Рішення

від 02.04.2025 по справі 240/6064/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/6064/25

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Центрального ВДВС у м.Маріуполі Маріупольського району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не скасування арешту з майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , у зв`язку із чим зобов`язати посадових осіб Центрального ВДВС у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2013 року в межах ВП 31856537, реєстраційний номер обтяження 1104984.

Позов мотивовано протиправністю бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з належного позивачу майна та обтяжень, накладених на майно в рамках виконавчого провадження, з огляду на повернення стягувачу виконавчого документу, що в силу положень Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для зняття арешту з майна позивача, як боржника у виконавчому провадженні, виконавчий документ у якому повернуто стягувачу.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що , у даному випадку повернення виконавчого документа саме стягувачеві, а не до суду чи іншого органу, не є підставою для автоматичного зняття арешту з майна. Отже, арешт на майно боржника у виконавчому провадженні №31856537 накладений на законних підставах відповідно до судового рішення. Судове рішення залишається чинним і підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Сторонами не заперечується, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 31856537 з примусового виконання виконавчого листа №2-519/444 від 16.01.2012, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя від 21.02.2012 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,) на користь стягувача - ПАТ "КБ Приватбанк" адреса: вул.Артема, 56 заборгованість в розмірі 23179 грн. 59 коп.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження 15.03.2012, відповідачем було накладено арешт на майно боржника.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.08.2022 у справі №303/4797/22 встановлено факт смерті ОСОБА_2 .

Позивач є донькою померлого ОСОБА_2 .

З метою оформлення спадщини, позивач звернулася до відповідача із заявою про скасування арешту на майно, накладеного відповідно до постанови від 29.05.2013 в межах ВП №31856537.

Листом від 31.01.2025 відповідач відмовив позивачу у знятті арешту. У листі зазначив, що у даному випадку повернення виконавчого документа саме стягувачеві, а не до суду чи іншого органу, не є підставою для автоматичного зняття арешту з майна. Отже, арешт на майно боржника у виконавчому провадженні №31856537 накладений на законних підставах відповідно до судового рішення. Судове рішення залишається чинним і підлягає виконанню. Законні підстави для зняття арешту відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (на момент виникнення між сторонами спірних відносин) був Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" №606 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стаття 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає порядок та випадки зняття арешту з майна. Частинами 3-5 цієї ж статті передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Згідно з ч. 2 ст. 50 вищевказаного закону, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В той же час, відповідно до підпункту 4.10.2. пункту 4.10. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 N 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, положення Інструкції про проведення виконавчих дій та Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надавали право органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак, як зазначалось, державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачеві не було знято арешт, накладений ним на майно та кошти боржника.

Відповідачем вказаний факт не заперечується.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 справа №817/928/17.

Згідно долученого відповідачем до матеріалів справи витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження №31856537 завершено.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 59 вищевказаного закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Частиною 5 статті ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов"язку по зняттю арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу та те, що на даний час виконавче провадження є завершеним, суд приходить до висновку, що наявні підстави для зобов"язання відповідача зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2013 в межах ВП 31856537, реєстраційний номер обтяження 1104984.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність своїх дій, тому задовольняє позов повністю.

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Васильковська, буд.38, абон.скр. 81,м. Київ,03022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34908779) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити діїзадовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не скасування арешту з майна, накладеного в межах ВП 31856537.

Зобов"язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2013 в межах ВП 31856537, реєстраційний номер обтяження 1104984.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

02.04.25