Постанова

від 01.04.2025 по справі 761/30655/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/30655/24 головуючий у суді І інстанції Сіромашенко Н.В.

провадження № 22-ц/824/4667/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Диким Юрієм Олеговичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому просив:

стягнути з відповідача на користь підприємства основний борг - 89 943,78 грн, з врахуванням 3% річних у сумі 2 123,77 грн, інфляційного збільшення у сумі 5 684,30 грн, разом 97 751,85 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно статутних положень та вимог діючого законодавства України, позивач відповідає за збереження та належне використання житлового будинку АДРЕСА_1 , а також зобов`язаний утримувати і обслуговувати цей будинок, надаючи послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідач з 20 листопада 2007 року проживає, прописаний/ зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , та є власником особового рахунку № НОМЕР_1 (попередній номер НОМЕР_3) в добровільному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 97 751,85 грн не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованість за спожиті послуги в розмірі 89 943,78 грн, 3% річних в розмірі 2 123,77 грн, інфляційного збільшення в розмірі 5 684,30 грн, а всього 97 751,85 грн. Стягнути ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, Представник ОСОБА_1 - адвокат Дикий Юрій Олегович 22 листопада 2024 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував якими первинними документами позивач доводить заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості. Долучені до позовної заяви «довідка по особовому рахунку» та «розрахунок позову» не є первинними документами, а крім того, не відображають погашень заборгованості, зокрема сплаченої 07 вересня 2022 року у розмірі 13 459,98 грн.

Крім того, суд першої інстанції не з`ясував, що зобов`язання відповідача з оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за період з 01 серпня 2010 року до 01 січня 2020 року уже були предметом розгляду цивільних справ №761/25468/18 та №761/17780/20, у яких ухвалені остаточні рішення та які відповідач виконав.

З додатків до позовної заяви видно, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість у розмірі 97 751,85 грн розрахована за період з 01 серпня 2010 року до 01 серпня 2024 року, з яких 61 516,23 грн - станом на 01 березня 2017 року.

Оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням позовної давності.

Зауважив, що представник відповідача отримав доступ до електронної позовної заяви лише 14 листопада 2024 року, в той час як суд ухвалив рішення 07 листопада 2024 року. Вважає, що наведені обставини свідчать про поважність причин, які об`єктивно позбавляли сторону відповідача зробити в суді першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог, які перевищують загальну позовну давність, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Диким Юрієм Олеговичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

04 лютого 2025 року в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» - Романюк П.М. подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Зауважив, що у справі №761/25468/18 суд задовольнив позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, за період з липня 2016 року по 28 лютого 2019 року.

У справі №761/17788/20 суд ухвалив рішення щодо ОСОБА_1 як співвласника квартири АДРЕСА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), у той час як у цій справі заявлено вимоги до ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Також, представник заперечив про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки про розгляд справи по суті сторона відповідача була повідомлена.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судове засідання апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дикий Ю.О. не з`явилися, у апеляційній скарзі клопотав про розгляд справи без його участі.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 20 листопада 2007 року та користується послугами з утримання будинків та прибудинкових територій за особовим рахунком № НОМЕР_1 (попередній номер НОМЕР_3), що надаються та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», утворене рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до цього рішення Комунальне підприємство «Керуюча компанія Шевченківського району», код ЄДРПОУ 34966254, створене за рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007 року №187, перейменовано у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», код ЄДРПОУ 34966254.

Статутна діяльність Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснюється за КВЕД- 2010-81.10 Комплексне обслуговування об`єктів. Ці послуги включають: загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Цей клас також включає: обслуговування зайнятих урядом і органами державного управління будинків; управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності; діяльність житлово-експлуатаційних контор; діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та їх асоціацій; діяльність садових товариств, гаражних і житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Житлові будинки, у тому числі багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , які знаходяться територіально у Шевченківському районі міста Києва, належать до сфери управління Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та перебувають на його балансовому утриманні.

За договором доручення про надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів від 1 лютого 2012 року №1, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради, код ЄДРПОУ 34966254, з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, код ЄДРПОУ 31731838, облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 лютого 2012 року до 31 квітня 2015 року в порядку пункту 6.6. зазначеного договору.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», код ЄДРПОУ 34966254, з Комунальним концерном «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», код ЄДРПОУ 31731838, від 29 травня 2015 року №639/9 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 травня 2015 року до 31 серпня 2016 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 31 серпня 2016 року №512 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 вересня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 24 січня 2017 року №21 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 29 грудня 2017 року №1016 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року.

З 01 січня 2019 року облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Згідно із розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги, з урахуванням боргу станом на березень 2017 року у розмірі 61 516,23 грн, становить 89 943,78 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував за період з березня 2019 року по лютий 2022 року, а також з січня 2024 року по липень 2024 року інфляційні втрати - 5 684,30 грн., а також 3% річних - 2 123,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідач свої обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг не виконував належним чином, а тому у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Також, суд першої інстанції вважав доведеними та обґрунтованими у повному обсязі позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630.

Відповідно статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.

Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

За вимогами ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

За відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва відповідач ОСОБА_1 з 20 листопада 2007 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а тому є споживачем комунальних послуг, які надаються за місцем його реєстрації та має нести обов`язок з їх сплати.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так як цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно із розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги за період з березня 2017 року по липень 2024 року, з урахуванням боргу станом на березень 2017 року у розмірі 61 516,23 грн, становить 89 943,78 грн. (а.с. 53-54).

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

За висновками Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в постановах від 10 червня 2020 року у справі №366/2099/17, від 08 квітня 2020 року у справі №910/16868/19 та ін., закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №761/25468/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» солідарно заборгованість у розмірі 17 400,17 грн., з яких: 11 117,70 грн - основна заборгованість, 5 194,48 грн - інфляційні втрати та 1 087,99 грн - 3% річних; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» солідарно заборгованість у розмірі 3138,42 грн., з яких: 2 712,29 грн - інфляційні втрати та 426,13 грн - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» у рівних частках судовий збір у розмірі 543,21 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» у рівних частках судовий збір у розмірі 512,80 грн.

Предметом розгляду у справі були вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_2 за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2019 року. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2014 року до червня 2016 року суд відмовив, застосувавши позовну давність.

Таким чином, у справі №761/25468/18 та у справі що розглядається №761/30655/24:

позивачем та відповідачами є ті ж самі особи - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ОСОБА_1 ;

предметом спору є аналогічна матеріально-правова вимога - в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_2 , у який входить період нарахування заборгованості до 28 лютого 2019 року;

позивач обґрунтовує свої вимоги аналогічними обставинами.

Отже, встановлені апеляційним судом обставини є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за весь період до 28 лютого 2019 року включно, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В той же час, предметом спору у справі №761/39364/14 було стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованості за житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_4 ; а у справі №761/17788/20 - стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», КП «ЦОС Шевченківського району» заборгованості за житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_3 , що не свідчить про тотожність сторін та предмету спору зі справою, що розглядається.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначає, що принцип змагальності передбачає, що кожна сторона має бути поінформована про докази та аргументи іншої сторони. Це в принципі означає право на ознайомлення з матеріалами справи, яке може включати право робити фотокопії для ретельного ознайомлення з матеріалами і доказами (справа «Шулер-Цґраґґен проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v. Switzerland), заява №14518/89, рішення від 28 травня 1993 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право, у тому числі, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

За наявності клопотання сторони відповідача від 04 листопада 2024 року, місцевий суд ухвалюючи рішення 07 листопада 2024 року, порушив право ОСОБА_1 на справедливий суд та позбавив можливості викласти свої заперечення проти позову, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим, оскільки відповідач продовжував не виконувати належним чином обов`язки по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у квартирі АДРЕСА_2 і доказів зворотного матеріали справи не містять, правомірним є нарахування позивачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з березня 2019 року по липень 2024 року у розмірі 29 617,25 грн.

В той же час, відповідачем не було спростовано розмір визначеної позивачем заборгованості та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростовування факту надання (надання не у повному обсязі) йому житлово-комунальних послуг, або ж надання цих послуг іншою особою за вказаний період.

Що стосується доводів апелянта щодо необхідності врахування часткового погашення 07 вересня 2022 року існуючої заборгованості у розмірі 13 459,98 грн. то вони апеляційним судом розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки стосуються виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 вересня 2021 року у справі №761/17788/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», КП «ЦОС Шевченківського району» заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 , що не є предметом даного розгляду.

Також не може бути зарахована судом апеляційної інстанції для зменшення розміру заборгованості за період з березня 2019 року по липень 2024 року сума у розмірі 11 117,70 грн. (згідно розрахунку позивача), оскільки вона була сплачена відповідачем на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №761/25468/18, яким стягнуто із ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» основну заборгованість у розмірі 11 117,70 грн за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2019 року, тобто погашення стосується іншого предмету спору, в частині якого провадження у даній справі закрито.

За правилами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

На підставі постанови КМ України від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонялося нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги (п. 1).

В подальшому, постановою КМ України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» вказаний мораторій скасовано.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Оскільки апеляційний суд визнав обґрунтованою заборгованість відповідача за період з березня 2019 року по липень 2024 року у розмірі 29 617,25 грн., перерахунок відповідальності за ст. 625 ЦК України, колегія суддів здійснює самостійно.

Отже, беручи до уваги інформацію, що міститься у довідці про нарахування та сплату за період з березня 2019 року по липень 2024 року щодо щомісячних платежів, які підлягали до сплати стягненню підлягає за березень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 94,68 грн, 3% річних - 39,66 грн; квітень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 89,23 грн, 3% річних - 38,54 грн; травень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 85,44 грн, 3% річних - 37,37 грн; червень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 88,16 грн, 3% річних - 36,25 грн; липень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 91,45 грн, 3% річних - 35,09 грн; серпень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 93,09 грн, 3% річних - 33,93 грн; вересень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 89,28 грн, 3% річних - 32,81 грн; жовтень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 85,49 грн, 3% річних - 32,81 грн; листопад 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 84,95 грн, 3% річних - 31,64 грн; грудень 2019 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 86,03 грн, 3% річних - 30,52 грн; січень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 84,95 грн, 3% річних - 29,36 грн; лютий 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 86,58 грн, 3% річних - 28,20 грн; березень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 82,28 грн, 3% річних - 27,12 грн; квітень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 78,01 грн, 3% річних - 25,96 грн; травень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 76,41 грн, 3% річних - 24,84 грн; червень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 75,35 грн, 3% річних - 23,68 грн; липень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 78,55 грн, 3% річних - 22,56 грн; серпень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 79,62 грн, 3% річних - 21,40 грн; вересень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 76,96 грн, 3% річних - 20,25 грн; жовтень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 71,69 грн, 3% річних - 19,13 грн; листопад 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 64,92 грн, 3% річних - 17,97 грн; грудень 2020 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 60,28 грн, 3% річних - 16,85 грн; січень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення 53,66 грн, 3% річних - 15,69 грн; лютий 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення 48,61 грн, 3% річних - 14,53 грн; березень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 40,18 грн, 3% річних - 13,48 грн; квітень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 36,74 грн, 3% річних - 12,32 грн; травень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 30,42 грн, 3% річних - 11,20 грн; червень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 28,45 грн, 3% річних - 10,04 грн; липень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 28,96 грн, 3% річних - 8,91 грн; серпень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 29,93 грн, 3% річних - 7,75 грн; вересень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 24,18 грн, 3% річних - 6,59 грн; жовтень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 19,90 грн, 3% річних - 5,47 грн; листопад 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 16,12 грн, 3% річних - 4,31 грн; грудень 2021 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 13,31 грн, 3% річних - 10,47 грн; січень 2022 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 7,29 грн, 3% річних - 2,02 грн; лютий 2022 року (по лютий 2022 року): Інфляційне збільшення - 0,00 грн, 3% річних - 0,86 грн; січень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення 19,41 грн, 3% річних - 7,96 грн; лютий 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення 17,52 грн, 3% річних - 6,80 грн; березень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 16,10 грн, 3% річних - 5,71 грн; квітень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 13,76 грн, 3% річних - 4,56 грн; травень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 12,82 грн, 3% річних - 3,44 грн; червень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 10,02 грн, 3% річних - 2,28 грн; липень 2024 року (по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 0,00 грн, 3% річних - 1,16 грн; з березня 2019 року по лютий 2022 року (з січня по липень 2024 року): Інфляційне збільшення - 225,17 грн, 3% річних - 92,28 грн.

Таким чином, 3% річних складають 839,41 грн., а інфляційні втрати - 2 513,05 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (січень 2024 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Оскільки апеляційний суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з березня 2019 року (у період дії карантину), позивачем не пропущено строк позовної давності у цій частині.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до 28 лютого 2019 року та стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованості за житлово-комунальні послуги, спожиті з 01 березня 2019 року по 31 липня 2024 року, у розмірі 21 852 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят дві гривні) 01 копійка, з яких: 29 617,25 грн. - основна сума заборгованості; 2 513,05 грн - інфляційні втрати; 839,41 грн - 3% річних.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (30,30 %), з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 917,48 грн.

Крім того, з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 532,62 грн. (69,70% від задоволених вимог).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми судового збору є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий у розмірі 1 615,14 грн.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Диким Юрієм Олеговичем - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до 28 лютого 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1) заборгованість за житлово-комунальні послуги, спожиті з 01 березня 2019 року по 31 липня 2024 року, у розмірі 32 969,71 (тридцять дві тисячі дев`ятьсот шістдесят дев`ять) гривень 71 копійка, з яких: 29 617,25 грн. - основна сума заборгованості; 2 513,05 грн - інфляційні втрати; 839,41 грн - 3% річних.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п`ятнадцять гривень) 14 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова