Рішення

від 27.03.2025 по справі 759/27452/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27452/24

пр. № 2/759/1906/25

27 березня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

18 грудня 2024 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» (далі - Товариство) про стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що:

- 10 вересня 2021 року Товариство (виконавець) і ОСОБА_1 (замовник) уклали договір № 2/ про надання комплексу консультаційних та юридичних послуг (далі також - договір);

- відповідно до умов договору, виконавець зобов`язався надати замовнику комплекс юридичних послуг з метою укладення кредитного договору;

- на виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив Товариству грошові кошти за компенсацію витрат на підготовку належного техніко-економічного обґрунтування бізнес-планів, проектів, розрахунків щодо видачі кредитних коштів за майбутнім кредитним договором у національній валюті України в сумі, що еквівалентна 6 000,00 доларів США;

- у разі неможливості виконання предмету договору виконавець зобов`язався повернути отримані кошти, сплачені замовником, у повному обсязі протягом 5-7 робочих діб;

- Товариство свої зобов`язання за договором не виконало;

- 06 листопада 2024 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів за договором у 5-денний строк, однак станом на день подання позовної заяви Товариство кошти не повернуло;

У зв`язку з наведеним просив стягнути з Товариства на його користь кошти за невиконання договору в сумі 249 354,93 гривень, з яких:

- 160 320,00 гривень - сума боргу;

- 74 079,06 гривень - інфляційні втрати;

- 14 955,87 гривень - 3 % річних.

У судове засідання позивач не з`явився.

20 березня 2025 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява, подана 17 березня 2025 року, в якій позивач просив розглядати справу без його участі. Позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Аргументи відповідача

Представник Товариства в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву Товариство не подало.

ІІ. Процесуальні дії суду

06 січня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 10 лютого 2025 року.

У зв`язку з неявкою представника відповідача, судове засідання призначене на 10 лютого 2025 року, суд відклав на 27 березня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Поштові конверти, якими відповідачеві на його місцезнаходження суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та судові повістки-повідомлення, повернувся до суду без вручення. На довідках про причини повернення (досилання) від 03.02.2025 та від 05.03.2025 стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 25, 31).

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.

За відкритими даними з вебсайту https://clarity-project.info/ місцезнаходженням Товариства є: місто Київ, вулиця Мирослава Поповича (до перейменування - вулиця Семашка), будинок 13 (посилання на сторінку вебсайту https://clarity-project.info/edr/37969991).

Також суд повідомляв Товариство про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 26).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, з урахуванням того, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

10 вересня 2021 року Товариство (виконавець) і ОСОБА_1 (замовник) уклали договір № 2 про надання комплексу консультаційних та юридичних послуг (а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору замовник повинен надати виконавцю обов`язково технічне завдання (ТЕО) для отримання кредиту або кредитної лінії. Виконавець передає замовнику на початку роботи список необхідних документів для подальшої сумісної роботи з фінансовою установою.

Згідно з п. 1.3. договору виконавець зобов`язується надати замовнику комплекс юридичних послуг з метою укладання замовником кредитного договору з кредитно-фінансовою установою згідно із законодавством України та отримання замовником кредитних ресурсів.

Умовою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором є також сплата замовником в момент укладення договору попередньої оплати витрат на організацію та виконання цього договору, а саме компенсацію витрат на підготовку належного техніко-економічного обґрунтування бізнес-планів, проектів, розрахунків щодо видачі кредитних коштів за майбутнім кредитним договором у національній валюті України в сумі, що еквівалентна 6 000,00 доларів США за курсом НБУ на день оплати (пункт 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору фактом підтвердження надання виконавцем послуг є отримання кредиту або кредитної лінії, зазначеного в цьому договорі, не пізніше 35 (тридцяти п`яти) робочих днів з дати подання документів для розгляду в банківську установу. У разі відмови банківською установою в кредитуванні кошти повертаються замовнику в повному обсязі.

Виконавець зобов`язується і несе повну відповідальність за кошти, отримані від замовника; у разі неможливості виконання предмету договору виконавець повертає отримані кошти, сплачені замовником, у повному обсязі протягом 5-7 робочих діб (пункт 6.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним, але не довше, ніж 35 робочих днів з дати подання документів замовником, повної оплати визначеної суми за цим договором, і підписаним замовником і виконавцем.

У розділі 9 договору «Візи та підписи сторін» вказано, що сума у національній валюті України, що еквівалентна 6000 доларів США за курсом НБУ на день оплати отримана.

За відкритими даними з вебсайту https://index.minfin.com.ua курс долара США, встановлений Національним банком України, станом на 10 вересня 2021 року становив 26,72 грн за 1 долар США (посилання на сторінку вебсайту https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/archive/2021-09-10/#:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B8%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%2010.09.2021,%2C3662%20%D0%B3%D1%80%D0%BD.%2F%20RUB)

06 листопада 2024 року ОСОБА_1 направив Товариству вимогу про повернення коштів за договором у 5-денний строк у сумі 244 699,04 гривень, з яких: 160 320,00 гривень - сума боргу; 69 934,79 гривень - інфляційні втрати; 14 444,25 гривень - 3 % річних (а.с. 15-17).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Згідно зі ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

До таких висновків неодноразово доходив Верховний Суд. Зокрема, вони викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/21862/15-ц від 16.05.2018, № 703/2718/16-ц від 19.06.2019.

Сума трьох процентів річних, що підлягає стягненню, розраховується з урахуванням боргу, помноженого на кількість днів прострочення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 чи 366 (днів у році).

Інфляційні втрати розраховуються за такою формулою: сума боргу*індекс інфляції/100% - сума боргу.

При цьому, відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 910/13071/19 від 20.11.2020 розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення. Якщо час прострочення у неповному місяці більше, ніж півмісяця (15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу. Якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1 включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до положень статті 73 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) 14 жовтня є святковим днем - Днем захисників і захисниць України.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 і Товариство уклали договір про надання комплексу консультаційних та юридичних послуг.

Умовами договору передбачений обов`язок позивача попередньо оплатити послуги Товариства в національній валюті України в сумі, що еквівалентна 6 000,00 доларів США. Зазначений обов`язок позивач виконав, що підтверджується відміткою в розділі 9 договору про отримання Товариством указаної суми коштів. Станом на день укладення договору сума переданих Товариству коштів становила 160 320,00 гривень (6 000,00 доларів США * 26,72).

Для відповідача натомість передбачений обов`язок повернути отримані кошти протягом 5-7 робочих діб у разі неможливості виконання предмету договору.

Суд акцентує, що представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзив на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Доказів виконання зобов`язань за договором, а так само доказів повернення коштів Товариство не надало.

За таких обставин, вимогу про стягнення основного боргу в сумі 160 320,00 гривень суд задовольняє.

З огляду на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, ОСОБА_1 має право на стягнення з Товариства компенсації за користування чужими коштами.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, суд визнає обґрунтованим та арифметично правильним. Відтак вимогу про стягнення інфляційних втрат у сумі 74 079,06 гривень суд задовольняє.

Розрахунок 3 % річних суд визнає обґрунтованим частково. При складенні розрахунку позивач не врахував, що 14 жовтня є в Україні святковим днем (Днем захисників і захисниць України). З огляду на те, що сторони в договорі домовились про обчислення строку виконання зобов`язання в робочих днях, 14 жовтня до строку виконання зобов`язання не включається. Відтак з урахуванням положень ст. 252-254 ЦК України останнім днем виконання зобов`язань Товариства є 01 листопада 2021 року. Відповідно першим днем прострочення виконання зобов`язань є 02 листопада 2021 року, а загальний строк прострочення становить 1132 дні, а не 1135 днів як зазначив позивач.

За таких обставин, сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 14 904,04 гривень (з 02/11/2021 до 31/12/2023 - 160 320,00 x 3 % x 790 : 365 : 100 + з 01/01/2024 до 07/12/2024 - 160 320,00 x 3 % x 342 : 366 : 100) = 14 904,04 гривень.

Отже, загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з Товариства на користь ОСОБА_1 , становить 249 303,10 гривень.

З огляду на викладене суд задовольняє позов частково.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 2 493,55 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 3334-7878-3375-2966 від 06.12.2024 (а.с. 7).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2 493,03 грн (249 303,10 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 493,55 грн (сума сплаченого судового збору) / 249 354,93 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2 493,03 грн).

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» на користь ОСОБА_1 кошти за невиконання договору про надання комплексу консультаційних та юридичних послуг № 2/ від 10 вересня 2021 року в сумі 249 303,10 гривень, з яких: 160 320,00 гривень - сума боргу; 74 079,06 гривень - інфляційні втрати; 14 904,04 гривень - 3 % річних.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 493,03 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумагротрейд» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мирослава Поповича, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37969991).

Повне рішення суду складене 01 квітня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко