Ухвала

від 02.04.2025 по справі 914/2441/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2441/15(914/373/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 (колегія суддів у складі: Панова І.Ю. - головуюча, Зварич О.В., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 (суддя Цікало А.І.)

у справі № 914/2441/15(914/373/24)

за позовом Державного підприємства "Львіввугілля"

до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

про стягнення 5988613,64 грн збитків

у межах справи № 914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" 20.03.2025 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 у справі № 914/2441/15(914/373/24) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі.

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Державне підприємство "Львіввугілля" у лютому 2024 звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про стягнення 5988613, 64 грн. збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю послуг від 30.10.2020 № 239.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 у справі №914/2441/15(914/373/24) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на користь Державного підприємства "Львіввугілля" 5988613,64 грн збитків та 89829,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 914/2441/15(914/373/24) рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 залишено без змін.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 143726.72 грн (89829,20 грн (1.5% від 5988613.64) х 200% х 0.8).

Проте, скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія", звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі є незаконними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме : ст.ст.11, 74, 76-79, 86, 209, 210, 217, 236, 269, 274, 277 ГПК України та неправильним застосування норм матеріального права, а саме : ст.ст. 6, 22, 623, 627, 628, 906 ЦК України. Також скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином оцінено докази, що наявні у матеріалах справи, зокрема акти виконаних робіт по договору від 30.10.2020 № 239 та розрахунки випуску концентрату при дотриманні показників якості за жовтень, листопад, грудень 2021.

Проте касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки скаржник не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Також скаржнику належить надати належні докази сплати судового збору в сумі 143726.72 грн.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 у справі № 914/2441/15(914/373/24) Судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху.

Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2024 у справі № 914/2441/15(914/373/24) залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Картере