Ухвала

від 04.04.2025 по справі 451/515/25

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/515/25

Провадження № 2-о/451/36/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

04 квітня 2025 року місто Радехів

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Лопатинської селищної ради Шептицького районна Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановила:

на розгляд Радехівського районного суду Львівської області поступила заява подана представником заявника ОСОБА_3 адвокатом Р. Мидзкою, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Лопатинської селищної ради Шептицького районна Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 автоматизованою системою документообігу суду для цього судового провадження визначено суддю Куцик-Трускавецьку О.Б.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно із статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23.01.2019 року у справі № 536/1039/17).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 року у справі № 201/10689/23, провадження № 61-16879 св 23).

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.

Представник заявника у своїй заяві зазначив, що метою встановлення юридичного факту перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 , є підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», враховуючи Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вказаний у Постанові від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

При цьому, жодних обставин існування перешкод у вирішенні ним відповідних питань без встановлення цього факту заявником суду не зазначено і доказів такого до заяви не додано.

Суд звертає увагу на те, що вимога про встановлення факту, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованої особи щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, чи відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Встановлення судом факту утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже захист порушених прав у зв`язку з невиконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

За встановлених у цій справі обставин та мети подання заяви про встановлення факту перебування на утриманні його рідної дитини, заявлені представником заявника вимоги не є вимогами, які пов`язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі ст. 293, 315 ЦПК України.

Інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ від 10.02.2010 року).

З огляду на наведене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Лопатинської селищної ради Шептицького районна Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись статтями 258-261, 293, 315, 353-355 ЦПК України, суддя Радехівського районного суду Львівської області,

постановила:

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Лопатинської селищної ради Шептицького районна Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений 28.03.2025 на рахунок НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 38008294, судовий збір при подачі заяви до суду відповідно до квитанції № 0.0.4278056504.1 від 28.03.2025, у розмірі 605, (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення в суд в порядку позовного провадження.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику разом із додатками.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяО. Куцик-Трускавецька