Рішення від 02.04.2025 по справі 925/201/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 925/201/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ ПЛЮС"

про стягнення 745410,00 грн.

Представники учасників справи:

Позивач: - не з`явився;

Відповідач: не з`явився.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.04.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ ПЛЮС".

1.2.Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 536000, 00 грн боргу за поставлений товар за договором поставки товару та надання послуг №38223929 від 04.11.2024, 3637,07 грн 3 % річних, 10800,00 грн інфляційних втрат, 34172, 93 грн пені, 160800,00 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов`язання з оплати за поставлений товар відповідно до умов укладеного сторонами договору.

1.4.05.03.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10 год. 00 хв. 02.04.2025.

1.5.Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, представнику позивача адвокату Кушніру Р.Ю., яку 06.03.2025 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 36), відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 11.03.2025 вручений відповідачу (а. с. 37).

1.6.31.03.2025 позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив розглядати справу за відсутності його представника (а. с. 38).

1.7.Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

1.8.Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

1.9.Днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 11.03.2025 день вручення судового рішення день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (а.с. 37).

1.10.Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

1.11.Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

1.12.Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

1.13.Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

1.14.02.04.2025 у судове засідання представники сторін не з`явилися.

1.15.Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.16.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

1.17.Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

1.18.Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

1.19.Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.20.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

1.21.Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

1.22.Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов`язковою не визнавав.

1.23.Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

1.24.02.04.2025 суд завершив розгляд справи по суті та ухвалив перейти до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

1.25.Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 02.04.2025 суд підписав повне рішення суду у справі №925/201/25 без його проголошення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути борг, 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар за договором.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні та поставки відповідачу товару; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару; строк виконання грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; період прострочення виконання грошового зобов`язання; підстави та порядок нарахування пені, штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.1.1.04.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" (постачальник/виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ ПЛЮС" (покупець) уклали договір поставки товару та надання послуг №38223929, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві автомобільні товари за номенклатурою, в строки та на умовах відповідно до специфікацій, приймає на себе виконання шиномонтажних послуг по обслуговуванню шин покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар та надані послуги (а.с. 8-9).

Відповідно до умов договору сторони домовилися:

п. 1.2 поставка товару на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця, видаткових накладних до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок;

п. 1.3 у випадку відсутності підписаної специфікації, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації. Сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника, вважаються, якщо не оговорено інше, отриманими на виконання даного договору;

п. 1.4 загальна сума договору за товар, що поставляється, наданих послуг, складається із сум вартості товару по всіх видаткових накладних та вартості наданих послуг за всіма актами здачі-приймання робіт, укладених сторонами протягом строку дії цього договору;

п. 2.1 розрахунок за кожну поставлену партію товару чи надані послуги здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 2.2 строк оплати товару становить протягом 28 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної;

п. 2.3 розрахунок за надані послуги проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів, після підписання сторонами акту надання послуг, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця замовником суми, зазначеної в рахунку;

п. 2.4 днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 3.3 датою відвантаження є дата вказана у видатковій накладній;

п. 3.7 товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної представником покупця. У випадку доставки товару у пункт, призначений покупцем, покупець зобов`язаний передати кур`єром або надіслати поштою підписану видаткову накладну та оригінал довіреності на отримання товару, або підтвердити електронну видаткову накладну відповідно до розділу 8;

п. 5.4 покупець зобов`язується:

п. 5.4.2 своєчасно здійснювати необхідні розрахунку з постачальником;

п. 5.4..4 забезпечити своєчасне в належне приймання товару у строки та в порядку, визначені договором;

п. 6.1 у випадку порушення зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність визначену даним договором та чинним законодавством України;

п. 6.2 за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості. За затримку поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час затримки від суми замовлення;

п. 6.3 за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги постачальника. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим договором перед постачальником. Сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки;

п. 9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік, якщо сторони за 15 календарних днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей договір.

3.1.2.На виконання договору у період з 05.11.2024 до 18.11.2024 позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: №6283 від 05.11.2024 на шини (16/70R24 169A2/152B EM 936 (BKT) у кількості 4 шт. на суму 88000,00 грн, №6284 від 05.11.2024 на шини (710/70R42 173D/176A8 TLAGRIMAXRT 765M (BKT) у кількості 2 шт. на суму 224000,00 грн, №6589 від 18.11.2024 на шини (710/70R42 173D/176A8 TL AGRIMAX RT 765M (BKT) у кількості 2 шт. на суму 224000,00 грн (а.с. 11, 13, 15).

3.1.3. Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №9583 від 04.11.2024 на суму 88000,00 грн, №9585 від 04.11.2024 на суму 224000,00 грн, №10071 від 14.11.2024 на суму 224000,00 грн (а.с. 10, 12, 14).

3.1.4.27.12.2024 позивач надіслав відповідачу грошову вимогу від 267.12.2024 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар на суму 536000,00 грн у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги, яку 03.01.2025 отримав відповідач (а.с. 16-17).

3.1.5.21.02.2025 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості та штрафних санкцій вих. №1, у якій вимагав сплатити заборгованість згідно договору поставки №38223929 від 04.11.2024 у розмірі 740285,00 грн у семиденний строк, а саме: 536000,00 грн боргу за поставлений товар за трьома видатковими накладними від 05.11.2024 №6283 та №6284, від 18.11.2024 №6589, 3196,57 грн 3% річних за період з 04.12.2024 до 20.02.2025, 10800,00 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2024 до 31.01.2025, 29488,43 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 6.2 договору за період з 04.12.2024 до 20.02.2025, 160800,00 грн штрафу у розмірі 30% від простроченої суми на підставі пункту 6.3 договору, а також просив підписати акт звірки взаємних розрахунків від 06.01.2025 №7 за період 01.11.2024 до 20.01.2025, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.01.2025 становить 536000,00 грн (а.с. 18-21).

3.1.6.За розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з 05.11.2024 до 18.11.2024 становить 536000,00 грн за трьома видатковими накладними: №6283 від 05.11.2024 на суму 88000,00 грн, №6284 від 05.11.2024 на суму 224000,00 грн, №6589 від 18.11.2024 на суму 224000,00 грн; розмір інфляційних втрат становить10800,00 грн за період з 04.12.2024 до 31.01.2025; розмір 3% річних становить 3637,07 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025; розмір пені становить 34172,93 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 6.2 договору за період з 04.12.2024 до 03.03.2025; розмір штрафу становить 160800,00 грн у розмірі 30% від простроченої суми на підставі пункту 6.3 договору (а.с. 7).

3.2.Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

3.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

3.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

3.5.На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.

3.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

3.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.

3.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

3.9.Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

3.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5.Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1.між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору поставки товару та надання послуг №38223929 від 04.11.2024;

4.5.2.позивач зобов`язання з поставки товару виконав повністю та поставив відповідачу товар вартістю 536000,00 грн;

4.5.3.відповідач зобов`язання зі сплати за товару не виконав;

4.5.4.розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 536000,00 грн

4.5.5.строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару закінчився 03.12.2024 та 16.12.2024;

4.5.6.прострочення виконання зобов`язання з оплати товару розпочалося 04.12.2024 та 17.12.2024.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

5.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

5.2.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

5.3.Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

5.4.Дослідивши зміст та характер зобов`язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

5.5.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.6.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.7.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

5.8.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

5.9.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.10.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5.11.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

5.12.Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.13.Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5.14.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

5.15.Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.16.Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.17.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.18.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.19.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

5.20.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.21.Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.22.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.23.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

5.24.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

5.25.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

5.26.Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.27.Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

6.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки товару та надання послуг.

6.2.Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару.

6.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар з урахування інфляційних втрат та 3% річних, а також штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

6.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.5.За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.6.Позивач виконав свої зобов`язання та поставив відповідачу товар вартістю 536000,00 грн, який відповідач прийняв на підставі видаткових накладних, підписавши їх.

6.7.Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.8.Відповідно до пункту 2.2 укладеного сторонами договору строк оплати товару становить протягом 28 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

6.9.Відповідач не виконав зобов`язання з оплати товару, поставленого за трьома видатковими накладними.

6.10.Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 536000,00 грн.

6.11.Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару закінчився 03.12.2024 та 16.12.2024.

6.12.Договір є обов`язковий для виконання сторонами.

6.13.Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

6.14.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

6.15.Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

6.16.Способами захисту цивільних прав та інтересів є присудження до виконання обов`язку в натурі.

6.17.Неналежне виконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на отримання плати за поставлений товар та надає йому право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов`язку відповідача в натурі.

6.18.Вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у розмірі 536000,00 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

6.19.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

6.20.За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

6.21.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

6.22.Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

6.23.Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

6.24.Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 04.12.2024 та 17.12.2024.

6.25.За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 10800,00 грн за період з 04.12.2024 до 31.01.2025 (2288,00 грн за період з 04.12.2024 до 31.01.2025 (88000,00 (сума боргу) х 102,6% - 88000,00), 5824,00 грн за період з 04.12.2024 до 31.01.2025 (224000,00 (сума боргу) х 102,6% - 224000,00), 2688,00 грн за період 01.01.2025 до 31.01.2025 (224000,00 (сума боргу) х 101,2% 224000,00) (а.с. 7).

6.26.Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

6.27.За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 3637,07 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 (636,24 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 88 днів (88000,00 (сума боргу) х 3% х 88 днів прострочення : 365 : 100), 1620,08 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 88 днів (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 88 днів прострочення : 365 : 100), 1380,75 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 75 дні (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 75 днів прострочення : 365 : 100) (а.с. 7).

6.28.Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його невідповідність періоду нарахування, оскільки позивач при здійсненні розрахунку помилково врахував кількість днів у 2024 році в кількості 365 днів, замість 366 днів та при розрахунку за видатковою накладною від 18.11.2024 №6589 позивач невірно визначив період нарахування і кількість днів, а саме з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 75 днів, замість правильного з 17.12.2024 до 03.03.2025 за 77 днів.

6.29.За розрахунком суду розмір 3% річних становить 3722,88 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 (650,41 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 90 днів (201,97 грн за період з 04.12.2024 до 31.12.2024 за 28 днів (88000,00 (сума боргу) х 3% х 28 днів прострочення : 366 : 100), 448,44 грн за період з 01.01.2025 до 03.03.2025 за 62 днів (88000,00 (сума боргу) x 3 % x 62 днів прострочення : 366 : 100), 1655,58 грн за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 за 90 днів (514,10 грн за період з 04.12.2024 до 31.12.2024 за 28 днів (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 28 днів прострочення : 366 : 100), 1141,48 грн за період з 01.01.2025 до 03.03.2025 за 62 дні (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 62 дні прострочення : 365 : 100); 1416.89 грн за період з 17.12.2024 до 03.03.2025 за 77 дні (275,41 грн за період з 17.12.2024 до 31.12.2024 (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 15 днів прострочення : 366 : 100), 1141,48 грн за період з 01.01.2025 до 03.03.2025 за 62 дні (224000,00 (сума боргу) x 3 % x 62 дні прострочення : 365 : 100).

6.30.Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.31.Оскільки розмір позовних вимог в частині 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором є меншим, аніж їх розмір встановлений судом, суд, з урахуванням меж заявлених вимог, при вирішенні спору враховує розмір 3% річних заявлений позивачем.

6.32.Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

6.33.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 10800,00 грн інфляційних втрат за період з 04.12.2024 до 31.01.2025 та 3637,07 грн 3% річних за період з 04.12.2024 до 03.03.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

6.34.Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

6.35.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

6.36.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

6.37.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

6.38.Відповідно до пункту 6.2 договору за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості. За затримку поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час затримки від суми замовлення.

6.39.За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

6.40.За розрахунком позивача розмір пені становить 34172,93 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.12.2024 до 03.03.2025, зокрема:

- 5955,07 грн за період за 04.12.2024 до 03.03.2025 за 89 днів за видатковою накладною від 05.11.2024 №6283 на суму 88000,00 грн (564,16 грн за період з 04.12.2024 до 12.12.2024 за 9 днів, 2734,03 грн за період з 13.12.2024 до 23.01.2025 за 42 дні, 2656,88 грн за період з 24.01.2025 до 03.03.2025 за 38 днів);

- 15158,35 грн за період за 04.12.2024 до 03.03.2025 за 89 днів за видатковою накладною від 05.11.2024 №6284 на суму 224000,00 грн (1436,05 грн за період з 04.12.2024 до 12.12.2024 за 9 днів, 6959,34 грн за період з 13.12.2024 до 23.01.2025 за 42 дні, 6762,96 грн за період з 24.01.2025 до 03.03.2025 за 38 днів);

-13059,51 грн за період за 13.12.2024 до 03.03.2025 за 76 днів за видатковою накладною від 18.11.2024 №6589 на суму 224000,00 грн (6296,55 грн за період з 13.12.2024 до 23.01.2025 за 38 дні, 6762,96 грн за період з 24.01.2025 до 03.03.2025 за 38 днів).

6.41.Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про його відповідність періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та сумі боргу.

6.42.Відповідно до пункту 6.3 договору за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги постачальника. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим договором перед постачальником. Сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки.

6.43.За розрахунком позивача розмір штрафу становить 160800,00 грн у розмірі 30 % від простроченої суми на підставі пункту 6.3 договору, зокрема 26400,00 грн за прострочення сплати 88000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною №6283 від 05.11.2024 (88000,00 х 30%), 67200,00 грн за прострочення сплати 224000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною №6284 від 05.11.2024 (224000,00 х 30%), 67200,00 грн за прострочення сплати 224000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною №6589 від 18.11.2024 (224000,00 х 30%).

6.44.Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені та штрафу від простроченої суми за весь час прострочення.

6.45.Заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач суду не подав.

6.46.Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

6.47.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 34172,93 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.12.2024 до 03.03.2025, 160800,00 грн штрафу у розмірі 30% від простроченої суми, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

7.Розподіл судових витрат.

7.1.Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2.У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 8944,92 грн.

7.3.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8944,92 грн на підставі платіжного інструкції від 03.03.2025 №481 (а. с. 6).

7.4.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.5.Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю судовий збір у розмірі 8944,92 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.

7.6.У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та просив суд стягнути витрати позивача з відповідача (а.с. 3).

7.7.На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додав договір про надання правничої допомоги від 20.02.2025 №2002-1/2025 (а.с. 24-25), додаток №1 від 20.02.2025 до договору про надання правничої допомоги від 20.02.2025 №2002-1/2025 (а.с. 25 на звороті), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Кушніра Р.Ю. (а.с. 23), довіреність №1 від 20.02.2025, якою ТОВ "ТД ДАКОТА" уповноважило адвоката Кушніра Р.Ю. представляти його інтереси (а.с. 22), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.03.2025 на суму 8000,00 грн (а.с. 26), платіжну інструкцію від 03.03.2025 №482 на суму 8000,00 грн (а.с. 27).

7.8.Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 20.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" (замовник) та Кушнір Роман Юхимович (виконавець) уклали договір про надання правничої допомоги №2002-1/2025, згідно з пунктом 1.1 якого на умовах договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання замовнику за плату юридичних послуг, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, визначених цим договором (а.с. 24-25).

7.9.20.02.2025 сторони уклали додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 20.02.2025 №2002-1/2025 - Питання, що потребують вирішення шляхом надання правничої допомоги, у якому передбачили, що клієнт (замовник) доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання клієнту правничої допомоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ ПЛЮС" (ЄДРПОУ 38223929) за неналежне виконання договору поставки.

Перелік послуг з правничої допомоги за п.1.1 договору:

п. 1.1. - ознайомлення з документами, вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи. Надання консультацій та роз`яснень КЛІЄНТУ щодо шляхів вирішення питання. Визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої (правової) допомоги. Підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів з витраченим часом 3 години вартістю 8000,00 грн;

п. 1.2 - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (включаючи відеоконференцію) за 1 год вартістю 2500,00 грн (а.с. 25 на звороті).

7.10.03.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" (замовник) та Кушнір Роман Юхимович (виконавець) склали та підписали акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким виконавець надав замовнику роботи (послуги) правову допомогу у формі: консультацій, нормативно-правового обґрунтування позиції замовника, підготовка позовної заяви, подача документів до Господарського суду від імені замовника до ТОВ"ЛНЗ ПЛЮС" (ЄДРПОУ 38223929) про стягнення основного боргу, пені, трьох процентів річних та втрат внаслідок інфляції. Вартість наданої правової допомоги 8000,00 грн (а.с. 26).

7.11.03.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" за надану правову допомогу сплатло ОСОБА_1 8000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №482 від 03.03.2025 (а.с. 27).

7.12.Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.13.Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

7.14.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

7.15.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.16.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.17.Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.18.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.19.Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

7.20.Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.21.На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 35000,00 грн та надав докази понесення цих витрат у розмірі 35000,00 грн.

7.22.Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.23.Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

7.24.Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.25.Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

7.26.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.27.Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

7.28.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.29.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.30.Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 8000,00 грн.

7.31.Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.32.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

7.33.Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

7.34.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

7.35.Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.36.На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

7.37.Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.38.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

7.39.Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.40.Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.

7.41.Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

7.42.Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

7.43.Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які суд визнає фактичними та необхідними, становить 8000,00 грн.

7.44.Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.45.Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 38223929, адреса місцезнаходження 20635, Черкаська обл.. Звенигородський р-н, с. Лебедин, вул. Заводська, буд. 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДАКОТА" (ідентифікаційний код 41323370, адреса місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1-а) 536000, 00 грн (п`ятсот тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) боргу, 3637, 07 грн (три тисячі шістсот тридцять сім гривень 07 копійок) 3 % річних, 10800,00 грн (десять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) інфляційних втрат, 34172, 93 грн (тридцять чотири тисячі сто сімдесят дві гривні 93 копійки) пені, 160800,00 грн (сто шістдесят тисяч вісімсот гривень 00 копійок) штрафу, 8944,92 грн (вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 92 копійки) судових витрат зі сплати судового збору, 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

СуддяА.І. Гладун