Рішення

від 24.03.2025 по справі 195/334/25

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/334/25

2/195/212/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

24.03.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду смт.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мирівської сільської територіальної громади про визнання правочину дійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Мирівської сільської територіальної громади про визнання правочину дійсним.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що 21 грудня 1999 року, між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Продавець) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Покупець), яка діяла за свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений договір купівлі продажу нерухомості (далі Договір), а саме: житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.08.1998 року МарганецькимМБТІза реєстром №5-105. Укладений договір зареєстрований на Українській товарній біржі (код ЄДРПОУ 24514270) 21 грудня1999 року за №84265 та зареєстрованого в Марганецькому МБТІ 21грудня1999 року за № 5-105, згідно Довідки про проходження реєстрації від 21.12.1999.

Житловий будинок булопридбано за 2500 (дві тисячіп`ятсот) гривень, грошові кошти у розмірі 2500 гривень Продавець отримав від Покупця до підписання вказаного договору (п.3 договору).

Правочин обома сторонами повністю виконаний: Продавцем були звільнені всі приміщення, передані ключі, та фактично було передано у власність предмет договору - житловий будинку з відповідними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

У вказаному будинку, з моменту покупки, був зареєстрований та мешкав ОСОБА_1 зі своєю сім`єю. Позивач почав володіти та використовувати будинок для самостійного проживання,починаючи з моменту досягнення нимповноліття, фактично з грудня2004 року по теперішній час, регулярно оплачує комунальні платежі, здійснюючи поточні ремонти та утримую будинок та присадибну ділянку в належному стані.

У лютому 2025 позивач звернувся до КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР», з метою виготовлення нової технічної документації на належний йому будинок. Фахівцями КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР» були виготовлені усі належні документи та надано інформаційну довідку від 10.02.2025 №37. Вище вказані документи були необхідні позивачу для внесення відповідних відомостей про право власності до Єдиного державного реєстру речових прав на житловий будинок, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Однак фахівці КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР» повідомили, що вказаний житловий будинок набутий позивачем на підставі договору купівлі продажу нерухомості, який зареєстрований на Українській товарній біржі (код ЄДРПОУ 24514270) 21грудня 1999 року за номером 84265, відповідно до вимог статті 227 ЦК України (редакція 1963 року) договір купівлі- продажу вищевказаного житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу), що в свою чергу є перешкодою для належної реєстрації права власності на придбаний житловий будинок.

Визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , необхідне позивачу для подальшого оформлення та подачі заявки на отримання гарантованої державою компенсації з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» відповідно до постанови КМУ № 381 від 21.04.2023 року.

Позивач зазначає, що на час укладення договору, Покупець не знав, що правочин, відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. Покупець не мав відповідної освіти тому погано орієнтувався у нормах діючого законодавства, та і усім процесом підготовки до продажу займалися представники Української товарної біржі (код ЄДРПОУ 24514270).

Ухвалою судді від 06.03.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правила спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та просить ухвалити рішення на розсуд суду, відзив на позов не подано.

Відповіднодо ч.2ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що 21 грудня 1999 року, між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (Продавець) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Покупець), яка діяла за свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений договір купівлі продажу нерухомості (далі Договір), а саме: житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.08.1998 року МарганецькимМБТІза реєстром №5-105. Укладений договір зареєстрований на Українській товарній біржі (код ЄДРПОУ 24514270) 21грудня1999 року за №84265 та зареєстрованого в Марганецькому МБТІ 21 грудня 1999 року за № 5-105 (а.с.7), згідно Довідки про проходження реєстрації від 21.12.1999 (а.с.8). Згідно Інформаційної довідки КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР» від 10.02.2025 №37 власником вказаного житлового будинку вказано ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу нерухомості від 21.12.1999 житловий будинок булопридбано за 2500 (дві тисячіп`ятсот) гривень, грошові кошти у розмірі 2500 гривень Продавець отримав від Покупця до підписання вказаного договору (п.3 договору).

Правочин обома сторонами повністю виконаний. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

У вказаному будинку, з моменту покупки, був зареєстрований та мешкав ОСОБА_1 (Позивач) зі своєю сім`єю. Позивач, почав володіти та використовувати будинок для самостійного проживання, починаючи з моменту досягнення ним повноліття, фактично з грудня 2004 року по теперішній час.

У лютому 2025 позивач звернувся до КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР», з метою виготовлення нової технічної документації на належний йому будинок. Фахівцями КП «Нікопольське районне БТІ» ДОР» були виготовлені усі належні документи та надано інформаційну довідку від 10.02.2025р. №37 (а.с.14). Вище вказані документи були необхідні позивачу для внесення відповідних відомостей про право власності до Єдиного державного реєстру речових прав на житловий будинок, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Однак договір купівлі- продажу вищевказаного житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору, що в свою чергу є перешкодою для належної реєстрації права власності на придбаний житловий будинок.

Як зазначено позивачем, визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться АДРЕСА_1 , необхідне позивачу для подальшого оформлення та подачі заявки на отримання гарантованої державою компенсації з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» відповідно до постанови КМУ № 381 від 21.04.2023 року.

З матеріалів справи суд вбачає, що на час укладення договору Покупецьне знав, що правочин, відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Відповідно до ст. 4 ЦК ( від 18.07.1963) - цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Відповідно до ст.ст.57,58 Конституції України, ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у грудні 1999 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Однак за загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлового будинку ( квартир) повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Згідно ч. 2 ст. 9 Житлового Кодекс) України (з доповненнями 1993 року, в редакції, що діяла на час укладення договору) квартира (будинок) може бути придбана громадянами на біржових торгах.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст.328 ЦК України (в ред.2003 року), відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до діючого на даний час законодавства а саме ст. 204 ЦК України (2003 р.) «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Згідно з положеннями ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України « Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»

Згідно зі ст. 392 ЦК України ( 2003р) «Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

Відповідно до ст. 220 ЦК України: «Якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним».

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просить судовий збір не стягувати з відповідача на користь позивача, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 268, 274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Мирівської сільської територіальної громади про визнання правочину дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним правочин, реальним та виконаним договір купівлі-продажу від 21грудня1999 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла за свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 27.12.1986 р,що зареєстрований на Українській товарній біржі (код ЄДРПОУ 24514270) 21грудня1999 року за реєстраційним номером 84265, щодо продажу житлового будинку з усіма господарчими та побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат Мирівську сільську територіальну громаду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Мирівська сільська територіальна громада (ЄДРПОУ 04338032, вул.Правобережна, 49, с.Топила Нікопольського району Дніпропетровської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 31.03.2025.

Суддя: Л. А. Кондус