Ухвала від 03.04.2025 по справі 911/303/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/303/25

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву б/н від 31.03.2025 (вх. № 3059 від 01.04.2025) ОСОБА_1 про забезпечення позову

без виклику представників учасників справи

встановив:

В провадження Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/303/25 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Медик" та Садівничого товариства Медик при поліклініці №1 Головного управління при МЗ УССР за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив СТ Медик про визнання рішень загальних зборів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про грубе порушення порядку скликання загальних зборів садівничого товариства, оформлених протоколами № 1 та № 2 від 05.09.2024, зокрема вважаючи, що скликання та проведення таких здійснено не уповноваженими особами, які не входять до органу управління СТ, а також зауважував про відсутність будь-яких повідомлень або оголошень про їх скликання. У зв`язку із зазначеним позивач звертаючись до господарського суду просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів члені СТ «Медік», оформлених протоколами №№ 1, 2 від 05.09.2024.

01.04.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 31.03.2025 (вх. № 3059), в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР» про реорганізацію Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР» шляхом його приєднання до Обслуговуючого кооперативу «СТ Медик»;

- заборони ліквідаційній комісії Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР», до моменту набрання законної сили рішенням у справі вживати організаційно-правові заходи, передбачені чинним законодавством щодо реорганізації цього товариства;

- заборони суб`єктам державної реєстрації до моменту набрання законної сили рішенням у справі вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про припинення юридичної особи Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР».

В обґрунтування своєї заяви, заявник зазначає про те, що завершення процедури припинення юридичної особи співвідповідача в результаті реорганізації шляхом його приєднання до іншої юридичної особи призведе до нових позовів щодо визнання права власності на майно. Отже, невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушеного права, зокрема, неможливість позивача здійснити захист свого права в межах одного позову.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення певних дій або настання наслідків не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема суд враховує позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, відповідно до якої, якщо судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Також адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, повинен бути наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Зокрема, заходи, спрямовані на заборону ліквідаційній комісії Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР», до моменту набрання законної сили рішенням у справі вживати організаційно-правові заходи, передбачені чинним законодавством щодо реорганізації цього товариства та заборону суб`єктам державної реєстрації до моменту набрання законної сили рішенням у справі вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про припинення юридичної особи Садівничого товариства «Медик при поліклініці № 1 Головного управління при МЗ УССР», не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог у справі № 911/303/25 про визнання рішень від 05.09.2024 загальних зборів недійсними.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Суд відзначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заразом, оскільки у цій справі заявлені немайнові вимоги, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.

Враховуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви б/н від 31.03.2025 (вх. № 3059 від 01.04.2025) ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд -

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви б/н від 31.03.2025 (вх. № 3059 від 01.04.2025) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалу підписано - 03.04.2025

Суддя О.О. Христенко