Ухвала

від 03.04.2025 по справі 204/3536/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3536/25

Провадження № 2/204/2403/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом від 30.08.2024 року, та зобов`язання відповідача вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом від 30.08.2024 року, та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Позовна заява передана мені, судді Самсоновій В.В., 02 квітня 2025 року цивільною канцелярією суду.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити виходячи з наступного.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 259085563 від 31.05.2021 року. 02 жовтня 2007 року було зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КАВЕРІНА-1» за адресою: м. Дніпро, вул. Каверіна, буд. 1, також у 2016 році було затвердження статут ОСББ (нова редакція).

У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом із тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, розглядають господарські суди.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст. 20 ГПК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Стаття 12 ГПК України як і ст. 20 цього Кодексу визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження №12-100гс19) Верховного Суду зроблено висновок, що підвідомчість господарських справ установлена ст. 12 ГПК України в редакції, чинній на час подання позову, згідно з п. 4 ч.1 якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Оскільки спір стосується захисту права позивача, як співвласника майна на управління цим об`єднанням, порушеного, на її думку, загальними зборами ОСББ, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Правова позиція щодо вказаних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18) і підстав для відступлення від такої позиції немає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 01 лютого 2022 року по справі № 910/5179/20 постановила, що вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-4 про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, багатоквартирного будинку, ініційованого співвласником щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20 дійшла висновку про те, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ охоплюється поняття «управління юридичної особою» та є підвідомчим господарським судам.

Отже, позовні вимоги позивача, зокрема, про визнання протиправною діяльність деяких членів правління ОСББ «Каверіна - 1», визнати протиправною діяльність членів ревізійної комісії ОСББ «Каверіна 1» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна 1», яке оформлено протоколом від 30.08.2024 року, повинні розглядатися виключно господарськими судами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

За змістом ст. 186 ЦПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю, що заявлені вимоги, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства в порядку, визначеному ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, правові підстави для відкриття провадження в справі за позовом - відсутні.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 2, 12, 13, 19, 186, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом від 30.08.2024 року, та зобов`язання відповідача вчинити певні дії в порядку п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що для вирішення даної заяви він має право звернутись з позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Самсонова