Постанова від 25.03.2025 по справі 2-684/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-684/10Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/394/25 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря - Гичко К.С.

та представника відповідача адвоката

Магдич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-684/10 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", інтереси якого представляє Вишневська Олена Ігорівна, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року, постановлену суддею Герчаківською О.Я., повний текст якої складено 27 січня 2025 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі ТОВ «Кей-Колект») Дзина О. Є. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-684/10 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заяву обґрунтовує тим, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала справа № 2-684/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року та понесених судових витрат в розмірі 1 880,00 грн. 12 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 2-684/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року та понесених судових витрат в розмірі 1 880,00 грн. Представником стягувача АКІБ «УкрСиббанк» виконавчий лист № 2-684/10, виданий 12 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року було вчасно пред`явлено на виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 50298161. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/19174/2012 від 19 листопада 2012 року стягувача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект» по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року та 1 880,00 грн судових витрат.

10 травня 2018 року, 21 листопада 2019 року, 09 вересня 2021 та 07 листопада 2022 року представниками ТОВ «Кей-Колект» до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та 23 вересня 2024 року до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлялись неодноразово заяви про хід виконавчого провадження № 50298161, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-684/10, виданого 12 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року та понесених судових витрат в розмірі 1 880,00 грн.

02 жовтня 2024 року за вих. №157413 з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було отримано відповідь, з якої з`ясовано, що згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, ВП 50298161 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-684/10 від 12 травня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь УкрСиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту, державним виконавцем 17 липня 2017 року, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», завершено. Згідно з п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Проте, у відповіді відсутнє підтвердження того, що вищевказаний виконавчий лист було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу ТОВ «Кей-Колект».

Отже, згідно відповіді Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 жовтня 2024 року за вих. № 157413, встановлено, що повторно виконавчий лист № 2-684/10 від 12 травня 2010 року, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УкрСиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту, правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 02 жовтня 2024 року не надходив та на виконанні у відділі не перебуває, відповідно оригінал виконавчого листа міг бути втрачений при пересиланні поштовою кореспонденцією.

Крім того, представниками ТОВ «Кей-Колект» було здійснено перевірку реєстрів вхідної кореспонденції за період з 17 липня 2017 року по 31 жовтня 2024 року. За результатами перевірки встановлено відсутність надходження засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Кей-Колект» постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу виконавчого листа № 2-684/10, виданого 12 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект», від Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За час примусового виконання виконавчого провадження № 50298161 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект», кошти на рахунки стягувача не надходили. Повторно даний виконавчий лист на виконання не надходив.

Вказане також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Представник заявника вважає встановленим те, що втрата виконавчого листа відбулася поза волею стягувача, а строк пред`явлення виконавчого документа пропущений через відсутність у належного стягувача інформації про місцезнаходження виконавчого документу, тому є всі підстави вважати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

При цьому, виконання судового рішення це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізацієї цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійсненні захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по цивільній справі № 2-684/10 станом на сьогоднішній день залишається не виконаним. Виданий на підставі цього рішення виконавчий лист № 2-684/10 на виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби не перебуває та до суду першої інстанції не повертався, тобто оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача.

У зв`язку із вищевикладеним та керуючись, ст. 431, Розділом ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, представник ТОВ «Кей-Колект» ДзинаО.Є. просить видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-684/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором для пред`явлення до виконання; визнати причину пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-684/10, виданого на підставі рішення Тернопілького міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-684/10 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кей-Колект» - Вишневська О.І. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року та постановити нове рішення, яким заяву ТОВ «Кей-Колект» задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на даний час рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року по цивільній справі № 2-684/10 не виконано.

Через втрату оригіналу виконавчого документа № 2-684/10 відносно боржника ОСОБА_1 стягувач позбавлений можливості здійснити процедуру повторного звернення рішення суду до примусового виконання в частині стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом повторного пред`явлення виконавчого документа на виконання. Факт відсутності виконавчого документа у заявника та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Окрім того вказує, що ЦПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката виконавчого документу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, ТОВ Кей Колект вказував, що не отримував оригінал виконавчого листа, а у матеріалах справи відсутні докази отримання заявником такого, тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих висновків про неможливість видачі дублікатів виконавчого листа виданих на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 2-684/10 та поновлення строку на їх пред`явлення.

Вважають, що відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції помилково виходив з того, що заявник не повідомив суду обставин, за яких саме виконавчий лист було втрачено і коли та не надав відповідні тому докази, оскільки заявник навів відповідне обґрунтування, а матеріали справи не містять доказів отримання ним оригіналів виконавчих листів, тому, він вправі був подати заяву про видачу дублікатів виконавчого листа. Інакше це б порушило його право на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Підсумовуючи викладене, вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного тлумачення закону та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і постановлення необґрунтованого судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу представника ТОВ "Кей-Колект"- Вишневської О.І. у визначений судом термін не надходив.

Представник відповідача - адвокат Магдич О.О. у судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Представник ТОВ "Кей-Колект" - Вишневська О.І. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Магдич О.О., суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із такого.

Судом встановлено, наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року по справі № 2684/10 стягнуто з ОСОБА_1 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, а також понесені судові витрати в розмірі 1 880,00 грн (а.с.45-46, т.1).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/19174/2012 від 19 листопада 2012 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, та 1 880,00 грн судових витрат (а.с.123, т.1).

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС ГТУ у Тернопільській області від 17 липня 2017 року ВП № 50298161, виконавчий лист № 2-684/10 від 12.05.2010 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Укрсиббанку 569799,27 грн, повернуто стягувачу, на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 17 липня 2020 року (а.с. 16-17, т.2).

Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на звернення ТОВ «Кей-Колект» надав відповідь № 157413 від 02 жовтня 2024 року (а.с.212-213,т.1) про те, що згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 50298161 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-6845/10 від 12 травня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Укрсиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту державним виконавцем 17 липня 2017 року, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершено.

Згідно з п. 2 Розділу ХІ правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, а тому запитувану інформацію надати неможливо. Надано копію постановипро повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 50298161 від 17 липня 2017 року.

Відповідно до результатів пошуку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень від 30 жовтня 2024 року, ВП № 50298161 стосовно ОСОБА_1 , відкрите 29 лютого 2016 року, завершено (а.с.214-216,т.1).

31 жовтня 2024 року представником ТОВ «Кей-Колект» В`ячеславом Таран складено Акт № 00733578 про те, що ТОВ «Кей-Колект» здійснило перевірку реєстрів вхідної кореспонденції за період з 17 липня 2017 року по 31 жовтня 2024 року щодо надходження засобами поштового зв`язку на юридичні адреси товариства відТернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа № 2-684/10 від 12 травня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Укрсиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту. За результатами перевірки встановлено відсутність надходження засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Кей-Колет» постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа № 2-684/10 від 12 травня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Укрсиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту (а.с.217,т.1)

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект»про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив та заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку чим відсутні підстави для його поновлення. Враховуючи те, що дублікат виконавчого листа видається лише в межах строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, то відмова у поновленні строку є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України«Про виконавче провадження» від 21квітня 1999 року №606XIV (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, видачі виконавчого листа та на момент відкриття виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Однак, згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі №905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі №5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі №521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі №344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі №242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі №202/20331/13-ц.

Разом з тим згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону №606-XIV у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону № 606-XIV).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону № 606-XIV).

Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року по справі № 2684/10 стягнуто з ОСОБА_1 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, а також понесені судові витрати в розмірі 1 880,00 грн

На виконання рішення, АКІБ «УкрСиббанк» пред`являло виконавчий лист № 2-684/10 від 12 травня 2010 року до виконання та 29 лютого 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/19174/2012 від 19 листопада 2012 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, та 1880,00 грн судових витрат.

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС ГТУ у Тернопільській області від 17 липня 2017 року ВП № 50298161 виконавчий лист № 2-684/10 від 12.05.2010 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Укрсиббанку 569799,27 грн, повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 17 липня 2020 року (а.с.16-17. т.2).

З інформації про виконавче провадження, отриманої з Автоматизованій системі виконавчих проваджень від 30 жовтня 2024 року, слідує, що виконавче провадження № 50298161 завершено (а.с. 214-216, т.1).

У заяві ТОВ «Кей-Колект» просить поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання посилаючись на те, що він направляв запити до виконавчої служби:10.05.2018, 21.11.2019, 09.09.2021 та 07.11.2022, які, на його думку, були проігноровані. Лише 02.10.2024 від Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь, з якої вбачається, що виконавче провадження № 50298161 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-6845/10 від 12 травня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Укрсиббанку 569 799,27 грн заборгованості по кредиту державним виконавцем 17 липня 2017 року, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», завершено .

Представник заявника ТОВ «Кей-Колект» в заяві стверджує, що виконавчий лист був втрачений в ході надсилання із виконавчої служби до стягувача та вважає, що строк пред`явлення його до виконання був пропущений із поважних причин, а тому просить поновити строк.

Як зазначалось, із змісту ч. 1 ст. 433 ЦПК України, вбачається, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 2-684 від 12 травня 2010 року перебував на виконанні у період з 29 лютого 2016 року по 17 липня 2017 року у відділі ДВС №АСВП 50298161, та 17 липня 2017 року повернутий стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», та повторно стягувачем не пред`являвся.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявленняТОВ «Кей-Колект», та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій за період із 17 липня 2017 року (винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу)до 17 липня 2020 року (закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання).

Посилання заявника про те, що представник ТОВ «Кей-Колект» направляв запити до виконавчої служби: 10.05.2018, 21.11.2019, 09.09.2021 та 07.11.2022, які, на його думку, були проігноровані, відтак втрата виконавчого листа відбулась поза волею стягувача, а строк пред`явлення виконавчого документа пропущений через відсутність у належного стягувача інформації про місцезнаходження виконавчого документу, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що ТОВ «Кей-Колект», як стягувач, звертався із скаргами до суду на дії або бездіяльністю державного виконавця в порядку 447ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, про безпідставність посилання представника заявника ТОВ «Кей-Колект» на те, що втрата виконавчого листа відбулась поза волею стягувача, а строк пред`явлення виконавчого документа пропущений через відсутність у належного стягувача інформації про місцезнаходження виконавчого документу, тому є всі підстави вважати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки вказане не є тими обставинами, що унеможливлювали чи ускладнювали своєчасно, тобто з липня 2017 року по липень 2020 року звернутися із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та не вжито достатніх заходів щодо контролю за виконанням рішення суду.

Крім цього, слід зазначити, що поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом необмеженого строку означатиме, що стягувач матиме можливість «штучно» збільшити цей строк, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз наведеної норми приводить до висновку, що обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 у справі №2-836/11.

Таким чином, оскільки строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплив, заявником ТОВ «Кей-Колект» не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим відсутні підстави для його поновлення, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги заявника щодо видачі дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред`явлення його до виконання задоволенню не підлягають, оскільки дублікат виконавчого листа видається лише в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, то відмова у поновленні строку є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа.

Твердження представника заявника про те, що станом на момент звернення до суду рішення про стягнення боргу не виконано, у стягувача відсутній оригінал виконавчого документа, на виконанні у відділі державної виконавчої служби виконавчий документ також не перебуває, що дає підстави вважати, що вказаний документ втрачений, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих висновків про неможливість видачі дубліката виконавчого листа виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 2-684/10 та поновлення строку на його пред`явлення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на таке.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року видано виконавчий лист № 2684/10 від 12 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 569 799,27 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 11081155000 від 21 листопада 2006 року, а також понесені судові витрати в розмірі 1 880,00 грн

Виконавчі дії з примусового виконання даного виконавчого листа, розпочато ТМ ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області 29 лютого 2016 року ВП № 50298161, а постановою від 17 липня 2017 року цей виконавчий лист повернуто стягувачу - АТ Інноваційний банк «УкрСиббанк» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що стверджується інформацією з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та відомостей АСВП (160-162, 214-216,т.1), про що виконавчими органами повідомлено стягувача на його лист від 02 жовтня 2024 року (а.с.212-213, т.1).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумними інтервалом часу сама цікавитися провадження у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, оскільки із листа виконавчої служби не вбачається обставин втрати виконавчого листа, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник не надав доказів того, що виконавчий лист втрачено, чи не отримано ним після його повернення державним виконавцем; заявник не вказав які дії вчинялися для розшуку оригіналу виконавчого листа, чи проводилася службова перевірка з приводу його втрати, що згідно з положенням статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 2683/09 від 11 жовтня 2021 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на той факт, що стягувач ТОВ «Кей-Колект» з моменту заміни сторони виконавчого провадження стягувача публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-684/10 до виконання не звертався та не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав та належне виконання ТОВ «Кей-Колект» процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від заявника дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання не можуть бути поважними причинами для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Щодо стягнення з ТОВ «Кей-Колект» в користь ОСОБА_1 витрат за надану професійну правничу допомогу в Тернопільському апеляційному суді.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правовою позицією, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом, у судовому засіданні 25 березня 2024 року до закінчення судових дебатів представник відповідача адвокат Магдич О.О. заявила клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, представником відповідача адвокатом Магдич О.О. надано:

- ордер на надання правничої правової допомоги, який видано на підставі договору №5 від 19.02.2024.

- копію договору на адвокатьські послуги №5, укладеного 19 лютого 2025 року між адвокатом Магдич О.О. та ОСОБА_1 ;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2025, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 5500 грн за вивчення правової ситуації та перспективи щодо оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 21 січня 2025 року, співставленням доводів скарги із мотивувальною частиною оскаржуваної ухвали та доводами заперечень проти заяви ТОВ Кей-Колект у справі №2-а684/10-ц, участь у судових засіданнь.

- копію рахунку №5-1 від 19 лютого 2025 року, на оплату послуг за договором №5 від 19.02.2025 у розмірі 5500 грн.

Таким чином витрати відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на користь ОСОБА_1 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", інтереси якого представляє Вишневська Олена Ігорівна залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (вул.Менделєєва, 12, офіс 94/1, м.Київ, код ЄДРПОУ 37825968) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 5500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 03 квітня 2025 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів