Рішення

від 03.04.2025 по справі 759/24012/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24012/24

пр. № 2/759/1351/25

03 квітня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Вінцковської О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Булгакова Олександра Вячеславовича в інтересах держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року заступник керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Булгаков О.В. в інтересах держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі - НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь»), Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради») та просив стягнути з ОСОБА_1 кошти витрачені КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» на лікування потерпілого ОСОБА_2 та перерахувати на користь НСЗУ у сумі 7 168,77 грн; стягнути з ОСОБА_1 кошти витрачені медичним закладом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» на лікування потерпілого ОСОБА_2 та перерахувати на користь держави у сумі 1 414,73 грн.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2023 року у справі № 243/3576/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 КК України та призначено покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_1 замінено покарання у вигляді позбавлення волі на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення в розмірі 20 (двадцяти) відсотків. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вирок суду набрав законної сили 11 вересня 2023 року.

В описовій частині вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2023 року у справі № 243/3576/23 встановлено, що 25 червня 2023 року о 16 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги «Н-20» зі сторони міста Краматорська Донецької області в напрямку міста Слов`янськ Донецької області, разом з пасажиром - солдатом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та який знаходився на передньому пасажирському сидінні, їдучі в районі 9 кілометру автомобільної дороги «Н-20», діючи необережно - проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд за межі проїжджої частини, з права по ходу свого руху, із послідуючим наїздом на бетонні блоки, що розташовані на блокпосту «Стелла». Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у виді компресійного перелому L 1-2 хребців 1 без ознак стенозування хребтового каналу: множинні садна грудної клітки та спини, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» та на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь».

Відповідно до листа КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» від 21 березня 2023 року № 15/424, надісланого у відповідь на запит Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшов до ургентного та знаходився на стаціонарному лікуванні у центрі ендокринної хірургії у період з 25 червня до 04 липня 2023 року з діагнозом S20.2; S32.02; У36.2; закрита травма грудної клітини, закрита хребтова травма, компресійний перелом L2 хребця, неускладнений, виражений больовий синдром; 04 липня 2023 року виписаний на подальший етап евакуації у військовий шпиталь за місцем проживання. Джерелом фінансування витрат на лікування медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій згідно з НСЗУ.

Згідно з довідкою-калькуляцією КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» на лікування в Центрі ендокринної хірургії потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок фінансування видатків з Державного бюджету України витрачено 7 168 грн 77 коп.

Так, відповідно до листа НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 24 березня 2024 року № 545/4/8040, надісланого у відповідь на запит Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 04 липня до 05 липня 2023 року (1 ліжко-день) перебував у клініці нейрохірургії з діагнозом закрита травма грудної клітини, компресійний неускладнений перелом тіла L2-хребця, з вираженим больовим синдромом, отриманим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з листом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок фінансування видатків з Державного бюджету України витрачено 1 414 грн 73 коп., відшкодування коштів за лікування ОСОБА_2 не здійснювалось.

Прокурор зазначає, що саме злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого він лікувався у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, є всі підстави для стягнення з останнього витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків, завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення.

На обґрунтування підстав для представництва інтересів держави прокурором зазначено, що з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону скерувала листи: від 01 лютого 2024 року № 50-2521 вих-24, від 05 березня 2024 року № 50-4525вих-24 на адресу НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» та від 21 жовтня 2024 року № 50-20342вих-24 на адресу НСЗУ.

Згідно з листом НСЗУ від 24 жовтня 2024 № 37242/2-16-24, послуги КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на норми Положення про Національну службу здоров`я України, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень.

Крім того, згідно з листом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 25 березня 2024 № 545/4/814, вказана установа не зверталася до суду з позовом про стягнення витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Надалі, Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (станом на час подачі позову) здійснила моніторинг загальнодоступних інформаційних джерел («Судова влада. Стан розгляду справ» https://court.gov.ua/fair), яким встановлено, що в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у такій справі судами не відкривалось.

Враховуючи те, що органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах - НСЗУ та медичним закладом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» не вжито заходів, спрямованих на відшкодування відповідачем коштів, витрачених закладами охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 , у даному випадку у прокурора наявні усі підстави для звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначених органів.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2024 року визначеного головуючому судді Твердохліб Ю.О. (а.с. 108-109).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с. 111).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній» (а. с. 121).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2023 року у справі № 243/3576/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 КК України та призначено покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_1 замінено покарання у вигляді позбавлення волі на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення в розмірі 20 (двадцяти) відсотків (а. с. 20-23).

В описовій частині вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2023 року у справі № 243/3576/23 встановлено, що 25 червня 2023 року о 16 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги «Н-20» зі сторони міста Краматорська Донецької області в напрямку міста Слов`янськ Донецької області, разом з пасажиром - солдатом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та який знаходився на передньому пасажирському сидінні, їдучі в районі 9 кілометру автомобільної дороги «Н-20», діючи необережно - проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд за межі проїжджої частини, з права по ходу свого руху, із послідуючим наїздом на бетонні блоки, що розташовані на блокпосту «Стелла». Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у виді компресійного перелому L 1-2 хребців 1 без ознак стенозування хребтового каналу: множинні садна грудної клітки та спини, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» та на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь».

Як вбачається з відповіді на запит прокурора від 26 лютого 2024 року № 15/259, наданої КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради», у цьому закладі ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 25 червня до 04 липня 2023 року. На лікування витрачено бюджетних коштів у сумі 7 168,77 грн. Вказані витрати на лікування потерпілого підтверджуються також і довідкою калькуляцією, складеною економістом Л. Терновою (а. с. 27-28).

У листі-відповіді КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради» на запит прокурора від 21 березня 2024 року № 15/424 повідомило, що поранений військовий ОСОБА_2 , 1985 року народження надійшов ургентне та знаходився на стаціонарному лікуванні у центрі ендокринної хірургії лікарні Мечникова з діагнозом: S20.2; S32.02; У36.2; закрита травма грудної клітини, закрита хребтова травма, компресійний перелом L2 хребця, неускладнений, виражений больовий синдром, з 25 червня до 04 липня 2023 року; 04 липня 2023 року виписаний на подальший етап евакуації у військовий шпиталь за місцем проживання. Джерелом фінансування витрат на лікування медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (а. с. 32).

У відповіді на запит прокурора від 21 березня 2024 року № 545/4/8090, наданої начальником НВМЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», військовослужбовець ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 04 до 05 липня 2023 року у клініці нейрохірургії з діагнозом закрита травма грудної клітки, компресійний не ускладнений перелом тіла L2 хребця, з вираженим больовим синдромом, отриманим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 37).

Також у листі від 25 березня 2024 року № 545/4/8114 начальник НВМЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» повідомив, що згідно зі звітом з надання медичних послуг наданих ОСОБА_2 , 1985 року народження, у нейрохірургічному відділенні, з 04 до 05 липня 2023 року сума витрат на лікування у НВМЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» становить 1 414,73 грн. Фінансування витрат на лікування ОСОБА_2 здійснювалося за рахунок державного бюджету. Відшкодування коштів за лікування ОСОБА_2 не здійснювалося (а. с. 41-43).

Щодо підстав прокурора для представництва інтересів держави

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У справі прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані зі сферою раціонального використання бюджетних (державних) коштів, інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними гарантій.

НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я.

Розділом IX Декларації «Про державний суверенітет України» та ст. 17 Конституції України передбачено, що як незалежна і суверенна держава, Україна будує свої власні Збройні Сили, які є її гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», вони є військовим формуванням, на яке покладаються дані функції.

Положенням ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», п. 1 Положення про Міністерство оброни України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (далі - Положення), передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з п. 4 Положення, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил.

Окрім цього, цим же пунктом Положення передбачено, що Міністерством оборони України здійснюється управління щодо закладів охорони здоров`я, які належать до сфери управління Міноборони, затвердження положень про такі заклади та забезпечення підтримання їх високої мобілізаційної готовності, а також готовності до виконання завдань за призначенням.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Пункт 5 Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади», передбачає, що центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Положення про НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», затвердженого наказом директора Військово-медичного департаменту МО України (Головного державного санітарного лікаря МО України) від 07 вересня 2015 року № 26 НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» є бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України і має статус військової частини.

НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» є закладом охорони здоров`я, який здійснює медичне забезпечення в межах визначених адміністративно-територіальних зон відповідальності та здійснює безпосереднє керівництво силами та засобами медичного забезпечення військових частин в межах визначеної зони відповідальності.

Джерелами фінансування НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» є кошти Державного бюджету України, що виділяються Міністерству оборони України та надходять на утримання і забезпечення їх діяльності, а також інші джерела, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону скеровано листи: від 01 лютого 2024 року № 50-2521 вих-24, від 05 березня 2024 року № 50-4525вих-24 на адресу НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» та від 21 жовтня 2024 року № 50-20342вих-24 на адресу НСЗУ, у яких викладені встановлені обставини.

Згідно з листом НСЗУ від 24 жовтня 2024 року № 37242/2-16-24, послуги КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на норми Положення про Національну службу здоров`я України, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень.

Також, згідно з листом медичного закладу НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 25 березня 2024 № 545/4/814, вказана установа не зверталася до суду з позовом про стягнення витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах - НСЗУ та медичним закладом НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» не вжито заходів, спрямованих на відшкодування відповідачем коштів, витрачених закладами охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 у цьому випадку у прокурора наявні усі підстави для звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначених органів.

На виконання п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону попередньо повідомлено НСЗУ про представництво інтересів держави в суді їх особу листом від 21 жовтня 2024 року № 50-20342вих-24 та медичний заклад НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» листом від 01 лютого 2024 року № 50-2521 вих-24, від 05 березня 2024 року № 50-4525вих-24.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, постанову Верховного суду від 23 травня 2024 року у справі № 475/649/22).

Норми права, та мотиви їх застосування.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» роз`яснено, що відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 (545-93-п).

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Порядком передбачено, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Отже, факт перебування потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні у закладі охорони здоров`я КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» саме внаслідок неправомірних дій відповідача підтверджений належними доказами. Тобто, між злочинними діями відповідача ОСОБА_1 , які полягали в спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, та перебуванням на стаціонарному лікуванні існує причинний зв`язок.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На переконання суду, усі досліджені докази є належними, допустимими та достатніми.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим заступником прокурора доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що докази на підтвердження завдання державі майнової шкоди неправомірними діями відповідачає належні та допустимі, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача доведено. У свою чергу відповідач не спростував доводів прокурора, викладених у позовній заяві. Судом встановлено, що відповідач є особою, яка вчинила злочин, а тому зобов`язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого від цього злочину. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, судовий збір, який підлягав сплаті при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою встановлений у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3 028,00 гривні.

Судовий збір за подання до суду позовної заяви складав 3 028,00 грн, враховуючи ціну позову 8 583,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Булгакова Олександра Вячеславовича в інтересах держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати, завдані Комунальному підприємству «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради»лікуванням потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) гривень 77 копійок, перерахувавши кошти на користь Національної служби здоров`я України в сумі 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) гривень 77 копійок в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: UА 978999980313080115000026011, отримувач: ГУК у Києві/Шевченківський район/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ел. адм. подат.).

Стягнути з ОСОБА_1 витрати, завдані Національному військово-медичному клінічному центру «Головний військовий клінічний госпіталь» лікуванням потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 73 копійки, перерахувавши кошти на користь держави в сумі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 73 копійки в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: UА588201720313251002202006863 в ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, код отримувача (ЄДРПОУ) 07773293, призначення платежу: КПКВ 2101020 за лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивачі:

1. Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (ЄДРПОУ 07773293, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18).

2. Національна служба здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана бандери, 19).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 03.04.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб