Рішення від 03.04.2025 по справі 440/2417/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2417/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / до Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" Опішнянської селищної ради /надалі - відповідач, СКП "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ"/ про:

- визнання протиправними дій Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ", що виявилися у ненаданні відповіді на запит щодо надання публічної інформації в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків щодо договорів укладених між Спеціалізованим комунальним підприємством "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 17 березня 2020 року № 17/03, від 26 липня 2021 року №26/21, від 28 червня 2022 року № 28/06, від 16 лютого 2023 року № 16/23;

- стягнення із Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн /а.с. 1-9/.

Позов обґрунтований тим, що 31 грудня 2024 року позивач надіслала на ім`я директора Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ", вул. Перемоги, 3, с-ще Опішня, Полтавська область, 38164, електронна адреса: blgustr@opishnya-gromada.gov.ua, інформаційний запит. У зазначеному запиті, посилаючись на статтю 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", № 2939 від 13 січня 2011 року позивач звернулася щодо надання наступної інформації, а саме: повної інформації в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків щодо договорів, укладених між Спеціалізованим комунальним підприємством "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 17 березня 2020 року № 17/03, від 26 липня 2021 року № 26/21, від 28 червня 2022 року № 28/06, від 16 лютого 2023 року № 16/23. На даний інформаційний запит позивачем не отримано відповіді, що є порушенням частини першої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у приниженні честі, гідності та її ділової репутації, а тому з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 29-35/ зазначив, що позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі про протиправними дій відповідача, що, нібито, виявилися у ненаданні відповіді на запит щодо надання публічної інформації в розгорнутому вигляді, не надав копії запиту на інформацію. Тобто не вбачається за можливе з`ясувати ані текст, ані зміст, ані дату, ані особу адресата. Більш того, при відсутності копії запиту, про надання відповіді на який стверджує позивач, неможливо взагалі встановити, що такий документ є запитом на інформацію. З наданої до позову фотографії не вбачається, що вкладений файл підписаний електронним підписом Ядак Катерини Василівни. Позивач не надає жодних доказів на підтвердження подачі запиту на інформацію та отримання його розпорядником. СКП «БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ» не отримувало жодних запитів ОСОБА_1 , в тому числі запиту про надання публічної інформації в розгорнутому вигляді щодо актів приймання-передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків щодо договорів укладених між Спеціалізованим комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 від 17 березня 2020 року № 17/03, від 26 липня 2021 року № 26/21, від 28 червня 2022 року № 28/06, від 16 лютого 2023 року № 16/23. Відповідно у зв`язку з цим СКП «БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ» не могло і підтвердити надходження електронного листа.

У відповіді на відзив /а.с. 38-41/ позивач зазначила, що при надсиланні інформаційного запиту із електронної пошти позивача, а саме : legal_dsa@ukr.net на офіційну електронну адресу відповідача blgustr@opishnya-gromada.gov.ua відповідь сервера електронної пошти про неможливість доставки не надходила, що у свою чергу дає можливість стверджувати, що лист було доставлено адресату, про що також свідчить скриншот із вихідної кореспонденції електронної пошти позивача. Даний скриншот містить чітку інформацію щодо : дати та часу відправки запиту, електронну адресу відправника, електронну адресу отримувача, контактний номер телефону відправника та безпосередньо запит, який підписаний через портал Дія. підпис електронно - цифровим підписом позивача форматі ASIC-E. Електронний підпис - це електронні дані, які забезпечують цілісність документів та ідентифікують особу. Електронний підпис може зберігатися у вигляді MobileID, підпису на ID-картці, підпису на токені чи захищеному носії інформації. Для підтвердження створення (походження) скриншоту надається інформація про метадані створеного скриншоту.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 сформувала запит вих.№10 від 31 грудня 2024 року на ім`я директора Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" Опішнянської селищної ради Роману Зінченко (вул. Перемоги, 3, с-ще Опішня, Полтавська область, 38164, електронна адреса: blgustr@opishnya-gromada.gov.ua) наступного змісту: «Фінансово-господарська діяльність органів місцевого самоврядування підпадає під державний фінансовий контроль, що забезпечує прозорість та відкритість суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939 від 13.01.2011. Між Спеціалізованим комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договори від 17.03.2020 № 17/03, від 26.07.2021 № 26/21, від 28.06.2022 № 28/06, від 16.02.2023 № 16/23. На підставі вищевикладеного та враховуючи дію Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939 від 13.01.2011 прошу Вас у встановлений законодавством термін на електронну адресу legal_dsa@ukr.net надати повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків за вищевказаними договорами, а також належним чином завірені копії вказаних договорів. Додатково зазначаємо, що порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Відповідно до скриншоту кабінету електронної пошти ОСОБА_1 за електронною адресою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " /а.с. 12/ зазначено про формування листа за темою "щодо надання публічної інформації" 31 грудня 2024 року о 16:04 адресованого на електронну адресу "blgustr@opishnya-gromada.gov.ua", прихована копія : Yaroslav Borzov "ІНФОРМАЦІЯ_3" із вкладеним файлом формату ASICE із найменуванням "СКП Благоустрій-Опішня ФОП…" (24 КБ).

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо ненадання відповіді на запит щодо надання публічної інформації в розгорнутому вигляді, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI /надалі - Закон № 2939-VI (у відповідній редакції)/.

Статтею 1 Закону № 2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною другою статті 2 вказаного Закону цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Стаття 13 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 19 Закону № 2939-VI визначає вимоги до оформлення запитів на інформацію.

Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов`язково зазначивши в запиті своє ім`я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із статтею 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації, а кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь у визначений законодавством строк.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021року у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19 жовтня 2023 року № 9901/337/21 (пункт 23), від 15 лютого 2024 року у справі № 990/222/23 (пункт 6.23)).

Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання / ненадання запитувачу такої інформації.

Разом із тим, виконанню розпорядником вказаного обов`язку щодо надання відповіді на запит передує звернення запитувача інформації із відповідним запитом, що передбачає подання такого запиту в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з електронної адреси " ІНФОРМАЦІЯ_1 " сформувала та направила лист за темою "Щодо надання публічної інформації" 31 грудня 2024 року о 16:04 адресований на електронну адресу "blgustr@opishnya-gromada.gov.ua", прихована копія : Yaroslav Borzov "ІНФОРМАЦІЯ_3" із вкладеним файлом формату ASICE із найменуванням "СКП Благоустрій-Опішня ФОП…" (24 КБ), в тому числі запит №10 від 31 грудня 2024 року, підписаний електронним цифровим підписом позивача /а.с. 42-зворот - 46/.

На офіційному сайті Опішнянської громади (https://opishnyagromada.gov.ua/) розміщено розділ про Спеціалізоване комунальне підприємство "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" (https://opishnya-gromada.gov.ua/specializovane-komunalnepidpriemstvo-blagoustrijopishnya-opishnyanskoi-selischnoi-radi-16-36-09-05-12-2024/), де і зазначено відомості про СКП "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ", а саме: адреса: 38164, Україна, Полтавська область, Полтавський район, селище Опішня, вул. Перемоги, 3; код ЄДРПОУ 43413392; основний вид діяльності: 38.11 Збирання безпечних відходів; e-mail: blgustr@opishnya-gromada.gov.ua; директор - Зінченко Роман Валерійович, моб. тел. НОМЕР_1 .

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем надіслано запит №10 від 31 грудня 2024 року, підписаний ЕЦП, на належну електронну пошту відповідача: blgustr@opishnya-gromada.gov.ua, проте відповідач всупереч вищевикладеним положенням законодавства відповіді на такий запит позивачу не надав.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що він не отримував запит позивача, а тому не мав реальної можливості надати відповідь на вказаний запит, однак жодних доказів на підтвердження вказаної інформації відповідач суду не надав. Доводу щодо неналежності йому електронної пошти blgustr@opishnya-gromada.gov.ua відповідач не заявляв.

Оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження факту неотримання ним запиту позивача на надання публічної інформації або факту надання відповіді на такий запит, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 №10 від 31 грудня 2024 року, поданого на електронну пошту blgustr@opishnya-gromada.gov.ua.

Протилежного суду під час судового розгляду не доведено.

Суд зауважує, що до основної позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо ненадання відповіді на запит позивачем заявлено похідну вимогу не про зобов`язання відповідача надати відповідь на запит, а про стягнення із Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відтак, надаючи оцінку цій заявленій позивачем похідній вимозі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 24 червня 2020 року у справі № 9901/845/18.

Також в постанові від 17 січня 2024 року у справі №580/1015/21 Верховний Суд дійшов висновків, що судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, позивач посилається на те, що відповідач неправомірними діями завдав їй моральну шкоду, яка виразилась у приниженні честі, гідності та її ділової репутації.

Разом з тим, суд зауважує, що позивач не зазначила у чому саме виражались її моральні страждання та завдання моральної шкоди, а також не довела наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із діями відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди у сумі 5000,00 грн суду не надано.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням позивачем моральної шкоди, а також розміру заявленої моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на її користь судових витрат, а у мотивувальній частині позовної заяви зазначено, що гонорар за правничу допомогу становить 10000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно".

Вказана правова позиція підтримана також Верховним Судом у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 580/4746/20.

У постанові від 22 листопада 2024 року у справі №420/15183/23 Верховний Суд зазначив, що позивачем не надано доказів оплати послуг адвоката (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження - постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16), а відтак і реального понесення витрат, відшкодування яких він просить. Надані представником позивача договір та Акт підтверджують лише факт надання зазначених у них послуг, однак в розумінні частини 7 статті 139 КАС України не є належними доказами понесення витрат по оплаті послуг адвоката щодо надання правової допомоги. За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу були відсутні.

А у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 280/3837/21 Верховним Судом зазначено, що:

« 73. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

74. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

75. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат».

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

Тож, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн позивачем (її представником) надано до суду копії договору про надання професійної правової допомоги №17/02/2025 від 17 лютого 2025 року, укладеного між адвокатом Борзовим Ярославом Едуардовичем та позивачем; доручення про надання професійної правничої допомоги №1 від 20 жовтня 2024 року; довіреність від 18 лютого 2025 року.

Отже, позивачем не надано документів на підтвердження сплати (фактичного понесення) витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає, що узгоджується з вищезазначеною позицією Верховного Суду.

За подання цього позову сплаті підлягав судовий збір в сумі 968,96 грн і така сума судового збору була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією №КК-4Е-5951-В4Х7-46КХ від 21 лютого 2025 року /а.с. 12-зворот/.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 484,48 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" (вул. Перемоги, буд. 3, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164, ідентифікаційний код 43413392) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 №10 від 31 грудня 2024 року, поданого на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованого комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ-ОПІШНЯ" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк