Ухвала

від 04.04.2025 по справі 300/2244/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"04" квітня 2025 р.справа № 300/2244/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову до подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України щодо оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України, яким до ОСОБА_1 , як до адвоката, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю терміном на два місяці (до 20.05.2025), у зв`язку із не проходженням підвищення професійної кваліфікації адвоката.

Так, заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акту рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ІІІ-009/2025 від 20.03.3025 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на два місяці.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в адміністративній справі №300/2244/25 визначено головуючого суддю Кафарського В.В.

Заява передана для розгляду головуючому судді 03.04.2025.

Відповідно до ч. 1 ст 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведених приписів, суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Як слідує із заяви про забезпечення позову, вимоги ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Також суд звертає увагу, що позивач зазначає в заяві про забезпечення позову доводи порушення відповідачем приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте, самі по собі такі доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятого відповідачем рішення чи вчинення дій та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті.

Стосовно доводів позивача про те, що наявність факту застосування до нього дисциплінарного стягнення впливає на його право на працю, суд зауважує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи, тим більше, якщо це рішення прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд критично оцінює посилання заявника на те, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у його право, оскільки вказане вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.

З цього приводу суд наголошує на тому, що забезпечення позову у спосіб, заявлений ОСОБА_1 , призводить до продовження його діяльності як адвоката на противагу рішенню Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Суд також звертає увагу, що позивач підтвердив у поданій заяві свій намір звернутися до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. При цьому, рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

Отже, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі №640/10883/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надання правової оцінки рішенню ВКДКА має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.

За таких обставин, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, а тому дійшов переконання, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявнику ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.