Постанова від 02.04.2025 по справі 380/12469/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12469/24 пров. № А/857/6870/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/12469/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ до Львівської митниці про скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїКостецький Н.В.дата складання повного тексту рішення13.01.2025ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001189.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/12469/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки:

безпосередньо Договору №2/2023 від 01.06.2023, який укладено між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, а також комерційному інвойсу (COMMERCIAL INVOICE 23HS05205F від 16.01.2024) та проформі інвойсу (PROFORMA INVOICE/РАХУНОК-ПРОФОРМА 23HS05205Р від 22.11.2023), якими визначено умови поставки ввезених товарів;

товаросупровідним та іншим документам, що стосуються доставки товару, зокрема договорам про транспортно-експедиційні послуги.

Що стосується посилання на те, що термін дії контракту на момент подачі митної декларації закінчився та те, що контракт на час подачі декларації не чинний, то скаржник зазначає, що 01.06.2023 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2/2023.

26.02.2024 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої дія контракту продовжена до 31.03.2024.

31.03.2024 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої дія контракту продовжена до 30.04.2024.

Наведені вище документи долучено до митної декларації №24UA209170028798U6.

Також звертає увагу, що згідно п. 2.4. згаданого вище контракту «поставка Товару буде здійснюватися згідно INCOTERMS 2010 FOB Ляньюньган, Китай, або інші зазначені в інвойсі. В подальшому товар буде поставлений на митну територію України».

Згідно з проформою інвойсом (PROFORMA INVOICE/РАХУНОК-ПРОФОРМА 23HS05205Р від 22.11.2023) та комерційним інвойсом (COMMERCIAL INVOICE 23HS05205F від 16.01.2024) сторони погодили умови поставки товару FOB Zhapu.

Також вказує, що згідно наданих під час митного оформлення платіжних документів від 24.11.2023 та від 18.03.2024 позивачем сплачено на рахунки продавця, за контрактом №2/2023 від 01.06.2023, кошти у загальній сумі 28 010 дол. США, що підлягала оплаті згідно комерційного інвойсу (COMMERCIAL INVOICE 23HS05205F від 16.01.2024).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. Однак, на вимогу декларантом не надано жодних документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності.

При цьому суд зазначив, що позивачем не надано жодних доказів та не наведено доводів, які б спростовували аргументи та позицію відповідача.

Таким чином, у митного органу на час проведення митного оформлення імпортованого позивачем товару були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідач витребував додаткові документи. Вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж спростовані декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість.

Отже, встановлені відповідачем розбіжності в поданих до митного оформлення документах свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребовування митним органом додаткових документів у декларанта.

Відповідачем вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2 про коригування митної вартості товару виконано.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між компанією HAINING HISENER TRADE CO., LTD, (продавець) та ТОВ ВЕСТМАУНТ (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2/2023 від 01.06.2023 відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

На підставі зазначеного контракту ТОВ ВЕСТМАУНТ ввезено товар на митну територію України.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем (його представником) була подана до Львівської митниці електронна митна декларація №24UA209170028798U6, у який митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості та з метою подальшого митного оформлення позивач подав документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: контракт №2/2023 від 01.06.2023; додаткова угода №2 від 26.02.2024; додаткова угода №3 від 31.03.2024; рахунок-проформа №23HS05205P від 22.11.2023; комерційний інвойс №23HS05205F від 16.01.2024; пакувальний лист; сертифікат про походження товару №24С3304А1377/00088; автотранспортна накладна від 02.04.2024; копія митної декларації країни відправлення (експортна митна декларація); банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 24.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 18.03.2024; коносамент №OE2024010050; перепустка №Е-226007 від 08.04.2024; повідомлення №03/04 від 03.04.2024; вимога №26 від 08.04.2024; заява №27 від 08.04.2024; калькуляція; замовлення; прайс-лист; видаткова накладна №127 від 02.11.2023; видаткова накладна №130 від 03.11.2023; видаткова накладна №184 від 28.11.2023; видаткова накладна №34 від 01.02.2024; договір про надання послуг транспортного експедирування №167 від 13.07.2023; заявка №0289 від 28.03.2024 на перевезення вантажу до договору №167 від 13.07.2023; рахунок №289 від 02.04.2024; довідка про транспортно-експедиторські витрати від 02.04.2024; договір транспортного перевезення вантажів №1051 від 29.03.2024; заявка №0289 від 28.03.2024 на перевезення вантажу до договору №1051 від 28.03.2024; рахунок-фактура №300 від 01.04.2024; договір №12/06-2023 транспортного експедирування від 12.06.2023; заявка №6 до договору транспортного експедирування №12/06-2023 від 12.06.2023; рахунок-фактура №СФ-0000042 від 19.03.2024; рахунок-фактура №СФ- 0000043 від 19.03.2024; рахунок-фактура №СФ- 0000053 від 03.04.2024; дебетова нота; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019; рахунок-фактура №FHLGI/0833/03/204 від 19.01.2024.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів, митний орган зробив висновок, що такі не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи.

На вимогу митного органу, декларантом подано повідомлення про те, що ним подано абсолютно всі додаткові документи для підтвердження митної вартості, зазначені у ст. 53 МК України.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001189.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до п. 2.2 Контракту від 01.06.2023 № 2/2023 термін поставки 40-50 днів після отримання авансу. Авансовий платіж здійснений 14.11.23 на момент подання МД цей термін значно перевищений, що не відповідає умовам контракту;

- відповідно до п. 2.4 контракту поставка товару буде здійснюватися згідно умов FOB Lianyungang, а в рахунку-фактурі і в гр.20 МД зазначено FOB Zhapu. У зв`язку з розбіжністю в умовах поставки є ймовірність не включення складових митної вартості передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ;

- окрім того відповідно до доповнення до контракту від 26.02.2024 №2 термін дії контракту 31.03.2024, що на момент подачі митної декларації 08.04.2024 закінчився, таким чином контракт на час подачі декларації не чинний;

- договором на перевезення від 13.07.2023 № 809/23 передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, які є різними географічними пунктами.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA500500/2024/11264 від 01.04.2024 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Рішення про коригування митної вартості товару від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001189 є предметом оскарження.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У графі 33 спірного рішення від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2 відповідач, за результатами опрацювання наданих декларантом документів, зробив висновок про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, з огляду на таке:

- відповідно до п. 2.2 Контракту від 01.06.2023 № 2/2023 термін поставки 40-50 днів після отримання авансу. Авансовий платіж здійснений 14.11.23 на момент подання МД цей термін значно перевищений, що не відповідає умовам контракту;

- відповідно до п. 2.4 контракту Поставка Товару буде здійснюватися згідно умов FOB Lianyungang, а в рахунку-фактурі і в гр.20 МД зазначено FOB Zhapu. У зв`язку з розбіжністю в умовах поставки є ймовірність не включення складових митної вартості передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ;

- окрім того відповідно до доповнення до контракту від 26.02.2024 №2 термін дії контракту 31.03.2024, що на момент подачі митної декларації 08.04.2024 закінчився, таким чином контракт на час подачі декларації не чинний;

- договором на перевезення від 13.07.2023 № 809/23 передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, які є різними географічними пунктами.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

На вимогу контролюючого органу декларантом подано повідомлення про те, що ним подано абсолютно всі додаткові документи для підтвердження митної вартості, зазначені у ст. 53 МКУ.

Щодо приведеної відповідачем підстави для коригування митної вартості товару зміст якої полягає в тому, що на момент подачі митної декларації термін дії контракту від 01.06.2023 № 2/2023 закінчився, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що до митної декларації №24UA209170028798U6 позивачем було долучено контракт №2/2023 від 01.06.2023; додаткова угода №2 від 26.02.2024; додаткова угода №3 від 31.03.2024.

З названих документів убачається, що 01.06.2023 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2/2023 за змістом якого термін контракту: дата дії починається з моменту його підписання та скріплення печаткою сторонами і закінчується 31.12.2023 року (п.2.2 контракту).

Крім того, 26.02.2024 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої дія контракту продовжена до 31.03.2024.

31.03.2024 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі Вінні Жоу (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої дія контракту продовжена до 30.04.2024.

Отож зібраними у справі доказами підтверджуються обставини на дату подання декларантом митної декларації №24UA209170028798U6 зовнішньоекономічний контракт №2/2023 від 01.06.2023 був чинним та підлягав до застосування відповідачем при митному оформленні товару.

Як наслідок відповідач дійшов протиправного висновку про наявність обумовленої вище підстави для коригування митної вартості товару.

Щодо приведеної відповідачем підстави для коригування митної вартості товару зміст якої полягає в тому, що відповідно до п. 2.2 Контракту від 01.06.2023 № 2/2023 термін поставки 40-50 днів після отримання авансу. Авансовий платіж здійснений 14.11.23 на момент подання МД цей термін значно перевищений, що не відповідає умовам контракту, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом зовнішньоекономічного контракту №2/2023 від 01.06.2023 укладеного між HAINING HISENER TRADE CO., LTD (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ», (покупець), розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передплати: перша частина передоплати 10% згідно рахунку проформи, залишок платежу 90% згідно рахунку по копіях Bill of Iading (п.3.4 вказаного контракту).

З матеріалів справи убачається, що до митної декларації №24UA209170028798U6 позивачем було долучено рахунок-проформу №23HS05205P від 22.11.2023 на суму 29070,96 дол. США (а.с. 25 т.1), який також як і п. 3.4 контракту передбачає, що розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передплати: перша частина передоплати 10% згідно рахунку проформи, залишок платежу 90% згідно рахунку по копіях Bill of Iading.

Крім того до митної декларації №24UA209170028798U6 позивачем було долучено банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 24.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 18.03.2024.

З наведених доказів убачається, що позивач здійснив попередню оплату товару на виконання вимог п. 3.4 контракту та рахунку-проформи №23HS05205P від 22.11.2023.

Стосовно ж решти суми то її сплата мала б бути здійснена позивачем в порядку після оплати згідно рахунку на підставі копій Bill of Iading.

Поряд із цим, за даними обумовлених платіжних документів від 24.11.2023 та від 18.03.2024 позивачем сплачено на рахунки продавця, за контрактом №2/2023 від 01.06.2023, кошти у загальній сумі 28 010 дол. США, що підлягала оплаті згідно комерційного інвойсу (COMMERCIAL INVOICE 23HS05205F від 16.01.2024).

Отож з урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем строків розрахунку, як підставу для коригування митної вартості ввезеного товару є необґрунтованим.

Верховний Суд у постановах від 07.05.2020 року у справі № 826/10527/17; від 11.06.2019 у справі №813/1755/17; від 29.07.2021 у справі №380/6459/20 зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.»

Більше того, слід зауважити, що в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо приведеної відповідачем підстави для коригування митної вартості товару зміст якої полягає в тому, що відповідно до п. 2.4 контракту Поставка Товару буде здійснюватися згідно умов FOB Lianyungang, а в рахунку-фактурі і в гр.20 МД зазначено FOB Zhapu, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом зовнішньоекономічного контракту №2/2023 від 01.06.2023 укладеного між HAINING HISENER TRADE CO., LTD (продавець) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ» (покупець):

п. 2.1 кількість, асортимент товару, що поставляється, буде наведена в рахунках проформах, що становлять невід`ємну частину контракту;

п.2.4 поставка товару буде здійснюватися згідно Інкотермс 2010 року FOB Ляньюньган, Китай, або інші зазначені в інвойсі.

Відтак з приведених положень зовнішньоекономічного контракту слідує, що кількість, асортимент товару, що поставляється визначається в рахунках проформах, що становлять невід`ємну частину контракту, а умови поставки товару можуть бути іншими ніж зазначено у контракті про, що відповідно зазначається в інвойсі.

Так, згідно з проформою інвойсом (PROFORMA INVOICE/РАХУНОК-ПРОФОРМА 23HS05205Р від 22.11.2023) та комерційним інвойсом (COMMERCIAL INVOICE 23HS05205F від 16.01.2024), які були долучені позивачем до митної декларації №24UA209170028798U6 сторони погодили умови поставки товару FOB Zhapu, що відповідає умовам узгодженим у п.2.4 названого контракту.

На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки FOB. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна.

З матеріалів справи убачається, що митного оформлення подано:

- Коносамент (BILL OF LADING) №OE2024010050;

- Договір про надання послуг транспортного експедирування №167 від 13.07.2023;

- Заявку №0289 від 28.03.2024 на перевезення вантажу до договору №167 від 13.07.2023;

- Рахунок №289 від 02.04.2024;

- Довідку про транспортно-експедиторські витрати від 02.04.2024;

- Договір транспортного перевезення вантажів №1051 від 29.03.2024;

- Заявку №0289 від 28.03.2024 на перевезення вантажу до договору №1051 від 28.03.2024;

- Рахунок-фактуру №300 від 01.04.2024;

- Договір №12/06-2023 транспортного експедирування від 12.06.2023;

- Заявку №6 до договору транспортного експедирування №12/06-2023 від 12.06.2023;

- Рахунок-фактуру №СФ-0000042 від 19.03.2024;

- Рахунок-фактуру №СФ- 0000043 від 19.03.2024;

- Рахунок-фактуру №СФ- 0000053 від 03.04.2024;

- Договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021;

- Договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019;

- Рахунок-фактури №FHLGI/0833/03/204 від 19.01.2024.

У зазначених вище документах відображено усі понесені позивачем витрати за транспортування товару, зокрема із зазначенням переліку усіх наданих послуг стосовно організації наданої послуги (перевантаження контейнерів; контейнерні перевезення; перевантаження товарів; зберігання контейнера; зберігання товару).

При випуску товару та при прийнятті оскаржуваного рішення, митним органом не було наведено обґрунтувань щодо впливу на митну вартість обрання іншого порту відправлення товару оскільки декларантом надано усі необхідні товаросупровідні документи, які не містять розбіжностей.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На противагу викладеному судом першої інстанції не враховано, ані положень контракту №2/2023 від 01.06.2023 (зокрема п.2.4.), на підставі якого ввезено товари на митну територію України, ані комерційних товаросупровідних документів.

Таким чином, існують об`єктивні підстави вважати, що при вирішенні спору судом першої інстанції доводи сторін були перевірені не в повному обсязі.

Крім того митний орган у оскаржуваному рішенні зазначає, що «договором на перевезення від 13.07.2023 № 809/23 передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури».

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції декларантом не укладено такого договору, відповідно, такий не може досліджуватися ані митним органом, ані судом першої інстанції. Більше того, вище перелічено усі договори, які стосуються транспортно експедиційних послуг, в жодному з наведених договорів, в частині порядку розрахунків, не міститься пункту на який посилався відповідач та суд першої інстанції.

Таким чином, зазначені митним органом зауваження не знайшли свого підтвердження, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган не надав доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доводів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано.

Крім того, митний орган не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Не зважаючи на наведене, суд першої інстанції залишив поза своєю увагою документи долучені до позовної заяви в якості підтвердження позиції декларанта.

Поряд із цим, варто наголосити й на тому, що митний орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900282/2 та застосування другорядного (резервного) методу визначення вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді сплати судового збору у розмірі 12110,80 грн.

З урахуванням обставин, щодо задоволення позову, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетного фінансування відповідача у розмірі 12110,80 грн.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/12469/24 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ» до Львівської митниці про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.04.2024 №UA209000/2024/900282/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001189.

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування Львівської митниці ( Код ЄДРПОУ 43971343, адреса 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТМАУНТ» (КОД ЄДРПОУ 45016623, адреса: м. Львів, буд. 109Б) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12110,80 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос