Рішення від 27.03.2025 по справі 904/4403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4403/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРМ ДНІПРО"

про стягнення коштів та штрафних санкцій

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача не прибув

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2025 позов задоволено, стягнуто з ТОВ "ЦРМ ДНІПРО" на користь ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" 237 600,00 грн. - попередньої оплати за продукцію, 94 089,60 грн. - пені, 4 752,00 грн. - штрафу за порушення строків поставки, 7 128,00 грн. - штрафу за поставку неякісної продукції, 5153,54 грн. - судового збору.

До Господарського суду Дніпропетровської області від Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, призначено розгляд заяви про розподіл судових витрат у справі на 11:30 год. 26.02.2025.

25.02.2025 від представника Позивача надійшла заява про розгляд заяви за його відсутності.

У зв`язку з хворобою судді Юзікова С.Г. судове засідання, призначене на 26.02.2025, не відбулося.

Ухвалою від 05.03.2025 розгляд заяви призначено на 27.03.2025 на 11:30 год.

18.03.2025 від представника Позивача надійшла заява про розгляд заяви за його відсутності, заяву підтримує та просить задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення не надав.

Так, 22.11.2024 ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (Клієнт) з Адвокатом Мельник Оленою (Адвокат) уклали Договір № 2211-16 про надання правової допомоги (далі Договір), за п. 1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання з надання правової інформації, консультацій з правових питань, складання процесуальних документів та представництво в суді інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої в п. 1.2 цього Договору.

За надання правової допомоги Клієнт (або особа, якій доручено Клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов`язується виплатити Адвокату гонорар. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору Адвокат приступає до виконання своїх обов`язків, визначених цим Договором, після підписання цього Договору та відповідної додаткової угоди.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 24 наступних календарних місяців (п. 6.1 Договору).

Сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 22.11.2022 до договору про надання правової допомоги №2211-16 від 22.11.2024р.

Виходячи з того, що Договором передбачено укладання додаткової угоди і до договору про надання правової допомоги №2211-16 від 22.11.2024р. укладено Додаткову угоду № 1 від 22.11.2022, суд розцінює як описку зазначення в даті укладання Додаткової угоди №1 від 22.11.2022 2022 року, замість 2024 року. Наведений висновок суд робить. виходячи з того, що неможливо у 2022 році укласти додаткову угоду до договору від 2024 року, із визначенням справи, провадження в якій відкрите у 2024 році. За таких обставин, суд приймає дату укладання Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги №2211-16 від 22.11.2024р., саме 22.11.2024.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 дана додаткова угода визначає порядок оплати гонорару Адвокату за надання правової допомоги у веденні справи за №904/4403/24, що знаходиться в проваджені Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ НВФ "РОТОРМАШ" (Клієнта) до ТОВ "ЦРМ ДНІПРО" про стягнення коштів та штрафних санкцій.

Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за ведення справи за №904/4403/24, що знаходиться впроваджені Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ НВФ "РОТОРМАШ" (Клієнта) до ТОВ "ЦРМ ДНІПРО" про стягнення коштів та штрафних санкцій, становить 30 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Додаткової угоди № 1 сторони визначили порядок оплати гонорару: Оплата послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту набрання рішенням у справі №904/4403/24 про стягнення коштів та штрафних санкцій з ТОВ "ЦРМ ДНІПРО" законної сили.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п.7-7.1 Додаткової угоди № 1).

13.02.2025 сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг, про те, що Адвокатом надані Клієнту послуги з: Ведення справи за №904/4403/24, що знаходиться в проваджені Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ НВФ "РОТОРМАШ" (Клієнта) до ТОВ "ЦРМ ДНІПРО" про стягнення коштів та штрафних санкцій, вартість 30 000,00 грн.

Згідно зі ст. 123 ГПК Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз. 1, 2, ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 2-3 ст. 244 ГПК України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з Відповідача за надані Позивачеві послуги.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.

Щодо першого аспекту, суд виходить з основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може ототожнюватися з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Про намір стягнення витрат на правничу допомогу Позивач зазначав у позовній заяві та в установлений строк подав відповідну заяву після ухвалення судом рішення у справі.

Відповідно до ст. 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, суд вважає, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Керуючись ст.43, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРМ ДНІПРО" (49089, м. Дніпро, вул. Новомосковська, 1Л, код 41371932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, 171, код 37385017) 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У розподілі решти суми за заявою - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду в строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне додаткове рішення складене 04.04.2024

Суддя С.Г. Юзіков