Рішення

від 02.04.2025 по справі 367/2966/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2966/24

Провадження №2/367/1230/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я. В.

при секретарі Пронченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області у м. Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із збройною агресією, в якому просив: стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у розмірі 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень; стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , всі судові витрати, в тому числі, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та пов`язані з розглядом справи.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі Договору дарування № 1143 прийняла в дар майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:001:0003, площею 0,4852 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , також належить ОСОБА_1 . В період з 2002 року по 2021 рік ОСОБА_1 було добудовано будівлі та споруди. Загальна площа комплексу будівель та споруд збільшилась до 2569,4 м2, що здавалось в оренду. 24 лютого 2022 року о 05:00 збройні сили російської федерації розпочали повномасштабну військову агресію проти України, що супроводжувалось численними ракетно-бомбовими ударами по ряду об`єктів інфраструктури, житлового сектору, в різних регіонах України в тому числі у м. Ірпінь. Цей акт жорстокої агресії продовжується по цей час. У зв`язку з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан. У наслідок військової агресії російської федерації проти України почалися масштабні обстріли м. Ірпеня та загроза захоплення міста військовими російської федерації. На момент вторгнення російської федерації на територію України, у будівлях, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать громадянці України ОСОБА_1 (ID карта номер: НОМЕР_2 , видана: 3215, ІПН: НОМЕР_1 ) розміщувалось обладнання, знаходились матеріали та готова продукція. Орієнтовно у період часу з 28 лютого по 30 березня 2022 року (під час боїв) ворожі снаряди, уламки боєприпасів збройних сил російської федерації влучили у адміністративно-виробничий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до масштабної пожежі та руйнування будинку за вказаною адресою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з усім розташованим там майном. Оскільки пожежа тривала під обстрілом, підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій на місце події не виїжджали. У зв`язку із тим, що 06-07 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу військовослужбовцями Російської Федерації було знищене належне ОСОБА_1 майно, а саме: промислове підприємство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (площею 2570 кв.м.) та належний синові ОСОБА_1 ОСОБА_2 автомобіль HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору (ЄО 4495 ВІД 28.03.2023), було відкрито кримінальне провадження № 12023111040000490 від 28.03.2023 р. за ч. 1 ст. 438 КК України.

Отже, в результаті активної фази збройної агресії російської федерації, яка розпочалася 24.02.2022, Позивачу завдано матеріальної шкоди в сумі 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень та моральної шкоди на загальну суму 25 846 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок шість) доларів США або 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024, зазначену справу передано на розгляд судді Ірпінського міського суду Київської області Шестопаловій Я.В.

Ухвалою суду від 25.04.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі з призначенням підготовчого засідання.

09 жовтня 2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Зубчук Оксаною Русланівною була направлена заява про збільшення позовних вимог у зв`язку із тим, що при поданні позовної заяви про відшкодування збитків Позивачем було заявлено ціну позову: 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень, проте не було вказано моральну шкоду за заподіяний злочин. Сума завданої моральної шкоди становить 1 000 000 гривень 00 копійок (один мільйон гривень 00 копійок), що на день подання заяви про збільшення позовних вимог згідно з офіційного курсу Національного банку України становить 24 148, 76 (двадцять чотири тисячі сто сорок вісім) доларів США та 76 центів.

Також була надіслана позовна заява в новій редакції, згідно якої представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зубчук Оксана Русланівна просила: стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у розмірі 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень та моральної шкоди на загальну суму 25 846 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок шість) доларів США або 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У встановлений ухвалою строк представник відповідача - російської федерації не скористалися правом надання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явились. Представник позивачки адвокат Зубчук О.Р. до суду подавала заяву, в якій просила провести розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Для належного повідомлення зроблені оголошення на сайті суду, однак жодних пояснень або обґрунтувань стороною відповідача не надано.

Тому суд розглянув справу у відсутність відповідача, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким,що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 24 квітня 2001 року Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 130 визнано право власності за колишнім співзасновником МП «Юпітер» ОСОБА_3 , на такі господарські приміщення та споруди в АДРЕСА_1 ; 125-6: цех (ангар) літер «Б», площею 490 кв. м.; пилораму з накриттям та службовими приміщеннями, літери «В», «Г» і «Д», плющею 308,7 кв.м.; магазин-павільйон під номером 125-б, вул.Центральна, літер «А», з накриттям «Б» та котельнею; сушильна камера, літер «Е»; електрощитову, літер «Ж», рампа і бункера. Ірпінському БТІ оформити і надати правовстановлюючі документи на майно зазначене в п.1 даного рішення за гр. ОСОБА_3 . Оплату послуг БТІ здійснює замовник. Транспортні засоби в кількості 10 одиниць, що передаються у власність ОСОБА_3 згідно з актом № 1-2 від 20.03.2001 року, вартістю 24258 грн. 89 коп. влітають перереєстрація в Ірпінському відділенні МРЕВ ДАІ.

08 червня 2002 року ОСОБА_3 , подарував, а ОСОБА_1 , прийняла в дар майновий комплекс , що знаходиться в АДРЕСА_1 . Цей майновий комплекс складається з адмінкорпусу "А", загальною площею 20,6 кв.м., пилорам "В", "Т", загальною площею 285,6 кв.м., цеху "Б", загальною площею 485,3 кв.м., службової будівлі "Д", загальною площею 23,1 кв.м., огорожі № 1,4, бункеру № 2,3, сушильної камери "Е", електрощитової "Ж", розташованих на земельній ділянці площею 500 кв. м., що підтверджується Договором Дарування № 1-33.

Отже, до збройної агресії РФ проти України до 24 лютого 2022 року громадянці України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування від 8 червня 2002 року належав комплекс будівель та споруд та земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:001:0003, площею 0,4852 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що засвідчено Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9901188062022 від 28.07.2022 року.

В період з 2002 року по 2021 рік ОСОБА_1 було самочинно добудовано будівлі та споруди. Загальна площа комплексу будівель та споруд збільшилась до 2569,4 м2, що засвідчено наданим Технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (Інвентарна справа № 764/21 від 21 вересня 2021 року), Договором дарування майнового комплексу, Звітом про оцінку розміру реальних збитків, що нанесені майну, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Дані будівлі та споруди не були введені в експлуатацію та, відповідно, на них не було оформлене свідоцтво на право власності, однак, вони здавались в оренду.

Відповідно до Довідки №764/1/21 від 21.09.2021 р. суб?єкт господарювання ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ» повідомляє, що відповідно до проведеної інвентаризації від 21 вересня 2021 року комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , має такі показники: Літ «Б» - 582.4 кв.м.: літ «В» - 465,1 кв.м.: літ «3» - 62,6 кв.м.; літ «И» - 324,4 кв.м.; літ «К» - 141,1 кв.м.; літ «Л» - 168,8 кв.м.; літ «М» - 121,9 кв.м.; літ «Н» - 428,6 кв.м.; літ «О» - 274,5 кв.м.; Загальна площа -2569,4 кв.м; літ «А» - знесено; до літ «Б» - самочинно добудовано прибудови, а саме літ «б, 61, 62»; літ «В,Г,Д» - самочинно реконструйовано і поєднано в одну літ «В»; літ «», «И», «К». «Л». «М», «Н», «О» - самочинно збудовано.

Згідно з витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21.09.2021 р. має наступні характеристики: найменування об`єкту інвентиризації - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами; ідентифікатор об`єкта будівництва та закінченого об`єкта будівництва - не присвоювався, а об`єкти нерухомого майна здебільшого збудовані з металевих листів, бетонних блоків, цементу, дерева, дерев`яних балок, бетону, азбестоцементних листів та бутобетону.

24 лютого 2022 року, на момент вторгнення російської федерації на територію України, у будівлях, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать громадянці України ОСОБА_1 (ID карта номер: НОМЕР_2 , видана: 3215, ІПН: НОМЕР_1 ) розміщувалось обладнання, знаходились матеріали та готова продукція.

Орієнтовно у період часу з 28 лютого по 30 березня 2022 року (під час боїв) ворожі снаряди, уламки боєприпасів збройних сил російської федерації влучили у адміністративно-виробничий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до масштабної пожежі та руйнування будинку за вказаною адресою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з усім розташованим там майном.

Оскільки пожежа тривала під обстрілом, підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій на місце події не виїжджали.

Згідно Акту про пожежу від 10 червня 2022 р. пожежу виявлено: 5 квітня 2022 року через засоби масової інформації. Комісією у складі: заступника начальника управління - начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Тараса Володимировича, головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, гр. ОСОБА_1 встановлено факт знищення: будівлі та споруди на території майнового комплексу, а саме: будівля цеху (склад), літера «Б» з прибудовами літ «б, 61, 62» на площі близько 700 м.кв., товарно-матеріальні цінності які зберігались в будівлі, та належали ТОВ «ФДМ БУД» (код ЄДРПОУ42736168), по всій площі; будівля столярного цеху літера «В», площею близько 470 м.кв., виробниче обладнання та матеріальні цінності які перебували в приміщенні по всій площі; нежитлова будівля літера «И», загальною площею близько 325 м.кв., фінансово- господарська документація гр. ОСОБА_1 яка зберігалась в адміністративних приміщеннях по всій площі; нежитлова будівля літера «К» з прибудовами літ. «к, кі», загальною площею близько 210 м.кв., виробниче обладнання та матеріальні цінності які перебували в приміщенні по всій площі. Транспортні засоби невстановленої моделі в кількості дві одиниці в приміщенні будівлі; нежитлова будівля літера «Л», загальною площею близько 170 м.кв., матеріальні цінності які перебували в приміщенні по всій площі. Транспортний засіб невстановленої моделі та автомобіль власник - Слюсарчук в приміщенні будівлі; нежитлова будівля літера «М», загальною площею близько 120 м.кв., товарно- матеріальні цінності які зберігались в будівлі та належали ТОВ «ФДМ БУД 1», (код ЄДРПОУ43965649), по всій площі; нежитлова будівля літера «Н», загальною площею близько 430 м.кв., матеріальні цінності які перебували в приміщенні по всій площі; нежитлова будівля літера «О», загальною площею близько 280 м.кв., матеріальні цінності які перебували в приміщенні по всій площі; транспортний засіб невстановленої моделі на відкритій території між будівлями літера «О» та «Б». Пожежею пошкоджено: приміщення сушильної камери літера «Е» на плані.

У зв`язку із тим, що 06-07 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу військовослужбовцями Російської Федерації було знищене належне ОСОБА_1 майно, а саме: промислове підприємство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (площею 2570 кв.м.) та належний синові ОСОБА_1 ОСОБА_2 автомобіль HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору (ЄО 4495 ВІД 28.03.2023), було відкрито кримінальне провадження № 12023111040000490 від 28.03.2023 р. за ч. 1 ст. 438 КК України.

02 жовтня 2023 року був складений Акт за результатами обстеження нерухомого майна, пошкодженого або знищеного під час бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою збройною агресією Російської Федерації, на території Бучанського району Київської області, яким було встановлено пошкодження, несучих та огороджувальних конструкцій будівель комплексу: Будівлі «Б», «б», «б2», «В», «И», «К», «к», «к1», «Л», «М», «Н», «О». Технічний стан конструктивних елементів визнаний як аварійний.

Детальний опис дефектів та пошкоджень зазначений у таблицях акту за результатами обстеження нерухомого майна, пошкодженого або знищеного під час бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою збройною агресією Російської Федерації, на території Бучанського району Київської області.

У лютому 2024 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Адаміл», який діє на підставі Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 89/2024 виданий 22 лютого 2024 р. Фондом Державного майна України, та згідно Договору оцінки майна № 02/23 від 23 лютого 2024 року з громадянкою України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), було проведено обстеження технічного стану майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (площею 2570 кв.м.).

Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Адаміл» було складено Звіт про оцінку розміру реальних збитків, що нанесені майну, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю громадянки України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, в якому зазначено наступне. Ґрунтуючись на результатах обстеження було встановлено, що в результаті обстрілів з боку збройних сил Російської Федерації, відбулося пошкодження, несучих та огороджувальних конструкцій будівель комплексу. Будівлі «Б», «б», «б2», «В», «И», «К», «к», «к1», «Л», «М», «Н», «О»: Технічний стан в цілому: стан конструктивних елементів Аварійний. Категорія пошкоджень об`єкта, згідно з Методикою обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, затвердженої Наказом Міністра розвитку громад та територій України від 28.04.2022 року №65, додаток 3 (Класифікаційні ознаки категорії пошкоджень об`єкта) - будівля відноситься до III категорії. Подальша експлуатація будівель неможлива. Будівля «б 1»: Технічний стан будівлі в цілому: стан конструктивних елементів (за станом найбільш пошкодженого елемента) - непридатний для нормальної експлуатації. Категорія пошкоджень об`єкта, згідно Методики обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів затвердженої Наказом Міністра розвитку громад та територій України від 28.04.2022 року №65, додаток 3 (Класифікаційні ознаки категорії пошкоджень об`єкта) - будівля відноситься до ІІ категорії. Рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом реконструкції після демонтажу аварійних елементів.

Відповідно до Висновку Звіту про оцінку розміру реальних збитків, що нанесені майну, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю громадянки України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації вартість Об`єкта оцінки розміру реальних збитків, що нанесені майну, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю громадянки України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 31 грудня 2023 року, склала 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень. Курс долару США станом на дату виготовлення звіту про оцінку розміру реальних збитків, що нанесені майну, яке розташовано за адресою: за даними НБУ на дату оцінки: 1$ = 37,9824 грн.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на спричинення їй матеріальної та моральної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації, внаслідок чого було зруйновано його будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.

Зобов`язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.

Негативні зобов`язання - це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Загальновідомим є факт проведення бойових дій на території м. Ірпінь у березні 2022 року, військовими формуваннями Російської Федерації починаючи з 24.02.2022 року.

Відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння Відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 82 ЦПК є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Саме внаслідок бомбардування та ведення активних бойових дії зі сторони Російських військ у Київській області, в тому числі у м. Ірпінь, де було зруйновано майновий комплекс по АДРЕСА_1 , у результаті влучання снарядів/уламків від снарядів, що призвело до масштабної пожежі та втрати будівель з усім розташованим там майном.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації було промислове підприємство позивача, внаслідок артилерійського обстрілу військовослужбовцями Російської Федерації.

З урахуванням наведеного, з відповідача російської федерації на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана державою-агресором російською федерацією в сумі 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США або 51 847 305 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Тому, беручи до уваги перебування позивача у стані постійного стресу та нервозності, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що призвело до позбавлення власного майнового комплексу, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову були звільнені від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подачі позову (березень 2024 року) позивач повинен був сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.

Максимальний розмір судового збору станом на березень 2024 року складав 15 140,00 грн., що не перевищує 1% від ціни.

Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн. за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 р. по справі N 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 000,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 319, 321, 1166 ЦК України, ст. 10, 76, 81,141,209,211, 258-259, 263-265, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у розмірі 1 365 035 (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) доларів США, що є еквівалентом 51 847 305,00 (п`ятдесят один мільйон вісімсот сорок сім тисяч триста п`ять) гривень.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у розмірі 25 846 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок шість) доларів США, що є еквівалентом 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 25 140,00 (двадцять п`ять тисяч сто сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я.В. Шестопалова