Постанова

від 03.04.2025 по справі 197/83/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4221/25 Справа № 197/83/25 Суддя у 1-й інстанції - Геря О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 197/83/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

ввідповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року, яка постановлена суддею Гері О.Г. у селищі Широкому Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Широківського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року цивільну справу №197/83/25за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1А) про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання передано на розгляд Заводському районному суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокатМотуз О.В., просить скасувати ухвалу суду та направити справу до Широківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що позовна заява була подана саме до Широківського районного суду Дніпропетровської області за фактичним зареєстрованим місцем проживання позивача, у порядку ч. 3 ст. 28 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, на розгляд Заводському районному суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачемдовідка провзяття наоблік внутрішньопереміщеної особине єдокументом,який підтверджуєзареєстроване місцепроживання/перебуванняпозивача заадресою: АДРЕСА_1 ,оскільки підтверджуєлише фактвнутрішнього переміщенняособи тавзяття їїна облік.

При цьому, з огляду на те, що, у відповідності з вимогами ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що, з огляду на зареєстроване місце знаходження відповідача ПрАТ «Шахтоуправління«Покровське» (85300,Донецька область,м.Покровськ,площа Шибанкова,буд.1А), дана справа підсудна Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, а тому позов має бути переданий на розгляд до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя 29.08.2024 року №2584/0/15-24 щодо зміни територіальної підсудності справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У пунктах 1, 2 та 36 Постанови №3 Пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 28 ЦПК України передбачає підсудність справ за вибором позивача.

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені встатті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.

Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

Крім того,постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад»прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), п. 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17, у якій вказано, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціальногоЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених уст.1 цього Закону.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що внутрішньо переміщенні особи, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача ОСОБА_1 , відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи, є: АДРЕСА_1 .

Відтак, позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду за захистом своїх трудових прав, визначивши на власний розсуд місце пред`явлення позову, а саме пред`явивши позов за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання, скористався своїм абсолютним правом, передбаченим ст.28 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції не врахував та не надав правової оцінки вказаним позивачем обставинам, які надають йому право звернутися до суду за підсудністю на свій вибір, враховуючи альтернативною підсудністю, відповідно до ч. 2ст. 28 ЦПК України, та вважав за необхідне визначити підсудність данного спору згідно положень ч.2 ст. 27 ЦПК України, якою передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції не звернувши увагу на вищенаведені обставини, прийшов до помилкового висновку, що справа за підсудністю належить до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області та підлягає направленню до нього на розгляд.

Колегія суддів зважає на те, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п. п. 1,4 ст. 379 ЦПК України є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, оскільки, згідно ч. 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, якщо, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, а у даному випадку справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокатМотуз ОлександрВолодимирович, - задовольнити.

Ухвалу Широківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від07лютого 2025року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доПриватногоакціонерного товариства«Шахтоуправління«Покровське» провідшкодування моральноїшкоди узв`язкуз ушкодженнямздоров`явнаслідокпрофесійногозахворювання - направити для продовження розгляду до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 03 квітня 2025 року.

Головуючий:

Судді: