Рішення від 04.04.2025 по справі 320/45760/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 року № 320/45760/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Іванківське лісопаркове господарство» до Міністерства юстиції України, треті особи: Київська обласна державна (військова) адміністрація, Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківське лісопаркове господарство» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: Київська обласна державна (військова) адміністрація, Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3/5 від 01.01.2024 «Про задоволення скарги», згідно якого анульовано рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуваний наказ унеможливлює виконання рішення Іванківської селищної ради позивачем для здійснення його статутних цілей. Крім того, вказує, що скаржник - Київська обласна державна (військова) адміністрація не була власником спірних земельних ділянок.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/45760/24 передана 09.10.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з відомостей Державного реєстру прав та поданих документів Колегією встановлено, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та перебували в державній власності, а отже власником таких земель є Київська обласна державна (військова) адміністрація. Враховуючи той факт, що власником земель лісогосподарського призначення є Київська обласна державна (військова) такі земельні ділянки не можуть бути передані у комунальну власність, окрім як за рішенням власника земельних ділянок. Однак жодних рішень щодо поділу земельних ділянок та передачі їх у комунальну власність скаржник не приймав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З матеріалів справи вбачається, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга Київської обласної військової адміністрації від 19.09.2023 № 9346/01/31.02.01/2023, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2023 за № СК-3752-23 на рішення від 15.03.2023 №№ 66788988, 66785731, 66785444, 66786427, 66785294, 66785579, 66786536, 66788079, 66787640, 66784539, 66784916, 66786170, 66786309, 66786004, від 16.03.2023 №№ 66809171, 66810664, 66813092, 66813352, 66812789, 66813246, 66813608, 66813462, 66811512, від 21.03.2023 №№ 66866891, 66862410, 66867022, 66866726, 66866249, 66865912, 66866432, 66863779, 66866585, від 22.03.2023 №№ 66880331, 66881164, 66881265, 66881380, 66881507, 66881041, 66880920 приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222082100:01:001:0009, 3222080800:02:002:0111, 3222081900:03:003:0002, 3222080300:04:003:0025, 3222080300:07:007:0017, 3222080300:07:007:0058, 3222084600:03:007:0009, 3222083200:02:002:0001, 3222081900:03:009:0062, 3222086400:02:006:0011, 3222082100:01:004:0002, 3222080700:03:002:0005, 3222082700:02:006:0002, 3222083200:02:017:0007, 3222082700:02:007:0012, 3222080800:01:001:0014, 3222082700:02:032:0017 3222083200:01:006:0020, 3222084600:01:001:0025, 3222084600:01:007:0026, 3222082100:01:008:0033, 3222081900:03:008:0036, 3222086400:03:004:0040, 3222082400:02:007:0041, 3222055100:03:006:0044, 3222085000:01:001:0055, 3222055100:03:004:0058, 3222080800:02:004:0060, 3222080800:02:004:0062, 3222055100:03:007:0067, 3222080800:01:007:0073, 3222082900:02:002:0079, 3222080300:07:001:0094, 3222055100:03:003:0135, 3222082900:01:006:0137, 3222055100:03:005:0193, 3222081900:03:013:0209, 3222081900:03:013:8207, 3222080900:01:002:0001.

На підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Теплюк Г.М. зареєстровано право власності на земельні ділянки за Іванківською селищною радою на підставі рішення Іванківської селищної ради від 16.12.2022 за № VІІІ-40/4333 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, рішення Іванківської селищної ради від 18.01.2023 за № VІІІ-41/4361 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, сформованих витягів з Державного земельного кадастру.

За результатами розгляду Скарги висновком Центральної Колегії від 07.12.2023 рекомендовано:

1. Скаргу Київської обласної військової адміністрації від 19.09.2023 №9346/01/31.02.01/2023 задовольнити.

2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 15.03.2023 №№ 66788988, 66785731, 66785444, 66786427, 66785294, 66785579, 66786536, 66788079, 66787640, 66784539, 66784916, 66786170, 66786309, 66786004, від 16.03.2023 №№ 66809171, 66810664, 66813092, 66813352, 66812789, 66813246, 66813608, 66813462, 66811512, від 21.03.2023 №№ 66866891, 66862410, 66867022, 66866726, 66866249, 66865912, 66866432, 66863779, 66866585, від 22.03.2023 №№ 66880331, 66881164, 66881265, 66881380, 66881507, 66881041, 66880920 приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни.

На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України прийнято наказ від 01.01.2024 № 3/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу Київської обласної військової адміністрації від 19.09.2023 №9346/01/31.02.01/2023 задовольнити.

2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 15.03.2023 №№ 66788988, 66785731, 66785444, 66786427, 66785294, 66785579, 66786536, 66788079, 66787640, 66784539, 66784916, 66786170, 66786309, 66786004, від 16.03.2023 №№ 66809171, 66810664, 66813092, 66813352, 66812789, 66813246, 66813608, 66813462, 66811512, від 21.03.2023 №№ 66866891, 66862410, 66867022, 66866726, 66866249, 66865912, 66866432, 66863779, 66866585, від 22.03.2023 №№ 66880331, 66881164, 66881265, 66881380, 66881507, 66881041, 66880920 приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни.

3. Виконання наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

Вважаючи, що зазначеним наказом порушеного його законні права позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-VІ.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно статті 6 Закону № 1952-VІ організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 83-7 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ 02 липня 2014 року № 228, Мін`юст здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 7 Закону № 1952-VІ передбачено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 37 Закону № 1952-VІ встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Зокрема, Міністерство юстиції України розглядає: скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії; скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.

Відповідно частини шостої статті 37 Закону № 1952-VІ за результатами розгляду скарги на рішення, дії або діяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок) врегульована процедура розгляду скарг.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення став для відмови в її задоволенні (пункт 5 Порядку № 1128).

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально (пункт 8 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 13 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику (пункт 14 Порядку № 1128).

У свою чергу Порядок створення Мін`юстом та його територіальними органами Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегії), організаційні та процедурні засади діяльності Колегій регулюються Положенням про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженої наказом Міністерства юстиції країни 09 січня 2020 року № 71/5 (далі Положення № 71/5).

Згідно з пунктом 2 розділу 1 Положення № 71/5 колегії є постійно діючими консультативно- дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - скарги).

Колегії створюються Мін`юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.

Мін`юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна колегія Мін`юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін`юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії Мін`юсту.

Пунктом 9 розділу 3 Положення № 71/5 за результатами розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

Висновок Колегії має містити: дату та місце проведення засідання Колегії; перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги; реквізити та суть скарги; рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги; мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються; результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.

Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов`язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін`юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.

Судом встановлено, що висновком Центральної Колегії від 07.12.2023 визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 15.03.2023 №№ 66788988, 66785731, 66785444, 66786427, 66785294, 66785579, 66786536, 66788079, 66787640, 66784539, 66784916, 66786170, 66786309, 66786004, від 16.03.2023 №№ 66809171, 66810664, 66813092, 66813352, 66812789, 66813246, 66813608, 66813462, 66811512, від 21.03.2023 №№ 66866891, 66862410, 66867022, 66866726, 66866249, 66865912, 66866432, 66863779, 66866585, від 22.03.2023 №№ 66880331, 66881164, 66881265, 66881380, 66881507, 66881041, 66880920 приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни.

На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України прийнято наказ від 01.01.2024 № 3/5 «Про задоволення скарги», який є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності такого рішення, суд враховує наступне.

Згідно із ст. 27 Закону № 1952-VІ державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підстав, зокрема, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно ст. 27 Закону № 1952-VІ державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 23 Закону № 1952-VІ розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Згідно із ст. 24 Закону № 1952-VІ підставою для відмови в державній реєстрації прав є: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктом 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) та природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Відповідно до положень статті 27 Закону № 1952-IV підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав є, зокрема, рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність, а також інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З відомостей Державного реєстру прав та поданих документів Колегією встановлено, що земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та перебували в державній власності.

Також, Колегією встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки державному реєстратору ОСОБА_1 не було подано рішення про передачу земельних ділянок із державної у комунальну власність та акта прийому-передачі земельних ділянок.

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV визначено що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону, а також за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки оскаржувані рішення державного реєстратора ОСОБА_1 прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав передбаченої пунктом 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV, ці рішення підлягають анулюванню.

Твердження позивача щодо того, що згідно публічних реєстрів Київська обласна військова адміністрація не була власниками земельних ділянок є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 у справі № 522/3999/23 колегія суддів дійшла висновку, що «державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає».

Отже, Колегією було встановлено, що відповідно до поданих документів та встановлених відомостей з Державного реєстру прав, спірні земельні ділянки належать до категорії земель лісогосподарського призначення та є державною власністю і не можуть бути землями комунальної власності в силу приписів ЗК України, що підтверджує той факт, що власником земель є Київська обласна державна (військова) адміністрація.

Таким, чином враховуючи той факт, що власником земель лісогосподарського призначення є Київська обласна державна (військова) адміністрація, відповідно такі земельні ділянки є державною власністю та не можуть бути передані у комунальну власність , окрім як за рішенням власника земельних ділянок. Однак жодних рішень щодо поділу земельних ділянок та передачі їх у комунальну власність скаржник не приймав.

Згідно з частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізовується державою через органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Також частиною п`ятою статті 122 ЗК України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена.

Відтак, Колегією встановлено, що для державної реєстрації прав на земельні ділянки державному реєстратору ОСОБА_1 не було надано всіх необхідних документів, а саме:

- рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у комунальну власність;

- акт приймання-передачі відповідної земельної ділянки.

Відповідно державний реєстратор Теплюк Г.М. відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 1952-IV мала б зупинити розгляд заяви оскільки документи були подані не в повному обсязі.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення державного реєстратора ОСОБА_1 прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав передбаченої пунктом 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, тому ці рішення підлягали анулюванню.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного наказу, а позивачем не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на спростування наявності підстав для його винесення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Іванківське лісопаркове господарство» до Міністерства юстиції України, треті особи: Київська обласна державна (військова) адміністрація, Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.