ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.04.2025Справа № 910/235/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віпцем Бетон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомпані"
про стягнення 581 243,02 грн
Представники сторін: не викликалися.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віпцем Бетон" (далі - ТОВ ІІ "Віпцем Бетон") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомпані" (далі - ТОВ "Геотехкомпані") 581 243,02 грн, з яких: 503 797,26 грн - основний борг, 45 576,40 грн - пеня, 5 217,41 грн - 3% річних, 26 651,95 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №КБ-4523/М24 від 25.06.2024 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/235/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що ТОВ "Геотехкомпані" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що базуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" обґрунтованими.
25.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/", яке пізніше змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віпцем Бетон" (далі за текстом договору - Постачальник) та ТОВ "Геотехкомпані" (далі за текстом договору - Покупець) було укладено договір №КБ-4523/М24, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) Покупцю Товарний бетон та/або Розчин будівельний (далі за текстом договору - "Товар") в асортименті, кількості та на умовах, зазначених нижче в цьому Договорі та додатках до нього, а Покупець - прийняти Товар і оплатити його вартість так, як це визначено умовами цього Договору нижче.
Згідно з пунктом 1.2. асортимент (марка/клас), кількість, конкретні строки поставки та ціна Товару, що є предметом поставки за Договором, а також інші деталі поставки Товару, погоджуються Сторонами додатково та вказується в Специфікаціях до цього Договору, які після їх підписання Сторонами стають невід`ємною частиною Договору.
Товар за цим Договором постачається автотранспортом в спеціальних вантажних автомобілях з бетонозмішувальною установкою (далі - "АБЗ") (пункт 1.3. Договору).
За умовами пункту 3.2. Договору Товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання уповноваженим представником Покупця в місці призначення.
Відповідно до пункту 3.3. Договору з метою підтвердження факту поставки Товару Покупцю уповноважені представники Сторін зобов`язані підписати зведену видаткову накладну, яка підтверджує кількість поставленого Товару як в натуральному, так і в вартісному виразі, вартість доставки (транспортування) такого Товару Покупцю та роботу АБЗ під розвантаженням (якщо така є).
Ціна Товару, який поставляться Постачальником Покупцю за цим Договором, погоджена Сторонами та вказана в Специфікаціях до цього Договору, які складають його невід`ємну частину. Незважаючи на інші положення цього Договору ціна Товару, яка погоджена Сторонами та вказана в Специфікації до цього Договору, є чинною, тільки і виключно, протягом строку з дати укладення відповідної Специфікації до Договору та до останнього дня строку, на який таку Специфікацію укладено. Після закінчення цього строку Покупець втрачає право вимагати від Постачальника поставки Товару по ціні, вказаній у відповідній Специфікації до Договору. Це правило стосується всіх без виключення марок Товару (пункт 5.1. Договору).
У відповідності до положень пункту 5.2. Договору вказана Сторонами в Специфікаціях до цього Договору ціна Товару не включає в себе ціну доставки (транспортування) Товару до місця призначення. Ціна доставки (транспортування) Товару до місця призначення розраховується Постачальником на підставі погоджених Сторонами та вказаних в Додатку № 1 до цього Договору тарифів на транспортування Товару в залежності від відстані, на яку необхідно доставляти (транспортувати) Товар. В кожному окремому випадку вартість доставки (транспортування) Товару до місця призначення, вказаного Покупцем, зазначається в зведених видаткових накладних, які Сторони зобов`язані підписувати в порядку та строки, встановлені цим Договором.
Згідно з пунктом 5.3. Договору ціна, загальна вартість доставки (транспортування) Товару та робота АБЗ під розвантаженням (якщо така є) зазначається в рахунку-фактурі Постачальника на оплату Товару окремим рядком та сплачується Покупцем одночасно з оплатою вартості Товару протягом строку, вказаного нижче в пункті 5.6. цього Договору.
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що Покупець здійснює повну оплату Товару та вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні Покупця, відповідно до умов цього Договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані нижче в Розділі 12 цього Договору, або будь-який інший рахунок Постачальника, реквізити якого відомі Покупцю, до початку відвантаження Постачальником замовленої партії Товару (тобто шляхом здійснення 100% передплати замовленої партії Товару). При цьому Постачальник не позбавлений права здійснити відвантаження замовленої партії Товару або її частини до отримання попередньої оплати від Покупця. У цьому разі Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику вартість відвантаженого Товару, вартість його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні Покупця та роботу АБЗ під розвантаженням (якщо така є), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження Постачальником партії Товару або його частини. При наявності заборгованості за поставлений Товар, Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від призначення платежу, в тому числі кошти, що надійшли в якості попередньої оплати майбутніх поставок, на погашення заборгованості, що утворилася.
