Постанова від 28.03.2025 по справі 909/831/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2025 р. Справа № 909/831/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мотус Анте від 26 листопада 2024 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2024 року (повний текст підписано 08.11.2024), суддя Михайлишин В.В.

у справі №909/831/24

за позовом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мотус Анте, м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 51 040,18 грн

встановив:

10 вересня 2024 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мотус Анте про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 51 040,18 грн за період з 28.09.2022 до 28.05.2023.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2024 року у справі №909/831/24 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 847,72 грн безпідставно збережених коштів. Відмовлено в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 192,46 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2610100000:20:007:0234 та у спірний період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави; матеріали справи не містять доказів сплати земельного податку та орендної плати за землю. Одночасно, суд відхилив твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої площі для експлуатації та обслуговування належних йому виробничих будівель, відтак, суд визнав, що розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Рішення суду про відмову в частині стягнення безпідставно збережених коштів мотивоване тим, що в розрахунку позивача допущено арифметичну помилку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мотус Анте звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2024 року у справі №909/831/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині. Зокрема, зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, судом не враховано, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування, а саме після проведення державної реєстрації права власності на неї. Крім того, вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що відповідач не користується всією площею спірної земельної ділянки, а позивачем при здійсненні розрахунку було визначено частку в розмірі 50% кожному з власників нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, а тому вважає, що суд вказані обставини визнав встановленими виключно на припущеннях. Також скаржник не погоджується з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05 червня 2023 року №4110, оскільки вважає, що нормативно-грошова оцінка не була сталою та змінювалась.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/831/24 за апеляційною скаргою ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2024 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; позивачу надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України; відхилено клопотання скаржника щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності у спірний період належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку; не вносив плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг грошові кошти в обсязі орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2023 року Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради складено акт №59 за результатами обстеження земельної ділянки комунальної власності, розташованої на вул. Симона Петлюри, 8, в м. Івано-Франківськ, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0234.

Обстеження проведено відповідно до вимог статей 12, 189 Земельного кодексу України, Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 №101-25, Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 №99-25.

Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування виробничих будівель ПП "ПРАВОВА ДОПОМОГА ІФ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 8, код ЄДРПОУ 38920009) та ПП "АРМ" (76019 м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 12, код, ЄДРПОУ 44200820).

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер довідки 334143579 від 31.05.2023) на праві приватної власності нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці належить:

ПП "Правова Допомога ІФ" - незавершене будівництво, виробничої будівлі готовністю 98%, (реєстраційний номер нерухомого майна 2652645226040). За адресою: Симона Петлюри, 8/2. Дата державної реєстрації 31.10.2022. Підстава свідоцтво, серія та номер: 3516, виданий 20.10.2018;

ПП "АРМ" - нежитлові приміщення (виробничі будівлі), Б - прохідна з виставкою - 90,2 кв. м; В - залізобетонний цех з компресорною - 1 479,6 кв. м, Д - бетонний вузол - 299,9 кв. м, И - вагова - 64,6 кв. м. (реєстраційний номер нерухомого майна 2640841226040). За адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8. Дата державної реєстрації 29.05.2023. Підстава договір купівлі-продажу, серія та номер: 2025, виданий 29.05.2023.

Попередніми власниками нерухомого майна ПП "АРМ", а саме: нежитлових приміщень (виробничі будівлі), Б - прохідної з виставкою - 90,2 кв. м; В - залізобетонного цеху з компресорною - 1 479,6 кв. м, Д - бетонного вузла - 299,9 кв. м, И - вагова - 64,6 кв. м. (реєстраційний номер нерухомого майна 2640841226040), за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 були:

-з 11.07.2022 (дата формування земельної ділянки) по 28.09.2022 Підприємство споживчої кооперації "Прикарпаткоопбуд" (ЄДРПОУ 33645023);

-з 28.09.2022 до 29.05.2023 ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" (ЄДРПОУ 40952794).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ-4600556062022 від 11.07.2022) земельна ділянка на вул. Симона Петлюри, 8 сформована, такій присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:007:0234. Дата державної реєстрації 11.07.2022. Цільове призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

Земельна ділянка для обслуговування виробничих будівель та незавершеного будівництва розміщена в південній частині міста, неогороджена, є частиною єдиного комплексу виробничих будівель підприємства по виготовленню виробів з бетону. Земельна ділянка неправильної форми. Розтягнута з півночі на південь. Із північної сторони ділянка межує частково з землями Івано-Франківської міської ради (заїзд з вулиці Симона Петлюри), та з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:20:007:0116. Зі східної сторони ділянка частково межує з землями Івано-Франківської міської ради не наданих в користування та з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:20:007:0223. З південної сторони з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:20:007:0209, з західної сторони з земельними ділянками кадастрові номери 2610100000:20:007:0079, 2610100000:20:007:0181 та 2610100000:20:007:0095.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (довідка №337855781 від 04.06.2023) земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:20:007:0234 належить Івано-Франківській міській територіальній громаді, форма власності комунальна, площа 0,6566 га.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №125-36 від 15.06.2023 надано згоду на поділ земельної ділянки згідно п.3 додатку №3 на вул. Симона Петлюри, 8 кадастровий номер 26101000000:20:007:0234 площею 0,6566 на дві земельних ділянки площами: 0,5166 га та 0,1200 га.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради була відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки із землекористувачем.

Згідно з інформацією Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.08.2023 №9451/5/09-19-04-01-05 за земельну ділянку площею 0,6566 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0234 на вул. Симона Петлюри, 8 протягом 2022-2023 років орендна плата ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" не декларувалася.

Відповідно до Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №15080 від 28.11.2022 та №4110 від 05.06.2023, наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади в період з 28.09.2022 по 28.05.2023, згідно з яким сума таких коштів становить 51 040,18 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №292/01-18/19в від 11.03.2024 про добровільну сплату суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 28.09.2022 по 28.05.2023 в розмірі 51 040,18 грн.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без виконання.

У вересні 2024 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте 51 040,18 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за період з 28.09.2022 до 28.05.2023.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу положень частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Судом встановлено, що з 28 вересня 2022 року до 29 травня 2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" (ЄДРПОУ 40952794) було власником нерухомого майна: нежитлових приміщень (виробничі будівлі), Б - прохідної з виставкою - 90,2 кв. м; В - залізобетонного цеху з компресорною - 1 479,6 кв. м, Д - бетонного вузла - 299,9 кв. м, И - вагова - 64,6 кв. м. (реєстраційний номер нерухомого майна 2640841226040), за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6566 га за адресою: вул. Симона Петлюри, 8, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:20:007:0234.

Відтак, ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 26101000000:20:007:0234) комунальної форми власності з 28.09.2022 по 28.05.2023, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено статтями 125,126 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно, протягом цього періоду не вносило плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегло в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Відтак, відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, відтак, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:007:0234, відтак, набула статусу об`єкта цивільних прав.

Доводи скаржника про те, що стягнення безпідставно збережених коштів можливе виключно з моменту державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В той же час, державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №917/553/17.)

Одночасно, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 зазначив, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому, за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01 січня 2013 року не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Івано-Франківськ, чого не заперечували та не спростовували сторони справи. Доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності є витяг із Державного земельного кадастру від 11 липня 2022 року №НВ-4600556062022, за змістом якого земельна ділянка (кадастровий номер 2610100000:20:007:0234, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри,8) відноситься до комунальної власності, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах Івано-Франківська міська рада є власником земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:20:007:0234, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри,8), позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо посилань апелянта на користування земельною ділянкою меншою площею, аніж визначена позивачем (50%), колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав суду будь яких доказів оформлення права користування земельною ділянкою меншої площі для обслуговування належного йому нерухомого майна. Як встановлено судом вище, спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, сформована 11 липня 2022 року, їй присвоєно кадастровий номер та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до п.289.1, 289.2 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України. Відповідного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

Відповідно до ст.20 ЗУ Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель, є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки було здійснено з урахуванням наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №15080 від 28.11.2022, який охоплює період 2022 року та №4110 від 05.06.2023, який охоплює період 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:007:0234 становить 4 683 236,43 грн та 5 385 609,69 грн відповідно.

Слід зазначити, що апелянтом не спростовано даних, що містяться у вказаних витягах, які сформовані у відповідності до норм чинного на час формування законодавства.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №148-27 від 27.06.2019 "Про затвердження Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську" затверджено Порядок передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, в додатку 3 до якого, встановлено ставки річної орендної плати, зокрема за "Інші види цільового призначення земельної ділянки, не зазначені вище" 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в ньому допущено арифметичну помилку, у зв`язку з чим, розмір безпідставно збережених коштів ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте за період з 28.09.2022 до 28.05.2023 становить 50 847,72 грн.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 50 847,72 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги відповідача без задоволення.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2024 року у справі №909/831/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте» без задоволення.

Матеріали справи №909/831/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.