинення дії нього договору Учасник зобов`язаний звільнити об`єкт благоустрою від розміщеної на ньому Тимчасової споруди. При цьому демонтаж Тимчасової споруди та приведення території об`єкту благоустрою у належний стан (прибирання об`єкту благоустрою, вивезення сміття тощо) проводиться Учасником. Здійснені під час дії цього Договору Учасником невід`ємні поліпшення об`єкту благоустрою залишаються у Власника, а їх вартість Учаснику не відшкодовується.

Згідно відомостей з використаного для реєстрації об`єкта нерухомого майна Технічного паспорту від 24.07.2019 (а.с. 64 - виготовлений 24.07.2019) на нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м, яка розташована по вул. Смілянська у м. Черкаси, остання споруджена у 2016 році, має бетонний фундамент, стіни та покрівля влаштовані з металопрофілю, дерев`яне перекриття та підлогу встелено лінолеумом.

Згідно визначення термінів з ч. 2 затвердженого Постановою КМУ від 12 травня 2023 р. № 488 Порядку проведення технічної інвентаризації:

- технічний паспорт - це документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об`єм, технічний стан об`єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення;

- характеристики об`єкта нерухомого майна - загальна площа та об`єм об`єкта нерухомого майна, загальна площа його приміщень, площа житлових та нежитлових приміщень, забудована площа земельної ділянки, корисна площа, житлова площа приміщень, площа допоміжних приміщень, поверховість (поверх розташування), висота, протяжність тощо;

- фундамент - частина будівлі, споруди, через яку передається навантаження від його надземної частини на ґрунт;

Отже наявними у справі доказами підтверджується, що згідно відомостей з ДР речових прав, за адресою вул. Смілянська, 165/1 у м. Черкаси за відповідачем зареєстровано нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв.м.

При цьому в справі немає доказів присвоєння цій будівлі окремої адреси - вул. Смілянська, 165/1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна.

Цей Порядок визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (такими органами, зокрема є виконавчі органи сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради).

Сторонами не заперечується, що відповідачу ПП "Хотей-Торг" управлінням планування та архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 18.03.2016 за № 502 було видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди торгівельний павільйон № 4 площею 28 кв. м. по вул. Смілянській, 165 у м. Черкаси.

Також в цей же день видано і Паспорт прив`язки тимчасової споруди на торгівельний павільйон № 5 загальною площею 30 кв.м. за адресою по вул. Смілянській, 165 у м. Черкаси (а.с. 55-62).

Обидва Паспорти прив`язки дійсні до 22.02.2021 та даних про їх продовження немає.

Черкаська міська рада заперечує продовження відповідачу Паспортів прив`язки.

На підставі цих паспортів та у зв`язку з розміщенням тимчасових споруд на об`єкті благоустрою, між Черкаською міською радою та власником тимчасових споруд і було укладено вказаний договір пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою від 22.02.2016 № 724.

У сторони позивача немає додаткової Інформації про отримання ПП «Хотей-Торг» інших паспортів прив`язок тимчасових споруд біля будинку 165 по вул. Смілянська у м. Черкаси, в тому числі №№ 1, 2, 3 з іншими площами павільйонів, про які йдеться у вказаному вище договорі пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою від 16.10.2012 № 398 (а.с. 38).

Прокурор вказує, що тимчасові споруди мали розташовуватися на земельній ділянці з кадастровим номером 711036700:06:065:0033 площею 0,0176 га, яка розташована по вул.Смілянська, 165/1, м. Черкаси.

В Державному земельному кадастрі міститься обмеження у використанні земельної ділянки вказано про зону особливого режиму забудови (а.с. 40).

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.09.2024 № 10-23-0.2-6335/2-24, (а.с. 47) вказана земельна ділянка зареєстрована в Національній кадастровій системі на підставі заяви Крітевич В.В. та «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 0,0176 га ПП «Хотей-Торг» для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 165/1», розробленої ФОП Богуславець І.І. Вказана Технічна документація у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня.

За доводами прокурора в той же час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить даних про зареєстровані речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:06:065:0033 площею 0,0176 га.

