Ухвала

від 02.04.2025 по справі 632/1789/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/1789/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/1138/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальнихпровадженнях,внесених доЄРДР за № 12023221110000539 від 11.06.2023 частиною 4 статті 185 КК України, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 357 КК України, за № 12023221120000037 від 30.01.2023 за частиною 4 статті 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 11.05.2025, включно.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що подає апеляційну скаргу після отримання 21.03.2025 повного тексту ухвали суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду від 13.03.2025, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити його в нічний час доби, що дасть змогу пройти ВЛК для проходження військової служби. Апеляційні вимоги обвинувачений мотивує тим, що суд першої інстанції, задовольнивши клопотання прокурора, порушив вимоги КПК України. Ризики, які встановлені судом, не підтверджені. Клопотання прокурора є лише припущенням, тоді як суд повинен був мотивувати своє рішення фактами. Суд не взяв до уваги тривалість перебування обвинуваченого під вартою 18 місяців, відсутність у минулому порушень процесуальних обов`язків, наявність малолітньої дитини 2017 року народження.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Посилання обвинуваченого на те, що він подає апеляційну скаргу після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції розцінює як його клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги. Враховуючи, що ОСОБА_6 перебуває під вартою, копію оскаржуваної ухвали отримав 21.03.2025, що ніким не спростовано, а апеляційну скаргу подав 23.03.2025, суд апеляційної інстанції вважає можливим задовольнити клопотання обвинуваченого та поновити строк звернення із апеляційною скаргою.

Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахувавши обставини інкримінованих йому злочинів, дані про особу обвинуваченого, погодився з доводами прокурора, що продовжують існувати ризики передбачені частиною 1статті 177 КПК України, та вважав, що застосування на даний час до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вказаним ризикам. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України та враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Дані, що характеризують обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, наразі обвинувачується у вчиненні ряду корисливих кримінальних правопорушень, об`єктивно вказують на те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, у зв`язку із чим підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не вбачається. Обставин, які б виключали можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, та вказували на наявність в останнього міцних соціальних зв`язків, судом апеляційної інстанції не встановлено. Посилання ОСОБА_6 на наявність у нього неповнолітньої дитини, його належну процесуальну поведінку не спростовують обгрунтованості висновків суду щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, враховуючи, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за вчинення корисливих злочинів, як вбачається зі змісту обвинувального акта, був звільнений 10.09.2021 за відбуттям строку покарання та з 2023 року продовжив протиправну поведінку. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги кількість епізодів злочинної діяльності, що інкриміновані ОСОБА_6 , розмір шкоди, спричиненої потерпілим. Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, судовий розгляд триває, прокурором надано ряд доказів, дослідження яких здійснюється судом. Вказані обставини свідчать про реальну можливість обвинуваченого вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що може перешкодити подальшому судовому провадженню. Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 було визначено розмір застави. При цьому,суд апеляційноїінстанції приймаєдо увагипосилання обвинуваченого ОСОБА_6 на тривалістьстроку йогоперебування підвартою,у зв`язкуіз чимколегія суддівзвертає увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, згідно статті 28 КПК України. У зв`язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про поновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2025 року задовольнити, вказаний строк поновити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання судом першої інстанції вимогстатті 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження, за яким обвинувачений перебуває тривалий час під вартою.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.

Головуючий:

Судді: