Рішення

від 21.03.2025 по справі 580/311/25

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року справа № 580/311/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Черкаської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2024 №UA902000202441 та №UA902000202442.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що ним був ввезений на територію України автомобіль легковий, BMW 320D VIN: НОМЕР_1 , придбаний за договором купівлі-продажу, укладеним з Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція), згідно якого вартість транспортного засобу складає 55000 СЕК (шведських крон).

У 2024 році Черкаською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог митного законодавства у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, яким встановлено порушення позивачем вимог Митного кодексу України в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості вищевказаного транспортного засобу, та спірними рішеннями донараховано митні платежі на загальну суму 14968,09 грн., в тому числі ввізного мита на суму 4677,53 грн., податку на додану вартість на суму 10290,56 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач зазначає, що жодним доказом не підтверджується, що договори купівлі-продажу вищевказаного автомобіля, укладений з Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція), визнаний неправомірним та/або недійсними, скасованими в установленому законом порядку, а його зміст містить недостовірні відомості, у тому числі щодо вартості.

Крім того рахунок-фактура, отримана відповідачем від митних органі Королівства Швеція, у якому вказана вартість транспортного засобу 87000 шведських крон, викликає сумніви з приводу її дійсності щодо недостовірності відомостей, оскільки не підтверджена банківськими платіжними документами щодо оплати, а позивач не підтверджує їх оплати

У відповідача відсутні оригінал рахунку-фактури, а тому його копія є неналежними та недопустимими доказом.

Також, перевірка проведена в період дії мораторію на її проведення, що свідчить про відсутність підстав для її проведення та призводить до неможливості посилатись на документи та інформацію, отримані в результаті проведення перевірки.

Позивач не міг виступати суб`єктом відповідальності за правильністю визначення бази оподаткування, оскільки митне оформлення здійснювалось митними брокерами;

Відсутній належним чином засвідчений переклад українською мовою рахунків-фактур, листів митних органів Королівства Швеції, що виключає можливість визнання таких документів належними та допустимими доказами.

Станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень закінчились строки зберігання первинних документів щодо ввезення транспортних засобів, а тому провести повну, об`єктивну та всебічну перевірку не було можливим.

Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що декларант (позивач у справі) самостійно визначив митну вартість автомобілів за резервним методом, тим самим підтвердив, що надані документи, зазначені у графі 44 МД для застосування методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, не можуть бути використані, так як відомості не підтверджені документально. Отже митну вартість визначено декларантом, а не митницею, а тому доводи позивача про те, що митниця не має право здійснювати перевірку митної вартості, є необґрунтованими.

Відповідно до інформації та документів, наданих листом уповноважених органів Королівства Швеція від 22.05.2023 № UTR 2023-27 (далі лист № UTR 2023-27) доведеного до Черкаської митниці листом Держмитслужби від 15.06.2023 №26/26-04/7.27/1431 (вх. Черкаської митниці від 15.06.2023 № 2711/4), отриманого на запит Черкаської митниці від 06.01.2023 №7.27-1/19/4/131, складений відповідно до вимог наказу Держмитслужби України від 06.07.2005 №639 Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування за результатами перевірки, проведеної в рамках адміністративної допомоги, встановлено, що продаж автомобіля марки BMW 320D VIN: НОМЕР_1 на території Королівства Швеції здійснено на підставі рахунку від 24.03.2020 №273. Згідно зазначеного рахунку, вказаний транспортний засіб було продано Bergslagenc Skogstjanst AB (Продавець) громадянину України ОСОБА_2 (Покупець) за ціною 87000,00 SEK (шведських крон).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 352 МК України, визначено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

За результатами аналізу інформації та документів, отриманих листом № UTR 2023-27, з урахуванням інформації та документів встановлено, що договір купівлі-продажу, що був наданий під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу містить недостовірні відомості щодо його вартості.

Інформація від уповноважених органів Королівства Швеція отримана відповідно до вимог Протоколу ІІ Про взаємну адміністративну допомогу в митних справах Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифіковану Законом України від 16.09.2014 №1678-VII. З посиланням на ст. 8 вищевказаного Протоколу ІІ ч. 8 ст. 94 КАС України зазначає, що лист № UTR 2023-27 наданий на виконання запиту митних органів України та перекладений українською мовою є належним носієм доказової інформації у справі, що розглядається.

Щодо підстав проведення перевірки, то такою підставою є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України митна декларація країни експорту не є документом, що підтверджує митну вартість товару, в той же час згідно пункту 3 частини 2 статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) визначено як один із документів, що є підтвердженням митної вартості товару.

З огляду на вказане вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах і скасуванню не підлягають.

04.02.2025 представник позивача надав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказав, що відповідач не спростував доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивачем у справі ОСОБА_1 в зоні діяльності Черкаської митниці Держмитслужби, в митному режимі імпорт за МД №102592 було задекларовано товар «Автомобіль легковий, що був у використанні - 1 шт. Марка: BMW, модель: 320 D; номер кузова: НОМЕР_1 ; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1995 см. куб.; тип двигуна: дизельний; потужність двигуна: 135 кВт; рік виготовлення: 2013; модельний рік виготовлення: 2014; перша реєстрація: 13.12.2013; тип кузова: седан 4-х дверний; загальна кількість місць (включаючи місце водія): 5; колір кузова: червоний; повна маса в разі максимального завантаження: 1980 кг; колісна формула: 4х2; категорія ТЗ: М1; призначення: пасажирський. Відповідає екологічному стандарту викидів EURO5. Виробник: Bayerische Motoren Werke AG. Торговельна марка: BMW (далі - транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ).

Транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ), - було ввезено на митну територію України на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020 № б/н, згідно з яким «Bergslagenc Skogstjanst AB» (5569802514, Eddavagen 2, 73743, Fagersta) продано даний транспортний засіб з реєстраційним номером « НОМЕР_2 » громадянці України ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) за 55000,00 SEK (шведських крон).

Згідно з відомостями граф МД №102592 громадянка України ОСОБА_1 задекларувала:

- в графі 8 «Одержувач»: громадянин України ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській обл., 21.12.1996, АДРЕСА_1 ;

- в графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання»: громадянка України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_4 виданий Уманським МВ УМВС України в Черкаській обл., 10.06.2009р., Черкаська обл., м. Умань, вул. Юнацька, буд. 28/11;

- у графі 15 МД «Країна відправлення/експорту»: SE (Швеція);

- у графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком»: 55000,00 SEK (шведських крон);

- у графі 23 «Курс валюти»: 2,6953000;

- у графі 34 МД «Код країни походження»: DE (Німеччина);

- у графі 36 МД «Преференції»: 000/000/000 (без преференцій);

- у графі 43 «Код МВВ»: 6 (резервний метод визначення митної вартості), відповідно до статті 64 Митного кодексу України;

- у графі 45 «Коригування»: 190648,90 гривень.

За запитом Державної митної служби України митниця Швеції направила лист від 22.05.2023 №UTR 2023-27, яким повідомила, що провела розслідування щодо експорту 53 транспортних засобів в Україну, зазначених у додатку №1, та у рамках розслідування зв`язалася з попередніми власниками транспортних засобів у Швеції, які володіли ними перед продажем на експорт, щоб отримати необхідну документацію.

Митниця Швеції звернула увагу, що не могла знайти жодної інформації про транспортні засоби в їх реєстрі. Це означає, що транспортні засоби, про які йде мова, не могли пройти митний контроль у Швеції. Відповідно до інформації, наданої деякими продавцями, з якими вдалося зв`язатись, покупець особисто забрав транспортний засіб і відповідав за експорт. Митниці невідомо, хто організовував митне оформлення.

Оскільки шведська митниця не завершила процес митного оформлення, вона не має доступу до супровідної документації (включаючи контракти), окрім рахунків-фактур, отриманих щодо ціни, і, отже, не може провести повне порівняння з документами, наданими Державною митною службою України.

Відділом проведення митного аудиту Черкаської митниці опрацьовано лист митниці Королівства Швеції від 22.05.2023 № UTR 2023-27 та встановлено, що транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) ввезено на територію України позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020, укладеного з Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція), вартість 565000 шведських крон, проте продаж здійснено на території Королівства Швеції на підставі рахунку Bergslagenc Skogstjanst AB від 24.03.2020 №04/03 за ціною 87000,00 SEK (шведських крон).

У зв`язку з цим доповідною запискою 08.11.2024 №19/19/3382 начальника відділу проведення митного аудиту Черкаської митниці запропоновано прийняти рішення про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100670/2020/102592.

Черкаською митницею відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 352 МК України та на підставі наказу Черкаської митниці від 11.11.2024 №154 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог запконодавства України з питань митної справи.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2024 №18/24/7.27-19/3167316863 (далі акт перевірки).

В акті зазначено, що за результатами аналізу інформації та документів, отриманих Листом №UTR2023-27 та документи надані до митного оформлення, встановлено, що:

1) дані рахунку від 24.03.2020 № 04/03 ідентифікуються з відомостями договору купівлі продажу від 20.04.2020 № б/н, поданого до МД №102592 та документами, поданими під час митного оформлення транспортного засобу «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) за: назвою марки автомобілю легкового: «BMW»; моделлю: « 320D»; реєстраційним номером: « НОМЕР_2 »; номером кузова (VIN): « НОМЕР_1 »; продавцем «Bergslagenc Skogstjanst AB»; покупцем: « ОСОБА_6 ».

2) згідно відомостей у рахунку від 24.03.2020 № 04/03 вартість транспортного засобу складає 87 000,00 шведських крон;

3) згідно відомостей у рахунку від 20.04.2020 № б/н, поданого до НОМЕР_5 , транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» громадянці ОСОБА_3 за ціною 55000,00 SEK (шведських крон).

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Така правова позиція узгоджується також із постановою Верховного Суду України від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Документів, що підтверджують суму сплачених коштів за транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ), митне оформлення якого здійснено за НОМЕР_6 , не подано.

Перевіркою встановлено, що під час митного оформлення транспортного засобу «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) за НОМЕР_6 декларантом (громадянкою України ОСОБА_1 ) заявлено недостовірні відомості щодо митної вартості вищевказаного товару, а також ціни, яка необхідна для визначення його митної вартості.

За висновком акта перевірки позивачем порушені вимоги:

пункту 2 частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України), в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 14 968,09 грн., в тому числі ввізного мита на суму 4677,53 грн., податку на додану вартість на суму 10 290,56 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р) від 16.12.2024:

№UA902000202441, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у сумі 4677,53 грн;

№UA902000202442, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів фізичними особами у розмірі 10290,56 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2572,64 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (ч. 1 ст. 354 МК України).

Отже, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, є підставою для проведення перевірки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.04.2024 № 120/14574/21-а, у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №808/1236/16 (адміністративне провадження №К/9901/18937/18).

Згідно статті 272 МК України, підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру (п. 1 ч.1 ст. 279 МК України).

База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначається відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частин 1, 2 статті 51 МК України)

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 8 статті 264 МК України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Питання щодо визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами регламентується статтею 368 МК України Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.

Відповідно до статті 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з акту перевірки ОСОБА_1 в зоні діяльності Черкаської митниці Держмитслужби, в митному режимі імпорт за МД №102592 було задекларовано товар «Автомобіль легковий, що був у використанні - 1 шт. Марка: BMW, модель: 320 D; номер кузова: НОМЕР_1 .

Транспортний засіб «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ), - було ввезено на митну територію України на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2020 № б/н, згідно з яким «Bergslagenc Skogstjanst AB» (5569802514, Eddavagen 2, 73743, Fagersta) продано даний транспортний засіб з реєстраційним номером « НОМЕР_2 » громадянці України ОСОБА_3 (НЕ565552 Україна) за 55000,00 SEK (шведських крон).

Однак, згідно відомостей у рахунку від 24.03.2020 № 04/03, в якому вказано за: назвою марки автомобілю легкового: «BMW»; моделлю: « 320D»; реєстраційним номером: « НОМЕР_2 »; номером кузова (VIN): « НОМЕР_1 »; продавцем «Bergslagenc Skogstjanst AB»; покупцем: «Куліш Юлія», - вартість транспортного засобу складає 87 000,00 шведських крон.

При цьому, позивач не надав доказів на підтвердження оплати вартості автомобіля «BMW 320D» VIN: (WBA3D31060J557200) в сумі 55000,00 SEK (шведських крон), а інформацією митного органу Королевства Швеції підтверджується інша вартість 87000,00 SEK (шведських крон).

Отже, відповідач має право самостійно визначити митну вартість автомобілів на підставі документів, зазначених у ст. 53 та 352 МК України.

Судом встановлено, що відповідач визначив митну вартість автомобіля «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) за вартістю, вказаною у рахунку-фактурі від 24.03.2020 № 04/03, що складає 87000,00 SEK (шведських крон), тобто за отриманою від уповноваженого митного органу Королівства Швеції інформацією, зазначеною у листі від 22.05.2023 № UTR 2023-27 та документально підтвердженою згідно наданих копій рахунків-фактур продавця Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція) відомостями щодо вартісних характеристик автомобілів.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Верховний Суд у своїх постановах (від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/902/19) неодноразово зазначав, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Тобто у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі.

Згідно Протоколу 11 про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до угоди про асоціацію між ЄС та його країнами-членами, з одного боку, і Україною з другого боку, сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Відповідно до ст. 8 вищевказаного Протоколу ІІ запитуваний орган повинен надіслати результати розслідувань органу-заявнику в письмовій формі разом із відповідними документами, завіреними копіями або іншими додатками. Ця інформація може бути надана в комп`ютеризованій формі, якщо орган-заявник не просив про інше.

Оригінали документів повинні бути передані тільки на запит у випадках, коли завірених копій буде недостатньо. Ці оригінали мають бути повернуті за першої можливості.

Згідно з ч. 8 ст. 94 КАС України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд вважає необґрунтованим клопотання представника позивача щодо невзяття судом до уваги, як доказу, копії рахунку-фактури від 24.03.2020 № 04/03, що отримання митним органом в офіційному порядку від Королівства Швеція.

Згідно з п.3 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Суд бере до уваги приписи а також, що згідно Протоколу 11 інформація може бути надіслана у комп`ютеризованій формі, рахунки-фактури Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція) отримані митним органом Швеції з бізнес-системи продавця, і інші рахунки-фактури щодо продажу не встановлені, та доходить висновку, що надіслана листом №UTR 2023-27 інформація та її документальне підтвердження є належним доказом на підтвердження того, що автомобіль «BMW 320D» VIN: ( НОМЕР_1 ) проданий Bergslagenc Skogstjanst AB (Швеція) на території Швеції ОСОБА_1 за ціною 87000 шведських крон.

Суд з огляду на приписи ст.53 МК України не погоджується з доводами представника позивача про те, що рахунки-фактури є лише розрахунковим документом, а не первинним документом, який свідчить про передачу автомобілів, позаяк його доводи стосуються підтвердження господарських операцій згідно законодавству України.

Натомість у зовнішньоекономічній діяльності таким документом є рахунок-фактура.

Щодо доводів позивача, що ані з запиті до митних органів Королівства Швеції, ані в протоколі про порушення митних правил не зазначено законних підстав надіслання вказаного запиту, як це передбачено п. 1 Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого Наказом Державної митної служби України №639 від 6.07.2005, то вказане спростовується змістом запиту Черкаської митниці №27-1/19/4/131 від 06.01.2023 до Державної митної служби України, у якому зазначено, зокрема, що у 38 транспортних засобах із 40 застосовано резервний метод визначення митної вартості, тобто є підстави вважати, що вартість транспортних засобів була занижена; встановлено факт фальсифікації документів, що свідчать про вартість транспортного засобу та надання фіктивних інвойсів під час митного оформлення.

Щодо підстав та строків проведення документальної перевірки суд зазначає, що відповідно до статті 345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 - 2 , застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) , що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації , звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України, відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 18.03.2020) було внесено зміни до ПКУ. Зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Вказаним законом поняття контролюючі органи, яке вживається в ПКУ, розмежовано на податкові та митні органи, визначено повноваження та функції цих контролюючих органів і передбачено, що види документальних перевірок митних органів, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів встановлено МКУ.

Відтак, установлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджується на митні органи з 23.05.2020.

Отже, відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ, зупинявся на період з 18 березня по 22 травня 2020 року на 66 календарних днів.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану (набрав чинності 17.03.2022) статтю 102 ПКУ було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 102.9 статті 102 ПКУ був виключений відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3219-ІХ).

Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану (набрав чинності 05.04.2022) розділ ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МКУ доповнено пунктом 912.

Приписами підпункту 1 пункту 9-12 розділу XXI Прикінцевих та перехідних положень МКУ (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 20 березня 2024 року № 3613-IX) передбачено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (крім випадків, передбачених підпунктом 2 цього пункту) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

Згідно з підпунктом 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПКУ відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Враховуючи викладене, після введення в Україні воєнного стану згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПКУ з 17.03.2022 було зупинено перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у зв`язку з мораторієм на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на підставі приписів підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПКУ з 05.04.2022 до моменту поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи був зупинений відлік строку давності.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9-12 розділу XXI Прикінцевих та перехідних положень МКУ (в редакції Закону України від 20 березня 2024 року № 3613-IX) повноваження митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи поновлено з 1 травня 2024 року.

Таким чином, для обрахування визначених статтею 102 ПКУ строків давності слід враховувати їх зупинення на період з 18 березня по 22 травня 2020 року, тобто на 66 календарних днів, та з 17.03.2022 до 30.04.2024 на 776 календарних днів.

Отже документальна невиїзна перевірка позивача проведена відповідно до вищенаведених норм за наявності підстав та у встановлені законом строки.

Відповідно до частини шостої статті 265 МК України, декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 293 МК України, особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант.

Згідно частини другої статті 293 МК України, особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Позивач у справі є декларантом при ввезенні автомобілів, а тому подання митних декларацій уповноваженою особою митним брокером не спростовує його обов`язок сплатити донараховані митні платежі.

Інші доводи позивача не спростовують встановлених вище обставин, тому суд не надає їм правової оцінки.

Згідно із пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до ч.14 ст.354 МК України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в актi про результати перевірки.

Положеннями ч. 6 ст. 345 МК України встановлено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, в порядку та у спосіб, встановлений законом, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