Постанова

від 26.03.2025 по справі 911/3095/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/3095/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю:

представника ОСОБА_1 - Дигас О.П.,

ліквідатора ТОВ «Бардаж» арбітражного керуючого Литвиненка С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025

та постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024

у справі № 911/3095/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Конкорд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж" (далі - ТОВ «Бардаж», боржник), визнано грошові вимоги ТОВ "Будівельна група "Конкорд" до ТОВ "Бардаж" в розмірі 15689462,12 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Бардаж", введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Бардаж", призначено розпорядником майна ТОВ "Бардаж" арбітражного керуючого Литвиненка С.С.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2024, зокрема, визнано кредиторські вимоги ТОВ "Будівельна група "Конкорд" до ТОВ "Бардаж" у розмірі 458 108,40 грн, з яких: 6 056,00 грн підлягають задоволенню у першу чергу; 452 052,40 грн у четверту чергу, визнано кредиторські вимоги ТОВ "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" до ТОВ "Бардаж" у розмірі 112 547, 51 грн, з яких: 6 056,00 грн підлягають задоволенню у першу чергу; 106 491,51 грн у четверту чергу.

На виконання рішення зборів кредиторів ТОВ «Бардаж» від 31.05.2024, кредитор ТОВ "Будівельна група "Конкорд" 25.07.2024 подав до суду клопотання про припинення процедури розпорядження майном та перехід до ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора.

Розпорядником майна боржника до суду були подані клопотання про долучення до матеріалів справи звітів про вчинені заходи з долученими відповідними звітами.

Короткий зміст постанов судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Господарського суду Київської області від 18.09.2024, визнано банкрутом ТОВ "Бардаж" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Литвиненка С.С.; господарську діяльність ТОВ «Бардаж» завершено.

Суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про майнову спроможність боржника погасити заборгованість перед кредиторами, а також наявність рішення зборів комітету кредиторів та заяви, погодженої зборами кредиторів, кандидатури арбітражного керуючого про участь у даній справі в якості ліквідатора, що відповідає вимогам статті 28 КУзПБ, а тому наявні підстави для припинення процедури розпорядженням майном боржника ТОВ «Бардаж» та повноважень арбітражного керуючого Литвиненка С.С., як розпорядника майна, визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Литвиненка С.С., посилаючись на вимоги статті 59 КУзПБ.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як уповноважена особа засновків (учасників) боржника звернуся до суду апеляційною скаргою.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 до 10.11.2023 був засновником ТОВ «Бардаж», а відтак має право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в силу норм ГПК України у кореспонденції з нормами статті 1 КУзПБ України.

Переглянувши в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав та доцільності припинення процедури розпорядження майном ТОВ «Бардаж» і повноважень арбітражного керуючого Литвиненка С.С., як розпорядника майна, визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Литвиненка С.С., з урахуванням погодженої його заяви, зазначивши про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про майнову спроможність боржника погасити заборгованість перед кредиторами, та не доведення зворотного.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 (скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі за заявою ТОВ «Будівельна група «Конкорд» до ТОВ «Бардаж» про банкрутство.

ОСОБА_1 вважає оскаржувані судові рішення незаконним, оскільки господарськими судами не досліджено фінансовий стан боржника, не досліджено питання наявності майнових активів, не досліджено питання співвідношення пасивів та активів боржника, та відповідно безпідставність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

За доводами скаржника, в порушення вимог КУзПБ, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не перевірили майновий стан боржника на час прийняття оскаржуваної постанови та не врахували активи боржника, наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження та безпідставність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме, статті 90 та частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що судова практика не містить висновків, які передбачають подальший перебіг провадження у справі про банкрутство у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність відкриття провадження у справі з огляду на безпідставність вимог ініціюючого кредитора до боржника (зокрема, в разі з`ясування цих обставин у справі).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Литвиненко С.С. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та постановити нове рішення, яким закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024. Постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 у справі №911/3095/23 просить залишити без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 не є учасником справи про банкрутство, з моменту ухвалення рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство він не був ні засновником ні керівником боржника, оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки громадянина ОСОБА_1 не вирішувалось, відтак у нього відсутня процесуальна дієздатність на оскарження судових рішень у справі №911/3095/23 про банкрутство ТОВ «Бардаж».

Позиція Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Вирішуючи питання щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , якою, зокрема, визнано ТОВ "Бардаж" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Литвиненка С.С., в аспекті доводів останнього щодо відсутності у ОСОБА_1 процесуальної дієздатності на оскарження судових рішень у справі про банкрутство ТОВ «Бардаж», Верховний Суд зазначає таке.

Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Здійснюючи тлумачення вказаної правової норми, Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі № 911/698/21 дійшов висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:

І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Верховний Суд зауважив, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

- одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;

- друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Ураховуючи наведені правові висновки, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові 22.11.2023 у cправі №910/4685/20 зауважила, що особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 КУзПБ), відтак вказані особи наділені процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.

Натомість особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв`язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 18.09.2024 про визнання ТОВ «Бардаж» банкрутом встановив, що ОСОБА_1 був засновником та володів 100% корпоративних прав ТОВ «Бардаж», а поданою 01.10.2024 заявою ліквідатором боржника просить притягнути ОСОБА_1 як колишнього засновника та керівника ТОВ «Бардаж» до субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника.

Таким чином, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, ОСОБА_1 є суб`єктом субсидіарної відповідальності, який одночасно належать до ІІ групи (має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника), а відтак, він в силу наведених вище норм закону наділений правом апеляційного та касаційного оскарження постанови суду першої інстанції як учасник такої справи, враховуючи, що засновник (учасник, акціонер) боржника, який володіє 100% корпоративних прав боржника може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Зазначене спростовує протилежні доводи ліквідатора боржника, викладені у відзиві на касаційну скаргу, які стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

При цьому, з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції від 22.01.2025 з підстав відсутності у ОСОБА_1 процесуальна дієздатність на оскарження судових рішень у справі №911/3095/23 про банкрутство ТОВ «Бардаж» ліквідатор боржника не звертався, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024.

Щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Загальні умови для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які застосовуються у разі переходу з процедури розпорядження майном, регламентовані положеннями статей 48, 49, 58 КУзПБ, тлумачення яких свідчить, що саме господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду, незалежно від наявності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №918/420/16).

За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні судом ознак неплатоспроможності/банкрутства для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів за його наявності (частина четверта статті 48 КУзПБ), однак остаточна їх оцінка надається судом, який у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19, від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21, від 30.11.2023 у справі 907/935/21, від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22 тощо.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Таким чином на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном (частина друга статті 44 КУзПБ); наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури (пункт 4 частини четвертої статті 48 КУзПБ) та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21.

Щодо способів встановлення ознак банкрутства та належності і допустимості доказів щодо ознак банкрутства боржника колегія суддів зазначає про таке.

Частиною третьою статті 44 КузПБ передбачено, що розпорядник майна зобов`язаний, зокрема проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21).

При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.

Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 25.05.2023 у справі №902/207/22).

Відповідний обов`язок розпорядника майна також передбачений положеннями статті 12 КУзПБ.

Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 12 КУзПБ (в якій зазначені загальні вимоги до права та обов`язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство) на арбітражного керуючого покладений обов`язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.09.2020 № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (далі - Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Суд також зазначає про передбачене пунктом 4 частини першої статті 12 КУзПБ право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

Водночас, зазначені вище положення Кодексу (частина друга статті 12, частина третя статті 44 КУзПБ) покладають обов`язок здійснити аналіз фінансово-господарського стану боржника саме на розпорядника майна.

Так, відповідно до частини 3 статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

У наведених висновках Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 30.11.2023 у справі № 907/935/21 та від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22 з посиланням зокрема на висновки в постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22.

У справі, що переглядається, приймаючи рішення про перехід до наступної процедури банкрутства - ліквідації (постанова від 18.09.2024), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника, вказавши, що загальний розмір пасиву ТОВ «Бардаж» становить 16 260 118,03 грн, поряд із цим, згідно з наданими розпорядником майна боржника документами, за результатами процедури розпорядження майном боржника ТОВ «Бардаж», будь-яке майно у останнього виявлено не було, жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано; пропозиції щодо санації боржника відсутні.

При цьому, судом враховано прийняття зборами кредиторів ТОВ «Бардаж» рішенням від 31.05.2024, яким вирішено призначити ліквідатором товариства арбітражного керуючого Литвиненка С.С. та зобов`язано останнього звернутись до суду з відповідним клопотанням про застосування до боржника процедури ліквідації.

Апеляційний господарський суд підтримав висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання ТОВ «Бардаж» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

При цьому, дійшовши висновку про наявність у ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та відкривши апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції не перевірив аргументи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Апеляційним судом залишено без відповідного реагування доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не дослідження судом першої інстанції фінансового стану боржника, не дослідження питання наявності у боржника майнових активів, визначення співвідношення пасивів та активів боржника без зазначення конкретних сум та аналізу документальних підстав їх визначення, відсутність перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури.

Зі змісту оскаржуваної постанови у цій справі вбачається, що підставою для висновку про наявність підстав для переходу на стадію ліквідаційної процедури став не аналіз фінансово-господарської стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника, який має включати в себе комплекс дій у процедурі розпорядження майном Боржника (інвентаризації майна та інших активів боржника, попередньої оцінки цього майна та визначення його матеріально-правового статусу з метою задоволення вимог кредиторів Боржника, пошуку та виявлення майна боржника, зокрема шляхом отримання від уповноважених органів, підприємств та організацій відомостей щодо наявного у боржника майна, формування реєстру вимог кредиторів тощо), а лише твердження, що «загальний розмір пасиву ТОВ «Бардаж» становить 16 260 118,03 грн, поряд із цим, згідно з наданими розпорядником майна боржника документами, за результатами процедури розпорядження майном боржника ТОВ «Бардаж», будь-яке майно у останнього виявлено не було», та наявність рішення зборів кредиторів про звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування до боржника процедури ліквідації.

Водночас, суд апеляційної інстанції не вказав, на підставі яких саме «наданих розпорядником майна боржника документів», він дійшов висновку, що за результатами процедури розпорядження майном встановлено перевищення пасивів боржника його активів. Зі змісту судового рішень не вбачається надання оцінки з посилання на конкретні, наявні в матеріалах справи «документи, надані розпорядником майна боржника», щодо встановлення розпорядником майна вартості активів (або їх відсутності), зокрема, шляхом інвентаризації, а також проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника.

Поза увагою апеляційного суду також залишились доводи апеляційної скарги про невідповідність складеного арбітражним керуючим звіту від 09.04.2024 №310/01-32 за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виводу з кризового стану ТОВ «Бараж», вимогам Методичних рекомендацій, щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 № 1361).

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи була проведена розпорядникам майна боржника інвентаризація майна банкрута на підставі дослідження бухгалтерської та іншої фінансової документації підприємства, відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, не зважаючи на доводи апеляційної скарги про протилежне.

Отже, не з`ясувавши зазначених вище обставин та не надавши належної оцінки поданих учасниками справи доказів у їх сукупності, не перевіривши аргументи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції передчасно виснував про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визнання ТОВ «Бардаж» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Верховний Суд зазначає, що суди зобов`язані неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення місцевого суду і користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, останній задля здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має розглянути усі доводи учасників справи і дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

Між тим, аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для визнання боржника банкрутом судом апеляційної інстанції належним чином розглянуті по суті не були, що є порушенням наведених вище приписів ГПК України.

З огляду на встановлені Верховним Судом процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, а саме, не надання правової оцінки законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в контексті аргументів апеляційної скарги ОСОБА_1 , унеможливлює перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду в касаційному порядку по суті через визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів, встановивши допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

З огляду на зазначене та встановлене порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 911/3095/23 з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, здійснити перегляд постанови місцевого суду з наданням оцінки аргументам скаржника, та в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 911/3095/23 скасувати.

3. Справу № 911/3095/23 в скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.