Сторонами не заперечується розміщення спірної нежитлової будівлі загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянській, 165/1 у м. Черкаси відповідно до схем розміщення тимчасових споруд за Паспортами прив`язок №№ 501, 502, виданих ПП «Хотей-Торг» на земельній ділянці з кадастровим номером 711036700:06:065:0033 площею 0,0176 га, сформованою за тією ж адресою.

Черкаська міська рада заперечує звернення відповідача ПП "Хотей-Торг" до міської ради за оформленням землекористування під об`єктом нерухомого майна і задоволення такого звернення.

Також в управлінні планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради відсутня інформація щодо надання відповідачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та присвоєння адреси об`єкту нерухомості по вул. Смілянській, 165/1, м. Черкаси.

За даними прокурора, за загальнодоступними даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) відсутня інформація про наявність дозвільних документів на забудову земельної ділянки по вул. Смілянській, 165/1, м. Черкаси.

Отже, між Черкаською міською радою та відповідачем ПП "Хотей Торг" існували лише відносини щодо розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці міської ради та про участь відповідача в утриманні об`єкта благоустрою на період до 15.10.2017 року включно і ці відносини не були продовженими у установленому порядку.

ПП «Хотей-Торг» зі свого боку також не надало суду доказів отримання дозволу від Черкаської міської ради на забудову земельної ділянки по вул. Смілянській, 165/1, м. Черкаси, в установленому законом порядку та не надало доказів набуття права оренди чи власності за земельну ділянку за вказаною адресою, не отримувало дозвільних документів для проектування об`єкта будівництва та його зведення, введення в експлуатацію, а також присвоєння адреси об`єкту нерухомості по вул. Смілянській, 165/1, м. Черкаси.

Натомість за вказаною адресою розміщено капітальну споруду - нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м. з фундаментом, яка зареєстрована в ДР речових прав як об`єкт нерухомого майна.

Оцінка та аналіз наявних у справі документів дає підстави прийти до висновку, що відповідач ПП «Хотей-Торг» мав лише погоджені Черкаською міською радою документи для строкового розміщення двох окремих тимчасових споруд за Паспортами прив`язки, а не для державної реєстрації права приватної власності на цілісний об`єкт нерухомого майна.

Прокурор слушно зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обумовлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, як от:

договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості; свідоцтва про право власності;

рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Згідно з п.п. 6, 7 Порядку (в редакції на час вчинення державної реєстрації об`єкту нерухомого майна реєстраційним номером 1887966371101) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно з абз. 2 п. 12 Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Вказана норма кореспондує ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Також постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, відповідно до п. 3 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Також державний реєстратор мав урахувати, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції Черкаської міської ради належить питання надання адреси об`єктам нерухомості у місті Черкаси.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з п. 10-1 Порядку, державним реєстратором, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

Відповідно до наказу Мінекономіки «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» від 28.07.2004 № 281), «Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-23:2009» торговельний павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Як вище зазначалось, за приписами ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові споруди.

Однак, зазначені вимоги законодавства при прийнятті державним реєстратором рішення від 06.08.2019 № 48110775 про державну реєстрацію права приватної власності за ПП «Хотей-Торг» на нежитлову будівлю, площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси дотримані не були.

Таким чином, зібраними у справі доказами та нормами чинного законодавства доведено, що державна реєстрація об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1887966371101 суперечить вимогам ч. 3 ст. 375 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 4 ст. 5, п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 10-1, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Надані відповідачем для реєстрації прав на нерухоме майно документи згідно чинного законодавства не можуть бути підставою для набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, тому доведеним є факт незаконного розміщення нежитлової будівлі площею 113,1 кв.м. на земельній ділянці комунальної власності та з незаконною реєстрацією на неї права приватної власності за ПП "Хотей Торг".

Така ситуація порушує права Черкаської міської ради як власника землі на розпорядження та користування нею відповідно до затверджених правил благоустрою по м. Черкаси.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

За доводами прокурора, метою цього позову є усунення територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, на якій ПП «Хотей Торг» самочинно зведено нерухоме майно нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1 та вчинена протиправна державна реєстрація права приватної власності на нього.

За ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації

Такий порядок у виниклій ситуації з боку ПП "Хотей торг" було порушено.

До виниклого порушення, для захисту прав територіальної громади, прокурор. зокрема, просить застосувати ст. 376 ЦК України та наслідки самочинного будівництва.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суд погоджується із доводами прокурора та позивача, що спірний об`єкт має всі ознаки самочинно збудованого майна - збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Оскільки в справі вирішується питання про знесення об`єкта нерухомого майна, то суд вважає, що із урахуванням соціальної значимості предмету спору слід вжити всіх заходів та процедур для збереження об`єкта, щоб знесення було крайнім заходом для реагування на допущене порушення.

За правилами ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд ухвалою від 05.03.2025 витребував у власника земельної ділянки (позивача, Черкаської міської ради) пояснення про наявність чи відсутність наміру визнати за собою право власності на предмет спору.

Черкаська міська рада листом від 19.03.2025 повідомила суд, що з урахуванням права незаконного забудовника на відшкодування йому витрат на будівництво згідно ч. 6 ст. 376 ЦК України, Черкаська міська рада через відсутність інформації про вартість витрат відповідача на будівництво, відсутність відповідних бюджетних фінансувань на такі компенсації, повідомила суд про відсутність намірів визнавати за собою право власності на спірний об`єкт.

Зі свого боку відповідач також не подав ніяких доказів про наміри чи домовленості із Черкаською міською радою про врегулювання спору.

Згідно з інформацією від представників Черкаської міської ради, станом на час вирішення спору, за даними Управління земельних ресурсів, землеустрою та інспектування Черкаської міської ради, від ПП «Хотей-Торг» не надходили звернення щодо оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 165/1, м. Черкаси.

У зв`язку з протиправністю державної реєстрації нежитлової будівлі площею 113,1 кв.м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси як об`єкта нерухомого майна, яка підлягає скасуванню, у ПП «Хотей-Торг» не виникло у встановленому законом порядку право приватної власності на цей об`єкт.

Оскільки відповідач не є законним власником об`єкта нерухомості, він не має права на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 134 ЗК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного ст. 376 ЦК України, є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені ст. 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Також згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів ст. 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Під ефективним засобом (способом) захисту права слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до фактичного і найбільш повного відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Одночасно судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та інших.

До способів захисту прав власника землі ст. 152 ЗК України відносить також і відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

При цьому власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 376 ЦК України, у разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суд погоджується, що з огляду на обставини справи, за якими спірний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомості, земельна ділянка для його будівництва не виділялась, за змістом положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376, ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України належним способом захисту у спірних правовідносинах є у сукупності і вимога про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт, без компенсації таких витрат на знесення за рахунок власника землі.

На запитання суду прокурор пояснив, що знесення самочинного будівництва в виниклому спорі має бути проведено примусово, а не через зобов`язання безпосередньо відповідача самостійно здійснити таке знесення, що може перешкоджати виконанню рішення через протидію чи бездіяльність боржника.

Фактичне розміщення самовільно зведеної нежитлової будівлі площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника земельної ділянки.

При цьому незаконна державна реєстрація права власності на спірний об`єкт безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків Черкаської міської ради, зачіпає інтереси територіальної громади м. Черкаси, як власника земельної

ділянки, на якій це майно розташоване.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже у позивача виникає потреба двоякого способу захисту порушеного права - шляхом скасування державної реєстрації права власності ПП «Хотей-Торг» на самочинно зведений об`єкт нерухомості площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси та знесення такого об`єкта.

Сукупність таких позовних вимог дійсно призводить до повного та ефективного способу захисту порушеного права територіальної громади м. Черкаси.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що

набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та

інших речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор на підставі відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними

ділянками (подібні правові позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

Заперечень проти неналежності та неефективності обраного способу захисту порушеного права з боку відповідача суду не подано.

Відповідач також не висунув заперечення проти позову в питанні порушення власних майнових прав заявленими позовними вимогами.

Доказів дотримання вимог чинного законодавства при спорудженні спірного об`єкта нерухомого майна відповідачем суду не подано.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в втручання у право власності є обґрунтованим та виправданим, якщо воно здійснюється згідно із законом та переслідує легітимну мету. При цьому має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

За ч.ч. 3, 4 ст. 375 ЦК України право власника на забудову земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови земельної ділянки встановлюються ст. 376 ЦК України.

Дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності шляхом дотримання встановленого місцевим органом порядку розміщення тимчасових споруд на території відповідної адміністративно -територіальної одиниці безперечно становить публічний (суспільний) інтерес її громади та має дотримуватися з боку громадян.

Прокурором належним чином наданими у справу доказами обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірному питання при невжитті Черкаською міською радою заходів до усунення порушення відповідачем.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози

порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Процесуальні питання участі прокурора в господарському процесі, зокрема, визначені ст. 53 ГПК України

Уповноваженим органом на представництво інтересів держави (територіальної громади) у виниклому спорі є Черкаська міська рада, тому позивача визначено вірно.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Черкаської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

У ряді постанов ВС, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Тобто, для здійснення представництва інтересів держави не має значення, з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не здійснив захист державних інтересів.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави (допустивши бездіяльність), то це є достатнім

Доказами у справі підтверджено, що в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до часу звернення з даним позовом до суду прокурором повідомлено уповноважений орган - Черкаську міську раду листами від 25.01.2024 № 15/1-65 вих 24 та 28.03.2024 № 15/1-259 вих 24 про наявність факту порушень інтересів держави, який полягає у самовільному будівництві об`єкта нерухомості на землях комунальної власності, реєстрації на нього права приватної власності за ПП «Хотей-Торг», та надано останньому можливість протягом розумного строку відреагувати на вказане порушення.

Згідно листів Черкаської міської ради від 19.02.2024 № 1296/2033-01-11 та від 26.04.2024 № 6999-01-11, наданих у відповідь, органом місцевого самоврядування висловлено наміри самостійного вжиття заходів реагування спрямованих на захист інтересів територіальної громади шляхом зобов`язання ПП «Хотей-Торг» знести самочинно збудоване нерухоме майно нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси.

Разом з тим відповідних позовів Черкаською міською радою у нормально необхідний для цього строк не було подано. що спонукало прокурора до звернення із позовом у даній справі.

Склад сторін прокурором визначено вірно.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146)).

У даному випадку спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача, як власника землі, на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

Характер відносин сторін підтверджує, що спір у належного позивача, Черкаської місткої ради, виник саме із ПП "Хотей - Торг", за яким зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва у м. Черкаси.

Заперечень проти неналежності відповідача у справі суду не подано.

Отже позов підлягає до повного задоволення. Обраний спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним і відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим у аналогічних спорах.

Так, у постанові від 15 листопада 2023 року по справі № 916/1174/22 провадження № 12-39гс23 Велика Палата Верховного Суду виклала праві висновки, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, та припинення її права власності на такий об`єкт не є належними способами захисту порушеного права. Аналіз ст. 376 ЦК України про наслідки самочинного будівництва у ситуації коли в спорі мова йде про вже збудований об`єкт або який будується, а особа, яка здійснила (здійснює) будівництво без відповідного дозволу, не набуває право власності на такий об`єкт, його доля не може бути невирішеною. Такий об`єкт або має перейти у власність осіб, які мають права на нього претендувати, або бути знесений.

Саме по собі задоволення вимоги про припинення права власності на самочинно збудований об`єкт не вирішує питання законності існування нерухомої речі, а відтак не може захистити право власника землі у разі, якщо воно порушується самочинним будівництвом.

Тому належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, вчинення дій, що передбачені положеннями статті 376 ЦК України, а саме звернення до суду з позовом про знесення такого майна (самочинного будівництва) особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Тому Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. При цьому факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки. Навіть самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Але не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

У аналогічних спорах єдина вимога про припинення права власності на об`єкт самочинного будівництва не є належною. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

За результатами вирішення спору суд приходить до висновку, що прокурор довів правові підстави позову, обраний спосіб захисту порушеного права Черкаської міської ради є належним та ефективним.

Отже позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю, з відповідача ПП "Хотей Торг" на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути 6056,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації права власності приватного підприємства Хотей-Торг (код ЄДРПОУ 37478593) на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1887966371101), із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом її звільнення приватним підприємством Хотей-Торг (код ЄДРПОУ 37478593) через (примусове) знесення (демонтаж) самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 113,1 кв. м. по вул. Смілянська, 165/1, м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1887966371101).

Стягнути з приватного підприємства Хотей-Торг (код ЄДРПОУ 37478593, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 172 Д) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286) -- 6056,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2025 року

Суддя Н.М. Спаських