Рішення

від 05.03.2025 по справі 607/256/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2025 Справа №607/256/24

05 березня 2025 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі ТОВ «Кредитсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року в розмірі 76 300 грн, з яких: 18333,31 грн заборгованість за тілом кредиту та 57966,69 грн заборгованість за процентами.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем було укладено кредитний договір №210727-003. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y22264.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Кредитсервіс» надало відповідачу кредит у сумі 44 000 грн, строком до 27 липня 2022 року. Умовами кредитного договору передбачено, що крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5% (3300 грн). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. На банківський рахунок позичальника було перераховано кошти у розмірі 40700 грн із врахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 3300 грн.

Водночас, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року, яка станом на 21 вересня 2023 року становить 76 300 грн, з яких: 18333,31 грн заборгованість за тілом кредиту та 57966,69 грн заборгованість за процентами.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

22 березня 2024 року відповідач подав відзив на позов. Вказав, що жодних кредитних правовідносин у нього з позивачем не має, будь-яких договорів з позивачем він не укладав та не підписував. В матеріалах справи відсутній меморіальний ордер, який підтверджує факт передачі йому позивачем кредитних коштів за договору про надання споживчого кредиту.

Окрім того, в договорі відсутній графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань відповідача. Також, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання зобов`язань.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 22квітня 2024року задоволеноклопотання відповідачата призначеносудово-економічнуекспертизу,на вирішенняякої постановленопитання: чивідповідає наявнийу матеріалахсправи розрахунокзаборгованості позичальника(зпогашення основноїсуми боргу)перед фінансовоюкомпанією умовамукладеного міжзазначеними сторонамикредитного договорута розрахунковимдокументам щодовидачі тапогашення кредитуза цимкредитним договором? Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи,.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року поновлено провадження у справі. Витребувано в ТОВ «Кредитсервіс» наступні документи: 1) розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» по тілу кредиту та процентах за користування кредитними коштами згідно кредитного договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року; банківські виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період дії кредитного договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року. Витребувано у ОСОБА_1 квитанції про сплату кредиту за №210727-003 від 27 липня 2021 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2024 року надати судовому експерту Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Дуді В. додаткові досліджувані документи для проведення судово-економічної експертизи, а саме: 1) копію розрахунку заборгованості за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року за період з 27 липня 2021 року по 21 вересня 2023 року; 2) копію виписки операцій за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року; 3) копію платежів по кредитному договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року з банківської виписки. Направлено матеріали справи для продовження проведення судово-економічної експертизи згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2024 року поновлено провадження у справі. Матеріали справи повернулися до суду без проведення експертизи.

У судове засідання представник позивача не з`явився. попередньо подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Попередньо представник відповідача адвокат Майка М.Б. подав заяву про розгляд справи без їх участі. Просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір за №210727-003. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y22264.

Згідно умов Кредитного договору сторони погодили, що: сума кредиту становить 44000 грн; строк дії договору до 27 липня 2022 року; кількість щомісячних платежів становить 12 місяців; щомісячні платежів сплачуються до 27 числа відповідного місяця включно; одноразова комісія за видачу кредиту встановлюється у розмірі 7,5% від початкової суми кредиту та становить 3300 грн; відсоткова ставка становить 7,5% в місяць від початкової суми кредиту; реальна річна процента ставка становить 97,5% річних; сума щомісячного платежу становить 699,67 грн, у тому числі 3666,67 грн погашення тіла кредиту та 3300 грн сплата відсотків.

Окрім того, сторони погодили дати та суми щомісячних платежів (графік платежів), згідно з яким відповідач зобов`язався сплачувати щомісячні платежі в розмірі 6966,67 грн у період з серпня 2021 року по липень 2022 року включно, до 27 числа відповідного місяця. Сторонами погоджено, що загальна плата за користування кредитом становить 42900 грн та загальна вартість кредиту 86900 грн.

Також, відповідачем зазначено реквізити свої картки № НОМЕР_1 та банківський рахунок № НОМЕР_2 .

Як слідує з платіжного доручення АТ «Комінбанк» за №1570 від 27 липня 2021 року, 27 липня 2021 року ТОВ «Кредитсервіс» було перераховано на карту № НОМЕР_1 , номер рахунку № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 40700 грн, згідно договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року.

З виписки операцій за договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачувались кошти за користування кредитом, зокрема 17 серпня 2021 року сплачено 7000 грн, 24 вересня 2021 року 7000 грн, 19 жовтня 2021 року 7000 грн, 23 листопада 2021 року 7000 грн, 24 грудня 2021 року 7000 грн, 26 січня 2022 року 6900 грн, 28 лютого 2022 року 7000 грн, 25 серпня 2022 року 1500 грн та 26 жовтня 2022 року 3100 грн. Отже, відповідачем на погашення кредиту сплачено в загальному розмірі 53500 грн.

Водночас, встановлено, що відповідач у повному обсязі не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором та коштів кредиту у встановлений строк не повернув.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 27 липня 2021 року підписано кредитний договір за №210727-003, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y22264.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст.18Закону України«Про електроннідовірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за №210727-003 від 27 липня 2021 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи встановлено, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №210727-003, умовами якого передбачено обов`язок відповідача сплатити одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 7,5% від суми кредиту, що утримується при перерахуванні суми кредиту та становить 3300 грн.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Враховуючи вищезазначене, положення кредитного договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року про сплату позичальником на користь кредитодавця одноразової комісійної винагороди за видачу кредиту в розмірі 7,5% від суми кредиту (3300 грн) суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (справа № 204/224/21 від 06 листопада 2023 року).

Отже, судом встановлено, що фактичний розмір наданого відповідачу кредиту на підставі кредитного договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року становить 40700 грн. Вказані обставини підтверджуються платіжним дорученням АТ «Комінбанк» за №1570 від 27 липня 2021 року про перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 40700 грн, згідно договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року.

Встановлено, що умовами кредитного договору за №210727-003 від 27 липня 2021 року, передбачено обов`язок відповідача сплачувати відсотки в розмірі 7,5% від суми кредиту щомісячно протягом 12 місяців.

Відповідачем на погашення кредиту за період з серпня 2021 року по жовтень 2022 року сплачено в загальному розмірі 53500 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою операцій за договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів у повному обсязі не повернув.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 21 вересня 2023 року становить 76300 грн, з яких: 18333,31 грн заборгованість за тілом кредиту та 57966,69 грн заборгованість за відсотками.

Водночас, надаючи оцінку вказаній виписці, суд зауважує, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18333,31 грн та процентів в розмірі 57966,69 грн, виконаний позивачем не вірно.

Так, враховуючи розмір наданого кредиту, який становить 40 700 грн, щомісячну проценту ставку за користування кредитом 7,5% та строк надання кредиту, суд доходить висновку, що розмір процентів, які підлягали сплаті відповідачем становить 36630 грн (40700 * 7,5/100 * 12).

Отже, беручи до уваги розмір наданого кредиту (40700 грн) та встановлений судом розмір процентів, які підлягали сплаті відповідачем за користування кредитом (36630 грн), загальна вартість кредиту становить 77330 грн.

Таким чином, враховуючи сплачені відповідачем суми за кредитом, які становлять 53500 грн та загальну вартість кредиту 77330 грн, позивач на праві кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом від позичальника за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року, яка становить 23 830 грн (77330 53500).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу в повному обсязі не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором за №210727-003 від 27 липня 2021 року в розмірі 23 830 грн, оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення суми кредитних коштів, відсотків та комісії.

Вказана сума відповідачем не спростована, експертиза не проведена у зв`язку із неоплатою її вартості проведення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно довимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст.133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч. 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести у даній справі становить 7000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт оплачує Об`єднанню винагороду у розмірі 7000 грн;

- акт №32 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року, підписаний директором адвокатського об`єднання «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс», згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «Кредитсервіс» правову допомогу на загальну суму 7000 грн;

- платіжну інструкцію АТ «Комінбанк» за №4581 від 15 червня 2023 року, з якої вбачається, що ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало адвокатському об`єднанню «Правовий діалог» грошові кошти в розмірі 7000 грн в якості оплати правничої допомоги за підготовку і направлення позовної заяви згідно акту №32 від 09 червня 2023 року до договору за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та позивачем підтверджується: договором про надання правової допомоги за №25-01/2023 від 25 січня 2023 року, укладеним між адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс»; актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 09 червня 2023 року, підписаного директором адвокатського об`єднання «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс», згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «Кредитсервіс» правову допомогу на загальну суму 7000 грн; платіжною інструкцією АТ «Комінбанк» за №4581 від 15 червня 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5статті 137 ЦПК Україниза наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявником доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 7000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 838,27 грн (23 830 * 2684 / 76 300) та витрати на правову допомогу в розмірі 2186 грн (23 830 * 7000 / 76300), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 210727-003 від 27 липня 2021 року у розмірі 23830 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять) грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 838,27 грн в рахунок сплаченого судового збору та 2186 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», адреса місця знаходження - вул. Євгена Коновальця, 36-Д, приміщення 65-з м. Київ, код ЄДРПОУ 41125531.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 10 березня 2025 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька