Рішення

від 04.04.2025 по справі 487/3764/23

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/3764/23

Провадження №2/487/108/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2025 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» про розірвання договору оренди від 03.06.2016 нежитлового приміщення, зобов`язати відповідача звільнити орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 370000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що вона є власником нежитлового приміщення офісу та підвалу площею 356,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 03.06.2016 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» укладено договір оренди (найму), нотаріально посвідчений, згідно якого в орендарем ТОВ «Агро Провіжн» було прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та 03.06.2016 було погоджено та підписано додаток №2 до Договору оренди Акт приймання-передачі об`єкт оренди. Згідно п. 3.2 Договору щомісячна плата за користування приміщенням становить 15000 грн., без врахування податку на прибуток фізичних осіб. Згідно додаткової угоди від 25.09.2017, п. 3.2 Договору було змінено та визначено, що щомісячна плата за користування приміщення становить 17175 грн., без врахування податку на прибуток фізичних осіб. Згідно додаткової угоди від 30.05.2018, п. 3.2 Договору було змінено та визначено, що щомісячна плата за користування приміщення становить 19000 грн., без врахування податку на прибуток фізичних осіб. Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного наступного місяця. Відповідач неодноразово порушував виконання своїх зобов`язань стосовно оплати орендної плати, здійснював плату не систематично та не в повному обсязі. З лютого 2022 року відповідач взагалі припинив здійснювати орендну плату, але продовжуючи користуватися орендованим приміщенням. За період з 01.02.2022 по 26.06.2023 заборгованість по орендній платі становить 370000 грн. Вона неодноразово зверталась до відповідача, направляючи письмові претензії, зокрема 22.03.2023 направила повідомлення про розірвання договору оренди та вимогою звільнити орендовані приміщення до 10.04.2023, сплатити суму заборгованості за весь час користування нерухомим майном, але відповідач на її вимоги не реагує, продовжує користуватися приміщенням, не вносить орендну плату, не надає підтвердження відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги, чим порушує умови Договору оренди.

Ухвалою від 30.06.2023 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

25.08.2023 відповідач подав до суду відзив на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначивши, що 03.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Провіжн» укладено договір оренди (найму), нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площа приміщення, що передається становить 356,8 кв.м., в тому числі: 1 поверх 132,7 кв.м., підвальне приміщення 224,1 кв.м. нотаріально посвідчений та відповідач належним чином виконував умови Договору. З лютого 2022 року відповідач не використовує частину орендованих приміщень підвальне приміщення 224,1 кв.м., з квітня 2022 року відповідач проводив усні переговори з позивачем щодо зменшення орендної плати, у зв`язку з не використання більшої частини приміщення. Крім того, з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан, який діє д теперішнього часу. Підвальне приміщення 224,1 кв.м використовувалось мешканцями будинку як укриття та у третіх осіб є вільний доступ до підвального приміщення, оскільки та знаходиться обладнання для потреб будинку: генератор, водонапірні насоси, тому відповідач не має можливості використовувати усе орендоване приміщення для свої потреб, як це передбачене Договором оренди. Крім того, вважають, що орендна плата становить 15000 грн., оскільки додаткові угоди, якими змінено орендна плата, не були належним чином оформлені, не посвідчені нотаріально, тому вважаються нікчемними, тому вимога орендної плати 19000 грн. є безпідставною та суперечать вимогам законодавства. Починаючи з 24.02.2022 у Товариства виникли значні фінансові труднощі, у зв`язку з падінням попиту та неплатоспроможності клієнтів, руйнування ланцюгів постачання і дефіциту фінансування. Тобто у відповідача виникла обставина (форс-мажор), як війна, яка не залежало від нього, безпосередньо вплинула на виконання умов договору, згідно п. 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов даного договору у випадку дії форс-мажорних обставин. Пунктами 7.4-7.5 Договору передбачено, що належним доказом наявності форс-мажорних обставин є свідоцтво Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів державної влади. З листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, вбачається, що військова агресія РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є належним підтвердженням форс-мажорної обставини. Тому настання форс-мажорних обставин стало підставою, що виникла заборгованість по сплаті відповідно до умов договору. Сума боргу 370000 грн. є необґрунтованою та в рази збільшена від реального боргу. Відповідно сплачених коштів відповідачем сума боргу на червень 2023 року складає 39230,02 грн. За період з 01.06.2016 по червень 2023 року відповідач здійснив оплату 1235769,98 грн. 85 місяців х15000 грн.=1275000 грн.; 1235769,98 грн. 1275000 грн.=39230,02 грн.

25.08.2023 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 987643,33 грн.

30.08.2024 позивач подала до суду відповідь на відзив, просила про задоволення її вимог. Зазначивши, що відповідач не здійснює оплату орендної плати з лютого 2022 року, в порушення умов Договору оренди від 03.06.2016, жодних доказів, які б могли підтвердити факт невикористання частини орендованого приміщення через об`єктивну причину, яка не залежить від орендаря, відповідачем суду не надано. Підвальне приміщення загальною площею 224,1 кв.м. не має статусу допоміжного, а є нежитловим приміщенням, яке було передано ОСОБА_1 виконкомом відповідно до норм чинного законодавства. Ні законом, ні договором не встановлено обов`язкового нотаріального посвідчення додаткових угод до договору оренди нежитлового приміщення, а визначено просту письмову форму, яка і була дотримана. Зміни умов Договору щодо збільшення орендної плати були погоджені сторонами та відповідач частково виконував свої зобов`язання з орендної плати, які були погоджені додатковими угодами. Підписавши додаткові угоди відповідач надав свою згоду на їх виконання та сплачував орендну плату за цінами зазначених в додаткових угодах. В 2019 році орендар запропонував встановити розмір щомісячної орендної плати у сумі 700 доларів США, перераховуючи її за курсом долара США в гривню та подальші розрахунку відбувалися саме за цією домовленістю, але з порушенням строків. Відповідач не надав доказів на підтвердження форс-мажорних обставин конкретно для нього як на підставу невиконання свого грошового зобов`язання. Сертифікат ТПП який підтверджує наявність форс-мажорних обставин не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідач не надав доказів на підтвердження форс-мажорних обставин конкретно для нього як на підставу невиконання свого грошового зобов`язання та доказів повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та, що введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення розрахунку по орендній платі та доказів засвідчення ТПП форс-мажорних обставин виключено для ТОВ «Агро Провіжн».

31.08.2023 відповідач подав до суду заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, оскільки розрахунок не відповідає дійсності, сума безпідставно вказана у іноземній валюті, що не передбачено умовами Договору від 03.06.20216, а саме п. 3.2 та додатковими угодами до Договору. Посилався на форс-мажорні обставини та лист ТПП України від 28.02.2022, а ведення воєнного стану призвело до фінансових труднощів Товариства та як наслідок виникнення заборгованості. Нарахування штрафних санкцій відповідно до умов Договору є незаконними та необґрунтованими. Також відповідач з лютого 2022 року не використовує частину орендованих приміщень підвалу 224.1 кв.м., оскільки підвал використовується як укриття для мешканців будинку, тобто має доступ до підвального приміщення треті особи, підвальне приміщення у зв`язку з його залиттям зумовлювало необхідність проведення ремонтних робіт. Відповідач неодноразово звертався до позивача щодо перегляду умов Договору оренди, проте згоди з даного питання сторони не дійшли.

11.09.2023 представник відповідача подала до суду заперечення знову посилаючись, що відповідач не використовує все підвальне приміщення, відсутність доказів з боку позивача щодо розрахунку по орендній платі в іноземній валюті 700 доларів США та посилався на фінансові труднощі Товариства..

25.09.2023 позивач подала до суду відповідь на заперечення в яких зазначила, що станом на 2016 рік відповідачу було відомо, що у підвалі знаходяться прилад обліку водопостачання, до якого надається доступ третім особам, кімната з приладом обліку водопостачання не входить до площі оренди. В 2019 році орендар запропонував встановити розмір щомісячної орендної плати у сумі 700 доларів США, перераховуючи її за курсом долара США в гривню та подальші розрахунку відбувалися саме за цією домовленістю.

10.10.2023 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, з урахування 3% річних, інфляційних витрат та пені у загальному розмірі 1086543,16 грн.

13.10.2023 представник відповідача подав заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на зміну предмета позову, а також, що розрахунок не відповідає дійсності, сума безпідставно вказана у іноземній валюті, що не передбачено умовами Договору від 03.06.20216, а саме п. 3.2 та додатковими угодами до Договору. Посилався на форс-мажорні обставини та лист ТПП України від 28.02.2022, ведення воєнного стану призвело до фінансових труднощів Товариства та як наслідок виникнення заборгованості. Нарахування штрафних санкцій відповідно до умов Договору є незаконними та необґрунтованими.

23.10.2023 позивач подала відповідь на заперечення в яких зазначила, що суму боргу нею розраховано відповідно до розміру фактичних платежів за період 24.10.2019 по 23.02.2022 та оплату в доларах США вона не вимагала. Відповідач не сплачує орендну плату, проте приміщення не звільняє, її вимоги ігнорує. Також нею було з`ясовано, що офісом також користується ТОВ «Агро Провіжн Логістик», чим порушуються її права як власника. Вказані Товариства продовжують займатися своєю діяльністю, розміщують оголошення про найм працівників.

30.10.2023 представник відповідача подала до суду пояснення в яких зазначила, що розрахунок заборгованості наданий позивачем не відповідає дійсності є неспівмірним з реальною сумою заборгованості.

17.11.2023 позивач подала до суду заяву про залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «Агро Провіжн Логістик».

17.11.2023 позивач подала до суду заперечення на пояснення відповідача.

16.01.2024 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача «Агро Провіжн» заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 1347625,80 грн., з урахування 3% річних 36048,07 грн., інфляційних витрат -192750,91 грн. та пені 503641,84 грн.

04.03.2024 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача «Агро Провіжн» заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 1432297,08 грн., заборгованість за договором оренди 658290,48 грн., з урахування 3% річних -41163,92 грн., інфляційних витрат 209714,99 грн. та пені - 564291,61 грн.

13.03.2024 представник відповідача подала до суду заперечення щодо збільшення позовних вимог, просили в задоволенні збільшених позовних вимог відмовити, оскільки розрахунки заборгованості не відповідають дійсності та суперечать умовам договору оренди, розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності, до стягнення неустойки застосовується позовна давність один рік, нарахування штрафних санкцій не відповідають умовам договору є незаконними та необґрунтованими, крім того, у відповідача виникли обставини форс-мажор, як війна, що призвело до фінансових труднощів підприємства, зменшення штату працівників, а також не використовування частини орендованих приміщень, позивач відмовляється на перегляд умов Договору.

30.04.2024 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача «Агро Провіжн» заборгованість по орендній платі за період з 12.02.2022 по 30.04.2024 у розмірі 702536,78 грн., 3% річних - 23790,14 грн. та пені 317965,08 грн., а всього у загальному розмірі 1044292 грн.

09.05.2024 представник відповідача подала заяву про долучення доказів.

Ухвалою від 09.05.2024 у прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача та вимоги про скасування реєстрації відповідача - відмовлено та повернути заяву позивачу, здійснено перехід у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

18.06.2024 позивач подала клопотання про долучення доказів.

24.06.2024 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити через безпідставність вимог. Зазначивши, що між сторонами було укладено договір оренди від 03.06.2016 нотаріально посвідчений, додаткові угоди від 25.09.2017 та від 30.05.20218 щодо орендної плати нотаріально не посвідчені, тому суперечать ст. 654 ЦК України та є нікчемними. Безпідставні посилання позивача, що розмір орендної плати становить 700 доларів США, що не відповідає дійсності, оскільки договором передбачена оплата оренди саме в гривнах. Розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності, до стягнення неустойки застосовується позовна давність один рік, нарахування штрафних санкцій не відповідають умовам договору є незаконними та необґрунтованими, крім того, у відповідача виникли обставини форс-мажор, як війна, що призвело до фінансових труднощів підприємства, зменшення штату працівників, а також не використовування частини орендованих приміщень, позивач відмовляється на перегляд умов Договору.

28.06.2024 позивач подала відповідь на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі. Зазначивши, що відповідач ніколи не заперечував виконання додаткових угод до договору оренди та сплачував оренду за вказаною в угодах ціною, тому безпідставні посилання відповідача на нікчемність додаткових угод. Також вкотре зазначила, що орендна плата була за ініціативою відповідач у розмірі 700 доларів США в перерахунку на гривну. Нарахування пені здійснено позивачем відповідно до п. 5.3 договору. Безпідставні посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин. Відповідач в порушення умов договору оренди передає приміщення у користування третім особам, має доступ до всіх приміщень офісу та підвалу, доказів , що через об`єктивну причину, яка не залежить від орендодавця щодо невикористання частини орендованого приміщення не надано, не звільнення приміщення, акт прийому-передачі приміщення орендодавцю не підсувався.

22.07.2024 позивач подала до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «Агро Провіжн Логістик».

18.10.2024 представник відповідача надав до суду заперечення на клопотання позивача від 22.07.2024 просив в його задоволенні відмовити.

18.10.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності відповідача.

Ухвалою від22.10.2024 залученодо участіу справіяк співвідповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик».

28.03.2025 позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

В судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При прийнятті рішення суд керуєтьсяст. 16 ЦК України, відповідно до якої захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений цією статтею.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення офісу та підвалу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2010.

03.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Провіжн» укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендарю було надано в оренду у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 356,8 кв.м., в тому числі: 1 поверх 132,7 кв.м., підвальне приміщення 224,1 кв.м., договір підписаний ОСОБА_1 та директором товариства ОСОБА_2 , вказане підтверджується договором оренди (найму), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., копія якого надана суду позивачем. Строк оренди складає 2 роки з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення орендарю. Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди за вказаною адресою від 03.06.2016, який містить підписи сторін. Копія акту надана суду позивачем.

Згідно п. 2.2.1.3, 2.21.10 Договору оренди (далі Договору) орендар зобов`язаний здійснювати орендну плату в порядки та строки, передбачені цим Договором; вчасно вносити орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 3.1 3.8 Договору орендар щомісячно сплачує орендодавцю за користування приміщенням тверду орендну плату за наступний місяць, щомісячна плата становить 15000 грн., без урахування платку на прибуток фізичних осіб. Розмір орендної плати переглядається сторонами щорічно, спираючись на індекс інфляції, у разі зміни орендної лати підписується додаткова угода. Всі платежі здійснюються в національної валюті України гривні. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного наступного місяця. У разі змін у податковому законодавстві розмір орендної плати може змінюватися, про що укладається додаткова угода.

Згідно п. 5.1 Договору у випадку порушення цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що порушення цього договору є його не виконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. 8.4 Договору цей договір може бути розірвано або може бути припинений на підставах, передбачених умовами цього договору або положеннями чинного законодавства, у тому числі у випадку неналежного виконання сторонами зобов`язань. Пунктом 8.5 передбачено, що договір може бути достроково розірвано з ініціативи орендодавця в порядку передбаченому чинним законодавством України у випадку не сплати орендної плати на рахунок орендодавця протягом 1 місяця. Також договір може бути достроково розірвано з ініціативи орендодавця у разі якщо сторони не дійшли згоди щодо зміни розміру орендної плати, а також якщо орендар своїми діями створює загрозу псування орендованого приміщення та прилеглої території. У цьому випадку орендодавець може ініціювати підписання акту приймання-передачі приміщення орендодавцю та звільнення і передачу приміщення орендодавцеві у 30-дений термін, з моменту письмового повідомлення, передбаченого п. 3.9. Згідно п.8.6 про розірвання даного договору в порядку за умовами п. 8.5 сторони письмово повідомляють одна одну за 10 календарних днів до розірвання цього договору.

Згідно додаткової угоди від 25.09.2017 до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.06.2016, були внесені зміни до п. 3.2 Договору та визначено, що щомісячна плата за користування приміщення становить 17175 грн., без врахування податку на прибуток фізичних осіб.

Вказана додаткова угода підписана уповноваженими особами сторін Остяк Н.І. та директором ТОВ «Агро Провіжн» Мироновою А.С.

Крім того, 30.05.2018 було укладено додаткову угоду до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.06.2016, були внесені зміни до п. 3.2 Договору та визначено, що щомісячна плата за користування приміщення становить 19000 грн., без врахування податку на прибуток фізичних осіб.

Вказана додаткова угода підписана уповноваженими особами сторін Остяк Н.І. та директором ТОВ «Агро Провіжн» Мироновою А.С.

Суд ставиться критично по посилання представника відповідача, що додаткові угоди від 25.09.2017 та від 30.05.20218 нотаріально не посвідчені, у зв`язку з чим є нікчемними, оскільки умовами Договору оренди від 03.06.2016 сторонами було добровільно визначено, що у разі змін у податковому законодавстві розмір орендної плати може змінюватися, про що укладається додаткова угода (п. 3.8) та відповідно до п. 8.2 будь-які зміни й доповнення до Договору будуть дійсними й вважатися такими, що набрали чинність, якщо вони складені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками осіб. Вказані додаткові угоди не визнавались недійсними, укладались добровільно, виражаючи вільне волевиявлення сторін та узгоджену оплату оренди, підписанні уповноваженими особами договору оренди. Окрім того, сам представник відповідача визнавав, в наданих ним до суду відзивах, запереченнях та поясненнях, що ТОВ «Агро Провіж» сплачував орендну плату з червня 2018 року саме у розмірі 19000 грн.

Як зазначала позивач, відповідач неодноразово порушував виконання своїх зобов`язань стосовно оплати орендної плати, здійснював плату не систематично та не в повному обсязі, а з лютого 2022 року взагалі припинив здійснювати орендну плату, але продовжуючи користуватися орендованим приміщенням.

Позивач 22.03.2023направила відповідачевіТОВ «АгроПровіж» претензії пророзірвання договоруоренди від03.06.2016, узв`язкуз невиконанняостаннім зобов`язаньпо оплатіза договороморенди,звільнення орендованогоприміщення тасплати заборгованостіпо оренднійплаті,але відповідач на її вимоги не реагує, продовжує користуватися приміщенням, не вносить орендну плату, чим порушує умови Договору оренди.

Позивач неодноразовозбільшувала позовнівимоги вчастині стягненнязаборгованості поорендній платіта остаточновизначившись зсвоїми вимогами30.04.2024просила судстягнути звідповідача наїї користь позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів «Агро Провіжн» та ТОВ «Агро Провіжн Логістик» в солідарному порядку заборгованість по орендній платі за період з 12.02.2022 по 30.04.2024 у розмірі 702536,78 грн., зазначивши, що орендна плата з серпня 2019 року складала 700 доларів США, вказану оплату було запропоновано саме відповідачем,тому розрахунок орендної плати позивачем розраховано в гривневому еквіваленті 700 доларів США по курсу НБУ на день оплати, також просила стягнути 3% річних - 23790,14 грн. та пені 317965,08 грн., а всього у загальному розмірі 1044292 грн.

Відповідач не погоджується із розміром заборгованості по орендній платі, у тому числі нарахованих позивачем 3% річних та пені.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини з приводу стягнення заборгованості по орендній платі та розірванню договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

У відповідності дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею6, статтею627цього жкодексупередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору у з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до ч. 2ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18),ст.204ЦК України закріплюєпрезумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст.629ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право щодо обов`язковості договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.759ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1ст.761ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом ч. 1, 5 ст.762ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Окрім того, відповідно до ст. 785 ЦК Україниу разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як встановлено судом, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди та не сплачував орендну плату за користування орендованим приміщенням, що не заперечує відповідач та вказане суперечить істотним умовам укладеного договору оренди.

Відповідач доказів сплати орендної плати та контррозрахунку суду не надав, також не надав доказів того, що невиконання зобов`язань за договором сталося не з його вини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.06.20216 та стягнення заборгованості по орендній платі.

Разом з цим суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21), згідно якої загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог.

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, враховуючи наведене, суд здійснив перевірку розрахунків наданих позивачем.

Щодо розрахунку заборгованості по орендній платі:

Як встановлено судом, відповідно до договору оренди від 03.06.2016, з подальшою зміною розміру орендної плати відповідно до додаткових угод, зокрема додаткової угоди від 30.05.2018, сторонами договору було визначено розмір орендної плати 19000 грн. Будь-яких доказів того, що сторони укладали додаткові угоди та розмір орендної плати було визначено у розмірі 700 доларів США суду не надано.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що заборгованість по орендній платі слід стягнути солідарно з ТОВ «Агро Провіжн» та ТОВ «Агро Провіжн Логістик», оскільки суду будь-яких належних та допустимих доказів, що позивачем або відповідачем ТОВ «Агро Провіжн» було укладено договори оренди нежитлового приміщення з ТОВ «Агро Провіжн Логістик», суду не надано сторонами.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «Агро Провіжн» заборгованість по орендній платі за період з 12.04.2022 по 30.04.2024, із розрахунку 19000 грн. щомісячної орендної плати, відповідно до умов Договору оренди від 03.06.20216 та додаткової угоди від 30.05.20218, у загальному розмірі 504857,14 грн. = (19000 грн. х 26 місяців + 12 днів лютого 2022 року у розмірі 10857,14 грн.)

Щодо розрахунку 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України.

Суд враховує, що позивач також просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача три проценти річних.

Так, відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, а отже, 3% річних та інфляційні не мають характеру штрафних санкцій.

Наведена позиціяпідтверджена Верховним Судом у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.

Суд приймає до уваги розрахунок 3% річних наданий позивачем.

Отже, оскільки відповідач не виконав обов`язки, не сплатив позивачу коштів за користування орендованим майном з 12.02.2022 по 30.04.2024, з відповідача ТОВ «Агро Провіжн» на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 23790,14 грн., в межах заявлених вимог, за формую нарахування: Проценти = сума боргу х процентна ставка /100% х кількість днів/кількість днів у році.

Щодо розрахунку пені у розмірі подвійної облікової ставки у розмірі 317965,08 грн..

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення орендної плати орендодавець має право нарахувати орендарю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Як вбачаєтьсяз розрахункупозивача,відповідний розрахунокпозивачем здійсненоза загальнийперіод з12.02.2022по 30.04.2024.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено помилки у визначенні розміру пені.

Таким чином, здійснивши перерахунок суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 304559,98грн. (за формулою Пеня = С (сума заборгованості)х2УСД (подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, 2* облікова ставка НБУ)/днів у році) х Д (кількість днів прострочення):100.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково на суму 304559,98 грн.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання та використання орендованого майна в період військового стану, суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата (ТПП) України у своєму листі від 28.02.2022 р. «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Але, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно п. 7.3-7.6 Договору оренди від 03.06.2016 сторона, яка піддалась дії форс-мажорних обставин, негайно не пізніше 48 годин, повідомляє іншу сторону в письмовому вигляді про початок або припинення дії таких обставин. Належним доказом наявності форм-мажорних обставин є свідоцтво Торгово-промислової палати України або іншим компетентним органом. У випадку дії форс-мажорних обставин виконання зобов`язання за цим договором може бути припинено в повному обсязі або частково на термін дії таких обставин. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів кожна сторона вправі ініціювати припинення дії договору, попередивши іншу сторону не менше чим за 15 календарних днів до запропонованої дати дострокового припинення договору.

Однак, відповідачем не було надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Також, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили. В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Окрім того, суд зауважує, факт не повернення орендованого майна, свідчить про використання орендованого майна, у том числі вказане підтверджується наданими відповідачем ТОВ «Агро Провіжн» платіжними інструкціями щодо оплати послуг по постачанню води, газу та електроенергії до орендованого нежитлового приміщення.

Посилання відповідача щодо втрати постачальників відхиляються судом як обставини, що можуть звільнити відповідача від внесення орендної плати. Так, відповідач не звертався, а позивач не отримував жодних листів чи підтверджуючих документів від відповідача стосовно неможливості використання орендарем орендованих приміщень та розірвання договору оренди, а лише під час розгляду справи в суді, 20.09.2023 і 26.04.2024 направили позивачу пропозиція щодо зменшення орендної плати, які були останньою відхилена. При цьому, слід зазначити, що відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний підприємницький ризик під час здійснення своєї господарської діяльності щодо результатів такої діяльності.

Щодо усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, шляхом зобов`язання звільнити нежитлове приміщення.

Частиною першоюстатті 319 Цивільного кодексу Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав - позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц зроблено правовий висновок про те, що зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов (такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним).

Більше того, за наявного підходу до фізичного зайняття майна як до триваючого порушення, на вимоги про припинення якого не поширюється позовна давність, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (див. у подібних правовідносинах також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначила, що відповідачі ТОВ «Агро Провіжн» та ТОВ «Агро Провіжн Логістик», орендоване приміщення не звільнили та не передали їй за актом приймання-передачі, чим створили перешкоди у здійсненні права користування приміщенням.

Так, позивач є власником нежитлового приміщення офісу на 1 поверсі та нежитлових приміщень підвалу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежитлове приміщення було передано позивачем відповідачу ТОВ «Агро Провіжн» за договором оренди від 03.06.20216.

Крім того, згідно наданих позивачем відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, за адресою: м. Миколаїв вул. Даля, 2/3 ТОВ «Агро Провіжн Логістик» з 17.11.2016 веде свою підприємницьку діяльність та користується нежитловим приміщенням за вищевказаною адресою без відома та згоди позивача, оскільки з даним Товариством позивачем не укладався договір оренди, вказані обставини не заперечувались представником ТОВ «Агро Провіжн», посилаючись на внутрішню господарську діяльність Товариства.

Отже, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у фактичному користуванні відповідачів ТОВ «Агро Провіжн» та ТОВ «Агро Провіжн Логістик», у останнього без встановлених законом підстав, що перешкоджає позивачу у вільному користуванні своєю власністю.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем, те що нежитлове приміщення знаходиться у фактичному користуванні відповідачів без установлених законом підстав, суд вважає, що позивач має право на захист свого суб`єктивного цивільного права шляхом усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди нежитлового приміщення від 03.06.2016, а саме: нерухоме майно, нежитлове приміщення офісу на 1 поверсі та нежитлових приміщень підвалу, площею приміщення 356,8 кв.м., в тому числі: 1 поверх 132,7 кв.м., підвальне приміщення 224,1 кв.м., за актом прийому-передачі згідно з умовами договору.

Суд приймає до уваги, що позивачем, у даному випадку були вжиті заходи щодо повідомлення відповідачів про припинення договору оренди та відповідно обов`язок останніх повернути орендоване майно на підставі акту приймання-передачі. Однак, відповідачі не виконали свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі нерухомого майна.

Так, доказів виконання вказаного обов`язку відповідачі суду не надали, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачами такі докази не подавалися.

Приймаючи до уваги факт наявності у відповідача заборгованості за договором оренди, враховуючи задоволення судом вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, суд із врахуванням аналізу вказаних обставин та положень законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ТОВ «Агро Провіжн» та ТОВ «Агро Провіжн Логістик» усунути перешкодиу користуванніналежними позивачу направі приватноївласності нежитловимиприміщеннями тазвільнення нежитлових приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, з відповідача ТОВ «Агро Провіжн Логістик» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536, 80 грн. та з ТОВ «Агро Провіжн» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9964,80 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмір 15000 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат позивачем надано договір про надання адвокатських послуг №23/1 від 09.06.2023.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Проте, в порушення вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суду не надано жодних доказів на підтвердження виду, обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом та їх вартості, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями,10,12,13,81,134,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Розірвати договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 03.06.2017 №38/7, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №632.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Агро Провіжн» на користь ОСОБА_1 борг по орендній платі у розмірі 504857,14 грн., 3% річних у розмірі 23790,14 грн. та пені у розмірі 304559,98 грн.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик» усунути перешкоди у користуванні належними ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитловими приміщеннями офісу на 1 поверсі та нежитловим приміщенням підвалу, площею приміщення 356,8кв.м.,в томучислі:1поверх 132,7кв.м.,підвальне приміщення 224,1кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язавши Товариство зобмеженою відповідальністю«Агро Провіжнта Товариствоз обмеженоювідповідальністю «АгроПровіжн Логістик» звільнити нежитлове приміщення.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн Логістик» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Агро Провіжн» накористь ОСОБА_1 судовий збіру розмірі9964,80 грн.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_4 ;

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн», місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв вул. Даля, 2/3, ЄДРПОУ 39690134;

Товариствоз обмеженоювідповідальністю «АгроПровіжн Логістик» місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв вул. Даля, 2/3, ЄДРПОУ 40966346.

Суддя: С.М. Афоніна