Ухвала

від 31.03.2025 по справі 754/5228/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 754/5228/22

провадження № 61-3434ск25

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув заяву судді Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району

м. Києва», третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району

м. Києва» Карабаєв Даніель Таїрович, про визнання незаконним наказу про переведення, його скасування, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Ірини Леонідівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року та

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району

м. Києва» (далі - КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва») від 29 квітня

2022 року № 177-К «По особовому складу» «Про переведення», яким її переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу кадрової роботи;

- поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва»;

- стягнути з відповідача на її користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 03 травня до 28 листопада 2022 року в розмірі 67 531,91 грн;

- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

28 листопада 2022 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

27 червня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року залишено без змін.

22 травня 2024 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12 вересня 2024 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «КДЦ Дніпровського району

м. Києва» від 29 квітня 2022 року №177-К, яким ОСОБА_1 переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу з кадрової роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

Стягнуто з КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» на користь

ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 02 травня 2022 року до 31 липня 2024 року в розмірі 239 638,91 грн.

11 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

14 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко І. Л. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, в якій вона просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

31 березня 2025 року суддя Ситнік О. М. заявила про самовідвід задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи, зокрема в позивача та сторонніх спостерігачів, сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду.

Перевіривши наведені суддею на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про їх задоволення, з огляду на таке.

Частиною першою статті 39 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з частиною четвертою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участь в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.

Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Отже, оскільки суддя Ситнік О. М. навела у заяві про самовідвід обставини, які можуть викликати сумнів у її неупередженості або об`єктивності, Верховний Суд висновує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 33, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Верховного Суду Ситнік Олену Миколаївну від участі в розгляді справи № 754/5228/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» Карабаєв Даніель Таїрович, про визнання незаконним наказу про переведення, його скасування, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Ірини Леонідівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.

Справу № 754/5228/22 передати на автоматизований розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська