Рішення

від 27.03.2025 по справі 910/1405/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/1405/25за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ЗЗБК № 1"

до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1"

про стягнення 3703542,13 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Скобіола О.П.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 27.03.2025 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ЗЗБК № 1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 3703542,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договорами субпідряду на виконання проєктних робіт №486 від 27 квітня 2015, №487 від 27 квітня 2015, №488 від 27 квітня 2015, №552 від 28 жовтня 2015, №553 від 28 жовтня 2015, №582 від 27 січня 2016, №584 від 27 січня 2016, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору № 29/05 від 29.05.2023.

Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.02.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 10.02.2025.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.03.2025. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1".

Ухвалою суду від 10.03.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 27.03.2025.

В судове засідання 27.03.2025 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка представника відповідача та представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача підтримав обставини, викладені в заявах по суті спору на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК №1" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ЗЗБК № 1" (новий кредитор) та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 29/05, відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною Первісного кредитора на Нового кредитора щодо стягнення грошового зобов`язання, що виникло на підставі договорів субпідряду на виконання проєктних робіт, а саме:

- за договором субпідряду №486 на виконання проєктних робіт від 27.04.2015 у сумі 444440,30 грн;

- за договором субпідряду №487 на виконання проєктних робіт від 27.04.2015 у сумі 644864,73 грн;

- за договором субпідряду №488 на виконання проєктних робіт від 27.04.2015 у сумі 555550,37 грн;

- за договором субпідряду №552 на виконання проєктних робіт від 28.10.2015 у сумі 119865,60 грн;

- за договором субпідряду №553 на виконання проєктних робіт від 28.10.2015 у сумі 159820,00 грн;

- за договором субпідряду №582 на виконання проєктних робіт від 27.01.2016 у сумі 800000,00 грн;

- за договором субпідряду №584 на виконання проєктних робіт від 27.01.2016 у сумі 438396,00 грн,

та становить 3162937,00 грн в тому числі ПДВ станом на 29.05.2023.

Як зазначено в п. 1.3 договору, підписуючи даний договір, боржник підтверджує, що станом на 29.05.2023 ним не виконано грошове зобов`язання з оплати вартості виконаних проєктних робіт згідно договорів у сумі 3162937,00 грн.

Згідно п. 2.1, 2.4, 2.5 договору, первісний кредитор переводить на нового кредитора право вимагати сплату боргу (грошового зобов`язання) у розмірі 3162937,00 грн. Всі права та обов`язки первісного кредитора за договором в результаті підписання даного договору переходять до нового кредитора, з дати підписання цього договору. Новий кредитор зобов`язаний оплатити первісному кредитору вартість відступленого права вимоги, яка становить 3162937,00 грн, в тому числі ПДВ, після виконання грошового зобов`язання боржником, але не пізніше 31.12.2024.

Новий кредитор має право висунути проти вимог боржника всі заперечення, засновані на відносинах між первісним кредитором і боржником. Грошове зобов`язання сплачується в строки, які вказані в Договорі щодо узгодження строків погашення заборгованості від 13.12.2022 року та графіку, який є додатком до цього договору, що підписані між Первісним кредитором та Боржником і згідно якого на момент підписання договору строк сплати в сумі 1219355,00 грн вже настав (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання.

13.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК №1" та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" було підписано договір щодо узгодження строків погашення заборгованості на виконання договору про врегулювання спору та порядок сплати заборгованості за договорами субпідряду на виконання проектних робіт № 486 від 27.04.2015, № 487 від 27.04.2015, № 488 від 27.04.2015, № 552 від 28.10.2015, № 553 від 28.10.2015, № 582 від 27.01.2016, № 584 від 27.01.2016. В додатку № 1 до означеного договору сторони погодили графік погашення заборгованості на загальну суму 3358072,27 грн (з 01.01.2023 по 25.03.2024).

В підтвердження обставин наявності заборгованості відповідача перед третьою особою, яка була відступлена за договором від 29.05.2023 № 29/05 до матеріалів справи долучено договори субпідряду на виконання проєктних робіт та акти здачі-приймання проектно-кошторисних робіт до них: договір № 486 від 27.04.2015, акт № 1 від 19.02.2020 на суму 555550,37 грн; договір № 487 від 27.04.2015, акт № 1 від 19.02.2020 на суму 840000,00 грн; договір № 488 від 27.04.2015, акт № 1 від 19.02.2020 на суму 555550,37 грн; договір № 552 від 28.10.2015, акт № 3 від 19.02.2020 на суму 119865,60 грн; договір № 553 від 28.10.2015, акт № 3 від 19.02.2020 на суму 159820,00 грн; договір № 582 від 27.01.2016, акт № 1 від 19.02.2020 на суму 800000,00 грн; договір № 584 від 27.01.2016, акт № 3 від 19.02.2020 на суму 438396,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що до позивача на підставі договору від 29.05.2023 перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 3162937,00 грн, яка мала бути сплачена боржником згідно графіку погашення заборгованості від 13.12.2022, з урахуванням того, що строк оплати суми у розмірі 1219355,00 грн станом на дату укладення договору (29.05.2023) є таким, що настав. Суд відзначає, що позивачем визначено суму заборгованості відповідача у меншому розмірі, ніж вказано в договір відступлення - 1024219,73 грн, а не 1219355,00 грн. Докази часткової оплати до матеріалів справи не долучені, проте оскільки, позивачем визнано у заяві по суті спору саме такий розмір заборгованості, строк оплати якої настав станом на 29.05.2023, у суду відсутні підстави вважати означені обставини недостовірними, а тому вони не підлягають доказуванню згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Решта платежів, рівними частинами у сумі 223871,00 грн мала сплачуватись у строк до 25 числа кожного місяця з червня 2023 по лютий 2024, також сума 123878,27 грн мала бути оплачена до 25.03.2024. Тобто прострочення відповідача на кожний черговий платіж мало місце з 26 числа місяця. Загалом означені платежі становлять 2138717,27 грн.

Загальна сума заборгованості, згідно матеріалів справи становить 3162937,00 грн (1024219,73+2138717,27).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З урахуванням вище зазначеного суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 3162937,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 131256,42 грн за період з 29.05.2023 по 30.01.2025 та втрати від інфляції у розмірі 409348,71 грн за період з 29.05.2023 по 30.01.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, зроблений позивачем. Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж визначена позивачем. Проте, згідно приписів ст. 237 ГПК України, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 409348,71 грн.

Суд перевірив розрахунок 3%, здійснений позивачем. Суд відзначає, що позивач помилково при здійсненні розрахунку по кожному платежу включив в період нарахування 25 число місяця, яке є останнім днем для здійснення відповідачем чергового платежу.

Згідно перерахунку суду, сума 3% річних становить 131154,34 грн, і в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, літера А; ідентифікаційний код 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ЗЗБК № 1" (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; ідентифікаційний код 33935597) суму основного боргу у розмірі 3162937 (три мільйони сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 409348 (чотириста дев`ять тисяч триста сорок вісім) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 131154 (сто тридцять одна тисяча сто п`ятдесят чотири) грн 34 коп. та судовий збір у розмірі 44441 (сорок чотири тисячі чотириста сорок одну) грн 27 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 102,08 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.04.2025

Суддя І.В.Усатенко