Ухвала від 27.03.2025 по справі 373/702/25

Справа № 373/702/25

Провадження № 2-з/373/8/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Хлівного Я.М., відповідача ОСОБА_2 та її представника-адвоката Чередніченко Н.В. (в режимі відеоконференції);

розглянув у судовому засіданні заяву представника позивача-адвоката Сацика Романа Васильовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї апарату Виконавчого комітету Баришівської селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2025 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшли заява про забезпечення позову, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї апарату Виконавчого комітету Баришівської селищної ради, в якій міститься вимога визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

У січні 2024 року шлюбні відносини між сторонами були припинені, їхня спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично проживає з позивачем ОСОБА_1 за його місцем проживання у с. Поділля Бориспільського району Київської області.

З лютого 2024 року у сторін почали виникати конфлікти з приводу місця проживання доньки. Позивач дізнався про намір виїзду відповідача ОСОБА_2 закордон з донькою від її першого шлюбу та донькою ОСОБА_4 , відповідач не віддавала дитину для перебування з позивачем за його місцем проживання.

Існує реальна загроза вивезення дитини закордон, невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду, а тому позивач просить заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України без його згоди.

24.03.2025 справа знята з розгляду на 27.03.2025 у зв`язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті за результатами розгляду іншої справи.

Позивач та його представник просили задовольнити заяву про забезпечення позову.

Позивач у судовому засіданні повідомив, що заборона відповідачу та іншим особам щодо вивезення доньки ОСОБА_4 без його згоди пов`язана з ймовірністю залишення відповідачем дитини без належного утримання та нагляду за кордоном.

Відповідач та її представник просили відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідач підтвердила в судовому засіданні про отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон для себе та доньки ОСОБА_4 , що оформлювались для відпочинку в Болгарії влітку цього року, участі її дітей у конкурсі з танців.

Суд, вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Судувід 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 754/7569/21 зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.

Судом у межах доводів позивача та представлених доказів не встановлено реальної загрози вивезення відповідачем малолітньої дитини ОСОБА_5 для постійного проживання за межами України, що могло б позбавити позивача можливості безпосередньо спілкуватись з донькою, виконувати свої батьківські обов`язки, істотно ускладнити виконання рішення суду.

Суд вважає, що вирішення спору проживання дитини з одним із батьків в судовому порядку не залежить від місця перебування дитини в певний період, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вивозити дитину не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Керуючись статтями 151-153, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача-адвоката Сацика Романа Васильовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї апарату Виконавчого комітету Баришівської селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