Ухвала

від 02.04.2025 по справі 331/4934/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

02.04.2025

ЄУН 331/4934/23

Провадження № 1-кп/337/57/2025

УХВАЛА

02 квітня 2025 року місто Запоріжжя

Колегія суддів Хортицького районного суду міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просив суд продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; перешкоджати провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення; продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечили.

Обвинувачена ОСОБА_6 пояснила суду, що ризики на які посилається прокурор, втратили свою актуальність. Вважає, що досліджені судом докази сторони обвинувачення не доводять обставини, вказані в обвинувальному акті. Просила суд зменшити розмір застави, врахувавши її незадовільний стан здоров`я, відмову у призначенні їй пенсії, тривалий час перебування під вартою.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченої, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зменшити заставу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом встановлено, що 05.05.2023 року Вища рада правосуддя рішенням № 458/0/15-23 надала згоду на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 , відрядженої з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

08.05.2023 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя обрала обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався судом, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави судом не визначався.

У подальшому, ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 28.03.2024 року обвинуваченій був визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 000 гривень.

Після чого, ухвалою суду від 29.08.2024 року розмір застави як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід був зменшений до 2700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 8 175 600 гривень. Ухвалою суду від 02.10.2024 року розмір застави був зменшений до 2300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 964 400 гривень. 21.11.2024 року суд зменшив заставу до 1900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 753 200 гривень. 18.12.2024 року суд зменшив заставу до 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 542 000 гривень. 05.02.2025 року суд зменшив заставу до 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 936 400 гривень.

Розглядаючи питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, судом не було встановлено наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Так, вирішуючи питання щодо обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суд не встановлює наявність в її діях складу злочину та ступінь її вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише визначає, чи дозволяють досліджені судом докази встановити причетність обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Дослідивши обставини вчинення кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_6 , не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, суд переконався в тому, що докази доводять причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину в такій мірі, що дозволяє суду дійти висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим.

Доводи обвинуваченої та її захисника про те, що заявлені прокурором ризики є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях, не заслуговують на увагу суду, оскільки існування ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченої під вартою, було встановлено ухвалою слідчого судді/суду, яка набрала законної сили, та продовжують існувати на цей час.

Ризик переховуватися від суду обґрунтовується можливістю притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість кримінального правопорушення пов`язана з очікуванням можливого суворого покарання.

Такий висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Суд враховує, що місце постійного проживання та реєстрації обвинуваченої знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Бердянську, Запорізької області. На даний час, внаслідок військової агресії проти України, частина державного кордону України не контролюється, а тому ОСОБА_6 не позбавлена можливості перетнути кордон незаконно.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи встановлені під час розгляду справи відомості про зв`язки обвинуваченої ОСОБА_6 із представниками окупаційної влади, остання може вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Разом з тим, суд не погоджується із наявністю ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки доводи прокурора про можливість затягування процесу обвинуваченою під приводом вигаданих хвороб є необґрунтованими та надуманими.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, стан здоров`я обвинуваченої не перешкоджає утримувати її під вартою.

Відомості про неможливість тримання обвинуваченої в умовах ізоляції з урахуванням стану її здоров`я відсутні.

Суд, з урахуванням обставин, викладених в обвинувальному акті, відповідно до положень ст.177-178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, характер та обставини злочину, в якому вона обвинувачується, і приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, з метою запобігання встановлених судом ризиків, для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, суд вирішив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачена заявила клопотання про зменшення розміру застави, яке мотивує тим, що розмір застави є непомірним тягарем для неї. У неї відсутні грошові кошти для сплати застави, стан здоров`я погіршився. Їй було відмовлено у призначенні пенсії. Просила суд зменшити заставу до розміру, передбаченого пунктом 3 частиною 5 статті 181 КПК України.

Захисник обвинуваченої підтримав клопотання.

Прокурор проти зменшення застави заперечував.

Визначаючи розмір застави, суд ретельно дослідив обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченої ОСОБА_6 , інші дані про її особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Суд також надав оцінку доводам самої обвинуваченої, що знайшло своє відображення у постановлених раніше ухвалах. При цьому в ході розгляду суд поступово зменшував заставу, з урахуванням стадії судового провадження, зменшення ризиків та інших обставин.

Нових обставин, які дають суду право зменшити розмір застави, встановлено не було.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів обвинуваченої ОСОБА_6 , у зв`язку із цим у задоволенні її клопотання про зменшення розміру застави відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу задовольнити.

У задоволенні клопотання обвинуваченої про зменшення розміру застави відмовити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 днів, до 31 травня 2025 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом, у розмірі 1300 (однієї тисячі трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3936 400 (три мільйони дев`ятсот тридцять шість тисяч чотириста) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 03.04.2025 року о 12-50 годині.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

суддя: ОСОБА_2

суддя: ОСОБА_3