Рішення

від 13.02.2025 по справі 361/392/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/392/24

провадження № 2/361/2535/24

13.02.2025

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.,

за участю секретаря: Іванової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: Професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України, про стягнення заробітної плати,-

в ст ан ов ив :

Стислий виклад позиції позивача

У січні 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона працює ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на посаді заступника завідувача відокремленого підрозділу «Васильківський відділ Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». У зв`язку з військовою агресією рф проти України частина Запорізької області опинилася в окупації, зокрема, й територія, де розташований відокремлений підрозділ «Васильківський відділ Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». У зв`язку з цим, наказом № 147-к від 16.02.2023 оголошено простій не з вини працівників до припинення обставин, що викликали простій. Підставою для оголошення простою у вищевказаному наказі зазначений Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до довідки, наданої відповідачем, за час простою позивачу нараховувалася заробітна плата у розмірі 7408,70 грн. на місяць. Однак, розмір середньої заробітної плати на час запровадження простою складав 30488,10 грн. Посилаючись на викладене, а також те, що заробітна плата за час простою ОСОБА_1 виплачувалася в меншому розмірі, ніж це передбачено нормами колективного договору, позивач просила стягнути з Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» частину заробітної плати за період з лютого по червень 2023 року у розмірі 104512,84 грн.

Заперечення відповідача

20 лютого 2024 року до суду надійшов відзив Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених вимог, оскільки вважає їх немотивованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що при запровадженні режиму простою для позивача, відповідачем дотримано гарантії з оплати праці, які закріплені у статті 113 КЗпП України та постанові КМУ «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 № 221, а також інших законодавчих актах України та локальному акті ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ», які регулюють питання оплати праці.

Представник відповідача звертав увагу суду на те, що у 2022 році будівлі та майно деяких відокремлених підрозділів Центру захоплені тимчасовою окупаційною владою російської федерації. Енергодарське відділення відокремленого підрозділу «Василівського відділу ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» територіально знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області, внаслідок чого відокремлений підрозділ позбавлений можливості проводити роботу. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (із змінами) на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє на теперішній час. З метою дотримання прав працівників, які знаходились на тимчасово окупованій території Центром були видані накази про дистанційну роботу працівників, деяким працівникам за їх заявами призупинено дію трудових договорів на час воєнного стану, деяких відповідно до законодавства України виведено на простій. Згадані вище накази не оскаржено, вони не скасовані і невизнані неправомірними, або прийнятими з порушенням вимог законодавства України.

Так, 16 лютого 2023 року генеральним директором ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» Тищенко Т.М. видано наказ № 147-к, яким оголошено простій не з вини працівників до припинення обставин, що викликали простій, працівникам, містом роботи яких визначено Енергодарське відділення ВП «Василівський відділ ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» та відповідно до пункту 4 вказаного наказу визначено здійснювати оплату працівників, які перебувають у простої згідно з наказом ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» від 01.04.2022 № 36 «Про оплату часу простою працівників ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ». Вищезазначеним наказом, виданим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансується або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» визначено оплату часу простою працівників у розмірі посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат.

Крім того, відповідач вказує на те, що на адресу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» надійшли звернення працівників Енергодарського відділення відокремленого підрозділу «Василівський відділ ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» щодо соціального захисту працівників, які перебувають на простої, й за результатами зборів трудового колективу прийнято протокольне рішення № 1 від 15.03.2023 про виплату працівникам, які перебувають на простої не 2/3 від посадового окладу, а більший розмір заробітної плати в межах посадового окладу з надбавкою за вислугу років за умови наявності економії фонду заробітної плати.

Відповідач звертав увагу суду на те, що ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» оголошено простій саме відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України не з вини працівника, відповідно до вимог законодавства у зв`язку з веденням в дію воєнного стану з оплатою згідно вимог КЗпП України, не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Посадовий оклад ОСОБА_1 , відповідно до штатного розпису визначено у розмірі 5699.00 гривень, і у випадку виплати ОСОБА_1 2/3 посадового окладу, останній повинно бути нараховано до виплати, з відповідними податками і зборами 3799,33 гривень, а не середній заробіток у розмірі 30488,10 гривень.

Посилаючись на все вищезазначене, ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, до початку розгляду справи по суті подала заяву про розгляд справи без її участі. Крім того, позивачем у процесі розгляду справи по суті, а саме 05 березня 2024 року, подано уточнено позовну заяву. У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки уточнена позовна заява подана ОСОБА_1 з порушенням вищевказаного строку, тобто після початку судового розгляду по суті, а також позивачем не додано до заяви доказів її направлення стороні відповідача, відтак суд, у порядку ч. 5 ст. 49 ЦПК України, не приймає до розгляду та повертає заявнику таку заяву, про що зазначено в ухвалі судувід 13лютого 2025 року, занесеній до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні представники Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» Могилевська Л.В. та Савон А.С. заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 та в їх задоволенні просили відмовити у повному обсязі.

Третя особа- Професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України у судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.

Обставини справи, що встановлені судом

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державною установою «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Так, згідно Довідки про доходи, виданої 22.11.2023 Державною установою «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», у 2022 році ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника завідувача відокремленого підрозділу, отримала заробітну плату у загальному розмірі 351244,22 грн.

З Довідки про доходи від 30.11.2023, виданої Державною установою «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 склала 137627,92 грн., з яких нарахована заробітна плата 131928,92 грн., податок з доходів фізичних осіб 24773,06 грн., інші нарахування 5699 грн.

Наказом ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 36 від 01 квітня 2022 року «Про оплату часу простою працівників» визначено оплату часу простою працівників у розмірі посадового окладу (з підвищенням) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат, згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 147-к від 16 лютого 2023 року, оголошено простій не з вини працівників до припинення обставин, що викликали простій, зокрема, й ОСОБА_1 , заступнику завідувача відділу, з 17 лютого 2023 року.

З наявної в матеріалах справи копії Протоколу зборів трудового колективу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 1 від 15.03.2023 видно, що з метою соціального захисту працівників, які перебувають на простої, трудовим колективом одноголосно вирішено підтримати адміністрацію підприємства в частині того, що цим працівникам виплачується не 2/3 від посадового окладу, а більший розмір заробітної плати в межах посадового окладу з надбавкою за вислугою років за умовами наявності економії фонду заробітної плати.

Згідно наказу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 267-к від 15 червня 2023 року, ОСОБА_1 припинено з 03 липня 2023 року простій, оголошений наказом від 16.02.2023 № 147-к «Про оголошення простою», закріплено за позивачем робоче місце за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 87 та визначено, що остання має дотримуватися звичайного режиму робочого часу, передбаченого Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ».

За змістом Інформаційної довідки № 10/520 від 15 лютого 2024 року, сума оплати простою, яка виплачується працівникам ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ», значно більше за визначений у ч. 1 ст. 113 КЗпП України розмір (час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу). Так, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 5699,00 грн., відповідно 2/3 посадового окладу складає 3799,33 грн. Однак, оплата простою позивача здійснювалася відповідачем у розмірі 7408,70 грн. на місяць, що складається з посадового окладу 5699 грн. й надбавки за вислугу років 1709,70 грн.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано розрахункові листи за період з лютого по липень 2023 року.

Наказом ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» № 06-к від 02.01.2024 позивача ОСОБА_1 02 січня 2024 року звільнено з посади заступника завідувача відокремленого підрозділу «Васильківський відділ Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, а також виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень ст. 2 КЗпП України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з п. 3 вищевказаного Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

За змістом ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові: 1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений); 2) наслідок у вигляді зупинення роботи.

Простій може бути оголошений по всьому підприємству, окремому підрозділу або для конкретних працівників.

Час, на який може вводитися простій, законодавство не обмежує.

Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою: «з вини працівника» (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо); «не з вини працівника» (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).

Законодавством не встановлено чітких умов (підстав) оголошення простою на конкретному підприємстві. Так само, не встановлено жодних обмежень, тому вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об`єктивних обставин, які склалися на підприємстві, та бажання роботодавця.

Згідно з ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Такі виплати належать до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати). Таким чином, простій слід оплачувати двічі на місяць (аванс та решту в кінці місяці) з дотриманням загальних правил щодо строків здійснення таких виплат.

Отже, виплата 2/3 окладу є мінімальною державною гарантією, нижче якої роботодавець не має право встановлювати оплату часу простою, який виник не з вини працівника. Також, слід зазначити, що збереження середнього заробітку за час простою стосується саме небезпечної ситуації пов`язаної з виробництвом.

При простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 320/3303/16-ц тлумачення статті 34, 113 КЗпП України свідчить, що при запровадженні простою за ініціативи роботодавця та за відсутності вини працівника на роботодавця покладено обов`язок здійснювати оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Таким чином, застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено.

Як роз`яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Міністерство соціальної політики України роз`яснило деякі питання оплати праці на виконання Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, що час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 КЗпП України не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

Отже, у зв`язку із запровадженням простою працівники продовжують перебувати в трудових відносинах із роботодавцем, їм можна оплачувати заробіток у меншому розмірі без доплати до мінімальної заробітної плати. Крім того, запровадження простою на підприємстві не потребує отримання згоди представників трудового колективу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 16 лютого 2023 року видав наказ

№ 147-к, яким оголошено простій працівникам відокремленого підрозділу «Василівський відділ Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», зокрема й заступнику завідувача відділу Соколовій Л.Г., з 17 лютого 2023 року, не з вини працівників до припинення обставин, що викликали простій, зі звільненням працівників від обов`язку бути присутніми на робочих місцях та оплатою простою згідно наказу ДУ «Запорізький ОЦКПХ МОЗ» від 01.04.2022

№ 36.

Зі змісту наведеного вище наказу вбачається, що простій оголошено відповідно до статей 34, 113 КЗпП, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови КМУ від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», а також у зв`язку з відсутністю технічних умов або інших незалежних від працівників та роботодавця причин, що унеможливлюють виконання ними своїх функціональних обов`язків під час збройної агресії російської федерації проти України.

Наказом Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 267-к від 15 червня 2023 року позивачу ОСОБА_1 припинено простій з 03 липня 2023 року.

У ч. 1 ст. 113 КЗпП України визначено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно ч. 3 ст. 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

У п.п. 1.1 п. 1 розд. ІІ наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 08.04.2014 № 248, визначено, що небезпечними умовами праці - є умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у тому числі й важких форм.

Зі змістунаказу прооголошення простоювидно,що простійоголошено навідокремленому підрозділіне звини працівників до припинення обставин, що викликали простій.

Жодних вказівок на виникнення певної виробничої ситуації на підприємстві, яка є небезпечною для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини (ч. 2 ст. 113 КЗпП України), у наказі не зазначено.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд вважає доведеними ті, обставини, що простій оголошено з підстав, передбачених ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

Відповідно, позивач мала право на отримання 2/3 частин окладу за час простою.

З наданих відповідачем документів, зокрема, розрахункових листів ОСОБА_1 за період з лютого по липень 2023 року, Довідки про доходи від 30.11.2023, Інформаційної довідки № 10/520 від 15.02.2024 видно, що посадовий оклад позивача за посадою заступника завідувача становить 5699 грн., й у простої позивачу нараховувалася заробітна плата у розмірі 7408,70 грн., що становить більш, ніж 2/3 окладу.

З наведених підстав, суд вважає, що посилання ОСОБА_1 про недоплату їй частини заробітної плати у період з лютого 2023 року по червень 2023 року на суму 104512,84 грн., є необґрунтованими.

Крім того, зміст наказу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 147-к від 16 лютого 2023 року «Про оголошення простою» позивачу ОСОБА_1 був відомий, однак, у судовому порядку даний наказ не оскаржувався нею й вимог про визнання його незаконним та скасування позивачем у визначеному законом порядку та строки не заявлено.

Також, позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що у п. Колективного договору Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або оточуючих його людей, чи для виробничого або навколишнього середовища, то за період простою з цих причин, що виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Проте, суд звертає увагу на те, що вищевказаний пункт колективного договору фактично дублює ч. 3 ст. 113 КЗпП України, відтак не стосується підстав оголошення простою та виплати середнього заробітку відповідно до наказу ДУ «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 147-к від 16 лютого 2023 року «Про оголошення простою».

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, оцінивши наявні в матеріали справи докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення частини заробітної плати за період з лютого по червень 2023 року за час простою, з розрахунку заробітної плати у розмірі середнього заробітку, недоведеним та безпідставними, тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ЗУ «Прооплату праці»,ст.ст. 2, 94, 113,115КЗпП,ст.ст.13,76,81,89,263-265,274,352,354ЦПК України,суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: Професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України, про стягнення заробітної плати, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Державна установа «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», код ЄДРПОУ 14296151, адреса місцезнаходження: вул. Рекордна, буд. 27, м. Запоріжжя, 69037

Третя особа: Професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України, адреса місцезнаходження: Майдан Незалежності, 2, місто Київ, 02000.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН