Рішення

від 03.04.2025 по справі 158/440/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/440/24

Провадження № 2/0158/25/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Гордійчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Олицької селищної ради про усунення перешкод у вихованні дітей та визначення порядку і способу участі батька у вихованні дітей, -

В С Т А Н О В И В

Представник позивача - адвокат Борис Шумський, що діє в інтересах позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Олицької селищної ради про усунення перешкод у вихованні дітей та визначення порядку і способу участі батька у вихованні дітей.

В обґрунтування вимог зазначає, що його довіритель - ОСОБА_4 з 2003 року перебував у шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_2 , який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.05.2022 року було розірвано. За час перебування у шлюбі, народилось троє дітей: ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження та ОСОБА_7 , 2019 року народження. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір`ю (відповідачкою). Водночас, враховуючи напружені стосунки між подружжям, відповідачка стала чинити перешкоди позивачу у спілкуванні зі спільними дітьми, тим самим, не надаючи можливості брати участі як у вихованні, так і у спілкуванні з останніми.

Задля врегулювання вказаної ситуації, позивач був змушений звернутись до Служби у справах дітей із заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Олицької селищної ради №7/3 від 27.09.2022 року, був встановлений графік побачень батька з дітьми.

Водночас, незважаючи на встановлений державним органом порядок участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні дітей, відповідачка не дає можливості батькові бачитись з дітьми та намагається ізолювати останніх від нього. Позивач був змушений неодноразово звертатись із відповідними заявами до правоохоронних органів на незаконні дії колишньої дружини, однак такі виявились безрезультатними.

Враховуючи, що ОСОБА_4 хоче приймати участь у вихованні власних дітей, проводити з ними спільний час, маючи при цьому всі матеріальні можливості, водночас, не може реалізувати таке батьківське право саме через створення перешкод колишньою дружиною, змушений був звернутись до суду за захистом свого права.

Представник, від імені довірителя, просить суд визначити ОСОБА_4 зустрічі з власними дітьми без присутності матері - ОСОБА_2 (у вільний від навчання час):

-кожного першого і третього тижня місяця з 10.00 год. суботи по 22.00 год. неділі;

-щороку на другий день Великодня, Різдва та Трійці з 10.00 год. до 18.00 год.;

-щороку на день народження дитини з 14.00 год. до 18.00 год.;

-щороку на день народження батька з 14.00 год. до 18.00 год.;

Визначити спільний відпочинок з дітьми (без присутності матері) щорічно протягом 21 (двадцяти одного дня) в період шкільних літніх канікул, щорічно по 7 (сім) днів поспіль в період шкільних зимових канікул та по 3 (три) дні в період шкільних весняних та осінніх канікул.

Зобов`язати ОСОБА_2 (відповідачка) не чинити перешкоди ОСОБА_4 (позивач) у спілкуванні з дітьми та брати участь у їх вихованні.

Окрім іншого, просить стягнути судові витрати на користь позивача, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, оскільки такий гонорар погоджено між клієнтом та адвокатом згідно Договору (т.1, а.с.2-5).

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.02.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (т.1, а.с.38).

14 березня 2024 року на адресу Ківерцівського районного суду Волинської області за підписом представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Олени Хомич надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що доводи, викладені представником позивача у позовній заяві, не відповідають дійсності (т.1, а.с.58-64).

Стверджує, що її довірителька жодним чином не перешкоджає спілкуванню дітей з батьком. Водночас, зауважує, що напружені стосунки дітей з батьком виникли виключно з його власної вини, адже протягом тривалого часу ОСОБА_8 та діти зазнавали як фізичного так і психологічного насильства від нього. Батько систематично вчиняв насилля по відношенню до її довірительки, на очах у дітей, про що свідчать непоодинокі рішення судів, якими останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КупАП; наразі на розгляді суду перебуває кримінальне провадження за ст. 125 КК України відносно ОСОБА_9 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .

Аби налагодити спілкування батька з дітьми, залучила до врегулювання конфлікту психолога, однак ОСОБА_11 не прислухається до порад спеціаліста, не бажає змінювати свою манеру спілкування з дітьми та її довірителькою безпосередньо.

Звертає увагу, що після побачень батька з дітьми, останні перебувають у стресовому, психологічно виснаженому та емоційно-нестабільному стані.

Саме батько не дотримується встановленого рішення Служби у справах дітей про встановлення способу побачень з дітьми та всіляко намагається звинуватити матір у ситуації, котра на даний час існує у родині.

Окрім іншого, наголошує, що аліменти за рішенням суду, ОСОБА_12 сплачує формально, що жодним чином не вказує на його піклування про дітей. Вважає, що їх розмір є недостатнім для повноцінного забезпечення дітям інтелектуального, морального, культурного, духовного, соціального розвитку. Жодних інших витрат на утримання дітей позивач не несе. На свята, Дні народження батько дітей не вітає.

Крім того, молодший спільний син ОСОБА_13 , 2019 року народження, має проблеми зі здоров`ям у фізичному розвитку та потребує постійного догляду, лікування, а також особливого розпорядку дня; має статус дитини з інвалідністю, що на думку відповідачки, повинно бути враховано судом при прийнятті кінцевого рішення у даній справі.

Акцентує увагу суду, що батько проживає сам у їх спільній квартирі, що знаходиться у місті Луцьку, при цьому ні дітям, ні відповідачці, доступу до житла не надає.

Стверджує, що раніше позивач уже звертався до суду із відповідним позовом, однак, на стадії призначення судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, відмовився оплатити вартість такого дослідження, що на думку відповідачки, свідчить про острах батька дізнатись справжнє відношення дітей до нього.

Зауважує, що на сьогоднішній день існує діюче рішення органу опіки та піклування Олицької селищної ради Волинської області №7/3 від 27 вересня 2022 року, яким встановлено графік побачень з дітьми; сторонами воно не оскаржено. ОСОБА_8 не ухиляється від його виконання, жодних перешкод ОСОБА_14 не чинить у спілкуванні з дітьми, що стверджується відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів. Вважає, що звернення батька до органів поліції, опіки та піклування ніяким чином не підтверджують того, що відповідачка чинить опір позивачу. Вказане підтверджується відсутністю даних щодо застосування до останньої заходів відповідальності.

З огляду на викладене, з врахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, просить відмовити у задоволенні позову.

Задля повного розгляду справи, вважає за необхідне заслухати у судовому засіданні спільних дітей ОСОБА_15 (т.1, а.с. 58-64).

26 березня 2024 року відповідачкою, на стадії підготовчого судового засідання було подано клопотання про допит свідків (т.1, а.с.103-104).

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 березня 2024 року зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Олицької селищної ради Луцького району Волинської області надати висновок щодо розв`язання спору; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.1, а.с.113-114).

29 квітня 2024 року на адресу суду, Органом опіки та піклування Олицької селищної ради надано висновок щодо розв`язання спору (т.1, а.с.137-139).

27 червня 2024 року за підписом представника відповідачки - адвоката Олени Хомич до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Бориса Шумського (т.1, а.с.148-152).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з підстав викладених у ньому. Суду пояснив, що з відповідачкою має трьох спільних дітей, які на даний час проживають разом з останньою у смт. Олика Ківерцівського району Волинської області. Шлюбні стосунки між колишнім подружжям фактично припинились у 2021 році, що, на його думку, й стало причиною особистої неприязні відповідачки до нього та негативного налаштування дітей проти нього, як батька.

Стверджує, що має бажання бачити власних дітей, приймати участь у кожній сфері їхнього життя. Водночас, відповідачка чинить перешкоди, що знаходять своє відображення у штучно створених останньою маніпуляціях дітей, викривлення ситуацій та вчинення морального тиску.

Після розлучення, колишня дружина, не попередивши його, вивезла дітей зі спільної квартири, не відповідала на телефонні дзвінки, фактично позбавила його, як батька, права знати місцезнаходження своїх дітей. Самостійно, не порадившись, змінила місце навчання доньок перевела з одного найпрестижніших ліцеїв обласного центру до сільської школи. Дівчатка, за час спільного проживання сім`єю, відвідували певні гуртки: ОСОБА_16 (старша донька) - художню школу, оскільки мріяла стати дизайнером; ОСОБА_17 (менша донька) за його порадою - художню гімнастику. Зауважив, що до розірвання шлюбних стосунків, на кожен гурток самостійно відвозив дівчат. Стосунки між ним та доньками завжди були щирими та люблячими. Водночас, на даний час дівчатка припинили відвідувати гуртки. І про таку ситуацію він дізнався лише згодом, оскільки колишня дружина такої інформації йому не надавала; доньки під тиском матері припинили спілкування з ним.

Син ОСОБА_13 є дитиною з особливостями. Зважаючи, що це хлопчик, батько в його житті є край необхідним. Однак, ОСОБА_8 намагається витіснити його з життя дитини; не дає можливості здійснювати догляд, залучити кваліфікованих медичних спеціалістів для адаптації сина у суспільстві.

Навів приклад: домовився з медичним спеціалістом м. Львова про огляд ОСОБА_13 . Перший візит медичної установи відбувся разом з колишньою дружиною; погодили наступний сумісний візит до лікаря, однак, відповідачка, ввівши його в оману, повідомила про неможливість такої поїздки з огляду на хворобу дитини. Водночас, самостійно відвезла дитину до Львову, надіславши позивачу квитанцію про оплату медичного огляду, що на його думку, свідчить про необхідність позиції батька в житті дитини, лише виключно у випадках надання коштів. Стверджує, що це непоодинокий випадок, коли відповідачка маніпулює дітьми з метою отримання коштів від нього.

