Рішення

від 20.03.2025 по справі 916/4399/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4399/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38728402)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Флотська, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125821)

про стягнення 1362502,66 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Жильцов В.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Вишневська Г.В., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про стягнення 1362502,66 грн., з яких: 1037393,62 грн. основного боргу, 219712,11 грн. пені, 39700,67 грн. 3% річних та 65696,26 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач вказує, що предметом даної позовної заяви є питання справляння портових зборів, що врегульовано Законом України Про морські порти України, Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та договором №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України. Так, позивач зауважує, що стосовно групи суден ПрАТ УДП, які протягом 2022 - 2023 років перебували на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл (в тому числі на якірних стоянках), позивачем щомісячно здійснено розрахунок якірного збору за час стоянки суден в порту. З огляду на викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини знаходження суден відповідача в акваторії порту, та відповідно до п.4.5 договору, позивачем були виставлені рахунки, що із супровідними листами були направлені на адресу відповідача для акцепту та оплати, в свою чергу відповідач безпідставно в оплаті отриманих рахунків відмовив, чим порушив вимоги законодавства та договору. Наразі неоплаченими залишаються рахунки за якірний збір у 2022-2023 роках.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4399/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.10.2024 о 09:50.

24.10.2024 за вх.№38662/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, наступне:

- якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту; у разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця;

- в акваторії порту Ізмаїл у відстої тривалий час (більше 30 діб) знаходиться частина флоту ПрАТ УДП, це судна, які знаходяться в неексплуатаційному стані, відсутні необхідні для судноплавства документи, що виключає їх використання в перевезеннях, а тим більш у міжнародних, незадовільний технічний стан суден виключає їх вихід за кордон, тобто віднесення виду плавання щодо них як закордонного; проте, позивач увесь час знаходження цього флоту у акваторії порту необґрунтовано та безпідставно обраховує портові збори з таких суден як із суден у закордонному плаванні та безпідставно виставляє рахунки на сплату якірного збору за стоянку суден, що є предметом спору, а саме: ДМ-1012, ДМ-1017, ДМ-1019, ДМ-1055, ДМ-1057, ДМ-2084, ДМ-2090, ДМ-2110, ДМ-2174, ДМ-2175, ДМ-2253, ДМ-2319, ДМ-2358, ДМ-2385, ДМ-2408, С-26 тощо за ставкою 3,2 долара США за кожну добу знаходження судна у акваторії порту замість 1,6 долара США, як передбачено за судна у каботажі;

- з зазначеними запереченнями ПрАТ УДП зверталося до ДП АМПУ листом №1846/01-11/01 від 11.09.2024, просило позивача переглянути ставки якірного збору, на що ДП АМПУ листом вх.10/988/24 від 20.09.2024 відповів, що порядок застосування ставок портових зборів у відповідній частині було роз`яснено ДП АМПУ листом Міністерства інфраструктури України від 01.10.2018 №10966/21/10-18, яким в тому числі керується ДП АМПУ при справлянні портових зборів в морських портах України; так, у вказаному листі Міністерство роз`яснило, що у випадку коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснюють вантажних або пасажирських перевезень, вид плавання (каботажне або закордонне) для нарахування портових зборів для таких суден визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту; відтак при справлянні якірного збору за стоянку суден ПрАТ Українське Дунайське пароплавство, в акваторії морського порту Ізмаїл застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчислені за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл; згаданий лист Міністерства інфраструктури, по-перше, має характер рекомендацій та роз`яснень у порівнянні з Порядком №316, по-друге, не зрозуміло чому позивач трактує викладені у листі рекомендації та роз`яснення довільно тільки на свою користь; Міністерство інфраструктури чітко не визначило правил віднесення виду плавання для нарахування портових зборів у випадку з відповідачем, коли судно зайшло з закордонного рейсу, однак тривалий час не виходить з акваторії, втратило своє цільове призначення, не має належних дозвільних документів для виходу у закордонний рейс; більш того, виходячи зі змісту листа, навпаки, вид плавання для суден, які прибувають до морського порту в баласті, визначається вид рейсу, за яким судно вибуває, а не так як навпаки зазначає позивач;

- у практиці судочинства застосовують принцип in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який розуміють так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права); відповідач вважає, що тому як норми Порядку №316 недостатньо чітко регламентують порядок справляння якірного збору у разі коли судно зайшло з закордонного рейсу та тривалий час перебуває у акваторії порту без факту виходу у закордонний рейс, то, керуючись вищенаведеними принципами права, норма повинна трактуватися в інтересах суб`єкта господарювання ПрАТ УДП, тобто застосування до нього меншої ставки портового збору за каботажним видом плавання;

- до розрахунку позовних вимог ДП АМПУ по сплаті якірного збору включено рахунки №919/12K від 22.02.2023 на суму 913,45 грн, №920/12K від 22.02.2023 на суму 193,33 грн, №925/12K від 22.02.2023 на суму 913,45 грн, №926/12K від 22.02.2023 на суму 193,33 грн., які стосуються сплати інших портових зборів та інформаційних послуг, до загальної суми позову та розрахунку штрафних та компенсаційних нарахувань віднесені безпідставно; до прикладу у рішенні від 03.08.2020 по справі №916/3738/19 Господарським судом Одеської області вже розглядалося питання щодо неналежності доказів правомірного нарахування та стягнення якірного збору за рахунками ДП АМПУ, які містили суми інших портових зборів, так у абзаці 4 п.2.1 рішення зазначено: судом не приймаються в якості належних доказів рахунки №923/12 та 924/12, оскільки в рахунках зазначений розмір інших портових зборів, стягнення вартості яких не входить до предмету розгляду цієї справи; з огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що зазначені рахунки №919/12К, 920/12К,925/12К та 926/12К є неналежними доказами по справі та не можуть бути підставою для справляння відповідачем якірного збору за ними;

- відповідач наголошує, що вищезазначені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість заявленого розміру позовних вимог, не підтверджених належним чином; відповідач надає свій контррозрахунок розміру якірного збору за визначений позивачем спірний період, для задоволення позовних вимог позивача не вбачає достатніх підстав; у зв`язку з невірним розрахунком позивачем розміру основного боргу за договором №367/П-АМПУ-18 від 03.12.2018 по сплаті якірного збору за період з 01.10.2022 до 31.12.2023, відповідач вважає доведеним невідповідність проведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій та компенсаційний нарахувань за прострочку виконання договірних зобов`язань, які є похідними від інших, тому, на думку відповідача, такі вимоги також не підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 22.11.2024 о 10:30.

29.10.2024 за вх.№39345/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, наступне:

- позивач наголошує, що згідно з п.6.2 Порядку №316, із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: - 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; - 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні; за кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: - 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; - 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні; якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту; у разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця;

- позивач зазначає, що в листі Міністерство роз`яснило, що у випадку коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснюють вантажних або пасажирських перевезень, вид плавання (каботажне або закордонне) для нарахування портових зборів для таких суден визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту; попередній порт заходу суден ПрАТ УДП, заборгованість по сплаті якірного збору за які є предметом розгляду в цій справі, перед тим, як їх було поставлено на стоянку, підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, який здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Мінінфраструктури від 17.11.2021 №621, так і довідками Головної диспетчерської Адміністрації Ізмаїльського морського порту, що також були додані до кожного рахунку; відтак при справлянні якірного збору за стоянку суден ПрАТ УДП, які прибули з закордонного рейсу, застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчислені за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл; відповідач не наводить жодних контраргументів стосовно попереднього порту заходу флоту, як обставини, яка була б підставою для перерахунку заборгованості по якірному збору за іншою ставкою; позивач наголошує, що вид плавання (каботажне або закордонне) визначається з попереднім портом заходу судна і якщо судно прибуло з закордону, то при нарахуванні якірного збору застосовується ставка для суден у закордонному плаванні;

- посилання відповідача на принцип in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) позивач вважає недоречним, оскільки даний принцип має застосовуватись у випадку коли одна із сторін виступає в якості суб`єкта владних повноважень; в зазначеному випадку ДП АМПУ не виступає суб`єктом владних повноважень, а тому принцип in dubio pro tributario не може бути застосований у даній справі;

- з приводу заявленої відповідачем незгоди з рахунками №919/12K від 22.02.2023 на суму 913,45 грн, №920/12K від 22.02.2023 на суму 193,33 грн, №925/12K від 22.02.2023 на суму 913,45 грн, №926/12K від 22.02.2023 на суму 193,33 грн., які стосуються сплати інших портових зборів, позивач повідомляє, зокрема, що позовна заява стосується стягнення з відповідача портових зборів, які включають в себе передбачені Порядком, якірний, корабельний, адміністративний та інші збори; зобов`язання по сплаті корабельного та адміністративного збору виникає у відповідача на підставі тих самих нормативно правових актів, що й по сплаті якірного збору, а саме на підставі Закону України Про морські порти України, Порядку справляння та розміру ставок портових зборів затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, а також врегульовані договором №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, до якого ПрАТ УДП приєдналось згідно до декларації №108 від 22.12.2018;

- окремо позивач вважає за необхідне наголосити, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву та наданим відповідачем контррозрахунком зобов`язань по сплаті якірного збору, позивачем були виявлена помилка в довідці, наданій Службою капітана морського порту Ізмаїл від 30.09.2024 №128/14-06-01-48, а саме в графі порт виходу (попередній пункт заходу) судна UDP-DM-2253-УДП, яке прибуло в морський порт Ізмаїл 13.10.2006 в баласті, замість вірного найменування порту виходу Русе (Болгарія) було помилково зазначено Рені (Україна), що не впливає на вірність наданих рахунків.

08.11.2024 за вх.№40374/24 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 22.11.2024 судом оголошено перерву до 12.12.2024 о 12:45.

02.12.2024 за вх.№43131/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- відповідач зауважує, що Порядком чітко визначено, що розрахунок якірного збору відбувається на дату виходу судна, тобто при розрахунку застосовується ставка збору (каботажний або закордонний рейс) того пункту призначення, куди буде слідувати судно; жодним чином Порядок не визначає за якою ставкою розраховується якірний збір у разі стоянки на внутрішньому рейді; в акваторії порту Ізмаїл у відстої тривалий час (більше 30 діб) знаходиться частина флоту ПрАТ УДП, баржі ДМ-1012, ДМ-1017, ДМ-1019, ДМ-1055, ДМ-1057, ДМ-2084, ДМ-2090, ДМ-2110, ДМ-2174, ДМ-2175, ДМ-2253, ДМ-2319, ДМ-2358, ДМ-2385, ДМ-2408, С-26 - це судна, які знаходяться в неексплуатаційному стані та на них відсутні необхідні для судноплавства документи, що виключає їх використання в перевезеннях взагалі;

- відповідач вважає, що при розрахунку якірного збору позивач невірно застосовує до суден відповідача, які вийшли з закордонних портів та зайшли звідти до порту Ізмаїл, ставки для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл; зазначене суперечить правовій природі якірного збору, визначеній у Порядку №316, у якому чітко визначено, що якірний збір справляється по виходу судна з порту Ізмаїл, тобто виходячи з інформації про рейс, що слідує за виходом з морського порту Ізмаїл, тому у випадку з флотом відповідача, який нікуди з порту не виходить, не може розцінюватися як закордонний рейс та відповідно застосовуватися до розрахунку якірного збору;

- у справах про стягнення портових спорів неодноразово суди, розглядаючи питання юрисдикції справи за участі ДП АМПУ, доходили висновку, що виходячи зі статусу позивача та завдань, що покладені на нього Законом України Про морські порти України, а також з урахуванням положень Порядку №316, якими передбачено, що Державне підприємство Адміністрація морських портів України виконує управлінські функції щодо справляння портових зборів, тобто є суб`єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №815/6436/15); таким чином, відповідач наполягає на застосуванні до спору, який виник між сторонами, правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням (in dubio pro tributario), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання, тому як норми Порядку №316 недостатньо чітко регламентують порядок справляння якірного збору у разі коли судно зайшло з закордонного рейсу та тривалий час перебуває у акваторії порту без факту та фізичної неможливості виходу у закордонний рейс, а лист Міністерства інфраструктури України від 01.10.2018 року №10966/21/10-18, яким нібито керується ДП АМПУ при справлянні портових зборів в морських портах України, не чітко визначає який порт (виходу або входу) слід враховувати базовим для встановлення виду рейсу (каботаж або закордонне) та застосування відповідних ставок якірного збору, то норма закону повинна трактуватися в інтересах суб`єкта господарювання - відповідача, тобто застосування до нього меншої ставки портового збору за каботажним видом плавання; позивач, зловживаючи своїм статусом державної установи та використовуючи монопольне становище на ринку справляння портових зборів, довільно трактує роз`яснення Міністерства інфраструктури на свою користь та безпідставно вимагає у суб`єктів господарювання переплачувати грошові кошти за надані послуги.

Ухвалою суду від 06.12.2024 підготовче засідання призначено на 13.12.2024 о 16:00. Підготовче засідання 13.12.2024 о 16:00 не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду та зміщенням графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 18.12.2024 підготовче засідання призначено на 16.01.2025 о 10:45.

16.01.2025 за вх.№1552/25 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач повторно наводить вказані ним у попередніх заявах по суті справи відповідні доводи на спростування заявлених позовних вимог.

У підготовчому засіданні 16.01.2025 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2025 о 12:15. Ухвалою суду від 07.02.2025 відкладено розгляд справи на 28.02.2025 о 09:45. У судовому засіданні 28.02.2025 судом оголошено перерву до 20.03.2025 о 10:30.

У судовому засіданні 20.03.2025 представник позивача просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2025 просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Справа №916/4399/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 20.03.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

22.12.2018 ПрАТ Українське Дунайське пароплавство (відповідач) згідно Декларації про приєднання №108 приєдналося до Договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018, відповідно до п.1.1 якого він є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до договору (додаток №1 до цього договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим договором (крім розділу 9 цього договору), виконуються відповідною філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України, перелік яких визначений у додатку №3 до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору даний договір врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою http://usDa.gov.ua/nVmorskie- agenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy (надалі - послуги).

За умовами п.3.1.3 договору Адміністрація зобов`язана надавати морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.

Відповідно до п.3.2.2 договору Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг.

Пункти 4.1 та 4.2 договору закріплюють обов`язковість дотримання сторонами Порядку та визначають порядок здійснення оплати.

У п.4.3 договору сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Відповідно до п.4.5 договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Відповідно до п.4.6 договору Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп.пп. 3.2.7 та 3.2.9 цього договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту.

Згідно з п.4.8 договору Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.

Відповідно до п.4.9 договору морський агент зобов`язаний протягом 5 банківських днів після отримання акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. У випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені цим пунктом, можуть застосовуватися незалежно від інших заходів відповідальності та заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.

Згідно з п.8.1 договору він набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу Декларації про приєднання (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною), але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019 та діє до 30.06.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, взятих на себе під час дії цього договору.

За умовами п.8.2 договору дія договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору.

Відповідно до п.8.3 договору припинення його дії не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов`язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії договору.

За п.9.1 договору Адміністрація може змінити умови цього договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Морського агента не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів, шляхом публікації таких змін на офіційному веб-сайті Адміністрації. При цьому така публікація на офіційному веб-сайті Адміністрації вважається належним чином повідомленням Морського агента.

Згідно з п.10.2 договору у тих випадках, коли права та обов`язки сторін не охоплені положеннями даного договору, застосовуються і становлять частину даного договору норми чинного законодавства України, що регулюють діяльність сторін, і Правила.

У відповідності до п.10.4 договору усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Згідно з п.12.1 у відповідності до ст.ст. 634, 641 Цивільного кодексу України, оприлюднення на офіційному веб-сайті Адміністрації договору з додатками 1-3, які є його невід`ємною частиною, є публічною офертою, умови якої однакові для усіх Морських агентів.

Відповідно до п.12.2 договору підтвердженням повного та безумовного акцептування публічної оферти є оформлення (підписання) Морським агентом декларації про приєднання до договору (додаток № 1 до цього договору), що свідчить про прийняття ним публічної оферти.

Згідно з п.12.6 договору цей договір не потребує подальшого двостороннього підписання на вчинення інших дій та вважається укладеним з моменту отримання та реєстрації Адміністрацією двох оригінальних примірників Декларації про приєднання від Морського агента, що свідчать про згоду дотримуватися умов договору, без підписання письмового примірника Адміністрацією.

За п.п. 12.7, 12.8 договору Морський агент дає згоду безумовно дотримуватися умов договору та згоду отримати послуги на встановлених Адміністрацією умовах з моменту оформлення (підписання) Морським агентом декларації про приєднання. Акцептуючи договір, Морський агент автоматично погоджується з повним та безумовним прийняттям ним положень договору та всіх додатків, що є його невід`ємною складовою частиною договору.

Додатками до договору №367-П-АМПУ-18 є: Додаток №1 - Декларація про приєднання до договору; Додаток №2 - Інформація про приєднання до договору; Додаток №3 - Перелік та банківські реквізити філій ДП АМПУ; Додаток №4 - Зміст та умови надання Адміністрацією порту суднозаходу інформації Морському агенту.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано та матеріали справи містять рахунки до договору №367-П-АМПУ-18 за послуги - якірний збір, від 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 22.02.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023 на загальну суму 1037393,62 грн., які позивачем також відображені у розрахунку заборгованості; додатками до кожного з рахунків є - додатки до рахунків, в яких відображено, зокрема, вид збору - якірний збір, рейс (каботажний, закордонний), ставки - 3,2 (закордонний) та 1,6 (каботажний), назви суден та розрахункові періоди; також до кожного з рахунків позивачем надано довідки диспетчерської; докази направлення відповідачу рахунків відповідними супровідними листами; (Том №1 а/с 47-249, Том №2, Том №3, Том №4 а/с 1-204).

У вимозі від 12.06.2024 позивач вимагав у відповідача у 10-денний термін з дня отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача заборгованість по якірному збору за період з 31.10.2022 по 31.03.2024 у розмірі 1591477,95 грн.

У довідці т.в.о. капітана Ізмаїльського морського порту (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) від 30.09.2024 №128/14-06-01-48 (Том №1 а/с 222-223), з урахуванням довідки капітана морського порту Ізмаїл (про виправлення помилки) (Том №6 а/с 67), зазначено, що дана довідка видана на підтвердження того, що в період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року перелічені судна ПрАТ УДП перебували на стоянках на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл; у вказаній довідці наведено: 1.перелік назви суден; 2.дата приходу в акваторію порту Ізмаїл (постановка на якірну стоянку); 3.головне судно з яким прибуло в порт; 4.порт виходу (попередній порт заходу); 5.вантаж/баласт:

- UDP-DM-2319-УДП, 14.07.2004, Звездний, Галац (Румунія), баласт;

- UDP-DM-2090-УДП, 07.01.2009, Николай Грибов, Браїла (Румунія), баласт;

- UDP-DM-2084-УДП, 03.11.1998, Бухарест, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-1012-УДП, 06.08.2006, Керчь, Русе (Болгарія), баласт;

- УДП-С-26, 16.11.2011, Иваново, Русе (Болгарія), баласт;

- УДП-ДМ-1057, 22.03.2009, Владимир Гусак, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-2408-УДП, 18.06.2017, Пермь Чернаводе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-1017-УДП, 06.05.2016, Михаил Попов, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-2175-УДП, 05.11.2013, ГРИГОРИЙ МОРОЗОВ, Браїла (Румунія), баласт;

- UDP-DM-2253-УДП, 13.10.2006, Знаменка, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-2358-УДП, 07.07.2015, Львов, Констанца, (Румунія), баласт;

- UDP-DM-2110-УДП, 09.12.2008, Запорожье, Браїла (Румунія), баласт;

- UDP-DM-1055-УДП, 02.05.2013, Механик Сушков, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-2174-УДП, 04.03.2017, Хабаровск, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-1019-УДП, 10.03.1999, Капитан Степанюк, Русе (Болгарія), баласт;

- UDP-DM-2358-УДП, 13.11.2008, Владимир Гусак, Браїла (Румунія), баласт;

- UDP-DM-2390-УДП, 06.08.2016, Астрахань, Рені (Україна), баласт;

- УДП-Т-081 (Т-093), 03.05.2014, Зеленодольск, Рені (Україна), баласт;

- УДП-Т-140, 13.06.2019, баласт;

- UDP-DM-1079-УДП, 24.03.2014, Пертозадодск, Рені (Україна), баласт;

- UDP-DM-2448-УДП, 18.02.2006, Звездний, Рені (Україна), баласт;

- УДП-Т-066, 13.06.2019, баласт;

- UDP-DM-2214-УДП, 30.10.2010, Михаил Попов, Кілія (Україна), баласт;

- UDP-DM-2390-УДП, 06.08.2016, Астрахань, Рені (Україна), баласт;

- UDP-DM-1042-УДП, 07.06.2006, Иваново, Рені (Україна), баласт;

- УДП-С-17, 25.12.2022, Оренбург, Смедерево (Сербія), балласт;

- УДП-ДМ-1057, 22.03.2009, Владимир Гусак, Русе (Болгарія), баласт;

- т/х Десна, 20.10.2022, Рені (Україна), баласт;

- UDP-DM-2183-УДП, 26.11.2016, Зеленодольськ, Кілія (Україна), баласт.

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за спірними рахунками: від 31.10.2022 по 31.12.2023, в якому відображені всі спірні рахунки, суми, заборгованість по кожному з рахунків та загальна заборгованість - 1037393,62 грн., а також: пеня - 219712,11 грн., 3% річних - 39700,67 грн., інфляційні втрати - 65696,26 грн. (Том №4 а/с 244-252).

Також в матеріалах справи наявні надані позивачем документи на підтвердження позовних вимог:

- паспорт акваторії морського порту Ізмаїл;

- свідоцтва про відповідність глибин на акваторії якірних стоянок №№ 1-9;

- паспорти якірних стоянок №№ 1-10;

- технічний паспорт якірної стоянки №8;

- лист Міністерства інфраструктури України від 01.10.2018 №10966/21/10-18, в якому вказано, зокрема, що у випадку, коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснює вантажних або пасажирських перевезень, ознак рейсу закордонного та каботажного плавання немає, тому портові збори для суден, які прибувають/вибувають до/із морського порту у баласті, вид плавання (каботажне або закордонне) визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту.

У листі від 11.09.2024 відповідач просив позивача переглянути розмір ставки якірного збору щодо суден ДМ-1012, ДМ-1017, ДМ-1019, ДМ-1055, ДМ-1057, ДМ-2084, ДМ-2090, ДМ-2110, ДМ-2174, ДМ-2175, ДМ-2253, ДМ-2319, ДМ-2358, ДМ-2385, ДМ-2408, С-26 у розмірі 2,8 долара США, як із суден у каботажному плаванні, що зайшли у порт Ізмаїл без виконання вантажних операцій та не вийдуть у закордонний рейс, за весь час знаходження у акваторії морського порту Ізмаїл та провести перерахунок якірного збору щодо цих суден.

У відповідь на лист відповідача від 11.09.2024 позивач повідомив, що при справлянні якірного збору за стоянку суден ПрАТ Українське Дунайське пароплавство, зазначених у листі, в акваторії морського порту Ізмаїл застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчислені за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл, а тому на даний час підстав для перегляду застосованої ставки не вбачається.

В матеріалах справи наявні надані відповідачем:

- контрозрахунки суми основного боргу за спірними рахунками (Том №6 а/с 24-33), в яких відповідач відповідно до рахунків здійснених за ставками 3,2 здійснив перерахунок за ставками 1,6 та виключив рахунки №№ 919/12K, 920/12K, 925/12K та 926/12K, в яких вказані інші послуги (інформаційні послуги); за підрахунками відповідача сума спірних рахунків за період з жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року становить 810108,92 грн.;

- розпорядження ПрАТ УДП від 29.07.2022 про спрямування суден, що знаходяться в акваторії порту Ізмаїл, на ремонт.

Несплата відповідачем якірного збору стосовно групи суден ПрАТ УДП, що протягом 2022-2023 років перебували на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл, стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 85 КТМ України визначено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, в тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. 131 КТМ України перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором (крім суден під прапором держави-агресора та суден, власником чи судновласником яких чи учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами власників або судновласників яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, юридичні особи, які зареєстровані на території держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, держава, визнана Україною державою-агресором або державою-окупантом, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції").

У відповідності до ст. 132 КТМ України перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

За приписами п.п. 2, 6 ч.1 ст. 1 Закону України Про морські порти України акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про морські порти України у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України Про морські порти України тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Статтею 22 Закону України Про морські порти України передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний; використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням; фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди; розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики; порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту; кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону; портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

Згідно з п.1.3 Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п.1.5 Порядку нарахування портових зборів здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. При цьому умовний об`єм судна підлягає округленню у такому порядку: до 0,5 кубічного метра округлюється до цілого числа в меншу сторону, а 0,5 кубічного метра і більше округлюється до цілого числа в більшу сторону.

За п.1.8 Порядку основними ознаками лінії закордонного плавання є: установлення обов`язкових і факультативних іноземних (для ліній закордонного плавання) та українських портів заходження; закріплення для роботи на лінії типів суден; установлення періодичності заходження закріплених суден в українські порти; реєстрація лінії Державною службою морського та річкового транспорту України за поданням Адміністрації морських портів України.

Пунктом 1.15 Порядку визначено, що цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів.

Пунктами 6.1 та 6.2 Порядку визначено, що із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1 куб. м об`єму судна за фактичний час стоянки: 0,0043 долара США - із суден у закордонному плаванні; 0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні. Із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні. За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні. Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача якірного збору в період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року, за суднами відповідача, які перебували на стоянках на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл. При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачем надано рахунки від 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 22.02.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023 на загальну суму 1037393,62 грн. з додатками, в яких відображено, зокрема, вид збору - якірний збір, рейс (каботажний, закордонний), ставки - 3,2 (закордонний) та 1,6 (каботажний), назви суден та розрахункові періоди. Окрім того, обґрунтовуючи суми якірних зборів за відповідними ставками (1,6 та 3,2) позивач посилається, зокрема, на довідку т.в.о. капітана Ізмаїльського морського порту (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) від 30.09.2024 №128/14-06-01-48, з урахуванням довідки капітана морського порту Ізмаїл (про виправлення помилки) та лист Міністерства інфраструктури України від 01.10.2018 №10966/21/10-18. Разом з тим, господарський суд також вбачає, що дійсно у рахунках №№ 919/12K, 920/12K, 925/12K та 926/12K відображені також і інші послуги, зокрема, інформаційні послуги. Так, позивачем систематизовано та обраховано суму основного боргу із посиланням на кожний рахунок за спірний період у наданому розрахунку.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надає свій контррозрахунок розміру якірного збору за визначений позивачем спірний період, шляхом перерахування рахунків якірного збору, які визначені позивачем як міжнародні (за ставками 3,2) за ставками каботажних (1,6) та із виключенням рахунків №№ 919/12K, 920/12K, 925/12K та 926/12K, оскільки в рахунках зазначений розмір інших портових зборів, стягнення вартості яких не входить до предмету розгляду цієї справи.

Таким чином, основний спірний момент у позиціях сторін полягає саме у вищезазначеній ставці якірного збору, виходячи із ставки як для міжнародного рейсу (позиція позивача) або каботажного (позиція відповідача).

При цьому, позивачем наведено низку судових рішень за аналогічними правовідносинами, зокрема, у справах №916/3837/19, №916/1074/22, №916/2710/23, №916/5805/23. Разом з тим, господарський суд зауважує, що у вказаних справах судами не надавалась оцінка саме обставинам застосування ставки якірного збору, що вказано також самим позивачем у відповіді на відзив, у якому позивачем вказано - … в жодній з зазначених справ відповідач не оспорював ставку, за якою справляється якірний збір, при цьому принципи нарахування що застосовувався в попередні спірні періоди та в цей є незмінними. Таким чином, господарський суд вказує, що у даній справі постало питання щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах ставки 3,2 якірного збору.

Застосовуючи до частини суден ставку 3,2, позивач із посиланням на Порядок та роз`яснення, які викладені у листі Міністерства інфраструктури України від 01.10.2018 №10966/21/10-18, вказує, що при справлянні якірного збору за стоянку суден, які прибули з закордонного рейсу, застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчислені за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл.

Так, у листі від 01.10.2018 №10966/21/10-18 вказано, зокрема, що Міністерство інфраструктури України опрацювало листи ПП Дніпротранс від 09.07.2018 №09/07/18-1, від 23.08.2018 №23/08/18-1, від 27.08.2018 №27/08/2018-2 та повідомило, зокрема, що у випадку, коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснює вантажних або пасажирських перевезень, ознак рейсу закордонного та каботажного плавання немає, тому портові збори для суден, які прибувають/вибувають до/із морського порту у баласті, вид плавання (каботажне або закордонне) визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту.

Надаючи оцінку вказаному листу від 01.10.2018 №10966/21/10-18, господарський суд вказує, що вказаний лист в даному випадку не є нормативно-правовим актом та джерелом права; листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер. Таким чином, оцінюючи спірні правовідносини, господарський суд застосовує до них норми діючого законодавства та умови діючого між сторонами договору.

Так, як було зазначено судом, п.6.2 Порядку передбачено, що за кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні. Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

З наявних матеріалів справи, зокрема, з довідок диспетчерської та довідки т.в.о. капітана Ізмаїльського морського порту (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) від 30.09.2024 №128/14-06-01-48, вбачається: перелік назви суден; дата приходу в акваторію порту Ізмаїл (постановка на якірну стоянку) (14.07.2004, 07.01.2009, 03.11.1998, 06.08.2006, 16.11.2011, 22.03.2009, 18.06.2017, 06.05.2016, 05.11.2013, 13.10.2006, 07.07.2015, 09.12.2008, 02.05.2013, 04.03.2017, 10.03.1999, 13.11.2008, 06.08.2016, 25.12.2022, 22.03.2009, 26.11.2016); порт виходу (попередній порт заходу) (Галац (Румунія), Браїла (Румунія), Русе (Болгарія), Смедерево (Сербія). Так, виходячи з дат приходу в акваторію порту Ізмаїл частини суден відповідача з попереднього закордонного порту, господарський суд приймає до уваги, що по деяким з них минуло 10, 15, 20 років, останній датований 2022 роком.

Виходячи з правової природи якірного збору та формулювання, яке визначене у п.6.2 Порядку, господарський суд вказує, що визначаючи порядок сплати якірного збору - якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту та у разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця, таким чином йдеться про врахування судозаходів суден, які здійснюють господарську діяльність або у закордонних рейсах або у внутрішніх, і окремо не визначено випадки коли судно знаходиться в порту більше 10, 15, 20 років та окремо не визначено, яка у вказаних випадках має сплачуватись ставка якірного збору. За таких обставин на думку суду мають враховуватись загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність, розумність, і відповідно за умови відсутності чіткого законодавчого регулювання порядку обчислення ставки якірного збору по суднам у баласті, суд погоджується з позицією відповідача у справі про відсутність підстав для застосування до таких правовідносин ставки якірного збору у розмірі 3,2 долара США як ставки із суден у закордонному плаванні. Судом при цьому приймається до уваги те, що судна, які прибули з закордонного порту стоять в порту багато років і не здійснюють постійних заходів (виходів) та відповідно відсутні і підстави вважати, що вказані судна «вибувають з морського порту у закордонний рейс», про що зазначено і у листі, на який посилається позивач. Таким чином, застосовуючи принципи verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) та in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права), господарський суд вважає, що позивач, застосовуючи до частини суден відповідача у баласті ставку якірного збору у розмірі 3,2 (як для суден у закордонному плаванні) не відповідає змісту законодавства та правовідносинам сторін і у даному випадку до всіх розмірів якірного збору у спірних рахунків має бути застосована ставка якірного збору у розмірі 1,6.

Разом з тим, господарський суд також наголошує, що оскільки у рахунках №№ 919/12K, 920/12K, 925/12K та 926/12K відображені також і інші послуги, зокрема, інформаційні послуги, стягнення вартості яких не входить до предмету розгляду цієї справи (стягнення якірного збору), господарський суд вважає в цій частині позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, за наслідками розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018 виникли зобов`язальні правовідносини, за якими відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, якірний збір в повному обсязі за спірний період не сплатив.

Разом з тим, проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевикладені висновки суду про необхідності застосування розміру ставки якірного збору - 1,6 за всіма рахунками за спірний період (жовтень 2022 року - грудень 2023 року), взявши до уваги розрахунок позивача (в частині ставки 1,6) та контррозрахунок відповідача (в частині перерахування рахунків зі ставок 3,2 на ставки 1,6), перевіривши вказані розрахунки, співставивши іх з наявними в матеріалах справи рахунками та здійснивши власний перерахунок, господарський суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм права та договору не здійснив оплату якірного збору на суму 810108,92 грн., докази такої сплати в матеріалах справи відсутні, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача 810108,92 грн. основного боргу, в решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.5.2 договору.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у спірних правовідносинах та наявності заборгованості у відповідача у розмірі 810108,92 грн., господарський суд здійснив перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів, враховуючи право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованими та правомірними до стягнення з відповідача є 173888,66 грн. пені, 31430,70 грн. 3% річних та 56827,83 грн. інфляційних втрат, в решті заявлених сум судом відмовляється.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених ДП Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) позовних вимог та стягнення з відповідача 810108,92 грн. основного боргу, 173888,66 грн. пені, 31430,70 грн. 3% річних та 56827,83 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші доводи сторін не створюють підстав для іншої оцінки судом спірних правовідносин.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Флотська, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38728402) 810108 /вісімсот десять тисяч сто вісім/ грн. 92 коп. основного боргу, 173888 /сто сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят вісім/ грн. 66 коп. пені, 31430 /тридцять одну тисячу чотириста тридцять/ грн. 70 коп. 3% річних, 56827 /п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять сім/ грн. 83 коп. інфляційних втрат та 12867 /дванадцять тисяч вісімсот шістдесят сім/ грн. 07 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 02 квітня 2025 р.

Суддя Ю.С. Бездоля