Рішення

від 26.03.2025 по справі 697/2497/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2497/23

Провадження № 2/697/57/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Колісник Л.О.,

за участю секретаря Румини М.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Канівська державна нотаріальна контора Черкаської області, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернулася до суду із даним позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Канівська державна нотаріальна контора Черкаської області про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.08.2011 між її батьком ОСОБА_3 та його сином, а її рідним братом, ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвічений договір довічного утримання, зареєстрований в реєстрі за № 1590, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужив належний йому будинок АДРЕСА_1 та передав його у власність ОСОБА_4 за довічне утримання, що полягало в забезпеченні його житлом, шляхом збереження за ним права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, надання побутових послуг, щомісячне забезпечення продуктами харчування та належними лікувальними засобами.

Одночасно приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В. та у зв`язку з посвідченням даного Договору довічного утримання, було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі.

Після укладення вище зазначеного договору у відчуженому будинку АДРЕСА_1 , окрім позивачки з братом, батьків були зареєстровані дружина брата, ОСОБА_2 та його неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є громадянами російської федерації і які лише теоретично там проживали і проживають, але їх точна адреса не відома. Їх реєстрація була проведена з метою можливості приїзду до батьків на відпочинок.

Оскільки батько укладення вище зазначеного договору довічного утримання з позивачкою не узгоджував, то відповідно про його існування їй не було нічого відомо, виконання його умов позивачкою не контролювалось і батьки їй на це не скаржилися.

ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачки, ОСОБА_4 помер перебуваючи в Санкт-Петербурзі російської федерації, де його й поховали. Спілкування батьків з цього часу з невісткою, ОСОБА_2 та онуками припинилися, в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відмовилася від подальшого виконання Договору довічного утримання.

Отже, після смерті брата, ОСОБА_4 договір довічного утримання не виконувався, батько на той час хворів і за станом здоров`я не міг розірвати даний договір та був впевнений, що у разі відмови спадкоємців після смерті набувача, від виконання даного договору, все нерухоме майно, що було відчужено з умовою довічного утримання, повертається Відчужувачу, а отже, ніяких дій щодо розірвання договору не вчинив.

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько позивачки, ОСОБА_3 помер. Його спадщину, права та обов`язки успадкувала його дружина ОСОБА_8 , але отримати свідоцтво про спадщину за законом не встигла за станом здоров`я та ІНФОРМАЦІЯ_6 померла. Її спадкове майно, права та обов`язки, своєчасно на протязі 6 місяців успадкувала позивачка, ОСОБА_1 .

21.09.2023 при зверненні до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори позивачка не змогла отримати свідоцтва про спадщину за законом за обставинами викладеними вище в зв`язку з чим в оформленні вище зазначеної спадщини було відмовлено та роз`яснено право звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач просить встановити факт відмови ОСОБА_8 , після смерті ОСОБА_4 від виконання Договору довічного утримання, зареєстрованого за № 1590, укладеного 19.08.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; розірвати договір довічного утримання, зареєстрований у реєстрі № 1590, укладений 19.08.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 , успадкований нею після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ; скасувати заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 накладену приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В. у зв`язку з посвідченням договору довічного утримання, зареєстрованого в реєстрі за № 1591.

Справа перебувала у провадженні судді Власової Б.В. Відповідно до рішення зборів суддів Канівського міськрайонного суду № 16 від 18.10.2024, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа розподілена у провадження судді Колісник Л.О.

Ухвалою суду від 23.10.2024 справа прийнята до провадження судді Колісник Л.О., призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі за участю її представника ОСОБА_9 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив проводити судове засідання 24.12.2024 без його участі, в інші засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Представник третьої особи Канівська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилася в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом, 19.08.2011 між ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач) укладений договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В., зареєстровано в реєстрі за № 1590.

Відповідно пункту 1 даного Договору ОСОБА_3 передає у власність, а ОСОБА_4 отримує у власність житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_4 зобов`язується забезпечувати відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку; надання побутових послуг; щомісячне забезпечення продуктами харчування та забезпечення належними лікувальними засобами(а.с.11-12).

19.08.2011 приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу та у зв`язку з посвідченням договору довічного утримання накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 до припинення чи розірвання договору, зареєстрованого в реєстрі за № 1591 (а.с.11-12).

Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Таким чином, договір довічного утримання має певні особливості: 1) майно переходить у власність набувача, однак розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору; 2) зобов`язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи; 3) цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання обов`язків; 4) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувана (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.

Частиною 1 статті 749 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами статті 751 Цивільного кодексу України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Пунктом 2 вищенаведеного договору довічного утримання передбачено, що сторони домовились, що утримання має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 300 грн. на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно.

Відповідно до частини другої статті 749 Цивільного кодексу України, якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 18.10.2018 складено відповідний актовий запис № 170189780002302806002, що підтверджує копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.10.2018 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть Комітету у справах запису актів цивільного стану Уряду Санкт-Петербурга (а.с.6-7).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Сміла Черкаського району, Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.10.2021 (а.с.8).

З копії спадкової справи наданої Канівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що ОСОБА_8 звернулася з заявою про прийняття спадщини але свідоцтво про спадщину за законом не отримала (а.с.48 -51).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.07.2023 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Поминик Уманського району, Черкаської області, актовий запис № 57 (а.с.8 зі зворотньої сторони).

З копії спадкової справи наданої Канівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини (а.с.39-47).

Відповідно до постанови державного нотаріуса державної нотаріальної контори Шатило Л.А. від 21.09.2023 № 381/02-31 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 так як вищезазначене майно не є власністю померлої та вказана нотаріальна дія не може бути вчинена (а.с.21)

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 Цивільного кодексу України). У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У постанові Верховного Суду України у справі №6-142ц13 від 25.12.2013 року визначено, що право на звернення до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання має лише відчужувач спірної квартири.

В судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечували сторони цивільного процесу, що оспорюваний договір довічного утримання був укладений, учасниками цього договору було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, проте відчужувач ОСОБА_3 помер, при цьому за його життя він не порушував перед судом питання про розірвання вищевказаного договору довічного утримання чи визнання його недійсним (про дані факти суду не повідомлено). Тобто, оскільки право на звернення до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання має лише відчужувач спірного будинку, а оскільки зі смертю відчужувача договір довічного утримання припинився, то спірна квартира на день смерті не належала відчужувачу й не могла входити до складу спадщини та не може перейти спадкоємцю ОСОБА_1 за законом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є стороною спірного договору довічного утримання, а тому не може ставити питання перед судом про його розірвання чи встановлення фактів, що стосується його виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263-265,268 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст. 755,756 Цивільного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Канівська державна нотаріальна контора Черкаської області, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Канівським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 04.04.2025.

Головуючий Л . О . Колісник