Просив звернути увагу суду, що не відмовляється утримувати дітей (аліменти сплачуються у повному обсязі), є дотичним до усіх потреб останніх у фінансовому плані, водночас, хоче бути причетним до таких ситуацій, і, як батько, має на це рівні права з матір`ю дітей. Але не згідний без розуміння ситуації надавати кошти матері без обґрунтування, що, в свою чергу й стало підставою для його звернення до органів опіки та піклування із заявою про раціональне використання матір`ю аліментів на утримання дітей.

На початку війни пропонував колишній дружині відвезти дітей за кордон - три країни на вибір; усі витрати брав на себе. Вважає, що це є проявом батьківського піклування про безпеку дітей. Однак, пропозиція була відхилена відповідачкою без обґрунтування.

В одному із чергових засідань наголосив, що чергові вихідні, які за рішенням органу опіки і піклування є його днями побачень з дітьми, просив дозволу у матері на відпочинок дітей у Шацький національний парк. Планування такої події в сезон відпочинку потребує як бронювання помешкання, так і планування свого часу. Однак, відповідачка, проігнорувала його прохання, не надавши відповіді, тим самим він не зміг скористатись виділеним органом опіки і піклування часом на відпочинок з дітьми. Подібні ситуації вбачаються у діях матері, коли остання відправляє дитину до подруги на ночівлю у вихідні, тим самим обмежуючи його у сумісному дозвіллі.

Був свідком коли дітей утримували в будинку, не даючи можливості йому поспілкуватись, при цьому, апелювали небажанням останніх бачити батька.

Стверджує, що доказом створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з доньками, є зміна номеру телефону меншої доньки, без повідомлення про це його. Як наслідок - пів року він не зміг спілкуватись у телефонному режимі з донькою і лише після відвідування останньої за місцем навчання- дитина безперешкодно надала новий контактний номер телефону.

Впевнений, що колишня дружина налаштовує дітей проти нього, систематично вбудовуючи дітям негативну інформацію, яка в більшій мірі зводиться до особистих конфліктів між ними. На його думку, розірвання шлюбу та його наслідки не повинні залишати негативний відголосок на дітях. Вважає, що така поведінка відповідачки зумовлена виключно негативним особистим відношенням до нього, з точки зору розірвання шлюбу, про що свідчать непоодинокі випадки обвинувачень його особистого життя та нових відносин вцілому.

Зауважує, що відповідачка маніпулює як ним так і дітьми. У вихідні дні (дні, що належать позивачу), проводячи час з сином ОСОБА_13 , отримав дзвінок від ОСОБА_18 з метою отримання інформації про місце їх перебування. Не бажаючи надавати конкретну відповідь, водночас, запевнивши про контрольованість ситуації, у будинку за місцем свого проживання змушений був спілкуватись з правоохоронцями за заявою відповідачки про буцімно викрадення батьком дитини ( ОСОБА_13 ).

Просить звернути увагу суду, що його любов до дітей є надто сильною. Розуміє, що задля того аби дати дітям хороше майбутнє та перспективу зайняти свою нішу у суспільстві, йому, як батьку трьох дітей, доводилось багато працювати, що, в деякій мірі, було причиною зменшення часу сумісного перебування та контакту. Однак, колишня дружина повинна, на його думку, це розуміти, та у правильному контексті донести до дітей, оскільки вони, як батьки, працюють на спільне благо останніх. Водночас, відповідачка обрала для себе іншу прерогативу: «приватизація дітей», що не є конструктивним у ситуації спільної мети комфортного добробуту спільних дітей та їх професійного росту в майбутньому.

Представник позивача - адвокат Борис Шумський в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовільнити. У доповнення позиції свого довірителя, просив звернути увагу суду, що рішення органу опіки і піклування щодо встановлених днів побачень ОСОБА_11 з дітьми є неоднозначним, оскільки вихідні дні, визначені у ньому, не у кожному місяці року є повноцінними (перші, треті вихідні, коли місяць закінчується суботою). Про вчинення перешкод колишньою дружиною свідчать систематичні відмови надавати побачення з дітьми, якщо візит позивачем здійснюється «не у свій день»!

Про вчинення перешкод свідчать й непоодинокі звернення його довірителя до органів поліції, опіки і піклування щодо врегулювання ситуації та проведення спільних співбесід.

Зауважив, що з моменту направлення позову до суду, ОСОБА_11 лише чотири рази мав змогу бачити сина, лише 1 раз доньок, хоча за рішенням має право - 2 рази кожного тижня. Тобто, за пів року лише у такій кількості реалізував своє право.

Вважає, що діями відповідачки звужуються права позивача у праві займатись вихованням дітей.

Зауважив, що батько не повинен втратити дітей через примхи матері. У цивілізованому світі не повинні бути надані привілеї виключно матері, з огляду на бажання та можливості батька бути присутнім і корисним у житті своїх нащадків.

Відповідачка в судовому засіданні позов заперечила, просила відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Охарактеризувала позивача виключно з негативної сторони, акцентуючи увагу суду на особистісних якостях останнього, як батька.

Зокрема, вважає, що відторгнення доньками батька відбулось саме з вини останнього, оскільки, позивач приділяв мало уваги дівчаткам в силу своєї роботи; ОСОБА_17 та ОСОБА_16 були очевидцями неодноразових насильницьких, психологічних дій батька відносно матері.

Не заперечила, що змінила місце проживання дітей, не надавши такої інформації позивачу. Водночас, вимушена була піти на такий крок виключно заради уникнення подальшого насилля з боку колишнього чоловіка та збереження психологічного спокою дітей.

Щодо ситуації з обмеженням телефонного спілкування батька та меншої доньки, суду пояснила, що за бажанням доньки змінила останній контактний номер телефону, про який батько не знав. Заперечила позицію позивача щодо ймовірної її причетності до блокування його вхідних дзвінків на мобільному пристрої Анни, надаючи обґрунтування про можливе перебування пристрою у режимі «тиші».

Стверджує, що позивач не бере участі у вихованні дітей, невчасно сплачує аліменти та у сумі, що є недостатньою для повного утримання останніх; втратив авторитет у доньок саме з огляду нешанобливого відношення до неї, як до матері дітей; веде аморальний спосіб життя.

Вважає, що позивач не в змозі належним чином піклуватись про сина, оскільки малеча потребує особливого догляду.

Звертає увагу суду, що її намагання відновити авторитет батька у очах дівчат є неможливим з огляду на уже сформовану думку останніх.

Запевнила, що не планує звертатись із позовом до суду про позбавлення батьківських прав батька по відношенню дітей.

Представник відповідача - адвокат Олена Хомич в судовому засіданні позов заперечила, з підстав, викладених у відзиві. У доповнення позиції довірительки, звернула увагу суду на ту обставину, що на даний час рішення органу опіки та піклування є чинним, в судовому порядку не оскаржено. Тобто, батькові визначено конкретні дні побачень з дітьми, водночас, він зловживає таким правом, порушуючи дні, визначені для сумісного часу.

Вважає, що особистісні характеристики позивача (притягнення до відповідальності за вчинення насилля) можуть негативно вплинути на світогляд дітей в майбутньому та повинні бути враховані судом на користь саме показань її довірительки.

Представниця третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - представник органу опіки та піклування Олицької селищної ради, як представник органу на який покладено обов`язок першочергового врегулювання спорів, що стосуються прав та інтересів дітей, власної позиції щодо вирішення розв`язання спору не висловила, апелюючи тим, що не володіє ситуацією в сім`ї ОСОБА_15 . При прийнятті рішенні поклалась на розсуд суду.

Малолітня ОСОБА_19 , будучи заслухана судом у присутності психолога та представника органу опіки і піклування, за участю адвокатів, з видаленням батьків із зали судового засідання, задля уникнення можливості будь-якого візуального тиску на дитину, виразила свою більшу прихильність до мами, оскільки з нею більш комфортним є проведення часу. Водночас, чітко вслідкувалось бажання аби тато був присутнім у повсякденному житті доньки, про що свідчили прямі відповіді: «хочу аби тато більше приділяв уваги….!; хотіла б поїхати на відпочинок разом з татом…».

Захоплено розповідала про спільні відпочинки (трьох дітей та тата).

Пишається татом з точки зору його зайнятості.

Негативним фактором відзначила нешанобливе ставлення до мами, яке супроводжується конфліктами та суперечками.

Запевнила, що ніхто з батьків не наговорює один на одного. Тиску або ж фізичного насильства зі сторони тата по відношенню до них не підтвердила.

Звернула увагу, що мама не настоює дотримуватись графіку зустрічей з батьком, а надає їм самостійне право вибору.

Спостерігалось сильне засмучення з приводу того, що тато мало часу проводив з нею, хоча дитина цього потребувала («….його ніколи не було вдома, коли він був мені потрібен….»).

Висловила бажання бачити в татові стриманість у висловах (нецензурна лексика, підвищення тону).

Неповнолітня ОСОБА_20 неохоче йшла на контакт саме у плані відкриття інформації щодо сімейних відносин. Ствердно дала зрозуміти, що батьки намагаються «поділити дітей між собою». Про встановлені правила побачень батька з дітьми знає. Водночас, вказала, що не завжди тато дотримується такого графіку: інколи навідується у дні, які не визначені йому. Як правило, наслідок таких відвідин супроводжується конфліктами між батьками, спостерігачами яких є вони - діти.

Заперечила будь-яке фізичне насильство після вставленого графіку по відношенню до дітей. Підтвердила, що таке існує виключно щодо матері.

В контексті пояснень відобразилась чітка образа на тата за відсутності його на подіях, які були важливими у житті дівчинки («….не поцікавився, яку сукню хотіла б на випускний вечір….»). Окрім того, відзначилось несприйняття тата позицій доньки («….. не підтримав бажання щодо особистого вибору професії психолога….»). Стверджує, що батько психологічно тисне на неї, як особистість, у контексті вибору майбутньої професії та хобі.

Водночас, суд акцентує увагу, що на поставлене запитання чи можна вважати її позицію, як виокремлення тата зі свого життя, дала чітку відповідь, що наразі не готова до категоричності.

За клопотанням сторони відповідачки судом було заслухано свідка ОСОБА_21 (матір відповідачки, колишня теща позивача), яка не надала суду ніяких конкретних свідчень, що могли б вплинути на вирішення спору. Пояснення зводились, в більшій мірі, до негативної характеристики позивача; відслідковувалась образа на колишнього зятя.

Підтвердила, що позивач часто навідується до дітей не у свої дні; веде себе не коректно по відношенню до колишньої дружини. Не заперечила, що до розлучення діти та колишня дружина були повністю на утриманні позивача. Дітям приділяв мало уваги, оскільки багато працював.

Стверджує, що батько мав намір вивезти дітей до іншої країни, про що свідчить бажання анонімно оплатити екскурсійний шкільний тур для старшої доньки. (Батько ж пояснив суду, що справді хотів залишитись інкогніто, оскільки донька могла б не прийняти його подарунок та відмовитись від поїздки).

Зі слів доньки, їй стало відомо, що батько погрожував викрасти сина ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_22 (подруга відповідачки) суду повідомила, що менша донька ОСОБА_19 часто навідується до їх помешкання, інколи залишається на тиждень часу, часто на канікулах. Запевнила, що дитина перебуває в страху, оскільки, з її слів, була очевидцем неодноразових конфліктів між батьком та матір`ю.

На запитання суду чи була свідок безпосереднім очевидцем таких подій або ж ганебного ставлення батька до дітей - заперечила. Інформацією щодо сімейних міжусобиць володіє виключно з чужих слів (відповідачки).

Свідчення фактично зводились до власної інтерпретації подій у сім`ї ОСОБА_15 та шляхи їх вирішення.

Свідок ОСОБА_23 , котра є сусідкою за теперішнім місцем проживання ОСОБА_10 з дітьми, у смт. Олика надала виключно позитивну характеристику матері щодо виховання дітей та її особистості вцілому; батьку негативну. Ствердила, що лише мама бере участь у виховному процесі дітей.

Зауважила, що батько, відвідуючи дітей, створює конфлікти, лається, що, на її думку, є результатом пагубного впливу на останніх.

Запевнила, що матір ніяким чином не перешкоджає батькові у спілкуванні з дітьми.

Водночас, на уточнюючі запитання суду та учасників процесу відповіла, що до розлучення сім`ю ОСОБА_15 можна було вважати взірцевою. Безпосереднім свідком конфліктів між подружжям не була, водночас, вважає, що ініціатором останніх є саме батько. Власне, не заперечила, що це її бачення та оцінка ситуації.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, які позов підтримали та просили його задовільнити у повному обсязі, відповідачки та її представника, які позовну заяву заперечили та просили відмовити у задоволенні позову, представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей та сім`ї Олицької селищної ради, яка у вирішенні питання поклалась на розсуд суду, заслухавши заявлених свідків, пояснення дітей, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 ст. 4 ЦПК України встановлює кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний встановити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 560/898/16-ц.

Судом встановлено, що рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Олицької селищної ради Волинської області №7\3 від 27 вересня 2022 року встановлено порядок участі ОСОБА_11 , як батька, у вихованні дітей ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження та ОСОБА_7 , 2019 року народження, відповідно до умов якого батькові рекомендовано бачитись з дітьми два рази в місяць (перші та треті вихідні з 10.00 год. о 18.00 год. за взаємною згодою батьків та з врахуванням інтересів дітей;

- рекомендовано батькові не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти увагу, турботу, виховувати їх;

- рекомендовано матері поважати батьківські права, не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми.

Рішенням роз`яснено обов`язковість дотримання, правила оскарження в разі порушення або ж невиконання (т.1, а.с.19-20).

Позивач стверджує, що встановлені дні побачень є незрозумілими та такими, що звужують його право на проведення повноцінних вихідних з дітьми в частині некоректності викладу «перші, треті вихідні», за умови, що місяць закінчується суботою.

Окрім того, відповідачка не дотримується виконання умов рішення, створюючи перешкоди батькові у спілкуванні з дітьми з огляду на аргументацію, викладену ним у судових засіданнях.

Надаючи оцінку рішенню в частині незрозумілості викладу днів для побачень батька з дітьми, суд звертає увагу, що таке прийнято Комісією з питань захисту прав дитини Олицької селищної ради Волинської області. Відповідно до резолютивної частини вказаного документу, Комісією за результатами розгляду заяви ОСОБА_11 про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми було РЕКОМЕНДОВАНО виконавчому комітету Олицької селищної ради встановити такий порядок.

Водночас, матеріали справи не містять затвердженого виконавчим комітетом Олицької селищної ради порядку участі батька у вихованні дітей, як того вимагає законодавство. Ні стороною позивача, ні стороною відповідача, служби у справах дітей, яка приймала участь як третя особа у даному провадженні, такий доказ не було надано. Тому, на думку суду, оцінювати документ, який носить виключно рекомендаційний характер та прийнятий дорадчим органом, без затвердження обов`язковості його виконання, не може оцінюватись судом з точки зору порушення його виконання, як такого.

Водночас, вказана обставина, не позбавляє позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в частині встановлення способу участі у вихованні дітей, а тому, суд оцінює інші докази, надані сторонами, задля вирішення спору в частині ймовірних перешкод батькові у спілкуванні з дітьми зі сторони матері.

Сторонами не оспорюється, що:

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2022 року було розірвано (т.1, а.с.6-17).

Колишнє подружжя є батьками трьох дітей: ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження та ОСОБА_7 , 2019 року народження (т.1, а.с.12-14).

Діти проживають разом з матір`ю за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.81).

ОСОБА_7 , 2019 року народження, має статус дитини з інвалідністю, потребує особливого догляду (т.1, а.с.82-83).

Відповідно до характеристики, виданої за підписами уповноважених осіб Олицького ліцею Олицької селищної ради, ОСОБА_5 , є ученицею вказаного навчального закладу. Зазначено, що мама приділяє увагу вихованню дитини (т.1, а.с.89).

Характеристика, видана на ім`я ОСОБА_6 за місцем навчання містить допис про участь матері у навчальному процесі доньки та відсутність зацікавленості батька в такому (т.1, а.с.90).

Що стосується тверджень відповідачки про негативний вплив позивача по відношенню до неї та дітей з огляду на вчинення домашнього насильства, суд звертає увагу на наступні докази.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року (справа №161\18778\21), ОСОБА_11 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства відносно своєї (на час ухвалення рішення перебували у шлюбних відносинах) дружини - ОСОБА_24 (т.1, а.с.65-67).

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2022 року (справа №161\11854\22) ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України за фактом порушення останнім обмежувального припису відносно дітей та колишньої дружини(т.1, а.с.63-77).

Витягом з відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023035590000031 від 06.02.2023 року стверджується внесення даних про вчинення ОСОБА_25 по відношенню до ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України за фактом нанесення тілесних ушкоджень (т.1, а.с.78). Кінцеве рішення судами не постановлено.

Суд бере до уваги вищевказані докази, водночас, вважає, що вони не можуть беззаперечно свідчити про заборону батькові збільшити кількість побачень з дітьми.

Щодо існування ймовірних перешкод у вихованні дітей батьком зі сторони матері.

Подані стороною позивача докази, а саме: відповідь на адвокатські запити від 18 грудня 2023 року Головного Управління Національної поліції у Волинській області (т.1, а.с.21), Олицької селищної ради Луцького району Волинської області від 02.01.2024 року (т.1, а.с.22), від 10.02.2023 року (т.1, а.с.26), від 03.05.2023 року (т.1, а.с.29), надані на звернення ОСОБА_4 щодо вжиття заходів для усунення перешкод створених ОСОБА_10 у його спілкуванні з дітьми (т.1, а.с.23-25, 27-28) та надана представником відповідача відповідь ГУНП у Волинській області на її адвокатський запит від 20.03.2024 року (т.1, а.с.125-127) містять відомості про існування таких перешкод та відповідну реакцію уповноважених органів (співбесіди з ОСОБА_26 ).

Водночас, згідно наданої представником відповідачки відповіді Олицької селищної ради від 22.03.2024 року на адвокатський запит від 11.03.202 року, Службою у справах дітей вказаної селищної ради не було встановлено випадків щодо перешкод ОСОБА_10 в участі батька у вихованні дітей (т.1, а.с.123-124).

Твердження представника відповідачки про відсутність доказів вчинення ймовірних перешкод її довірителькою з врахуванням відсутності даних про притягнення її до адміністративної відповідальності за зверненнями ОСОБА_11 , на думку суду, не може свідчити про відсутність таких вцілому.

Досліджений в судовому засіданні електронний доказ, поданий як стороною відповідача (однак фрагментарно), так і стороною позивача (повний виклад відео), містить факт чергового приїзду батька до помешкання дітей за місцем їхнього проживання. З точки зору суду, вбачається щире, любляче спілкування сина з батьком, прихильність один до одного; водночас, наявний елемент вчинення перешкоди у спілкуванні сина з батьком зі сторони матері (відібрання дитини від батька, перекриття вільного доступу до ОСОБА_13 ). Як результат - черговий конфлікт у присутності дітей зі сторони батьків та приниження один одного лайливими словами.

Зважаючи на такий факт, суд ставить під сумнів твердження матері про відсутність з її боку будь-яких негативних висловив, переконань щодо характеристики особистості батька перед дітьми.

Аналізуючи пояснення сторін по справі та надаючи оцінку доказам, з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до переконання про наявність перешкод зі сторони матері у спілкуванні батька з дітьми.

Водночас, суд зауважує, що такі перешкоди зумовлені особистою неприязню колишнього подружжя один до одного. Фактично, відголосок знецінення колишніх відносин, батьки перенесли на світогляд своїх дітей, які в даній ситуації стали «полоненими» батьківських бажань.

На підтвердження цього свідчать психологічні характеристики доньок за результатами бесід з психологом (т.1, а.с.84-86). Очевидним є факт боязні батька, перенесених травм, образ на відсутність останнього у важливі для них події (Дні народження, випускні вечори), конфлікти з матір`ю. Водночас, суд звертає увагу, що при спілкуванні з меншою донькою (надання свідчень в суді), ОСОБА_19 , розчулившись, пояснила свою образу на батька («….. його не було поряд, тоді коли він був мені потрібен….»), висловлювала радість про час проведений разом ( розповідала про чергові вихідні, проведені разом з батьком).

Старша донька, в силу свого віку (підліток, 15 років) по-іншому висловлює свою позицію щодо відносин з батьком категорично негативно. Очевидно, що в такому віці, світогляд вже є більш сформованим. А з огляду на кількість побачено-пережитих міжусобиць між батьками, зважаючи, що прерогатива зі сторони доньки вочевидь більше надаватиметься для захисту матері, її прояв до батька та бажання бути підконтрольною йому, зводиться до відторгнення останнього. Водночас, надаючи оцінку висновку психолога, суд звертає увагу, що місце батькові у її житті все ж таки відведено («…. Тест Люшера батько згідно обраного нею кольору - на останньому місці…»). Тобто є, хоча й уособлений у кольорі, який є останнім у її вподобаннях (т.1, а.с.84-зворот).

Окрім того, суд звертає увагу на інший психологічний висновок за участі обох дівчаток (т.1, а.с.85). «…Дівчатка жалкують з приводу ситуації, що склалась між батьками. Обоє дівчат висловлюють думку про те, що батькові необхідно обрати іншу стратегію поведінки: перестати ображати маму, знизити рівень напруги, діти втомились переживати страх…».

Суд вважає, що у ситуації, що склалась, батькам, задля формування особистості доньок, як жінок в майбутньому, необхідно, в першу чергу, змінити тактику спілкування один з одним та унеможливити ризик «викреслення» батька з життя дітей (припинити спроби принизити один одного в очах дітей, сприяти довірі у вихованні, надати можливість «чути та вміти бути почутими» (стосується батька у надмірній наполегливості вимагати від доньок реалізації виключно його бажань)). Матері, на думку суду, варто намагатись уникати надмірного розпачу перед дітьми через пережиті конфлікти та вивільнити дівчаток від негативного фактору пережитих нею життєвих ситуацій.

Аналізуючи вищевикладене, суд звертає увагу на наступні норми законодавства.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпека дитини; вразливе положення; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, провадження № 61-19210св20).

Також підлягають урахуванню: спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; бажання дитини.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції "Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька" від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації і, завдяки тривалому контакту батьків, ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

Під час розгляду справи, судом беззаперечно встановлено, що як мати, так і батько дітей належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в професійній спільноті, фінансово утримують дітей (показання свідків щодо забезпечення матір`ю дітей всім необхідним; відсутність заборгованості по сплат аліментів у батька та бажання останнього додатково матеріально допомагати дітям), не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дітей. Водночас між сторонами склалися стосунки, які унеможливили вирішення питання про фізичну опіку щодо їх спільних дітей в позасудовому порядку.

У справі, яка розглядається, діти тривалий час проживають з матір`ю та мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері. Однак, вочевидь, діти потребують і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток.

Суд вважає, що за таких обставин, батькам доцільно застосувати модель спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком) задля досягнення та збереження якнайкращих інтересів дітей.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дітей, пов`язаних із налагодження емоційного контакту дітей з батьком має відбуватися у співпраці матері і батька, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість підтримання належного емоційного контакту між батьком та дітьми або шкідливість таких контактів для останніх у цій справі не здобуто.

За статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини об`єктом (далі - ЄСПЛ) статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У рішенні у справі "Терещенко проти України" від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20), ЄСПЛ вказав, що відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах "Сахін проти Німеччини" [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява № 30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003VIII, і "Странд Лоббен та інші проти Норвегії" [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява № 37283/13, пункти 202-207, від 10 вересня 2019 року. Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Чінта проти Румунії" (Cinta v. Romania), заява № 3891/19, пункти 45-58, від 18 лютого 2020 року)).

У рішенні ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім права її батьків.

Суд вважає, що між тим із батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт, таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Крім того, на думку суду, дитина має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, однак частково.

Необхідний час для сумісного відпочинку в період літніх канікул, на думку суду, є достатнім у кількості 16 днів з розрахунку, що адаптація дітей до нового середовища та отримання користі від відпочинку (до прикладу, лікувальний відпочинок, поїздки до моря) в середньому є дієвою при дотриманні 14 днів такого; два дні - можливі переїзди.

Спільний відпочинок у кількості 4 днів в період зимових канікул буде достатнім, з огляду на коротку тривалість таких канікул.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині ухвалення рішення про спільний відпочинок батька та дітей в період осінніх канікул, оскільки тривалість таких орієнтовно 7 днів. З огляду на початок навчального року та адаптацію до навчання, діти, на переконання суду, мають право використати такі дні виключно у власних цілях та інтересах.

Вимога щодо встановлення зустрічей батька з дітьми кожного першого і третього тижня місяця з 10 год. ранку суботи до 22 год. вечора неділі, підлягає до часткового задоволення, зокрема в частині крайньої години таких. Суд, зважаючи на час, необхідний для нормального сну дитини - 8 годин, надання можливості підготуватись до нового навчального тижня, приходить до переконання, що спільне проведення недільного дня є достатнім до 18 год. вечора.

Вимога щодо зустрічей щороку на другий день Великодня, Різдва та Трійці підлягає до задоволення з огляду на формування та збереження сімейних традицій.

Суд вважає, що такий графік не буде суперечити інтересам дітей та сприйматиметься не обтяжливо для останніх.

Вимоги щодо обов`язкової присутності дітей у День народження батька та батька у Дні народження дітей, до задоволення не підлягають, оскільки у випадку їх задоволення, порушуються права дитини, передбачені ст.8 Конвенції про права дитини. Суд зауважує, що не доцільним є примус дітей в обов`язковому порядку бути присутніми на Дні народженні батька. Аналогічно щодо Днів народження дітей.

На думку суду, така вимога може бути досягнута виключно спільними зусиллями та бажанням як батьків, так і дітей і не повинна закріплюватись жодним юридичним документом, в даному випадку рішенням суду.

На переконання суду, саме такий графік зустрічей, з врахуванням ситуації, що склалась у родині ОСОБА_15 , задля досягнення та дотримання найкращих інтересів дітей, на даному етапі, є максимально наближена до моделі спільної опіки.

Визначення батьку можливого періоду для його участі у спілкуванні та вихованні дітей у цій справі спрямоване на повернення батька у їх життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 5, 141 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Олицької селищної ради про усунення перешкод у вихованні дітей та визначення порядку і способу участі батька у вихованні дітей задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надати можливість брати участь у їх вихованні.

Визначити ОСОБА_4 наступний порядок і спосіб участі у вихованні та спілкування з дітьми: дочкою ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зустрічі батька ОСОБА_4 з дітьми проводити без присутності ОСОБА_2 (у вільний від навчання час):

- кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі;

- щороку на другий день Великодня, Різдва та Трійці з 10 год. до 18 год.

Спільний відпочинок ОСОБА_4 з дітьми: дочкою ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без присутності матері ОСОБА_2 щорічно протягом 16 днів поспіль в період шкільних літніх канікул, щорічно 4 дні поспіль в період шкільних зимових канікул без врахування кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач- ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокат Шумський Борис Анатолійович, адреса: вул. Мистецька, 7/308, м. Луцьк Волинської області.

Відповідач ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Представник відповідача Хомич Олена Володимирівна, адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Олицької селищної ради, адреса: вул. Замкова, 17, смт. Олика, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ - 04333879.

Повний текст рішення складений 03.04.2025 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч