Рішення

від 03.04.2025 по справі 947/6858/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/6858/24

Провадження № 2/947/225/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду в порядку загального позовного провадження питання про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про розподіл судових витрат по цивільній справі №947/6858/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебувала цивільна справа №947/6858/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб, в якій позивачем були заявлені вимоги: про стягнення на його користь у відшкодування матеріальної шкоди, завданої падінням дерева на належний йому транспортний засіб, грошових коштів в сумі 98 520,78 грн., у відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.; а також відшкодування понесених судових витрат, що складаються зі сплаченого судового збору, витрат на проведення експертного дослідження в сумі 3000,00 грн., витрат за надані гідрометеорологічні послуги в порядку збору доказів в сумі 277,30 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

За наслідком розгляду вказаної справи, 20.03.2025 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково в частині заявлених вимог до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб марки «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка мало місце 03 липня 2023 року, грошові кошти в сумі 98 520 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот двадцять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, та у відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 5 000 (двадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про відшкодування моральної шкоди, відмовлено. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з питань благоустрою міста Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб, відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1055 гривень 20 копійок.

Призначено розгляд питання про компенсацію судових витрат у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду міста Одеси на 03 квітня 2025 року о 10 годин 00 хвилин.

У відповідності до частин 3-4 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

До судового засідання призначеного на 03.04.2025 року, сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, судом було ухвалено здійснити розгляд питання про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про розподіл судових витрат по цивільній справі №947/6858/24, за відсутності сторін по справі.

Дослідивши подані до суду документи, матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом, позивачем у позові зазначалось вимоги про відшкодування наступних судових витрат:

- судового збору в сумі 1211,20 грн.;

- витрат понесених на проведення експертного дослідження в сумі 3000,00 грн.;

- витрат за надані гідрометеорологічні послуги в порядку збору доказів в сумі 277,30 грн.;

- витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Під час ухвалення рішення суду від 20.03.2025 року за наслідком розгляду справи, судом було вирішено питання з розподілу понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, однак за заявою представника позивача з надання доказів на підтвердження понесення інших витрат на протязі п`яти днів з дня ухвалення рішення суду, розгляд питання з розподілу інших судових витрат понесених позивачем судом не здійснювалось, а відтак наявні підстави для ухвалення додаткового рішення суду.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з поданих до суду доказів, позивачем було надано в якості доказу висновок експерта №7568 від 09.07.2023 року експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, автомобіля RENAULT MEGANE SCENIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження, яке сталося 03.07.2023 року, який складено ФОП ОСОБА_2 за замовленням позивача ОСОБА_1 .

У відповідності до наданої квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №207Т004J63 від 04.07.2023 року, позивачем за проведення вказаного експертного дослідження зі встановлення розміру матеріального збитку було сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3000,00 грн.

Приймаючи положення статті 133 ЦПК України, витрати понесені стороною у зв`язку із залученням експертів та проведенням експертизи належать до переліку судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду справи.

Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року по справі № 712/4126/22, зробила висновок, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

На підставі викладеного, враховуючи, що наданий позивачем висновок експерта 7568 від 09.07.2023 року судом ураховано в якості доказу під час розгляду справи, а позов позивача задоволено частково у розмірі 103520,00 грн., що становить 87,34% від загального розміру заявлених позовних вимог в сумі 118520,00 грн., суд доходить до висновку про наявність підстав зі стягнення на користь позивача з КП «ЖКС «Вузівський», як належного відповідача у справі на якого у відповідності до положень статті 141 ЦПК України покладається обов`язок з відшкодування понесених позивачем судових витрат, у відшкодування витрат понесених зі встановлення розміру збитків пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2620,20 грн., що становить 87,34% від загального розміру відповідних витрат 3000,00 грн.

Судом також встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог в якості доказу позивачем було надано відповідь з Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) ДСНС України від 11.01.2024 року за №37, яка враховувалась судом під час розгляду справи та визнана належним доказом.

У відповідності до платіжної інструкції №0.0.3406154951.1 від 11.01.2024 року, позивачем через представника було сплачено на рахунок ГМПЦ ЧАМ грошові кошти в сумі 277,30 грн. за надані гідрометеорологічні послуги.

За наслідком чого судом встановлено, що позивачем було понесені витрати в сумі 277,30 грн. пов`язані зі збором доказів для доведення заявлених вимоги у даній справі, що належить до судових витрат пов`язаних з даною справою.

На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, що становить 87,34% від загального розміру заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з КП «ЖКС «Вузівський» на користь позивача у відшкодування витрат понесених зі збору доказів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 242,20 грн., що становить 87,34% від понесених витрат у розмірі 277,30 грн.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в даній справі здійснювались Адвокатським об`єднанням «Віталія Досковського» в особі адвоката Наседкіна Олега Ігоровича, повноваження якого підтверджуються наданим до суду ордером серії ВН №1320304, виданим Адвокатським бюро «Віталія Досковського» на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №297/1 від 08.09.2023 року.

У відповідності до наданої копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №297/1 від 08.09.2023 року вбачається, що останній укладено між Адвокатським бюро «Віталія Досковського» та ОСОБА_1 , за умовами якого предметом даного договору є надання адвокатським бюро клієнту за плату правової допомоги шляхом захисту прав та інтересів клієнта з питання відшкодування шкоди, завданої належному клієнту автомобілю RENAULT MEGANE SCENIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок падіння дерева, яке сталося 03.07.2023 року за адресою: м. Одеса, пр. Небесної Сотні, 30 (пункт 1.1. договору).

Пунктами 3.1., 3.6.1. договору, передбачено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду (гонорар). Розмір гонорару становить суму основного платежу за надання правової допомоги з питань, зазначених у пункті 1.1. договору, в сумі першої інстанції 25 000,00 гривень.

Представником позивача надано до суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), здійснених на виконання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №279/1 від 08.09.2023 року.

Також до суду надано копії платіжних інструкцій: №@2PL846178 від 08.05.2024 року, №@2PL939100 від 07.02.2025 року, №@2PL212092 від 21.02.2025 року з яких судом встановлено, що ОСОБА_1 сплачено на виконання вказаного договору суму коштів у загальному розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надана позивачеві правнича допомога на підставі вказаного договору стосуються і пов`язана з даною справою, а визначений у детальному описі робіт перелік виконаних робіт адвокатом підтверджується вчиненими діями адвоката в межах даної справи, які були необхідними для реалізації права позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 ц, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не вправі втручатися в ці правовідносини… За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами… Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

В постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Здійснення адвокатом правничої допомоги в інтересах позивача підтверджується матеріалами справи, поданими адвокатом позовної заяви, з додатками до неї, поданими іншими заявами по суті справи, прийняттям участі адвоката в судовому засіданні.

Судом враховується, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), вказавши, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не зазначалось про неспівмірність визначеного позивачем та його адвокатом сума гонорару зі обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідачем не подавалось жодних заперечень чи клопотань про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, суд вважає наявними підстави для стягнення з КП «ЖКС «Вузівський», як належного відповідача по справі, на користь позивача у відповідності до положень статті 141 ЦПК України у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 21835,00 грн., що становить 87,34% від загального розміру понесених позивачем витрат в сумі 25000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суду, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 1-18, 76-81, 89, 133, 134, 136-137, 141, 264, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №947/6858/24 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, Біржова площа, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Департаменту з питань благоустрою міста Одеської міської ради (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Павла Зеленого, 13, прим. 101), Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, 60-А) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, 60-А; код ЄДРПОУ: 35303304) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у відшкодування понесених судових витрат, що складаються з: витрат понесених на встановлення розміру збитків - 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 20 (двадцять) копійок; витрат понесених на збір доказів - 242 (двісті сорок дві) гривні 20 (двадцять) копійок; витрат на професійну правничу допомогу - 21835 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок, що в загальному розмірі становить 24697 (двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко