Постанова

від 03.04.2025 по справі 910/12918/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12918/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод Феросплавів»

до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про визнання зобов`язань припиненими.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12918/20 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (далі - АТ «Нікопольський завод феросплавів», позивач) до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач) про визнання припиненими всіх зобов`язань позивача перед відповідачем за укладеним між ними кредитними договорами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» виконано всі зобов`язання за кредитними договорами, проте відповідач не визнає припинення зазначених договірних зобов`язань виконанням, проведеним належним чином.

2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.02.2021 у справі № 910/12918/20 позов задовольнив повністю. Визнав припиненими усі зобов`язання АТ «Нікопольський завод Феросплавів» перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 01.10.2010 № 4Н10257Д та за кредитним договором від 10.12.2012 № 4Н12378Д у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином (рішення оскаржується АТ КБ «Приватбанк» і не набрало законної сили).

2.2. Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК», Товариство, скаржник), яке не є учасником справи, звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило змінити оскаржуване рішення шляхом доповнення його мотивувальної частини текстом, наведеним у прохальній частині апеляційної скарги.

2.2.1. На обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Марганецький ГЗК» зазначило, що у судовій справі № 910/12918/20 й відповідно до обставин цієї справи, порушення (невизнання) прав АТ «Нікопольський завод феросплавів» виникло внаслідок звернення АТ КБ «Приватбанк» до Канцлерського суду штату Делавер з позовом, у тексті якого АТ КБ «Приватбанк», здійснюючи виклад фактичних обставин справи та описуючи підстави позову, вказує на те, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» не виконало свої договірні зобов`язання за відповідними кредитними договорами, оскільки не погасило заборгованість за вказаними кредитними договорами перед АТ КБ «Приватбанк». Таким чином, АТ «Марганецький ГЗК» прямо згадується у положеннях Американського позову разом з АТ «Нікопольський завод феросплавів», у зв`язку з чим оскаржуване рішення стосується також і прав та інтересів апелянта.

2.3. Північний апеляційний господарський суд ухвалою 27.01.2025 поновив АТ «Марганецький ГЗК» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021, відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд справи.

3. Стислий виклад оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.02.2025 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г.) у цій справі закрив апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги АТ «Марганецький ГЗК» (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 910/12918/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції АТ «Марганецький ГЗК» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/12918/20 про закриття апеляційного провадження і направити справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5.1.Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

5.1.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження АТ «Марганецький ГЗК» вказує про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 254 та 264 ГПК України.

5.1.3. Скаржник зазначає про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження вимогам щодо справедливого судового розгляду, оскільки апеляційним судом не спростовано доводів скаржника та не в повному обсязі досліджено обставини, на які скаржник посилався при зверненні до апеляційного суду. На думку АТ «Марганецький ГЗК», суд апеляційної інстанції неправомірно констатував відсутність зв`язку між рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 910/12918/20 та правами й інтересами скаржника, оскільки АТ «Марганецький ГЗК» прямо згадується у положеннях «Американського позову» разом з АТ «Нікопольський завод феросплавів», у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 910/12918/20 стосується також і прав та інтересів скаржника. Таким чином, на переконання останнього, такий зв`язок є очевидним та безумовним, що випливає зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 910/12918/20.

5.2. Доводи інших учасників справи

5.2.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти наведених у ній доводів та просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

5.2.2. Відзив на касаційну скаргу від позивача до Суду не надійшов.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства, як особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання зобов`язань припиненими.

7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України з точки зору доводів касаційної скарги, зокрема і справедливого судового розгляду.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

7.5. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.6. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.7. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

7.8. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.

7.9. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

7.10. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

7.11. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

7.12. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.

7.13. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

7.14. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20).

7.15. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- у справі, яка розглядається, предметом спору є вимоги про визнання припиненими усіх зобов`язань АТ «Нікопольський завод феросплавів» перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитними договорами № 4Н10257Д від 01.10.2010 та № 4Н12378Д від 10.12.2012, які укладені між позивачем та відповідачем, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином;

- позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не визнається право АТ «Нікопольський завод Феросплавів» на припинення договірного зобов`язання, яке існувало відповідно до кредитних договорів та за твердженнями позивача припинилось внаслідок виконання останнім свої зобов`язань;

- оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 позов задоволено повністю. Вказане рішення наразі оскаржується АТ КБ «Приватбанк» і не набрало законної сили.

7.16. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки АТ «Марганецький ГЗК» у рішенні суду першої інстанції від 19.02.2021 не вирішувалися, адже суд першої інстанції ні у мотивувальній, ані у резолютивній частинах рішення не здійснив висновків про права, інтереси або обов`язки АТ «Марганецький ГЗК», а вказане товариство у рішенні зазначено виключно в контексті опису наявних у матеріалах справи доказів.

7.17. Отже, суд апеляційної інстанції на виконання положень процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та алгоритм дій суду апеляційної інстанції в разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки, за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не встановив, що оскаржуване АТ «Марганецький ГЗК» судове рішення по суті спору у справі № 910/12918/20 безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

7.18. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи усталені правові позиції щодо обов`язку з доведення особи, яка не брала участі у справі (див. пункти 7.8- 7.12, 7.14 цієї постанови), правильно застосував положення статті 264 ГПК України та, з урахуванням принципу справедливого судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі особа, яка подала апеляційну скаргу, не довела відповідність критеріям та ознакам, визначеним у статтях 17, 254 ГПК України.

7.19. Вказане, у свою чергу, є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Марганецький ГЗК» на рішення Господарського суду міста Києва 19.02.2021 у справі № 910/12918/20 відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7.20. Верховний Суд наголошує, що зв`язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов`язками АТ «Марганецький ГЗК» має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, а тому посилання скаржника на текст позову в іншій справі (Американський позов), на який покликається, оцінений судом апеляційної інстанції у порядку та з дотриманням статі 86 ГПК України і Верховний Суд не знайшов достатніх підстав вважати, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та/або обов`язки АТ «Марганецький ГЗК».

7.21. Твердження не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене процесуальним кодексом, зокрема пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7.22. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, яким не усунуто порушення законних прав, обов`язків та/або інтересів скаржника, колегією суддів відхиляються.

7.23. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

7.24. Доводи відповідача, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо -збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/12918/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова