Ухвала

від 05.03.2025 по справі 761/6945/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6945/25

Провадження № 1-кс/761/5216/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року слідчий суддя Шевченківський районний суд м. Києва ОСОБА_1 перевіривши матеріали клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72023000110000107 від 29.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А :

в провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72023000110000107 від 29.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що Головним підрозділом БЕБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72023000110000107 від 29.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2025 у справі № 761/4457/25 було проведно обшук нежитлового приміщення літ.Д (група приміщень №1) загальною площею 2594,3 кв. м., що розташоване в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується службовими особами ТОВ «Флагман Трейдінг» (43733200) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відчуження об`єктів нерухомого майна належить «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФЛАГМАН», в ході якого вилучено документи, грошові кошти, банківські картки, флеш накопичувач, печатки та факсиміле підпису.

Вказане вище мано 12.02.2025 визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.

Прокурор у клопотанні зазначає, що вилучені документи є важливими об`єктами дослідження для проведення судово-економічної експертизи, а вилучені грошові кошти можуть бути доходами, які мали б бути отримані фізичними особами-підприємцями від реалізації товарів у межах підприємницької діяльності та підтверджують фактичний дохід, який мав би бути належним чином облікованим і оподаткований відповідно до норм ПК України.

Отже, вилучені під час проведення обшуку речі, предмети є такими, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У зв`язку з чим, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, а також слідів кримінального правопорушення, які на них містяться.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з ЄРДР №72023000110000107 від 29.11.2023 кримінальне провадження розслідується за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КК України, за наступною фабулою «Службові особи ТОВ «Флагман Трейдинг (код ЄДРПОУ 43733200) перебуваючи на території м. Києва, в період із 01 січня 2021 по 31 грудня 2022 року з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податку на прибуток підприємства здійснили реалізацію риболовних снастей торгової марки «Flagman», використовуючи інтернет - платформу «https:www.flagman.ua» та мережу магазинів «Flagman» в адресу кінцевих споживачів, шляхом документального оформлення операцій з реалізації таких товарів з використанням реквізитів підконтрольних фізичних осіб-підприємців, а саме: ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОЛ ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОЛ ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_11 ( НОМЕР_9 ) ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_14 ), ФОПОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_15 ), ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_16 ), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_17 ), ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_18 ), ФОП ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_19 ), ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП ФОП ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_20 ), ФОП ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_21 ), ФОП ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_22 ), ФОП ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_23 ), ФОП ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_24 ), ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_25 ), ФОП ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_26 ), ФОП ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_27 ), ФОП ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_28 ), ФОП ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_29 ), ФОП ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_30 ), ФОП ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_31 ), ФОП ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_32 ), ФОП ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_33 ), ФОП ОСОБА_37 (РНОКПП НОМЕР_34 ), ФОП ОСОБА_38 (РНОКПП НОМЕР_35 ), ФОП ОСОБА_39 (РНОКПП НОМЕР_36 ), ФОП ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_37 ), ФОП ОСОБА_41 (РНОКПП НОМЕР_38 ), ФОП ОСОБА_42 (РНОКПП НОМЕР_39 ), ФОП ОСОБА_43 (РНОКПП НОМЕР_40 ), ФОП ОСОБА_44 (РНОКПП НОМЕР_41 ), ФОП ОСОБА_45 (РНОКПП НОМЕР_42 ), ФОП ОСОБА_46 (РНОКПП НОМЕР_43 ), ФОП ОСОБА_47 (РНОКПП НОМЕР_44 ), ФОП ОСОБА_48 (РНОКПП НОМЕР_45 ), ФОП ОСОБА_49 (РНОКПП НОМЕР_46 ), ФОП ОСОБА_50 (РНОКПП НОМЕР_47 ), ФОП ОСОБА_51 (РНОКПП НОМЕР_48 ), ФОП ОСОБА_52 ), ФОП ОСОБА_53 (РНОКПП НОМЕР_49 ), ФОП ОСОБА_54 (РНОКПП НОМЕР_50 ), ФОП ОСОБА_55 (РНОКПП НОМЕР_51 ), ФОП ОСОБА_56 (РНОКПП НОМЕР_52 ), ФОП ОСОБА_57 (РНОКПП НОМЕР_53 ), ФОП ОСОБА_58 (РНОКПП НОМЕР_54 ), ФОП ОСОБА_59 (РНОКПП НОМЕР_55 ), ФОП ОСОБА_60 (РНОКПП НОМЕР_56 ), ФОП ОСОБА_53 (РНОКПП НОМЕР_57 ), ФОП ОСОБА_61 (РНОКПП НОМЕР_58 ), ФОП ОСОБА_62 (РНОКПП НОМЕР_59 ), ФОП ОСОБА_63 (РНОКПП НОМЕР_60 ), ФОП ОСОБА_64 (РНОКПП НОМЕР_61 ), ФОП ОСОБА_65 (РНОКПП НОМЕР_62 ), ОСОБА_66 (РНОКПП НОМЕР_63 ), ФОП ОСОБА_67 (РНОКПП НОМЕР_64 ), ФОП ОСОБА_68 (РНОКПП НОМЕР_65 ) та інших, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, чим занизили дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 392433648 грн, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 70638056 грн.»

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 131 арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише при наведених вище підстав визначених кримінально-процесуальним законодавством.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен гарантувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до положень статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні порушується питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, в ході обшуку нежитлового приміщення літ.Д (група приміщень №1) загальною площею 2594,3 кв. м., що розташоване в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується службовими особами ТОВ «Флагман Трейдінг» (43733200) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відчуження об`єктів нерухомого майна належить «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФЛАГМАН».

Перше, що прокурор має довести - це, що було вчинене кримінальне правопорушення, в межах розслідування якого він звертається із клопотанням про застосування заході забезпечення.

На підтвердження обставин викладених у клопотанні щодо вчинення кримінального правопорушення прокурором долучено лише рапорт.

Слід зазначити, що рапорти відповідно до ст. 86 КПК України не є джерелом доказу в кримінальному провадженні.

Клопотання не містить обґрунтувань необхідності накладення арешту на документи, які не стосуються періоду, що розслідується, а саме з 01.01.2023 по теперішній час.

Крім того, враховуючи, що матеріали клопотання не містять жодного протоколу огляду вилучених документів, встановити, інформацію за який саме період часу вилучено більшість документації слідчому судді виявляється за неможливе.

Посилання прокурора щодо необхідності арешту іншого майна також не підтверджуються долученими до клопотання додатками.

Так, чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом кримінального правопорушення.

Долучена до клопотання постанова слідчого від про визнання вилучених документів та майна речовими доказами, не містить обґрунтування, яким чином тимчасово вилучене майно, на яке просить накласти арешт прокурор, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, а так само, яким критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідає це майно.

Тобто, постанова про визнання речовим доказом від 12.02.2025 року належним чином не необґрунтована, оскільки в ній відсутній висновок детектива, який би давав підстави вважати, що тимчасово вилучене майно в ході обшуку, відповідає критеріям речового доказу.

Отже, доводи прокурора про необхідність накладення арешту майна, не підтверджені як матеріалами клопотання, що свідчить про його необґрунтованість.

Слід зазначити, що у клопотанні про арешт майна не зазначено підстави відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також не згадується відповідна правова підстава накладення арешту.

При цьому, на відміну від розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, де ст. 185 КПК України передбачена можливість зміни або доповнення такого клопотання, при вирішенні питань про арешт майна та про застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження такої можливості КПК України не передбачає, а встановлює, що у випадку внесення клопотання про арешт майна без додержання вимог ст. 171 КПК України, слідчий суддя повертає його прокурору для усунення недоліків в строк, який не перевищує 72 годин.

Відповідно до положення ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено підстави відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до положень п.18 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно вимог ч.3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк у сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, клопотання підлягає поверненню прокурору із встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 26, 170, 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72023000110000107 від 29.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна, повернути прокурору з встановленням строку у сімдесят дві години з моменту отримання клопотання для усунення наведених вище недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1