Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/3116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа № 911/3116/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор інжиніринг»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 367452,67 грн,

за участю представників

позивача: Джумурат В.М. адвокат, ордер серії ВО № 1091128 від 14.11.2024;

відповідача: Зінченко О.В. адвокат, довіреність № 195/22 від 16.12.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатор інжиніринг» (далі позивач, ТОВ «Креатор інжиніринг») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 18.11.2024 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач, ПАТ «Центренерго») про стягнення заборгованості за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 від 16.08.2021 в сумі 360187,76 грн, з яких: 226380,00 грн основний борг; 14401,49 грн пеня; 19388,05 грн 3% річних; 100018,22 грн інфляційні втрати.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 13.01.2025.

Через підсистему «Електронний суд» 17.12.2024 від ПАТ «Центренерго» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість вимог позивача, відповідач просить суд зменшити розмір стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що у матеріалах справи № 911/3116/24 немає жодних належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач виконав умови договору та надав відповідачу рахунок (рахунок-фактуру) для того, щоб у останнього були законні підстави для виконання свого зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару (продукції). А тому є всі законні підстави вважати, що оскільки позивачем не були виконані умови договору та не були виконані свої зобов`язання стосовно встановлених договором підстав та порядку здійснення оплати, то відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання свого зобов`язання. У зв`язку з цим відповідач вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості безпідставними, необґрунтованими та такими, що повністю суперечать дійсним обставинам справи, договору та чинному законодавству.

Крім того, посилаючись на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, та складний фінансовий стан підприємства, відповідач просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.

Також, керуючись статтею 90 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідач поставив позивачу у відзиві такі питання:

1) Чи отримало ТОВ «Креатор Інжиніринг» від ПАТ «Центренерго» (або Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго») письмову заявку на поставку продукції за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 від 16.08.2021? Якщо так, надати відповідні докази отримання письмової заявки.

2) Чи було ТОВ «Креатор Інжиніринг» поставлено товари (продукцію) на всю суму письмової заявки ПАТ «Центренерго» (або Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго») за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 від 16.08.2021?

Окрім зазначеного відповідач у відзиві повідомив, що ставить під сумнів копії (електронні копії) письмових доказів, доданих до позовної заяви, у зв`язку з чим заявив клопотання про витребування у позивача оригіналів документів в порядку частини шостої статті 91 ГПК України, яке сформоване в системі «Електронний суд» 17.12.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 23.12.2024 від ТОВ «Креатор інжиніринг» надійшла відповідь від 23.12.2024 на відзив.

У спростування тверджень відповідача, наведених у відзиві, позивач зазначив, що підписом на видатковій накладній № 81 від 03.12.2021 та наданням відповідного доручення/довіреності на отримання товару відповідач підтвердив отримання, в тому числі, й рахунку-фактури № 86 від 03.12.2021. Окремо відповідач не звертався до позивача та не просив надіслати йому рахунок на оплату. Однак, на думку позивача, незалежно від отримання чи неотримання рахунку-фактури, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар.

Крім того позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Через канцелярію суду 13.01.2025 ТОВ «Креатор інжиніринг» подало заяву від 13.01.2025 про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 367452,67 грн, у тому числі: 226380,00 грн основного боргу, 14401,49 грн пені, 20451,39 грн 3% річних та 106219,79 грн інфляційних втрат.

13.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов аналог вказаної заяви в електронній формі.

Заява про збільшення розміру позовних вимог мотивована тим, що станом на 13.01.2025 відповідач не здійснив погашення заборгованості, з огляду на що позивач здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних станом на 13.01.2025.

За результатами розгляду у підготовчому засіданні 13.01.2025 заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, установивши дотримання позивачем вимог щодо форми та змісту такої заяви, встановлених статтею 46 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на що спір вирішується, виходячи із нової ціни позову 367452,67 грн.

У підготовчому засіданні 13.01.2025 суд також розглянув клопотання ПАТ «Центренерго» від 17.12.2024 про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, а саме: договору № 12/70 про закупівлю (поставку) товарів від 16.08.2021; додатку 1 до договору № 12/70 про закупівлю (поставку) товарів від 16.08.2021; видаткової накладної № 81 від 03.12.2021; товарно-транспортної накладної № 54 від 03.12.2021; акту приймання-передачі від 08.12.2021 до договору № 12/70 від 16.08.2021; письмової заявки ПАТ «Центренерго» на поставку продукції (товарів) згідно з договором № 12/70 про закупівлю (поставку) товарів від 16.08.2021 із доказами її отримання позивачем.

Обгрунтовуючи клопотання, відповідач зазначав про те, що договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 від 16.08.2021 укладено в особі відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Вуглегірською тепловою електричною станцією (далі Вуглегірська ТЕС), який здійснює свою діяльність поза місцем знаходження юридичної особи, зокрема, в м. Світлодарськ, Бахмутського району, Донецької області, Україна, 84792 (пункт 1.5 Положення про Вуглегірську ТЕС).

Враховуючи те, що вся первинна документація, яка стосується укладання та супроводження виконання договору, знаходиться безпосередньо на території Вуглегірської ТЕС, а також у зв язку із наявністю документів лише у позивача, відповідач поставив під сумнів копії (електронні копії) письмових доказів, доданих до позовної заяви.

Присутній у судовому засіданні 13.01.2025 представник позивача зазначив про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких долучені до позовної заяви, та повідомив про готовність надати їх для огляду в цьому судовому засіданні.

За приписами статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на вказані положення процесуального закону, суд задовольнив клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, після чого представник позивача надав представнику відповідача для огляду оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позову.

З метою надання відповідачу часу для ознайомлення із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог, на підставі усного клопотання представника відповідача, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 27.01.2025.

Ухвалою від 27.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.02.2025.

У судовому засіданні 10.02.2025 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 17.02.2025.

У судовому засіданні 17.02.2025, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 17.02.2025.

Після перерви, 17.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Центренерго» в особі директора Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» (покупець) і ТОВ «Креатор інжиніринг» (постачальник) уклали 16.08.2021 договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору. Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Пунктом 1.3 Договору обумовлено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 Договору ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на продукцію визначаються в Додатку № 1 до Договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору (пункт 2.5 Договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку № 1 до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору приймання-передача продукції за цим Договором здійснюється сторонами на підставі «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Ряді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 зі змінами і доповненнями, «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором.

В разі наявності розбіжностей між умовами Договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам Договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (пункт 5.3 Договору).

Пунктом 5.5 Договору обумовлено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в пункті 5.3 Договору.

Відповідно до пункту 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

Сторони підписали Додаток № 1 до Договору, який, відповідно до пункту 14.1 Договору, є його невід`ємною частиною (далі Додаток № 1).

У пункті 1 Додатку № 1 сторони погодили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції, зокрема:

1) Набивка сальникова CreaPack GI-J S10 10x10 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 124,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

2) Набивка сальникова CreaPack GI-J S13 13x13 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 148,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

3) Набивка сальникова CreaPack GI-J S16 16x16 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 64,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

4) Набивка сальникова CreaPack GI-J S22 22x22 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 10,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

5) Набивка сальникова CreaPack GI-J S24 24x24 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 40,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

6) Набивка сальникова CreaPack GI-J S28 28x28 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 65,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ;

7) Набивка сальникова CreaPack GI-J S30 30x30 мм; ТУ JB/T7370-1994; кількість 40,00 кг; 770,00 грн/од. без ПДВ.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 загальна вартість продукції складає 453684,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 75614,00 грн.

Умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі продукції (пункт 3 Додатку № 1).

Згідно з пунктом 4 Додатку № 1 постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил «Інкотермс 2010».

За умовами пункту 9 Додатку № 1 строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

В рамках виконання Договору, відповідно до видаткової накладної № 81 від 03.12.2021 і товарно-транспортної накладної № 54 від 03.12.2021 ТОВ «Креатор інжиніринг» поставило, а ПАТ «Центренерго» прийняло обумовлений Додатком № 1 товар на загальну суму 226380,00 грн з ПДВ, а саме: Набивка сальникова CreaPack GI-J S10 10x10 мм у кількості 45,0 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S13 13x13 мм у кількості 60,0 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S16 16x16 мм у кількості 50,00 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S22 22x22 мм у кількості 10,0 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S24 24x24 мм у кількості 20,0 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S28 28x28 мм у кількості 40,0 кг; Набивка сальникова CreaPack GI-J S30 30x30 мм у кількості 20,0 кг.

Отримувачем товару згідно з видатковою накладною № 81 від 03.12.2021 і товарно-транспортною накладною № 54 від 03.12.2021 є економіст ВМТП Антохова Олена Володимирівна, на підставі довіреності № 453 від 03.12.2021, виданої керівником Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго».

08.12.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до договору № 12/70 від 16.08.2021, відповідно до пункту 1 якого постачальник передав, а покупець прийняв продукцію для Вуглегірської ТЕС згідно з наведеною в акті таблицею у кількості 245,0 кг на суму 226380,00 грн з ПДВ.

ТОВ «Креатор інжиніринг» звернулося до ПАТ «Центренерго» із претензією № 14/24 від 18.10.2024 на суму 226380,00 грн, у якій вимагало перерахувати на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника заборгованість у розмірі 226380,00 грн за поставлений за договором № 12/70 від 16.08.2021 товар.

У відповідь на вказану претензію ПАТ «Центренерго» листом № 23/4611 від 05.11.2024 повідомило, що заборгованість виникла у зв`язку із обмеженими фінансовими можливостями та буде сплачена за наявності достатнього фінансування.

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань не здійснив оплату за поставлений товар, з огляду на що ТОВ «Креатор інжиніринг» звернулось до суду із цим позовом та просить суд стягнути з ПАТ «Центренерго» (з урахуванням заяви від 13.01.2025 про збільшення розміру позовних вимог) 226380,00 грн основного боргу, 14401,49 грн пені, 20451,39 грн 3% річних та 106219,79 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд установив, що між ТОВ «Креатор інжиніринг» і ПАТ «Центренерго» виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Згідно із частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, постачальник поставив, а покупець прийняв товар, який за найменуванням, асортиментом, кількістю та ціною відповідає Додатку № 1 до Договору, що підтверджується копіями видаткової накладної № 81 від 03.12.2021, товарно-транспортної накладної № 54 від 03.12.2021 та акту приймання-передачі від 08.12.2021.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3 Додатку № 1 до договору передбачено, що розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності обов`язку здійснити оплату за поставлений товар у зв`язку з відсутністю рахунку на оплату.

Вартість товару, належна до оплати, вказана у підписаних сторонами Додатку № 1, акті приймання-передачі від 08.12.2021, видатковій накладній № 81 від 03.12.2021; банківські реквізити постачальника зазначені у Договорі та у видатковій накладній. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки суму та платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто носить інформаційний характер (див. постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Відтак, ненадання рахунку на оплату жодним чином не відтерміновує обов`язок покупця здійснити оплату товару у строк, встановлений пунктом 3 Додатку № 1.

Суд установив, що строк оплати отриманого відповідачем товару за актом приймання-передачі від 08.12.2021 сплинув 07.01.2022.

Відповідач не надав доказів заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманого за Договором товару, як і не надав доказів на підтвердження здійснення оплати спірної заборгованості.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 226380,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

З підстав порушення відповідачем строку оплати за отриманий товар позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 14401,49 грн, нараховану за загальний період з 08.01.2022 по 07.07.2022.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.6 Договору обумовлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» розрахунок пені, суд установив, що він є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 14401,49 грн пені підлягає задоволенню повністю.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 20451,39 грн 3% річних, нарахованих за період з 08.01.2022 по 13.01.2025, та 106219,79 грн інфляційних втрат, нарахованих за період із січня 2022 року по листопад 2024 року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд установив, що 3% річних в межах визначеного позивачем періоду становлять 20485,84 грн інфляційні втрати 106219,79 грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю. Водночас, зважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

ПАТ «Центренерго» у відзиві на позовну заяву заявило клопотання про зменшення розміру належних до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.

Обгрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач посилається, зокрема, на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, всі теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли функціонування. Внаслідок окупації міста Світлодарськ, Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС з 23.05.2022, яке триває до цього часу, а інші дві ТЕС неодноразово зазнавали серйозних ракетних обстрілів, внаслідок чого станом на момент подачі відзиву ПАТ «Центренерго» втратило 100% генерації електричної енергії.

Також, як зазначає відповідач, через військові дії та, в тому числі, закриття морських портів, руйнуванням залізничної інфраструктури, ПАТ «Центренерго» зіткнулось з дефіцитом вугілля та порушеною логістикою його доставлення до теплових електростанцій. Внаслідок цього, зокрема, Трипільська ТЕС вимушена була перейти на альтернативні джерела пального, а саме природний газ, що зумовило різке підвищення собівартості вироблення електричної енергії, адже споживання природного газу на відміну від вугілля виходить для відповідача в рази дорожче.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2023 рік, який долучено до відзиву, валовий збиток товариства становить 910378000,00 грн.

Також відповідач зауважує, що ПАТ «Центренерго» є ключовим та стратегічно важливим підприємством для суспільства, що забезпечує потреби в енергетиці, вносить вагомий вклад в обороноздатність нашої держави у боротьбі з агресором Російською Федерацією та працює фактично не для задоволення власних комерційних інтересів, а виключно на потреби нашої держави у такий надважкий час. ПАТ «Центренерго» виконує важливу соціальну роль в державі, оскільки забезпечує робочими місцями більше 5 500 співробітників та виконує свої зобов`язання з виплати заробітної плати та інших платежів у строк та без затримок.

На думку відповідача, наявна ситуація, в якій опинилось ПАТ «Центренерго», фактично виконуючи критично важливі функції в інтересах Держави в розумінні статті 233 Господарського кодексу України є обставинами, що вказують як на тяжкий майновий стан ПАТ «Центренерго», так і на особливо важливий статус ПАТ «Центренерго» у період військового стану, тому занадто великі розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які можуть бути стягнуті за результатом розгляду справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів не на відновлення критичної інфраструктури, забезпечення безперервного електроживлення України, виплату заробітних плат співробітникам, а на оплату вказаних штрафних санкцій, що у свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність України

Клопотання відповідача про зменшення на 99% пені, інфляційних втрат і 3% річних ґрунтується, у тому числі на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення належних до стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини четвертої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Слід також зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд враховує, що ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 № 83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ «Центренерго» та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням строку його дії.

Між тим суд враховує, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за актом приймання-передачі від 08.12.2021 та подальше прострочення виконання такого обов`язку виникли до запровадження на території України правового режиму воєнного стану, а також інших обставин, на які відповідач посилається у відзиві як на підстави для зменшення неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат.

Варто також зазначити, що сума основної заборгованості становить 226380,00 грн, а позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 14401,49 грн в розмірі однієї облікової ставки НБУ. Заявлений позивачем до стягнення розмір пені більш ніж у 15 разів менший від суми основного зобов`язання та не перевищує 7%, що свідчить про незначний розмір неустойки.

Одним із завдань застосування санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені (в цьому випадку на 99%) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також не погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, виходячи з такого.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспіврозмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, визнала за можливе зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Нарахована у справі № 902/417/18 сума річних була більшою за суму основного боргу, тоді як у справі № 911/3116/24 річні нараховані на рівні 3%, тобто в розмірі, визначеному статтею 625 Цивільного кодексу України.

Отже обставини справи, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається, а тому правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не може бути врахований під час вирішення цієї справи.

Враховуючи викладене в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим відхиляє клопотання відповідача про зменшення на 99% зазначених нарахувань.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов`язання за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/70 від 16.08.2021 щодо оплати у встановлений строк вартості поставленого позивачем товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Креатор інжиніринг» 226380,00 грн основного боргу, 14401,49 грн пені, 20451,39 грн 3% річних та 106219,79 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначених положень, оскільки позивач подав позовну заяву у цій справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 4409,43 грн, який повністю покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор інжиніринг» (79021, Львівська обл., м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93А; код ЄДРПОУ 41139790) 226380 (двісті двадцять шість тисяч триста вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 14401 (чотирнадцять тисяч чотириста одну) грн 49 коп. пені, 20451 (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 39 коп. 3% річних, 106219 (сто шість тисяч двісті дев`ятнадцять) грн 79 коп. інфляційних втрат і 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн 43 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.04.2025.

Суддя О.В. Щоткін