Положеннями пункт 5.6. договору також передбачено, що 5.6. в разі, якщо сума грошових коштів, отримана Постачальником від Покупця за цим Договором, виявиться недостатньою для погашення зобов`язань Покупця щодо оплати поставленого Товару, вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні Покупця та роботу АБЗ під розвантаженням (якщо така є), її буде зараховано в рахунок погашення зобов`язань Покупця в наступній черговості (згідно вимог статті 534 Цивільного кодексу України):
(i) у першу чергу будуть відшкодовані витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання;
(ii) у другу чергу будуть погашені пеня та збитки, завдані невиконанням (якщо такі були нараховані);
(iii) у третю чергу буде погашена основна сума боргу за поставлений Товар, вартість його доставки (транспортування) та робота АБЗ під розвантаженням (якщо така є).
За умовами пункту 6.1. Договору у разі прострочення Покупцем строку оплати Товару, вартості його доставки (транспортування) та роботи АБЗ під розвантаженням (якщо така є), Постачальник має право вимагати від Покупця оплати пені в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом часу прострочення оплати, за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочки, тобто з першого дня прострочення оплати і до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого Товару та/або вартості його доставки (транспортування).
Цей Договір набуває чинності з 25.06.2024 та залишається чинним до 31.12.2024 (пункт 8.1. Договору).
Згідно з положеннями пункту 8.2. цього правочину Сторони мають право продовжити строк дії Договору на більш тривалий термін. При цьому продовження строку дії цього Договору можливе лише за умови підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору про продовження його дії до закінчення строку дії даного Договору, який вказаний вище в пункті 8.1.
Цей Договір втрачає чинність з дня, наступного за останнім днем його чинності, якщо інший строк не буде погоджений Сторонами. Після закінчення строку дії цього Договору Покупець втрачає право вимагати від Постачальника поставки Товару на умовах, передбачених в цьому Договорі. Проте, закінчення строку дії цього Договору ні в якому разі не звільняє Покупця від обов`язку оплати раніше отриманий Товар та вартість його доставки (транспортування) до місця призначення, а також штрафні санкції (якщо такі будуть) та не позбавляє кожну із Сторін права вимагати виконання іншою Стороною своїх зобов`язань за Договором, які виникли під час дії цього Договору (пункт 8.2.).
Підписавши та скріпивши печатками Додатки №1 та №1/1 Сторонами погоджено тарифи на доставку (транспортування) товару.
У Додатках №2, №3 та №4 (Специфікації) Сторонами обумовлено марки Товару, який мав поставлятися ТОВ ІІ "Віпцем Бетон".
У період з 26.06.2024 по 28.08.2024 ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" було поставлено ТОВ "Геотехкомпані" товар на загальну суму 1 703 797,26 грн (разом із ПДВ), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, а також видатковими накладними:
- №1867 від 01.08.2024 на суму 329 632,76 грн;
- №1883 від 02.08.2024 на суму 14 860,16 грн;
- №1903 від 05.08.2024 на суму 14 860,16 грн;
- №1913 від 06.08.2024 на суму 14 860,16 грн;
- №1927 від 07.08.2024 на суму 14 860,16 грн;
- №1950 від 09.08.2024 на суму 13 596,78 грн;
- №1991 від 15.08.2024 на суму 5 619,64 грн;
- №1998 від 16.08.2024 на суму 13 443,64 грн;
- №2017 від 19.08.2024 на суму 129 656,14 грн;
- №2048 від 23.08.2024 на суму 124 694,68 грн;
- №2052 від 24.08.2024 на суму 5 619,64 грн;
- №2064 від 27.08.2024 на суму 5 619,64 грн;
- №2073 від 28.08.2024 на суму 5 619,64 грн.
Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
Вартість поставленого товару була частково сплачена у загальному розмірі 1 200 000,00 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями про підтвердження вхідного переказу коштів згідно платежів №2692 від 22.07.2024 та №2733 від 29.07.2024.
Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
У зв`язку неповною та несвоєчасною оплатою вартості поставленого товару за договором поставки №КБ-4523/М24 від 25.06.2024, ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №КБ-4523/М24 від 25.06.2024, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення ТОВ ІІ "Дікергофф/Україна/", яке пізніше змінило своє найменування на ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" та ТОВ "Геотехкомпані" договору №КБ-4523/М24 від 25.06.2024 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.
За умовами пунктів 3.2. та 3.3. Договору Товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання уповноваженим представником Покупця в місці призначення. З метою підтвердження факту поставки Товару Покупцю уповноважені представники Сторін зобов`язані підписати зведену видаткову накладну, яка підтверджує кількість поставленого Товару як в натуральному, так і в вартісному виразі, вартість доставки (транспортування) такого Товару Покупцю та роботу АБЗ під розвантаженням (якщо така є).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Товару, який поставляться Постачальником Покупцю за цим Договором, погоджена Сторонами та вказана в Специфікаціях до цього Договору, які складають його невід`ємну частину.
Як було раніше встановлено судом, у період з 26.06.2024 по 28.08.2024 ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" було поставлено ТОВ "Геотехкомпані" товар на загальну суму 1 703 797,26 грн (разом із ПДВ), що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків.
Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що Покупець здійснює повну оплату Товару та вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні Покупця, відповідно до умов цього Договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані нижче в Розділі 12 цього Договору, або будь-який інший рахунок Постачальника, реквізити якого відомі Покупцю, до початку відвантаження Постачальником замовленої партії Товару (тобто шляхом здійснення 100% передплати замовленої партії Товару). При цьому Постачальник не позбавлений права здійснити відвантаження замовленої партії Товару або її частини до отримання попередньої оплати від Покупця. У цьому разі Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику вартість відвантаженого Товару, вартість його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні Покупця та роботу АБЗ під розвантаженням (якщо така є), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження Постачальником партії Товару або його частини.
Оскільки відвантаження товару підтверджується відповідними видатковими накладними, а остання поставка відбулася 28.08.2024, суд дійшов висновку про те, строк оплати поставленого за договором товару є таким, що настав.
Однак вартість поставленого позивачем товару була частково оплачена відповідачем у розмірі 1 200 000,00 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями про підтвердження вхідного переказу коштів згідно платежів №2692 від 22.07.2024 та №2733 від 29.07.2024. Інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №КБ-4523/М24 від 25.06.2024 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 503 797,26 грн (1 703 797,26 грн - 1 200 000,00 грн), строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Також у зв`язку із несвоєчасною оплатою, позивачем заявлено до стягнення 26 651,95 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.08.2024 по 07.01.2025 на суму заборгованості у розмірі 503 797,26 грн, а також 5 217,41 грн 3% річних, нарахованих за період з 03.09.2024 по 07.01.2025 на суму заборгованості у розмірі 503 797,26 грн
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання.
Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд вважає його необґрунтованим у частині визначення початку періоду нарахування, оскільки, як було раніше зазначено судом, остання поставка товару відбулася 28.08.2024, а тому, виходячи з положень статей 253, 254 ЦК України, пункту 5.5. Договору, а також з тієї обставини, що з 01.04.2023 запрацювало нове покоління системи електронних платежів Національного банку України (СЕП) у зв`язку з чим поняття "банківський день" було скасовано, заборгованість у розмірі 503 797,26 грн виникла лише з 03.09.2024.
У той же час, оскільки заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних не перевищують розраховані судом суми, а тому у відповідності до статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених сум.
Крім цього, у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" заявлено до стягнення 45 576,40 грн пені, нарахованої на підставі пункту 6.1. Договору, за період з 03.09.2024 по 07.01.2025 на загальну заборгованість у розмірі 503 797,26 грн.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
За умовами пункту 6.1. Договору у разі прострочення Покупцем строку оплати Товару, вартості його доставки (транспортування) та роботи АБЗ під розвантаженням (якщо така є), Постачальник має право вимагати від Покупця оплати пені в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом часу прострочення оплати, за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочки, тобто з першого дня прострочення оплати і до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого Товару та/або вартості його доставки (транспортування).
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.
Отже, сторони фактично погодили інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГПК України, що чинним законодавством не заборонено.
Аналогічне тлумачення умови договору про нарахування пені протягом усього періоду порушення викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
За таких обставин, нарахування позивачем пені за періоди, що становлять більше як 6 місяців, не суперечить положенням чинного законодавства.
Крім цього, зазначений строк (6 місяців) не обмежується жодною нормою ЦК та ГК строком дії договору.
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17 викладено правову позицію щодо можливості нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок штрафної санкції, який не заперечувався відповідачем та не перевищує розраховану судом суму, а тому у відповідності до статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого до стягнення розміру пені у розмірі 45 576,40 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов ТОВ ІІ "Віпцем Бетон" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 165, 178, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомпані" (03126, місто Київ, вулиця Качалова, будинок 5-В; ідентифікаційний код 43611488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віпцем Бетон" (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 26; ідентифікаційний код 31029255) 503 797 (п`ятсот три тисячі сімсот дев`яносто сім) грн 26 коп. основного боргу, 45 576 (сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 40 коп. пені, 5 217 (п`ять тисяч двісті сімнадцять) грн 41 коп. 3% річних, 26 651 (двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят одну) грн 95 коп. інфляційних втрат та 6 974 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 92 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2025 |
Оприлюднено | 07.04.2025 |
Номер документу | 126357883 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мудрий С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні