Постанова

від 26.12.2007 по справі 2/89-49.1 (06/27-63.1-4/56)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/89-49.1 (06/27-63.1-4/56)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 грудня 2007 р.                                                                                    № 2/89-49.1 (06/27-63.1-4/56)  

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С.,

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,              

     розглянувши  у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Мрія” в особі Луцької філії  (правонаступником  якого  є ВАТ  ВТБ ”Банк”) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року у справі № 2/89-49.1 (06/27-63.1) за позовом акціонерного комерційного банку “Мрія” в особі Луцької філії до товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Льон-Контракт-Мрія” (правонаступник виробничо-комерційної фірми “Континіум-Льон-Контракт”) про стягнення суми, -

                                                ВСТАНОВИВ:

У січні 2003 року акціонерний комерційний банк "Мрія" в особі Луцької філії звернуся до господарського суду Волинської області з позовом до виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" про стягнення 509459,92 грн. заборгованості за векселем №6330347356917 від 22 лютого 2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що акціонерний комерційний банк "Мрія" в особі Луцької філії є держателем простого векселя №6330347356917, емітованого відкритим акціонерним товариством "Рожищенський райагропостач" від 22 лютого 2002 року на користь виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" номінальною вартістю 470000 грн. з нарахуванням 32% річних зі строком погашення "за пред'явленням". Вексель був придбаний позивачем у виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" на підставі договору №Т 10-02 від 22 лютого 2002 року, про що на векселі вчинено іменний індосамент.

Спірний вексель у встановлений строк відкритим акціонерним товариством "Рожищенський райагропостач" оплачено не було, про що нотаріусом вчинено протест.

Позивач просив стягнути з відповідача номінальну вартість векселя, нарахованих на неї 32% річних, витрат пов'язаних з опротестуванням векселя та пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, нарахованих у відповідності до Закону України "Про обіг векселів в Україні", виходячи з положень ст.47 Уніфікованого  закону  про  переказні  векселі та прості векселі, якою  передбачено,  що  всі  трасанти,   акцептанти,  індосанти  та    особи,   що

Доповідач –суддя Гончарук П.А.

забезпечують платіж по переказному векселю, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити стягнення до кожного окремо та до всіх разом, при цьому необов'язково дотримуючись послідовності, у якій вони зобов'язалися.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду України від 4 квітня 2006 року попередні судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21 червня 2006 року відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України відповідача виробничо-комерційну фірму "Континіум-Льон-Контракт" було замінено правонаступником - товариством з обмежено відповідальністю "Континіум-Льон-Контракт-Мрія".

Рішенням господарського суду Волинської області від 17 серпня 2006 року в позові відмовлено. Стягнуто з акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі Луцької філії на користь товариства з обмежено відповідальністю "Континіум-Льон-Контракт-Мрія" 456670,66 грн. в повернення коштів, стягнутих згідно рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2003 року по даній  справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 15 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і платіж. Названа стаття передбачає можливість включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого застереження, що має наслідком звільнення індосанта від відповідальності за платіж по векселю. В такому випадку, зазначив у оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Це застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43-49 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, тобто звільняє індосанта від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі  та  доповненнях  до неї позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення  про задоволення  позову.

У  відзиві  на касаційну  скаргу  відповідач, посилаючись на безпідставність доводів  касаційної скарги просить  залишити її без задоволення, а оскаржувані  судові  рішення  без змін.

Ухвалою  Вищого господарського суду  України від  11 січня  2007 року касаційна  скарга  прийнята  до провадження , яке  було  зупинено ухвалою від  21 лютого  2007 року на період  розгляду  господарським  судом Волинської області  заяви  позивача про  перегляд   рішення суду  першої інстанції за  нововиявленими обставинами.

Після  закінчення   господарським  судом   Волинської області   розгляду  заяви  позивача про перегляд  рішення  за  нововиявленими  обставинами, ухвалою Вищого господарського суду  України від   12 листопада   2007 року  поновлено  дане касаційне  провадження.

Повторно  подане  позивачем клопотання про зупинення розгляду  касаційної скарги на період розгляду   судом  першої інстанції повторно поданої заяви   позивача від  17 вересня  2007 року про перегляд   за  нововиявленими  обставинами відхилено, з урахуванням   вимог   ст.  22 ГПК України про зобов'язання  сторін добросовісно користуватись належними їм  процесуальними правами, виявлення поваги до прав  та  охоронюваних  законом  інтересів другої сторони.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга  не підлягає    задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено господарським судом, державна реєстрація юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Льон-Контракт-Мрія" була проведена 11 травня 2004 року, відповідно довідки Управління статистики товариство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 13 травня 2004 року.

Згідно довідки Головного управління статистики у Волинській області від 27 грудня 2004 року №07-03/315 виробничо-комерційна фірма "Континіум-Льон-Контракт" виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Льон-Контракт-Мрія" створено внаслідок реорганізації виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" шляхом виділення. Згідно п. 1.1 Статуту товариство є правонаступником прав та обов'язків фірми в частині набуття прав і обов'язків по спірному простому векселю, крім того, зазначене підтверджується протоколами зборів учасників фірми та зборів засновників товариства від 22 квітня 2004 року, на яких учасниками реорганізованого підприємства (засновниками новоствореної юридичної особи) було затверджено розподільчий баланс.

Згідно ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", в редакції, яка була чинною на дату (14 травня 2003 року) прийняття рішення учасниками виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" про її реорганізацію, виділення є одним з видів реорганізації підприємства, яке проводиться за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Статтею 56 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу шляхом заснування нового чи реорганізації діючого суб'єкта господарювання, зокрема, шляхом виділення з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

З урахуванням зазначеного, господарський суд першої інстанції у відповідності до чинного законодавства здійснив заміну виробничо-комерційної фірми "Континіум-Льон-Контракт" на її правонаступника -товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Льон-Контракт-Мрія", зазначивши про це в ухвалі від 21 червня 2006 року .

Відмовляючи позивачу в  задоволенні позовних вимог, в частині покладення на відповідача відповідальності за платіж по векселю, суди обґрунтовано виходили з наступного.

Встановлено, що 22 лютого 2002 року відкритим акціонерним товариство ”Рожищенський райагропостач” видано виробничо-комерційній фірмі "Континіум-Льон-Контракт" простий вексель №6330347356917 номінальною вартістю 470000 грн. з нарахуванням 32% річних із строком погашення по пред'явленню.

В  той  же  день даний  вексель з написом ”Платіть  наказу  ЛКФ АКБ Мрія” МФО 303473 22 лютого 2002 року   ”Без  обороту на  мене”  відповідач  передав  позивачеві.    

     Спірний   вексель   у   встановлений   строк   емітентом   -   відкритим  акціонерним товариство "Рожищенський райагропостач" оплачено не було,  про що приватним нотаріусом  вчинено протест про неоплату векселя, актом від 16 січня 2003 №90.

Статтею 15 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року передбачено, що оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і платіж.

Відповідно до п. 2 Глави 2 Положення про операції банків з векселями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 № 258, безоборотний індосамент - передаточний індосамент, за яким індосант знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем, включає в себе застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" або інше рівнозначне застереження, що має наслідком звільнення індосанта від відповідальності за платіж по векселю. В такому випадку індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таким чином, при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43-49 Уніфікованого закону про переказні векселі та

прості векселі.

Напис на векселі "без обороту на мене", "без відповідальності" чи інший рівнозначний за змістом не є обмежуючою індосамент умовою. Це застереження, яке свідчить про обсяг відповідальності індосанта за векселем. При цьому, воно вчиняється до моменту приймання векселя індосатом і за погодженням з останнім, оскільки особа вправі не приймати вексель з таким застереженням в разі, якщо вона не погоджується з таким обсягом відповідальності індосанта. Таким чином, позивач приймаючи вексель бачив застереження "без обороту на мене", але не скористався своїм правом відмови від векселя або вимоги щодо вчинення індосантом прийнятного для нього індосаменту.

Судами надана обґрунтована правова оцінка договору купівлі векселя від 22 лютого 2002 №Т 10-02.

Як правильно зазначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, вексельне законодавство не передбачає укладення договорів та інших документів при передачі векселя за індосаментом,   а  зобов'язання   осіб,   які   підписали   вексель,   випливають виключно із самого векселя і не потребують підтвердження будь-якими іншими документами, окрім самого векселя.

Висновок попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог та повороті виконання рішення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі Луцької філії залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року у справі № 2/89-49.1-без змін.

Поновити виконання  рішення   господарського суду   Волинської області   від  17 серпня  2006 року.

Головуючий          Перепічай В.С.

Судді          Вовк І.В.

Гончарук П.А.