Ухвала

від 04.04.2025 по справі 157/564/25

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/564/25

Провадження № 2-о/157/56/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

04 квітня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Ходачинський Р.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Сошичненська сільська рада Камінь-Каширського району, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Камінь-Каширського районного суду Волинської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт, що вона проживала в с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області в період з 07.06.1990 року по 04.08.2009 року

На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту необхідне їй для отримання доплати до пенсії, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для непрацюючих пенсіонерів, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, до якої віднесене і с. Карасин Камінь-Каширського району, та яка у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передбачено вимогами ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Проаналізувавши матеріали заяви та долучені до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у цій справі належить відмовити.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявниця ОСОБА_1 у поданій до суду заяві просить встановити факт, що має юридичне значення, який не відноситься до переліку, визначеному в ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Встановлення факту проживання у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області в період з 07 червня 1990 року по 04 серпня 2009 року необхідно заявниці для отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.

Частинами 3 та 4 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Із матеріалів поданої до суду заяви вбачається, що встановлення факту постійного проживання у визначеному місці та у визначений строк заявниці необхідно для продовження доплати до пенсії, яка передбачена для непрацюючих пенсіонерів, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, та яка у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно з п. 3 та 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону - уповноваженими суб`єктами є: органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим; центри надання адміністративних послуг.

Аналізуючи суб`єктний склад цих правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин суддя виокремив складові спору:

- заявниці рішенням суб`єкта владних повноважень - Пенсійного фонду України припинили доплату як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення;

- при цьому суб`єкт владних повноважень - Пенсійний фонд України на підставі ч. 4 ст. 45 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» вимагає підтвердження про місце проживання з Єдиного державного демографічного реєстру;

- крім того суб`єкт владних повноважень - Сошичненська сільська рада Камінь-Каширського району не вносить відомості до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання заявниці, оскільки підтверджуючі документи відсутні;

- суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування не надає заявниці документів для підтвердження місця проживання.

У всіх зазначених спірних правовідносинах має місце публічно-правовий спір, тобто спір з суб`єктом владних повноважень щодо його дій чи бездіяльності. При цьому заявниця не долучила жодного документа на підтвердження рішення або відмови суб`єкта владних повноважень щодо реалізації її прав - відмови у видачі довідки про місце реєстрації, або відмови у внесенні інформації до ЄДДР, або рішення про необхідність уточнення інформації щодо неї, або рішення про припинення доплат. Таким чином взагалі не надала відомостей щодо вжиття заходів позасудового вирішення спірних питань.

Суд зауважує, що при зверненні заявниці до суб`єкта владних повноважень із вимогами здійснити дії або надати рішення про відмову - такі дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, у межах якого можливо підтвердити факт проживання на підставі наявних документів.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви.

У постанові від 10.04.2019 року у цивільній справі № 162/760/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Враховуючи зазначене вище, вважаю, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме її проживання у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області в період з 07 червня 1990 року по 04 серпня 2009 року для отримання в подальшому доплати до пенсії, не підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством визначено порядок захисту її прав шляхом оскарження відмови відповідного органу в порядку позовного провадження, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, а тому у відкритті провадження у цій справі належить відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Чеком переказу коштів АТ «Укрпошта» від 01.04.2025 № 0UJV2qxNvXc підтверджується, що заявниця при зверненні до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, сплатила судовий збір у розмірі 620 грн 60 коп. Враховуючи, що заявницею сплачено судовий збір по заяві, у відкритті провадження по якій відмовлено, сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись статтями 4, 19, 186, 258-261, 293, 315, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 5, 19, 20 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме її проживання у с. Карасин Камінь-Каширського району Волинської області в період з 07 червня 1990 року по 04 серпня 2009 року, як такої, що не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 про її право звернутися за захистом своїх прав до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судового збору, сплаченого за подання до суду заяви згідно з чеком переказу коштів АТ «Укрпошта» від 01.04.2025 № 0UJV2qxNvXc.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

СуддяРоман ХОДАЧИНСЬКИЙ