Рішення від 20.03.2025 по справі 910/15829/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2025Справа № 910/15829/24

За позовом Покровської міської ради Донецької області (м. Покровськ Донецької обл.)

до Приватного підприємства "Донбас Будіндустрія Сервіс" (м. Київ)

про розірвання договору та стягнення 439 381,86 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Боднар А.М.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Покровська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Донбас Будіндустрія Сервіс" про розірвання договору відповідального зберігання №2 від 29.10.2018 у зв`язку з істотним порушенням його умов, та стягнення 439 381,86 грн збитків, завданих втратою переданого на зберігання майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.01.2024, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

23.01.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.02.2025.

27.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2025.

У судовому засіданні 20.03.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

20.03.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

20.03.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 між Покровською міською радою Донецької області (Поклажодавець) та Приватним підприємством "Донбас Будіндустрія Сервіс" (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №2, за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору: устаткування та матеріали по об`єкту: "Будівництво прибудови до адміністративних будівель під центр надання адміністративних послуг на площі Шибанкова, 11, м. Покровськ Донецької області" (надалі - Майно, Будівельні матеріали), згідно акту приймання-передачі.

Згідно з п. 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.10.2018) приймання Майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору. У разі використання Майна в порядку, передбаченому п. 2.3. цього Договору, акт приймання-передачі про повернення Майна не складається, а Перелік Майна, переданого на зберігання за актами приймання-передачі, автоматично зменшується на кількість Майна, використаного за узгодженими Сторонами Актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Відповідно до п. 3.2. Договору Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення Майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини). В свою чергу згідно п. п. 2.1.4. п. 2.1. Договору Зберігач зобов`язаний повернути Майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Пунктом 2.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.10.2018) передбачено, що Зберігач може використовувати передане на зберігання Майно при виконанні будівельних робіт за об`єктом: "Будівництво прибудови до адміністративних будівель під центр надання адміністративних послуг на площі Шибанкова, 11, м. Покровськ" у відповідності до призначення Майна. Підписаний Сторонами Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) є достатнім документальним підтвердженням факту надання згоди Поклажодавця на використання Майна в порядку, передбаченому цим пунктом.

На виконання умов Договору Поклажодавцем було передано Зберігачу відповідні Будівельні матеріали за актами прийому-передачі: №1 від 26.12.2018, №2 від 26.12.2018, №3 від 26.12.2018, №4 від 26.12.2018, №5 від 26.12.2018, б/н від 30.10.2018, б/н від 22.12.2018.

У свою чергу, при виконанні будівельних робіт за Об`єктом будівництва відповідач використав частину будівельних матеріалів, кількість та вартість яких детально описані в Таблиці використання матеріалів, переданих на зберігання, що підтверджуються відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких додано до позовної заяви.

Як вказує позивач, станом на час розгляду справи загальна вартість Будівельних матеріалів, невикористаних при виконанні будівельних робіт за Об`єктом будівництва, складає 439 381,86 грн.

30.10.2024 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про повернення Майна відповідно до Договору, проте така вимога не була отримана відповідачем. 19.12.2024 представником позивача було направлено лист-вимогу від 30.10.2024 про повернення Майна також в електронній формі на електронну адресу відповідача, проте ця вимога залишилась без відповіді.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що неповернення відповідачем на вимогу позивача Будівельних матеріалів, які не були використані під час будівельних робіт щодо Об`єкту будівництва, є істотним порушенням Договору зберігання, адже укладаючи цей Договір Покровська міська рада розраховувала на повернення невикористаних матеріалів. Крім того, у зв`язку з неповерненням Будівельних матеріалів позивачу було завдано збитки в розмірі їх вартості, яка складає 439 381,86 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного, поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від, 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

Судом встановлено, що відповідач, не виконавши вимогу позивача про повернення майна зі зберігання, допустив істотне порушення умов Договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього правочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання Договору на підставі ст. 651 ЦК України.

При цьому позивач зазначає, що порушення відповідачем умов договору призвело до завдання Покровській міській раді Донецької області збитків у розмірі вартості неповернутого відповідачем майна на суму 439 381,86 грн.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до наведених положень чинного законодавства для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди, необхідною є наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність особи; завдання шкоди та її розмір; безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; вина завдавача шкоди.

Судом встановлено, що в даному випадку наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення, а саме:

- неправомірні дії відповідача, які полягають у порушенні вимог законодавства та умов Договору в частині повернення переданого на зберігання майна;

- завдання позивачу шкоди в розмірі 439 381,86 грн;

- безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та шкодою;

- вина відповідача у заподіянні шкоди позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 439 381,86 грн є обґрунтованими, доведеними та відповідачем належним чином і в установленому законом порядку не спростовані, тож підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача в установленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір відповідального зберігання №2 від 29.10.2018, укладений між Покровською міською радою Донецької області (85302, Донецька обл., Покровський р-н, м. Покровськ, пл. Незалежності, 11; ідентифікаційний код 04052933) та Приватним підприємством "Донбас Будіндустрія Сервіс" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, прим.1010; ідентифікаційний код 33991075),

3. Стягнути з Приватного підприємства "Донбас Будіндустрія Сервіс" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, прим.1010; ідентифікаційний код 33991075) на користь Покровської міської ради Донецької області (85302, Донецька обл., Покровський р-н, м. Покровськ, пл. Незалежності, 11; ідентифікаційний код 04052933) збитки в розмірі 439 381 (чотириста тридцять дев`ять тисяч триста вісімдесят одну) грн 86 коп. та 9 618 (дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 73 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 04.04.2025.

Суддя Т.М. Ващенко