Постанова від 03.04.2025 по справі зв/360/1/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року справа №ЗВ/360/1/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі № ЗВ/360/1/25 (суддя І інстанції Петросян К.Є.) за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони виконавчого провадження ВП №39172857, відкритого з примусового виконання вимоги № Ю-162 У, виданої 04.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі, про стягнення з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" недоїмки у розмірі 15959,40 грн, -

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 39172857, відкритого з примусового виконання вимоги № Ю-162 У, виданої 04.07.2013р. управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі, про стягнення з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" недоїмки у розмірі 15959,40 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Заявник вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. За приписами ч.1 ст.15 цього Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Частиною 5 ст.15 Закону визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону). Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (ч.1 ст.379 КАС України).

Нормами ЦПК встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Проте, судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.

Заявник вважає, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, а тому це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Розглянувши матеріали заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою про заміну сторони виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 39172857, відкритого з примусового виконання вимоги № Ю-162 У, виданої 04.07.2013р. управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі, про стягнення з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" недоїмки у розмірі 15959,40 грн.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 15 Закону № 1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону № 1404 у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Стаття 379 КАС України міститься у розділі ІV Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Отже, у порядку адміністративного судочинства вирішуються питання заміни сторони виконавчого провадження (як і інші процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах) лише в адміністративних справах судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Разом з тим, частинами першою та другою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Стаття 442 ЦПК України міститься у розділі VІ, що має назву «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», тобто зазначена норма підлягає застосуванню незалежно від виду виконавчого документа (в цьому випадку - вимога управління Пенсійного фонду України про сплату боргу).

Статтею 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Частиною 2 цієї статті визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Отже, стаття 446 ЦПК України визначає підсудність вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), а саме - вони вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Особливістю цивільного процесуального законодавства, порівняно з іншими процесуальними кодексами, є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У розділі IV Цивільного процесуального кодексу України «Окреме провадження» глава 6 регулює питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що у судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що сторона у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) підлягає заміні на підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто, заява про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) підлягає розгляду судами в порядку цивільного судочинства, як і вирішення решти процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання вимоги№ Ю-162 У, виданої 04.07.2013р. управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі підлягає розгляду в судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень частини другої статті 446 ЦПК України, тобто судом за місцем виконання відповідного рішення.

Статтею 287 КАС України, на яку посилається апелянт, передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Колегія суддів вважає, що положення статті 287 КАС України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони регулюють питання оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, у якій останній відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що у межах спірних правовідносин Луганський окружний адміністративний суд не розглядав справу як суд першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом правомірно було відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 39172857, відкритого з примусового виконання вимоги № Ю-162 У, виданої 04.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі, про стягнення з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод №64" недоїмки у розмірі 15959,40 грн. та роз`яснено заявнику право звернення з такою заявою до відповідного місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі №ЗВ/360/1/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі №ЗВ/360/1/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко